Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стаття 214. Порядок закриття справи

Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених у статті 130 цього Кодексу, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть спра­ви, підстави для закриття справи, рішення про скасуван­ня запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до статті 81 цього Кодексу.

Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимага­ють застосування заходів громадського або дисциплінар­ного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підпри­ємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.

Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

(Стаття 214 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР Ni 6834-10 від 16.04.84; Законом № 1833-ІП (1833-14) від 22.06.2000)

Закриваючи справу, слідчий складає постанову з додержанням вимог ст. 130 і 214 КПК України.

У вступній частині постанови вказуються такі дані: місце і час складання; ким складена; за якою справою винесена ця постанова

В описово-мотивувальній частині вказуються: всі юридично зна­чимі факти й обставини, які встановлені в процесі слідства; особ­ливості події злочину або розслідуваного діяння та ким воно вчи­нене; кваліфікація або інша юридична оцінка діяння, у зв'язку з яким проводилося розслідування; фактичні та юридичні підстави і мотиви закриття справи; процесуальні норми права, якими керу­вався при цьому слідчий.

Резолютивна частина постанови має логічно випливати з її опи­сово-мотивувальної частини. Тут мають бути вказані:

а) суть прийнятих рішень про закриття справи із зазначеннямпідстав закриття та відомостей про особу, щодо якої справа закри­вається, або відомостей про подію, у зв'язку з якою справу булопорушено;

б) рішення про долю речових доказів і майна, на яке накладеноарешт;

в) рішення про скасування запобіжного заходу;

г) рішення про скасування арешту на поштово-телеграфну ко­респонденцію;

д) рішення про скасування арешту на вклади;

є) рішення про повідомлення зацікавлених осіб про закриття справи, про роз'яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз'яснення права на реабілітацію особі, яка була незаконно притягнута до відповідальності.

Логіка, мова та стиль постанови про закриття справи мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до- процесуаль­них документів (див. главу "Процесуальні документи").

Копія постанови про закриття справи направляється прокурору й особам, що зацікавлені в справі.

Згідно з частиною третьою статті 214 "копія постанови про за­криття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві".

Доцільніше вручати їм такі документи під розписку з фіксацією дати вручення. Нерідко права зацікавлених осіб ущемлюються тим, що вони не отримують відправлених поштою повідомлень або такі взагалі не відправляються.

Потерпілий, заявник, цивільний позивач, особа, яка притягалася до відповідальності, мають право оскаржити постанову про закрит­тя справи.

Відповідно до ст. 215 КПК України постанова слідчого про за­криття кримінальної справи може бути оскаржена прокурору в се­миденний строк з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи.

Особа, щодо якої велося слідство, має право оскаржити цю пос­танову в частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи. У разі закриття справи з причини смерті обвинуваченого його близькі родичі та громадські організації мають право з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця.

Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підстава­ми можливе лише за рішенням суду, а у випадках, вказаних у cm. 6 КПК України,з санкції прокурора.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.


 

Стаття 44. Захисник

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому за­коном, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, за­судженого, виправданого та надання їм необхідної юри­дичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцт­во про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверд­жується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднан­ня,— угодою, інших фахівців у галузі права, які за зако­ном мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юри­дичної особи,— угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, вип­равданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачено­му для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодек­су участь захисника с обов'язковою, близькі родичі обви­нуваченого, його опікуни або піклувальники як захисни­ки можуть брати участь у справі лише одночасно з захис­ником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

(Стаття 44 в редакції Закону 3780-12 від 23.12.93, із амінами, внесеними згідно з Законом № 3787-12 від 23.12.93, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.05.2001)

Захисник — це учасник кримінального процесу, на якого покла­дено функцію захисту, і в силу цього він зобов'язаний використо­вувати всі зазначені в законі засоби і способи з метою з'ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.

Як захисники допускаються особи, які є фахівцями в галузі права. Згідно з частиною першою ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Це право не може обме­жуватись без врахування інтересів людини, яка потребує захисту. Основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті Конгре­сом ООН 27 серпня — 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутись до будь-якого юриста за до­помогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства.

У зв'язку з цими та іншими положеннями міжнародних пра­вових актів Конституційний Суд України в своєму рішенні № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 року скасував положення ч. 1 ст. 44 КПК України, згідно з яким як захисники допуска­лись лише особи, які мали свідоцтво про право на заняття ад­вокатською діяльністю, як положення, що не відповідають Конституції України, і роз'яснив, що захисником у криміналь­ному процесу може бути будь-який фахівець в галузі права', якщо за законом він має право (може бути допущеним, відсутні обставини для його відводу) на надання правової до­помоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відтепер ст- 44 КПК України визначає, що захисником може бути будь-яка особа, яка запрошена й уповноважена самим обви­нуваченим (підозрюваним, підсудним, засудженим) чи призначена відповідно до закону здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправ­даного та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провад­женні у кримінальній справі.

При цьому як захисники допускаються особи, які мають свідо­цтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. З моменту закінчення досудового слідства як захисники допускають­ся близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, вип­равданого, його опікуни або піклувальники.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії про­цесу.

Захисником не може бути особа, яка має судимість. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокат не може працю­вати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Виходячи з такого положення, особи, що мають відповідний юридичний статус, ие мо­жуть допускатись до участі в справі як захисник.

Одна й та сама особа не може бути захисником двох або кількох підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Захисником не може бути особа, яка брала участь у даній справі як слідчий, як особа, що провадила дізнання, як прокурор, гро­мадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок. Захисником або громадським захисником не може бути також особа, яка є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача або по­терпілого.

Адвокат не може брати участі у справі як захисник також і тоді, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допо­могу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка зверну­лася з проханням про ведення справи, або коли вона брала участь у справі як перекладач або понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Будь-який юрист, який запрошений обвинуваченим до участі в кримінальній справі чи залучений по призначенню для захисту прав обвинувачуваного, має кримінально-процесуальний статус за­хисника.

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсуд­ним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох захисників.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призна­чити захисника у встановленому законом порядку через адвокатсь­ке об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для керівника адво­катського об'єднання.

Захисник призначається у випадках:

1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захис­ника;

2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запро­сити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших про­цесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинува­чений ще не встиг запросити захисника або з'явлення обраного за­хисника неможливе, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до з'явлення обраного захисника.

Коли неможливе з'явлення захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвину­ваченим чи підсудним,— протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підо­зрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захис­ника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитись для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисник доігускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів попе­реднього слідства.

У випадках, коли участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захис­ники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисни­ком адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за зако­ном має право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі осооа, яка провадить Дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ух­валу.

Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи з суді першої інстанці згідно зі ст. 45 КПК України є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчи­ненні злочину у віці до 18 років,— з моменту визнання особи підо­зрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист,— з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад:

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство,— з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обви­нувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передба­чає довічне ув'язнення — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту на­явності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту непов­нолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-роз-подільника.

Згідно з ч. 4 ст 46 КПК України, прийнявши відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу рішення про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше доби, а в стадії судового роз­гляду справи — не менше трьох діб. Якщо у випадках, передбаче­них статтею 45 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника


 

Змагальність здійснюється стосовно дослідження обставин справи сторонами обвинувачення — державний обвинувач (проку­рор), потерпілий і цивільний позивач та їх представники, та захис­ту — підсудний, захисник підсудного, законний представник не­повнолітнього підсудного, цивільний відповідач і його представник.

Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники в судовому роз­гляді користуються рівними правами щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів і подання клопотань.

Статтею 129 Конституції до основних засад судочинства відне­сено змагальність сторін та підтримання в суді державного обвину­вачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокура­туру. Виходячи з цього, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Консти­туції України при здійсненні правосуддя" зазначає, що при відданні особи до суду слід в усіх справах, що надійшли до суду з обвину­вальним висновком, визнавати обов'язковою на підставі п.1 ст. 253 КПК участь у судовому засіданні прокурора.


 

Підстави та порядок зупинення слідства

Досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвину­ваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, до­судове слідство може бути зупинене тільки після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших мож­ливих доказів у справі.

У випадках, зазначених у пункті 3 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене лише після проведення всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин.

Досудове слідство зупиняється мотивованою постано­вою слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо в справі притягнуто двох або декількох обвинува­чених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий вправі виділити і зупинити справу стосовно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі.

Зупинення досудовото розслідування — це вимушене припинен­ня процесуальної діяльності по порушеній кримінальній справі внаслідок появи обставин, які не дозволяють здійснити подальше провадження і закінчити слідство.

Попереднє (досудове) слідство не завжди може здійснюватись безперервно. У деяких випадках виникають обставини, які пере­шкоджають закінченню розслідування і тягнуть за собою зупинен­ня провадження у кримінальній справі.

Попереднє слідство у кримінальній справі зупиняється за наяв­ності однієї з підстав, зазначених у ст. 206 КПК. України.

Зупинення попереднього слідства є юридичним фактом, який зупиняє перебіг строку слідства і припиняє кримінальний процес в цілому- За зупиненою справою не можна провадити будь-які слідчі або інші процесуальні дії. Розшук обвинуваченого здійснюється за допомогою оперативно-розшукових дій органу дізнання та адміністративно-правових дій уповноважених на те осіб. Слідчий має право робити запити, вимагати довідки, давати окремі доручення та отримувати інформацію з питань, що його цікавлять.

Якщо у справі притягуються два або декілька обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий може зупинити провадження тільки щодо осіб, місце зна­ходження яких невідоме. Для цього щодо таких обвинувачених кримінальна справа виділяється в окреме провадження і зупи­няється, а щодо інших провадження закінчується на загальних за­садах. Інший підхід неприйнятний, бо зупинення усієї справи вза­галі може ущемляти інтереси тих обвинувачених, які від слідства не переховуються, обмежує їх право на швидкий доступ до право­суддя, тобто право без затримки предстати перед судом та право на гласний розгляд справи в суді та здійснення правосуддя. Тим більше нереальним є зупинення всієї кримінальної справи, коли деякі обви­нувачені перебувають під вартою. В цьому разі призупинити процес просто неможливо, бо правовідносини слідчого та інших обвинуваче­них не зупиняються і мають інтенсивний характер (арештований за­являє відвід експерту, подає клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, вимагає очної ставки, висловлює бажання дати показання тощо), а з іншого боку, по таких справах продовжує спливати строк утримання під вартою. Тому питання вирішується од­нозначно: відповідно до правил ст. 26 КПК України кримінальна спра­ва щодо обвинувачених, які переховуються від слідства і суду, виділяється в окреме провадження, а стосовно інших закінчується в традиційному порядку. Якщо ж після виділення справи розшукувані обвинувачені будуть знайдені, справа може бути, якщо це можливо, знову об'єднана в одне провадження.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.