Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Небезпеки та їхні чинники



У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки. Але з появою нової сфери діяльності виникає щораз більше нових небезпек: нові прилади, машини, технологічні лінії, електричний струм, атомна енергетика, радіація, хімічні сполуки. Практична діяльність людини дала змогу висловити аксіому про те, що будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини може існувати в явному та прихованому вигляді, яку важко виявити та передбачити. Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу важливе виконання таких умов:

1) небезпека реально існує та діє;

2) людина перебуває в зоні дії небезпеки;

3) людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

У загальному розумінні небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які за певних умов здатні завдати збитків2, шкоди для здоров'я людини. Небезпека може бути і тоді, коли є загроза безпеці для життєдіяльності особистості на стадії переходу із можливості у дійсність. Небезпека - це наслідок дії окремих чинників на людину. їх можна поділити на вражаючі, небезпечні та шкідливі.

Вражаючі - це чинники, які можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні - це чинники, що за певних умов можуть стати причиною травм та аварій.

Шкідливі - це чинники, що можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі. Такий поділ чинників є умовним, оскільки один і той же чинник може спричинити загибель людини, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди.

-----------------------------------------------

Збитки - зло, шкода які є результатом очікування чи наслідками небажаних подій. Шкода може виражатися різним рівнем важкості: загибель, травма, захворювання, зниження працездатності.


]. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Таксономія небезпек - класифікація та систематизування явищ, процесів та об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії - це класифікація небезпек.

За походженням: природні, техногенні, соціальні.

За локалізацією: космос, атмосфера, літосфера, гідросфера.

За сферою прояву: побутова, транспортна, виробнича, службова, спортивна.

За наслідками: загибель, травма, захворювання, зниження нормального фізичного, психічного, емоційного рівня життєдіяльності людини.

За часом прояву: імпульсні, кумулятивні.

За структурою: прості, складні, похідні.

За характером дії на людину: активні, пасивні.

Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних чинників):

Кліматичні чинники небезпеки залежать від метеорологічних умов, рівня сонячної активності, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, розподілу тепла та вологи, які спричинюють різкі похолодання та настання спеки, про-ливні дощі, бурі, урагани, шторми та ін.

Ґрунтові чинники небезпеки визначені особливостями різних типів ґрунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрунтів може створити загрозу для сільського господарства, шляхів комунікації, водопостачання, житлових та виробничих будівель тощо.

Геоморфологічні чинники небезпеки зумовлені особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності та ін.

Біотичні чинники небезпеки враховують вплив на людину небезпечних представників флори та фауни, вірусів, мікробів. До них можна віднести загрозу здоров'ю та життю людини з боку хижих звірів,-птахів, отруйних рослин і тварин, переносників інфекцій (комахи та хворі тварини), а також опосередкований вплив живих організмів, наприклад, через хімічні виділення (екскременти) та залишки мертвих тварин, що не розклалися до кінця.

До чинників небезпеки в техногенній сфері відносять:

Технічні чинники небезпеки залежать від рівня надійності та ступеня ергономічності устаткування, застосування в його конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування, досконалості технологічних процесів, правильної послідовності виконуваних операцій тощо.

Санітарно-гігієнічні чинники небезпеки виникають у разі підвищеного вмісту в повітрі життєвого середовища шкідливих речовин, недостатнього чи нераціонального освітлення, підвищеного рівня шуму, вібрації, незадовільних мікрокліматичних умов, наявності різноманітних випромінювань вищедопустимих значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні чинники небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв'язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт, планово-попереджувального ремонту устаткування, організацію нагляду за небезпечними роботами, використанням устаткування, механізмів та інструменту за призначенням тощо.


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



Психофізіологічні чинники небезпеки визначають втомою людини під час виробничого процесу через надмірні фізичні та психологічні навантаження, недотримання здорового способу життя, психогігієни.

До чинників небезпеки в соціальній сфері належать:

Державно-правові чинники небезпеки зумовлені відсутністю або ж недостатнім опрацюванням законодавчо-правової бази, загальнообов'язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також слабкою державною гарантією охорони правопорядку. Це призводить до зростання протиправних дій, тероризму, злочинності та криміналізації суспільства, виступів окремих верств суспільства на захист своїх прав.

Етно-соціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігії етнічної спільності людей, що складена історично. Недостатня увага, утиски, обмеження в проживанні та діяльності окремих народностей, націй сприяють виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не лише для життя окремих людей, але й цілісності держави.

Інформаційно-психологічні чинники небезпеки визначають надмірним інформаційним тиском на суспільство, особу.

Психологічні чинники небезпеки виявлені в порушеннях правил поведінки і діяльності людей, а також у їхніх психологічних характеристиках. Поява психічно неврівноважених людей, маніяків, асоціальних угруповань створює небезпеку для нормальної життєдіяльності суспільства і особи.

Перелічені чинники підтверджують об'єктивні умови існування широкого спектра небезпек, різноманітних за походженням та сферою проян.у. Теперішній час характеризується розвитком процесу наростання небезпек.

Номенклатура небезпек - перелік назв і термінів, систематизованих за окремими ознаками. Приклад номенклатури, небезпек за алфавітним порядком: аномальне освітлення, блискавка, вибух, газ, дим, електрика, захворювання та ін.

Класифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, потрібних для розробки заходів щодо її попередження, усунення чи ліквідації наслідків.

Управління ризиком

1.4.1. Прогнозування ібезпека

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення - припущення чогпсь заздалегідь, здійснення правильного висно-

вку про напрям розвитку чошше^^ц|п^^^ж^§^тякЬ'їсь події тощо, на підставі

IMFHI Г.ПГПАПІ иигпі tilJIILt/ПГЛ


18 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей уможливлювала уникнення типових небезпек. Необхідність забезпечувати безпеку життя примушувала врахування позитивних і негативних наслідків дій, сприяючи виробленню здатності моделювати розвиток подій до їхнього настання в дійсності. Зокрема, у стародавніх часах передбачали настання стихійного лиха -підтоплення долини річок Тигру і Євфрату за допомогою зіставлення між положенням сузір'їв і термінами щорічного їх розливу. Сьогодні передбачення виконують за допомогою складних математичних методів на підставі наукових досліджень.

1.4.2. Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи "людина-життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій охоплює:

- оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;

- очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);

- характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);

- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

- періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їхню динаміку;

- визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Оцінюють потенційні збитки на стадіях передпроектних науково-дослідних розробок, при виборі пріоритетних заходів захисту певної ділянки території, під час обґрунтування вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстремальними природними умовами, під час розробки генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, під час розроблення схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів, потрібно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їхньої реалізації (за відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки спрямовані на:

 


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



- попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;

- захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та (чи) індивідуальних заходів захисту, а також страхування під час робіт в небезпечних зонах;

- використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дають змогу автоматизувати та роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично задіяти засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

- розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;

- проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

- розроблення системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації, планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

- забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів зазвичай зведена до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств тощо. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону всієї сукупності об'єктів, що формують середовище життєдіяльності людини.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.