Чорноземи: умови формування і світова географія

Світова географія: чорноземи розповсюджені на материках північної півкулі – в Євразії та Північній Америці. Вони займають 1,7% поверхні суші. Майже половина площі чорноземів приходиться на долю колишнього СРСР.

Умови формування: чорноземи розвиваються в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю. Поширені переважно на платформенних рівнинах. Кліматичні умови в різних чорноземних зонах світу подібні, а саме, це приблизно 350-550 мм опадів, Кзв. – 0,6-1,0, сума активних температур до 4000. Ґрунтотвірною породою для них виступають, основним чином, четвертинні леси і лесовидні породи, карбонатні, пористі. Зустрічаються чорноземи й на третинних глинах. Грансклад в більшості випадків суглинистий, або глинистий. Чорноземи – це ґрунти трав’янистих формацій, приурочених до степової і лісостепової зони. Характерний гумусовий профіль є наслідком дії трав’янистої рослинності з її потужною, швидко відмираючою і кореневою системою, що легко гуміфікується. Роль біологічного колообігу в формуванні властивостей чорноземів визначається не стільки хімічним складом рослин степу, стільки його високою інтенсивністю, поступленням основної маси в середину ґрунту, активною участю в розкладі бактерій, актиноміцетів, безхребетних. Велику роль у формуванні властивостей чорноземів грає мезофауна, особливо велика роль дощових черв’яків.

93. Проаналізувати вислів В.В. Докучаєва “Чорнозем-цар ґрунтів” і “”Чорнозем дорожчий за золото”.

Тут досить просто. Цар ґрунтів – тому, що є найвищою ланкою у розвитку ґрунту. Саме це вище становище, яке, беззаперечно, надається чорнозему його властивостями і дає можливість назвати чорнозем царем ґрунтів. Дорожчий за золото – знову ж таки, з властивостей, а саме з фактичної феноменальності, бо, як відомо, чорноземи приурочені до рівнин й пологих вододільних просторів, а отже їх зручно обробляти; вони мають одну з найбільших потужностей профілю, високий вміст гуматного гумусу, сприятливе складення, грудкувато-зернисту й зернисту структуру, хорошу пористість, насичення основами, нейтральну реакцію ґрунтового розчину й ще безліч особливостей, які роблять ці ґрунти дуже сприятливими для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур і це – неабияке багатство в сучасному світі при продовольчій кризі, яка вже широкими кроками йде по планеті. Дорожчий за золото, бо, як відомо, та країна, яка багата надрами, буде багатою доти, допоки не вичерпає свої надра (а рано чи пізно, таки вичерпає), а та країна, яка багата земельними ресурсаси, а зокрема чорноземами, може бути забезпеченою зажди, якщо з розумом буде використовувати ресурси чорноземних ґрунтів.

94. (це 2 питання, я помиливсяJ)Брюніземи, їх особливості і географія поширення. Властивості і характер використання брюніземів.

Брюніземи – це чорноземовидні високогумусні ґрунти, як правило, вилугувані у верхній частині профілю, з текстурним горизонтом і з ознаками оглеєння в нижній частині профілю, з рівнем ґрунтових вод 1,5-5 м. Це ґрунти прерій суббореального поясу і памп субтропічного поясу.

Ці ґрунти формуються в помірно холодному і субтропічному субгумідному кліматі. Середня температура липня - +20-26^оС, січня - +4 -8^оС. Тривалість без морозного періоду 120-210 днів. Середньорічна кількість опадів – 600-1000 мм. Більше ніж ¾ опадів випадає у вигляді злив в період з квітня по вересень. Восени нормальними є засухи. Кзв. - >1,0. Високе атмосферне зволоження обумовлює періодично промивний водний режим ґрунтів. Для області поширення брюніземів характерний рівнинний рельєф, або помірно-горбистий. Породи – леси, карбонатні моренні суглинки і глини. Природня рослинність, яка збереглася на окремих ділянках формує густий і високий покрив, що складається, головним чином, з багаторічних злаків з глибокою кореневою системою.

Поширення: на ґрунтовій карті світу 1975 р. термін “брюніземи” поширений на пампи Південної Америки. До брюніземів близькі за своїми властивостями й генезисом ґрунти далекосхідних прерій, так звані “маньчжурські чорноземи”. Також, є досить поширені у преріях США.

Властивості: за своїми властивостями брюніземи близькі до чорноземів. Головна відмінність – більша вилугуваність профілю перших: брюніземи ніколи не мають сольового горизонту, часто відсутнім є карбонатний горизонт, часто мають кислу реакцію верхньої частини профілю і горизонт накопичення ілювійованої глини. Але, серед брюніземів є і ґрунти практично абсолютно подібні на чорноземи. Друга принципова відмінність – брюніземи напівгідроморфні ґрунти. Брюніземи відрізняються і за кількістю й характером розподілення гумусу. Від 10% до 3%. Сгк:Cфк у верхньому горизонті рівне 1, а до глибини 60-100 см опускається до 0,2. Брюніземи характеризуються інтенсивним глиноутворенням за рахунок вивітрювання первинних мінералів, як і для чорноземів, для них характерна ітіл-монтморилонітова асоціація мінералів. Процеси брюніземоутворення: гумусонакопичення і виніс легкорозчинних з’єднань (і глини), в деякій мірі скомпенсоване приносом розчинних речовин з капілярною каймою ґрунтових вод. Саме гідроморфність цих ґрунтів в сукупності з дією трав’янистої рослинності сприяє збереженню високої гумусності, високого насичення основами.

Характер використання: брюніземи – найбільш родючі ґрунти США. Майже на всій своїй площі вони розорані й використовуються, в основному, під посіви кукурудзи і сої. Це головні ґрунти знаменитого “кукурудзяного поясу”. При досить довгій експлуатації брюніземи втрачають більш ніж 30% гумусу й азоту, розпилюється їх структура, зменшується пористість аерації. Незважаючи на порівняно низькі ухили місцевості, сильний розвиток має ерозія ґрунтів. Саме тому боротьба з водною й вітровою ерозією має важливе значення для збереження родючості цих ґрунтів.

Поиск по сайту: