Глава 6 СК дає перелік особистих немайнових прав подружжя

8. Подружжя мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбнихвідносин.

9.Подружжя мають право на припинення шлюбних відносин тощо.

Сімейний кодекс України визначає певні види майна, яке є роздільним і належить кожному з подружжя.

Студенти повинні уважно вивчити перелік майна, що є роздільним, знати правовий режим такого майна, знати правовий режим спільного майна подружжя.

Спільне сумісне майно може бути поділено між подружжям як під час розірвання шлюбу, так і під час існування шлюбу. Поділ майна може бути здійснено у добровільному або судовому порядку. У разі виникнення спору про розподіл майна спір вирішується у судовому порядку.

Суд може винести piшення про поділ майна в натурі, або присудити майно одному з подружжя з обов’язком відшкодувати іншому частку його вартості. (для цього потрібна згода другого з подружжя). Це можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний paxунок суду.

Необхідно уважно вивчити права та обов’язки подружжя щодо утримання , припинення права на утримання, тому що на практиці це має велике значення.

Загальні правила взаємного утримання подружжя:

- непрацездатність одного з подружжя ( непрацездатним визнається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом або є інвалідом);

- потреба у матеріальній допомозі (нужденність);

- здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу.

Рекомендована література:

1. Сімейний кoдекс України від 10.01.2002.

2. Сімейне право України . підручник за Вен . О.В.Дзери. Київ, 1997, Вен турі.

3. Сімейне право України . Підручник за рін.І, Борисової, І.В. Жилінкової, Київ, Юрінком Інтер., - 2004.

4. Матвеев Г.К. Советское семейное право М., -1985.

5. Г.К. Матвеев. История семейно – брачного законодательства УССР. Киев., - 1960.

6. Орлова Н.В. Правовое регулирование брака в СССР. М., -1971

Народження дитини призводить до виникнення спорідненого зв’язку між нею та її матір’ю та батьком. Факт народження дитини повинен бути засвідчений у державному органі РАЦСу. Реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєння прізвища, імені та по – батькові. Студенти повинні знати, які документи повинні представлятися до органу РАЦСу для реєстрації народження дитини, які правові зв’язки виникають між дитиною і батьками.

При визначенні походження дитини слід звернути увагу на таки моменти:

- визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі;

- визначення походження дитини від батьків, які не перебувають у шлюбі;

- визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка;

- визначення походження дитини від батьку у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю;

- визначення походження дитини у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю;

- визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

- визнання батьківства за рішенням суду.

Ці питання регулюються статтями 122 – 134 СК України.

Важливе значення має питання оспорювання батьківства (ст. 136 - 140 СК України). При вивченні даного питання студенти повинні звернути увагу на строки позовної давності . Строк позовної давності не застосовується до вимоги чоловіка про виключення його як батька з актового запису про народження дитини, до вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини, та до вимоги про визнання материнства встановлюється строк позовної давності в 1 рік.

Студентам необхідно звернути увагу на таки нормативно – правові акти: Конституцію України; Конвенцію ООН про права дитини; Закон України “ Про охорону прав дитинства”, які закріплюють права дитини.

Знати особисті немайнові права дитини та вміти розкрити їх, це:

- право жити та виховуватися у сім’і;

- право на ім’я, по – батькові та прізвище;

- право висловлювати свою думку;

- право на спілкування з батьками та іншими родичами;

- право на свободу переміщення та вибору місця проживання;

- право на свій захист.

Знати права та обов’язки батьків щодо дітей , які регулюються ст.ст. 141,150,151,152,157,160,163Сімейного кодексу України.

Важливе місце має питання позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав – не просто спосіб їхньої втрати, а й міра сімейно – правової відповідальності за порушення одним з батьків прав своєї дитини. Студенти повинні знати підстави позбавлення батьківських прав, вичерпний перелік яких визначений ст. 164 СК України.

Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини, які поділяються на дві групи:

- правовідносини з приводу майна;

- аліментні правовідносини.

Майнові відносини регулюються ст. ст.173, 174, 175, 176,177, 178, 179 Сімейного кодексу, аліментні –ст.ст. 180 –197 Сімейного кодексу.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Студенти повинні знати питання управління майном дитини (ст. 177 СК ), право власності на аліменти, що одержані на дитину.

При вивченні питання про обов’язок батьків утримувати дитину, необхідно звернути увагу на способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину та на обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, час, з якого присуджуються аліменти, відповідальність за прострочення сплати аліментів.

Важливе значення має і питання обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання (ст.. 198 –201 СК).

Повнолітні діти також повинні утримувати своїх батьків. Ст. 202 –206 СК України визначають підстави виникнення такого обов’язку, порядок сплати аліментів.

Рекомендована література:

1. Конституція України від 28 червня 1997р. – Київ, 1997р.

2. Концепція державної політики. Затв. Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999р. //Ведомості Верховної Ради України. – 1999. - №47

3. Сімейний кодекс України від 10 червня 2002 р.,- Київ. – Атіка.- 2002

4. Науково – практичний коментар сімейного кодексу України за загальною ред. Ю.С. Червоного., - Київ., -Видавництво “Істина”, -2003

5. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково – юридичний коментар. –К., Видавничий дім «Ін Юре», 2003

6. Сімейне право України . підручник за ред. О.В.Дзери. Київ, 1997, Вентурі.

7. Сімейне право України . підручник за ред.І, Борисової, І.В. Жилінкової, Київ, Юрінком Інтер 2004.

Усиновлення – одна з форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. В основу організаційно – правового механізму усиновлення в Україні покладені таки принципи, як:

- кожна дитина має право на виховання у сім’і;

- приоритетним є національне усиновлення;

- заборона посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей тощо.

Студенти провинні знати , якими чином ведеться облік осіб, які бажають усиновити дитину, хто є суб’єктами усиновлення, які вимоги пред’являє законодавець до усиновлювачів. Сімейний кодекс визначає перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами (ст..212). Законодавець поділяє їх на чотири групи.

Необхідно звернути увагу на умови та порядок усиновлення, правові наслідки усиновлення. Для цього потрібно уважно розглянути ст.ст. 210 –242 СК України. Особливе значення мають правові наслідки усиновлення. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, виникають взаємні особисті немайнові та майнові права та обов’язки між особою, яка усиновлена та усиновлювачем і його родичами за походженням, усиновлювачі одержують правовий статус матері та батька, а усиновлені – правовий статус дитини.

Факт усиновлення може бути визнаний судом недійсним за підставами визначеними у ст. 236 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду у випадках, передбачених ст..238 СК України.

Рекомендована література:

1. Мінська конвенція «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», ратифікована Україною 10.11.1994р.

2. Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою ВР України 27.02.1991р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991р., -

3. Конституція України від 28.06.1997р. –К., -1997р.

4. Концепція державної політики, завт. Постановою Верховної Ради України від 17.09 1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999р - №47.

5. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р.

6. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004р., - № 50.

7. Закон України « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 14.02.1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994р., - № 23.

8. Сімейний кодекс України від 10.06.2002р. –К., -2002р.

9. Сімейне право України. , Підручник за загальною редакцією В.І Борисової, І.В. Жилінкової, К., – 2004, Юрінком – Інтер.

10. Сімейне право України. \За ред.. В.С. Гопанчука. – К., 2002р.

11. Богуславский М.М. Международное частное право. – 2-е изд., перер. и допол.. – М.: Международние отношения, 1997р.

Важливим є також питання встановлення опіки та піклування над дітьми. Це питання регулюється ст.. 243 –251 СК України. При вивченні вказаного питання студентам необхідно звернути увагу на порядок встановлення опіки та піклування, права дитини, над якою встановлена опіка та яка залишилася без піклування, права опікунів та піклувальників.

Вперше в національному законодавстві врегульовано питання встановлення патронату над дітьми ( ст.ст. 252 –256 СК України), визначені обов’язки патронажного вихователя та підстави припинення патронату. Патронат здійснюється на підставі договору, який укладається між органом опіки та піклування та патронатним вихователем. За виховання дитини патронажному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за домовленістю між сторонами. І також вперше сімейним законодавством врегульовані права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів ( баби, діда, прабаби та прадіда).

Рекомендована література:

1. Мінська конвенція «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», ратифікована Україною 10.11.1994р.

2. Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою ВР України 27.02.1991р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991р., -

3. Конституція України від 28.06.1997р. –К., -1997р.

4. Концепція державної політики, завт. Постановою Верховної Ради України від 17.09 1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999р - №47.

5. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р.

6. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004р., - № 50.

7. Закон України « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 14.02.1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994р., - № 23.

8. Сімейний кодекс України від 10.06.2002р. –К., -2002р.

9. Сімейне право України. , Підручник за загальною редакцією В.І Борисової, І.В. Жилінкової, К., – 2004, Юрінком – Інтер.

10. Сімейне право України. \За ред.. В.С. Гопанчука. – К., 2002р.

11. Богуславский М.М. Международное частное право. – 2-е изд., перер. и допол.. – М.: Международние отношения, 1997р.