Психологічні особливості здійснення обшуку

У психологічний аспект обшук є складним і специфічним слідчим дію, одним з домінуючих елементів якого є примус по відношенню до обшукують. Під час обшуку слідчий й інші беруть участь в нього посадовці оглядають і досліджують житлі, різноманітні будівлі, ділянки місцевості, одяг та навіть тіло людини з метою виявлення інформації, необхідної для розслідування злочину. Для обшуку характерна протилежність цілей слідчого та інших учасників обшуку, з одного боку, та обшукуваного - з іншого. Примусовий характер обшуку і цілей в осіб протиріччя, які беруть у ньому участь, обумовлюють конфліктну ситуацію Обшук як слідча дія носить яскраво вираженого пошуковий характер. Слідчому, працівникам міліції необхідно знайти знаряддя злочину, предмети та цінності, як правило сховані, вкриті обвинуваченим. Слідчий при проведенні обшуку має в своєму розпорядженні зазвичай дуже обмеженими, неповними даними про умови виробництва його, об'єктів, що підлягають вилучення, місця їх знаходження. Ці фактори мають негативний вплив на отримання слідчим інформацією про місцезнаходження схованих предметів. Проведення обшуку передбачає прояв слідчим різноманітних психологічних якостей, властивостей, професійних знань, вмінь та навичок. Він може і повинен використовувати фактори, які сприяють успіху обшуку. На них відносяться: підготовка до виробництва обшуку; цілеспрямоване спостереження і правильний аналіз ситуації на місці проведення обшуку, поведінка обшукуваного тощо Позитивні або негативні результати обшуку дуже часто залежать від належного підготовки до цього слідчому дії. Гарна підготовка обшуку забезпечує своєчасний початок цієї дії, планомірність проведення його, переконання в успіхові, яка виникає у його учасників. Погана підготовка може призвести до випадкових, безсистемним пошуків, нескоординованості дій обшукували і, зрештою, до почуття невпевненості в успіху. В.Л. Васильєв пише, що в ході підготовки до обшуку слідчому рекомендується одержати наступні відповіді на запитання.1. Що слід шукати. Як виглядають розшукувані предмети (форма, колір, запах і т. д.).2. Що являє собою об'єкт, що підлягає обшуку: площа об'єкта, рельєф об'єкта, її планування, кількість приміщень, кількість дверей та вікон та їх розташування, та меблі її розташування і т. д. 3. Хто, крім обшукуваного, може знаходитися на об'єкті в момент обшуку. 4. Яке освітлення об'єкта обшуку: штучне і природне. 5. Чи є на об'єкті телефон або інші засоби зв'язку (рація, дзвоник, селектор і т. п.). 6. Де можуть перебувати шукані предмети. 7. Хто буде проводити обшук. 8. Які технічні засоби та інші матеріали слід взяти на себе руки. 9. Коли найбільш зручно почати обшук. 10. Скільки часу може він триватиме. 11. Слід скласти плани обшукуваного об'єкта і порядку провадження обшуку в нього з чітким розподілом функцій для кожного посадовця. 12. Заздалегідь подумати про вибір понятих. 13. Передбачити способи зв'язку зі слідчим підрозділом (телефон, радіо, селектор). Чим детальніше слідчий відповість на вказані вище питання ще до обшуку, тим менша несподіванок буде підстерігати його в момент проведення обшуку і тим більші шанси на успіх при його проведенні *. Успішне здійснення обшуку в значній мірі залежить від прояву організаторських якостей слідчим. Одним з основних способів одержання інформації під час обшуку є спостереження та аналіз його результатів.

Особливо багато інформації може дати нагляд за поведінкою обшукуваного. Для одержання найбільш повних і достовірних результатів такого спостереження треба знати основні психологічні закономірності поведінки в конфліктній ситуації обшуку. Окрім обшукує предметів та об'єктів, спостереження може охоплювати поведінку тварин і птахів, які нерідко вказують на присутність ховається людини або місцезнаходження захованих речей. Відомо, що чимало з домашніх тварин виявляють занепокоєння у близькому сусідстві від трупа, собаки збуджено ведуть себе, коли на їх території знаходиться стороння людина і т. д.

Торкаючись осіб, що проводять обшук, слід мати на увазі, що з боку більше помітне багато промахів і упущення людину, захоплену певною роботою. Це пояснюється тим, що самоконтроль як психічний дія є завданням більш складним, ніж контроль за діяльністю іншої особи. Ефективність обшуку пов'язана з наявністю у слідчого цілеспрямованості і стійкості уваги. Під увагою у психології розуміється спрямованість свідомості на певні об'єкти, що мають для особистості значимість. Увага в ході обшуку носить довільний, вольовий характер, оскільки слідчий використовує його для досягнення намічених цілей, робить певні зусилля для його збереження, зосередження, щоб не відволікатися на інші сторонні подразники.

Існують відомі труднощі тривалого збереження стійкості уваги. Одноманітний характер пошукової роботи, наявність відволікаючих чинників приводять до поступового накопичення втоми, до розосереджує уваги. Тому в разі тривалості і трудомісткості обшуку доцільно через певні періоди часу влаштовувати короткі перерви. Особи, що проводять обшук, повинні враховувати, що при виготовленні схованок і різних сховищ злочинці в деяких випадках враховують цілий ряд факторів психологічного характеру. До них можна віднести наступні:

1) розрахунок на появу фактора втоми і автоматизму. Так, шуканий документ часто кладуть до книги, що знаходиться в середині книжкової полиці. 2) розрахунок на гидливість 3) розрахунок на прояв такту та інших шляхетних спонукань з боку слідчого (приховування об'єктів в ліжка тяжкохворого, у ліжку маленької дитини, в могилі близьких родичів і т. д.);4) навмисна недбалість приховування предмета (залишення його на увазі);5) відволікання уваги виготовленням схованок-двійників. 6) розрахунок на організацію конфлікту під час обшуку з метою відвернення уваги для переховування шуканого об'єкта. Попередній збір всієї перерахованої інформації, ретельний аналіз її дозволяють слідчому успішно вирішити перша частина завдання з виробництва обшуку - подумки розгадати дії обшукуваного *.Для здійснення обшуку необхідно залучати і фахівців, які краще знають сутність кожної речі, її призначення, можуть вловити наявні відхилення від призначення речі, виявити її особливості. Ми вже відзначали, що на увазі слідчого негативно позначається його стомлення. Коли обшук має тривалий характер і пов'язаний із значним фізичним навантаженням, необхідно влаштовувати перерви для відпочинку. Слід мати на увазі, що злочинці нерідко спеціально будують розрахунки на стомлення слідчого. При проведенні обшуку професійно необхідними якостями для слідчого є витримка, самовладання, емоційна стійкість. Слідчий і працівники дізнання, що беруть участь в обшуку, також не в змозі залишатися емоційно байдужими, відчувають найрізноманітніші почуття і переживання. На них, зокрема, відносяться гнів, обурення, прагнення знайти викривають винного предмети, рішучість подолати виникають труднощі і т.д. Друге завдання в діяльності слідчого - це встановлення мовного контакту з обшукує в процесі обшуку. Мовний контакт дозволяє вирішувати кілька завдань: здійснювати переконання, спостерігати за реакціями обшукуваного. При проведенні обшуку треба якомога ширше включати обшукуваного в бесіду, практикувати постановку питань про призначення тих чи інших предметів і т. д. Його мова свідчить про його внутрішній стан, про його відношення до дій слідчого або до окремих предметів. Тембр голосу, манера говорити можуть швидше видати дійсне ставлення людини, що інша зовнішня реакція. Нерідко шукані предмети вдається виявити в самий останній момент. Тому важливо зберегти «творчий підйом» до кінця обшуку. Невір'я в успіх вкрай негативно позначається на пошукової діяльності. Втративши надію, слідчий шукає поверхово, без енергії, формально. Суттєве значення для забезпечення ефективності обшуку має і прояв слідчим такого вольового якості, як наполегливість, яка припускає здатність протягом тривалого часу прагнути до досягнення поставленої мети, долаючи виниклі труднощі. Для успішного здійснення обшуку важливою умовою є прояв слідчим пильності. Не повинен слідчий протягом усього часу обшуку забувати і про морально-етичних принципах. З початку і до кінця обшуку слідчий зобов'язаний проявляти ввічливість, коректність, не допускаючи грубості, образ, будь-яких загроз При проведенні обшуку потрібно враховувати освіту, культурний рівень, професію, знання, інтелектуальні здібності обшукуваного, що має неабияке значення при виборі місця і способу укриття. На місці обшуку повинна бути встановлена сувора дисципліна, заборонені сторонні розмови, непотрібне ходіння і інші відволікають увагу дії, які не викликаються необхідністю. Корисно передбачити порядок вирішення поточних питань та обміну інформацією між учасниками обшуку.

Психологія допиту.

допит прийнято поділяти на декілька стадій — підготовчу, початкову, стадію вільної розповіді, деталізуючу та заключну. Важливим завданням слідчого при підготовці до допиту є створення його інформаційної бази. Ознайомлюючись з матеріалами справи, слідчий, насамперед, визначає, кого та з яких питань необхідно допитати. З цією метою використовуються результати раніше проведених слідчих дій та дані, одержані шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. При вивченні особи допитуваного слідчий з'ясовує соціальний статус даного суб'єкта, соціальні ролі, що він виконує, референтні (авторитетні) для нього соціальні групи, соціально-позитивні та соціально-негативні особистісні якості, його психологічні можливості у практичних ситуаціях, що мають значення для розслідування, способи задоволення ним матеріальних та духовних потреб, світогляд, риси характеру. Для цього слідчий може одержати ряд незалежних характеристик, допитати родичів та знайомих допитуваного, з'ясувати обставини біографічного характеру, скористатися консультацією педагога або психолога. Для встановлення способу життя допитуваного, його можливих злочинних зв'язків, слідчий дає доручення органам дізнання, одержує необхідну інформацію від дільничного інспектора. Вивчення особистості допитуваного спрямоване на визначення найефективніших прийомів психологічної взаємодії з даною особою і на побудову моделей найімовірнішої її поведінки на допиті. На початковій стадії допиту діагностується психічний стан допитуваного, його емоційно-вольові настанови, прогнозується можливий розвиток міжособистісної взаємодії, відшукується можливість встановлення комунікативного контакту. Дії слідчого, що передують одержанню показань — встановлення особи допитуваного, роз'яснення йому прав та обов'язків, покликані ввести допитувану особу в процес офіційно-рольового спілкування.Встановлення комунікативного контакту — вихідна умова проведення допиту. Комунікативний контакт базується на усвідомленні необхідності інформаційного спілкування та спрямований на створення умов для одержання певних відомостей. Комунікативний контакт — це ділова міжособистісна взаємодія. Перешкодами на шляху встановлення такого контакту (комунікативними бар'єрами) можуть бути міжособистісні антипатії, конфлікти, відмінності у моральних поглядах, соціальному статусі осіб, які спілкуються, психологічна несумісність. Завдання слідчого — подолати такі бар'єри. Передбачення вказаних перешкод, переконання допитуваного у доцільності правдивої поведінки, у необґрунтованості його побоювань, у необхідності сприяння правосуддю — одна з найважчих завдань комунікативної діяльності. Для встановлення комунікативного контакту важлива як загальна орієнтація у особистісно-психологічних особливостях допитуваного (особливості темпераменту, характеру, ціннісних орієнтацій, інтересів, схильностей, інтелектуальних та мовних здібностей), так й орієнтація у базових позиціях індивіда стосовно розслідуваної події, мотиви його можливої особистої заінтересованості у певному вирішенні кримінальної справи. Особливо важливе значення мають перші фрази слідчого, їх лексична побудова та емоційна тональність. Вони не повинні містити нічого негативного щодо особи допитуваного. Мова слідчого повинна бути позбавлена і награно підлещувального відтінку.

«Золотим» правилом поведінки слідчого на цій стадії допиту є недопущення нічого, що могло б викликати негативне до нього ставлення. Доброзичливе знайомство, повідомлення свого ім'я й по батькові, звертання до допитуваного по імені та по батькові, охайний зовнішній вигляд, достойна, але не зарозуміла манера поведінки — усе це формує перше враження про слідчого. Допускається у перші хвилини допиту повідомлення слідчим деяких відомостей про себе, про ті сподівання, які він покладає на допитувану особу. Надання допитуваній особі можливості вільної розповіді виключає сугестивні впливи (навіювання, підказки, натяки) з боку слідчого та негативний прояв ретроактивного та проактивного гальмування, полегшує протікання асоціативних процесів, сприяє появі ремінісценції. Однак і в умовах вільної розповіді може проявитися конформність допитуваного, його бажання відповідати очікуванням слідчого. Сприймаючи вільну розповідь особи, яка дає показання, слідчий повинен аналізувати її наявні переживання, виділяти в них домінуючу спрямованість, рефлексувати позиції та ціннісні орієнтації, визначити психологічні особливості особистості. Одночасно слідчий робить оперативні помітки, готує базу для стадії детального допиту (однак записи необхідно звести до мінімуму, оскільки допитувані зазвичай більше розповідають тому слідчому, який їх уважно слухає). Основними завданнями слідчого на деталізуючій стадії допиту є: заповнення прогалин вільної розповіді, уточнення деяких висловлювань, усунення суперечностей; надання мнемічної допомоги допитуваному з метою найповнішого відтворення ним окремих епізодів події; одержання контрольних даних для перевірки та оцінки показань; діагностика причин замовчування допитуваним про окремі обставини події, психічне сприяння у подоланні «бар'єрів замовчування», нейтралізація мотивів замовчування; діагностика та викриття завідомо неправдивих показань; здійснення правомірного психологічного впливу на допитувану особу з метою одержання правдивих показань. На заключній стадії допиту необхідно враховувати наступні обставини. Закон (ч. 3 ст. 145, ч. 2 ст. 170 КПК України) вимагає фіксації у протоколі допиту всіх одержаних показань «по можливості дослівно». У ньому повинні бути відображені показання, отримані як на стадії вільної розповіді, так і на деталізуючій стадії з точним фіксуванням запитань та відповідей.

У процесі допиту слідчий повинен спрямовувати мовну діяльність допитуваного, просити викладати факти точніше та чіткіше. Різноманітні інтонаційні виокремлення, жести, міміку слід по можливості переводити у мовні вирази. Фіксуючи показання, необхідно враховувати явище мовної персеверації — тенденцію осіб з нерозвинутою мовною культурою автоматично повторювати почуте, включати у відповіді мовні конструкції, взяті з допиту, а також явище вербальної ригідності — тенденцію розвивати думку у тій формі, яка була задана слідчим. При занесенні до протоколу відповідей допитуваних слід пересвідчитись, чи не були такі відповіді так званою антиномічною асоціацією (так, на запитання: чи була людина старою, може бути дана відповідь — ні, вона була молодою, хоча насправді людина могла бути середнього віку) .Особливо ретельно необхідно уточнювати показання неповнолітніх, для яких притаманна мовна неадекватність.

Поиск по сайту: