Психологія праці адвоката

Діяльність захисника в кримінальному судочинстві спрямована на спростування обвинувачення (підозри), на пошук обставин, які ви-правдовують або пом’якшують провину. Відповідно до Криміналь-но-процесуального законодавства України участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді криміналь-них справ у суді є обов’язковою, крім випадків відмови підозрюва-ного, обвинуваченого і підсудного від захисника у встановленому за-коном порядку. Відмова від захисника не може бути прийнята: 1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєн-ні злочину до вісімнадцяти років; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та ін.) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочин-ство; 4) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру. Захист у кримінальних справах — один із найбільш складних і ва-жливих інститутів захисту прав та інтересів громадян. Окрім профе-сіоналізму, він вимагає високої принциповості, самовіддачі, мужнос-ті, а часом і сміливості.. Серед структурних компонентів діяльності щодо здійснення пра-восуддя (пізнавальний, комунікативний, конструктивний, організа-торський, засвідчувальний і виховний) роботі адвоката притаманні всі перелічені, крім засвідчувальної діяльності. Розглянемо психоло-гічні особливості кожного із зазначених компонентів захисної діяль-ності. Захист інтересів обвинуваченого вимагає вивчення безлічі різно-манітних фактів і обставин, що відносяться до розглядуваної кри-мінальної справи. Адвокатові доводиться аналізувати наявні в справі докази, пізнавати інформацію й інтерпретувати її з погляду можливості використання для виправдання підзахисного або пом’я-кшення його провини. Пізнавальний компонент діяльності адвока-та спрямований на розв’язання складного завдання — встановлен-ня істини з метою виправдання особи, яка притягається до відпові-дальності, або пом’якшення її покарання. Успішне вирішення цього завдання потребує пошуку необхідних доказів, з’ясовування тих об-ставин справи, що можуть представити обвинуваченого з позитив-ного боку. Уміння знаходити серед багатьох фактів такі, що спрос-товують обвинувачення або дають можливість пом’якшити відпо-відальність, передбачає глибину розуму, спостережливість, проникливість, самостійність і гнучкість мислення, міцну пам’ять. У пізнавальному компоненті діяльності адвоката виявляються та-кож його активність і критичність, в основі яких лежить точна й об’єктивна оцінка наявних фактів. Комунікативний компонент у діяльності адвоката дає змогу глиб-ше вивчити психологічні причини скоєння злочину, дати повнішу ха-рактеристику особистості обвинувачуваного, правильно будувати стосунки з іншими учасниками кримінального процесу, уникнути де-структивних конфліктних ситуацій. Уміння спілкуватися з людьми в роботі адвоката означає: • уміння будувати стосунки з підзахисним; ¹ • уміння підтримувати ділові стосунки з прокурором, слідчим, суддею та іншими учасниками судового процесу; • уміння встановлювати психологічний контакт із зазначеними особами (найперше з підзахисним); • уміння надавати підзахисному психологічну допомогу; • уміння вибирати визначену стратегію поведінки в конструктив-ному конфлікті з прокурором, виходячи з реального стану¹. Комунікативність як якість особистості адвоката допомагає йому правильно сприймати й оцінювати людей, успішно налагоджувати стосунки з учасниками судового розгляду, привертати їх до себе, пси-хологічно грамотно “читати” реакцію на висловлювані думки тощо. Що стосується спілкування адвоката з підзахисним, то важливою умовою його успішності є їхня психологічна сумісність. У психології під сумісністю розуміється взаємне сприйняття партнерів у спілкуванні і спі-льній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні (подібності або взаємодоповнюваності) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, ін-тересів, характерів та інших значущих для міжособистісної взаємодії ха-рактеристик. Сумісність, як правило, супроводжується виникненням взаємної симпатії, впевненості в успішному результаті. Особливе значен-ня сумісність набуває в складних умовах, у важкому стані, коли досяг-нення загальної мети відбувається при дефіциті засобів, часу, простору, кількості учасників. Суд, безперечно, є дуже складною ситуацією для підзахисного, тому вибір обвинуваченим захисника (так само як і від-мова від нього), а також психологічний контакт між ними чималою мі-рою обумовлений саме цим психологічним явищем. Досить часто в су-довій практиці відмова обвинуваченого від раніше обраного ним захис-ника пояснюється психологічною несумісністю цих осіб. Виникненню сумісності у стосунках між адвокатом і підзахисним сприяють такі професійні й особистісні якості захисника: • професійні навички й уміння захисника, обумовлені його тео-ретичними знаннями і практичним досвідом; ¹ У теорії і практиці виокремлюють п’ять стратегій поведінки в конфлікті: 1) уникання — ухилення від боротьби; 2) суперництво — нав’язування іншій стороні переважного для себе рішення, відкрита боротьба для реалізації своїх інтересів; 3) пристосування — принесення в жертву своїх інтересів заради спокою; 4) компроміс — досягнення згоди шляхом взаємних і приблизно рівних поступок сторін; 5) співпрацю — прийняття спільними зусиллями рішення з проблеми, яке задовольняє обидві сторони (див. докладніше: Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1996. — С. 68–71). 297

• правильне розуміння захисником свого процесуального статусу; • загальна культура адвоката, його тактовність, толерантність, емоційна стійкість; • уміння поєднати захист законних інтересів обвинуваченого з ін-тересами правосуддя; • розвинена атракція (уміння привернути підзахисного до себе) та ін. Процес спілкування між захисником і підзахисним має ряд пси-хологічних труднощів, що обумовлені головним чином психічним станом обвинуваченого. Звичайний психічний стан більшості обви-нувачуваних — стреси (особливо висока нервово-психічна напруже-ність у невинних підслідних).

Поиск по сайту: