І. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА І ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА

Кримінальне-процесу а льне право — це одна із галузей права Укра­їни, яка становить сукупність правових норм, що регулюють діяль­ність суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства під час провадження у кримінальних справах.

Право покликане слугувати задоволенню інтересів громадян, їх об'єднань, держави і суспільства в цілому. В цьому полягає його цінність, що виявляється в таких вимірах:

• соціальна цінність цієї галузі права полягає в тому, що вона втілює інтереси громадян у вільному від злочинності суспільному сере до виші;

• інструментальна цінність кримінально-процесуального права — один із проявів його загальносоціальної цінності — полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину; інструментом розв'язання кримі­нальне-правових конфліктів у державі.

Як самостійна галузь права України, кримінально-процесуальне право має специфічні предмет та метод правового регулювання. Однак, як елемент системи права України, воно тісно пов'язане з іншими галузями права та галузями знань. Найтіснішим є зв'язок кримінально-процесуального права із загальною теорією права, конституційним правом, кримінальним правом, криміналістикою, оперативно-розшуковою діяльністю.

Загмьна теорія права аіліграс щодо всіх галузей права методоло­гічну роль. Вона розробляє теоретичні положення щодо загального розумінняпонять, норм права, механізму правового регулювання,

тлумачення норм права тощо, які є вихідними для окремих галузей права, в тому числі й кримінально-процесуального.

Конституційне право регулює найголовніші питання суспільного життя, зокрема визначення засад кримінально-проііесуадьної діяль­ності. Майже 40 статей Конституції України (понад 20%) можна віднести до таких, що прямо чи опосередковано регулюють відно­сини у сфері кримінального процесу. Основні з них зосереджено у розділі 2 "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" та у ст. 129.

Кримінальне-процесуальне право не може існувати без кримі­нального права, і навпаки, норми останнього не можна реалізовувати без першого. Зв'язок цих галузей права є настільки тісним, що в деяких державах до цього часу їх не поділяють на окремі галузі.

Норми кримінального права можуть містити найсуворіші санкції, однак без процесуальних норм вони будуть "мертвими". Норми процесуального права приводять у дію норми кримінально­го права. Якщо кримінальне-правові норми — це "тіло", то проце­суальні — це їхня "душа". Автор баварського кодексу А, Фейербах' визначав кримінальний процес як "прагматичну частину криміналь­ного права".

У загальній теорії права всі галузі права поділяють на: 1) галузі матеріального права; 2) галузі процесуального (формального) права". Кримінальне право належить до першої групи, а кримінально-процесуальне — до другої. Кримінальне право визначає поняття злочину, кримінальної відповідальності, покарання, а кримінально-процесуальне — встановлює форму реалізації норм кримінального права (тому є формальним).

Зв'язок цих двох галузей права полягає у такому:

• вони е галузями публічного права;

• термін "кримінально-проііесуальне право" походить від тер­міна "кримінальне право";

• кримінально-процесуальне право містить низку бланкетних норм, які відсилають до положень кримінального;

' Ансельм Фейербах — визначний німецький криміналіст (батько філософа • Іюдвіга Фейербаха).

Професор В. М. Горшеньов (м. Харків) започаткував юридичну теорію, яка має лпжгалузевий процесуальний характер, — теорію юридичного процесу 'Див.¹ Теория юридического процесса / Пол обш. ред. В. М. Горшенева. -Харьков. 19Я5. — 193 с.). Пізніше до досліджень у цій сфері долучилися й інші ^цчені (див.: Протасов В. И. Основы общеправовой процессуальной теории. — 'Ч-. 1991. — 184 с.; Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. — М., 2003. — 240 с.]. Доцільність створення цієі теорії і провадження наукових дослід­жень зумовлено наявністю у всіх видів юридичного процесу (кримінального. Цивільного, господарського, адміністративного тошо) спільних рис.

22

23

• кримінальний процес розпочинається при виявленні відомостей про злочин (поняття ж злочину визначається кримінальним правом);

• деякі зазначені в ст. 6 КПК підстави до відмови в порушенні кримінальної справи (закриття справи) пов'язані з кримінально-правовими поняттями: відсутність події злочину — п. І ч. 1, відсут­ність складу злочину — п- 2 ч. 1;

• переважна більшість питань, що їх вирішує суд при постанов-ленні вироку, мають кримінальне-правовий характер:

• чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачують під­судного;

• чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримі­нального закону його передбачено;

— чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

• чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

• чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме, та інші питання, передбачені ст. 324 КПК;

• кримінальне право встановлює перелік обставин, що пом'як­шують та обтяжують покарання (статті 66 та 67 Кримінального кодексу України, далі — КК);

• кримінальним правом регламентовано види, підстави і порядок застосування примусових заходів медичного характеру (статті 92— 96 КК), підстави застосування і види примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК) та багато інших питань, безпосередньо пов'язаних із кримінально-процесуальним правом;

• санкції норм кримінального права в деяких випадках гаран­тують реалізацію норм кримінально-процесуального права (статті 371-390 КК).

Кр и мінальн о-процесуальне право перебуває у взаємному зв'язку не тільки з іншими галузями права України, а й з іншими галузями знань, здобутки яких використовують органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при розкритті, розслідуванні злочинів, а також при розгляді справ у суді. Це такі галузі знань: криміналіс­тика, оперативно-розшукова діяльність, судова медицина, судова психологія, судова психіатрія, кримінологія та ін.

Зв'язок кримінально-процесуального права \ криміналістики полягає в тому, що криміналістика розробляє рекомендації щодо тактики провадження окремих слідчих дій і методики розслідування окремих видів злочинів, а також шодо найбільш ефективного застосування науково-технічних засобів для пошуку, виявлення і фіксації слідів злочину. Використання рекомендацій криміналістики не є обов'яз­ковою вимогою для слідчого, однак воно сприяє якісному та ефек­тивному застосуванню норм кримінальне-процесуального права.

Досягнення природничих І технічних наук у кримінальному про­цесі використовують:

• у ході провадження у кримінальних справах експертиз із питань, шо потребують спеціальних знань;

• шляхом залучення спеціалістів до участі у слідчих діях з метою надання допомоги у пошуку, виявленні та фіксації слідів злочину;

• самостійно слідчий під час провадження ним слідчих дій. Кримінально-процесуальн і норми регламентують підстави та

процесуальний порядок застосування спеціальних знань під час до­судового слідства і судового розгляду кримінальних справ.

Зв'язок кримтальпо-процесуальиого права та оперативно-розшу-кової діяльності (ОРД) виявляється в тому, шо дані, здобуті під час ОРД, допомагають слідчому та особі, яка провадить дізнання, ви­сунути версії, швидко встановити і затримати злочинця тощо.

На зв'язок кримінального процесу і ОРД є пряма вказівка у кри­мінальне-процесуальному законі: "На органи дізнання покладається вжиття необхідних опсративно-розшукових заходів з метою вияв­лення ознак злочину і осіб, що його вчинили" (ст. 103 КПК).

Щодо співвідношення кримінального процесу і ОРД слід зазна­чити таке:

1) ОРД, хоча і має ті самі цілі, шо й кримінальний процес (вста­новлення обставин злочину), до структури останнього не входить;

2) кримінально-процесуальнідіїта оперативно-розшукові заходи врегульовано різними джерелами права;

3) кримінальний процес гарантує вищий, ніж ОРД, рівень забез­печення прав і законних інтересів громадян;

4) на відміну від кримінального процесу, ОРД може мати неглас­ний характер.

Оперативний працівник і слідчий діють у різних правових режимах, що зумовлює такі відмінності в їх діяльності.

/. Різні засоби й методи здійснення діяльності. Слідчий здійснює свою діяльність засобами і методами, передбаченими кримінально-процесуальним законом, шо мають процесуальний характер. Опера­тивний працівник — засобами і методами, регламентованими За­коном України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову Діяльність" та іншими законами, які передбачають використання Для боротьби із злочинністю спеціальних, в тому числі й негласних, методів і засобів_і

2- Різні права в застосуванні засобів і методів. Слідчий за жодних обставин не має права застосовувати засоби і методи, які викорис­товує оперативний працівник. Він може провадити лише слідчі та 'Нші процесуальні дії, передбачені кримінально-процесуальним ^аконом. Оперативний працівник вправі провадити, окрім опера-Ивно-розшукових, ще й слідчі дії, бо він має процесуальний статус особи, яка провадить дізнання.

* Різні межі застосування процесуальних І непроцесуальних засобів ' методів. Якщо майже всі слідчі дії можуть провадитись тільки після

24

25

порушення кримінальної справи і до закінчення досудового роз­слідування, то оперативно-розшукові заходи — до порушення кри­мінальної слрави, протягом слідства, а іноді й після закінчення ! провадження у кримінальній справі,

4. Різні результати діяльності. Якшо в результаті кримінально-процесуальної діяльності слідчий отримує судові докази, то опера­тивний працівник під час ОРД — тільки дані про факти, джерела таких фактів, які тільки шляхом наступного проведення слідчих дій можуть стати доказами у кримінальній справі.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ ];

1. Кримінальне-процесуальне право є органічним елементом системи вітчизняного права.

2. Зв'язок кримінальне-процесуального права з іншими галузями права є двостороннім.

3. Кримінальне-процесуальне право походить від кримінального права і є визначальним для криміналістики, оиеративно-розшукової діяльності та інших юридичних наук, досягнення яких використо­вують під час провадження у кримінальних справах.

Поиск по сайту: