Ґрунтовий покрив Південної Азії

Ґрунтовий покрив Південної Азії входить до Південно-Азійської ґрунтової області, що охоплює півострови Індостан та Індокитай. Структура ґрунтового покриву складна. Область характеризується сполученнями тропічних мусонних лісів, що займають вологі навітренні схили гірських височин, і саван, і сухих саван, які формуються на внутрішніх плато і в міжгірських улоговинах і долинах, захищених в тій чи іншій мірі від зимового східного і річного індійських мусонів .Ґрунтовий покрив цієї частини Азії складається відповідного з поєднання ґрунтів. Гірські червоно-жовті фералітні ґрунти займають вершини Західні Гати в Індостані і мерідіонально витягнуті хребти Аракан-Іома, Танею-Таунлжі і Аннамські гори в Індокитаї. Червоно-жовті фералітні ґрунти, часто з латеритними горизонтами, займають також передгір'я й підгірні рівнини, звернені до вітрів, що приносять вологу. Однак більша частина площі внутрішніх плато і акумулятивних рівнин зайнята червоними фералітними, червоно-бурими та чорними злитими ґрунтами саван. Обширні акумулятивні алювіальні рівнини Гангу і Брахмапутри, Іраваді й Меконгу характеризуються переважанням алювіальних лучних ґрунтів і елювіальний-глейових, що змінені тривалої культурою рису. Якщо виключити перелічені вище гірські території, то на рівнинах і плато Індокитаю та Індостану можна виділити грунтові підобласті: 1-Меконг-Менамську, 2 - Іравадійську, 3 - Брахмапутра-Гангську, 4 - Індостансько-Цейлонську.

61. Субтропічні волого-лісові області, їхня географія, характеристика і ґрунтовий по­крив.

Субтропічні вологі лісові області, як правило, розташовуються на східних вологих околицях материків з мусонним характером клімату, де в літній час і восени випадає велика кількість опадів (до 2000 мм і більше). На західних узбережжях континентів вологі субтропіки з червоноземами і жовтоземами зустрічаються лише в особливих регіональних орографічних умовах. Такими є, наприклад, райони їх поширення на Чорноморському та Каспійському узбережжі Кавказу, деякі райони південно-східної Європи, субтропічні вологі райони Чилі. Вони зустрічаються і в тропічному поясі, де утворюють особливий вертикальний пояс у горах. Виділяються чотири вологі лісові субтропічні області. Дві з них, найбільш значні за площею, розташовані в північній півкулі - Північно-Американська, що охоплює південно-східні Штати США і Східно-Азійська, що включає південно-східні провінції Китаю, о-в Тайвань і південь Японії, крім того, зустрічаються окремі волого-субтропічні райони в Росії, Туреччині, Марокко та ін.. У південній півкулі площа вологих субтропіків значно менша. Тут також дві області - Південно-Американська, що охоплює південь Бразилії та частина Уругваю, і Австралійська, розташована на Тихоокеанському узбережжі материка і на Північному о-ві Нової Зеландії.

Загальна площа субтропічних вологих лісових областей становить близько 0,6 млрд. га, тобто в чотири рази менше площі вологих тропіків. Гірські території займають величезні площі, трохи менше половини поверхні (43%). Переважають кори вивітрювання ферраллітно-каолінітового складу під вологими лісами на рівнинах і в нижньому тепловому поясі гір (65%). У преріях і в більш високому поясі гір поширені червонуваті сіалітні кори, різною мірою фералітизовано-верхові (32%). Карбонатні кори на продуктах вивітрювання вапняків займають близько 3% поверхні. Напівгідроморфні, гідроморфні і заплавні ґрунти становлять близько 16% сумарної поверхні розглянутих областей. У ґрунтовому покриві субтропічних вологих лісових областей переважне становище займають жовтоземи і червоноземи, приурочені до фералітних кір вивітрювання.

Жовтоземи і червоноземи формувалися і формуються під вологими вічнозеленими субтропічними лісами з домішкою листопадних порід, які мало збереглися в природних умовах. Для жовтоземи і червоноземів характерний фералітний або сіалітно-фералітний склад і досить вузьке відношення кремнезему до глинозему у всій ґрунтовій масі, і особливо в мулистих фракціях. Це їх зближує з червоно-жовтими ґрунтами вологих тропічних лісів, але стійкі первинні мінерали тут менш зруйновані вивітрюванням, залізистих конкрецій трохи і зустрічаються вони головним чином в напівгідроморфних умовах, а суцільних латеритних горизонтів, здатних до затвердіння, не спостерігається. Водний режим у жовтоземів і червоноземів - промивний, реакція кисла (рН 4,5-5,5) з деяким зменшенням ступеня кислотності з глибиною. Ємність поглинання їх невелика,що пов'язано з характером вторинних мінералів (каолініт, мул-лит та ін) - Ступінь ненасиченості досягає 80-85% від суми поглинених основ; крім поглиненого водню велике значення має поглинений алюміній. Незважаючи на значне надходження органічної речовини (головним чином на поверхню ґрунту), гумусовий горизонт мало розвинений, тому що процеси мінералізації органічної речовини протікають дуже швидко. Вміст гумусу у верхньому горизонті коливається від 2 до 7%, з глибиною – швидко падає. У складі органічної речовини переважають фульвокислоти; реакція жовтоземів кисла. Червоноземи формуються на червонокольорових продуктах вивітрювання основних вивержених породах, головним чином андезиту. Вміст гумусу 6-9%, до низу ґрунтового профілю кількість гумусу швидко падає; у складі гумусу переважають фульвокислоти; реакція кисла.

Поиск по сайту: