Основні терміни дисципліни

Адвокат(від лат. – призивати на допомогу) – особа, професійним обов’язком якої є надання юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Анкетування – метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою-анкетою.

Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Бесіда –метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Види слідчих дій–інформаційно-пошукові (огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обставин події, обшук) та інформаційно-комунікативні (допит, очна ставка).

Виправна (пенітенціарна) психологія – галузь юридичної психології, що вивчає психологічні особливості виправлення правопорушників, психічні стани, які викликані позбавленням волі, методи та принципи ресоціалізації злочинців, структуру формальних і неформальних груп у місцях позбавлення волі, міжособистісні відносини в цих групах, проблеми включення особистості в позитивні соціальні зв'язки і її соціальної реадаптації після відбуття покарання.

Відчуття –відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Воля –це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Девіантна поведінка– система вчинків особистості, котрі виходять за загальноприйняте уявлення про нормальну (нормативну) поведінку у певній сфері суспільних відносин.

Делінквентна поведінка – система вчинків особистості, котрі виходять за межі правових норм.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності.

Діяльність по розслідуванню злочинів (слідча діяльність) –цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами. Її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

Експеримент –один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів про психічне явище у спеціально створених умовах для активного прояву явища, що вивчається та впливу на нього.

Емоції– психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Ефект ореола – загальне оцінне враження про людину в залежності від її соціального статусу в умовах дефіциту інформації про неї, домінування першого враження про особистість при наступній взаємодії з нею.

Загальна психологічна культура адвоката – знання психологічних законів і закономірностей, що можуть бути використані у професійній діяльності та розвинена професійно-психологічна орієнтованість особистості.

Загальнонаукові принципи – сукупність відправних позицій: єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, об’єктивності, історизму, гуманізму.

Здібності –психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість оволодіння діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили), загальні та спеціальні здібності, обдарованість, талант, геніальність.

Злочинність – історично обумовлене соціальне явище, соціально-психологічне й кримінально-правове явище, що складається із сукупності злочинів, скоєних у даному суспільстві й у даний період часу; характеризується кількісними (стан, динаміка, коефіцієнт злочинності) і якісними (структура, характер) показниками. Стан злочинності визначається кількістю вчинених злочинів та осіб, що їх вчинили, рівнем повторної та рецидивної злочинності, питомою вагою тяжких злочинів і тенденціями зростання окремих видів злочинності.

Історичні напрями вчення про природу правопорушень:біологізаторські концепції, соціологізаторські концепції особистості злочинця, сучасна позиція юридичної психології.

Інтуїція–здатність осягати істини, не звертаючись до розгорнутого логічного міркування або догадка, що потребує перевірки.

Каяття – визнання своєї провини та самоосуд своєї негативної поведінки, готовність нести заслужене покарання та виправити поведінку в майбутньому, щирий жаль про зроблену провину або про асоціальні діяння, необхідний компонент спокутування провини, передумова виправлення особистості злочинця, пробудження в нього почуття сорому, совісті.

Кримінальна психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинів, особливості виникнення і динаміки протиправних установок поведінки; психологію формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо.

Методика – система правил використання методів, прийомів та операцій у науковому дослідженні.

Методи наукових досліджень – активна та цілеспрямована діяльність для вивчення психологічних фактів, закономірностей та механізмів відносин у сфері права.

Методи психологічного впливу – активна та цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об’єкта спілкування.

Мислення –опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень, залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Мова –система знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Опитування –допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає у зборі фактів про психічне явище на основі отримання від досліджуваного відповідей на сплановані запитання. Різновидами опитування можна розглядати такі методи емпіричного дослідження як: бесіда, анкетування, тест-опитування.

Особистість –соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості.Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Особистість злочинця– свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених та соціально-детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних соціально-політичних, економічних та соціокультурних умов.

Особливості потреб злочинця: нерозвиненість соціально-необхідних потреб, матеріально-утилітарний характер, перебільшення потреб і правомірних можливостей їх задоволення.

Очна ставка – одночасний допит двох раніше допитаних осіб з метою встановлення протиріч і отримання нових даних, що дозволяють судити про істинність раніше отриманих показань.

Пам'ять –психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні (чи забуванні) та відтворенні минулого досвіду.

Правова психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів правовідносин.

Правове регулювання – форма соціального регулювання, яка діє у співвідношенні з вимогами норм права, заснована на усвідомленні суб'єктами своїх прав та обов'язків. Механізм правового регулювання складається із системи правових норм (законодавства), правових відносин, правової відповідальності та правової свідомості.

Правоздатність – здатність особи на право та обов'язки, визнана рівною мірою за всіма громадянами. Ніхто не може бути обмежений у правоздатності, крім випадків, передбачених законом.

Правосвідомість – сфера суспільної групової та індивідуальної свідомості, яка пов'язана з відображенням правозначущих явищ.

Психологічна адаптація пов’язана з продукуванням окремих видів психологічного захисту або їх системи, що дозволяє зберігати високий рівень самооцінки навіть за відсутності об’єктивних підстав для цього.

Психологія –наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) діяльності – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні засади розкриття і розслідування злочинів.

Психологія юридичної праці – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

Самосвідомість –усвідомлення себе як усталеної, більш-менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов (усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: «Я-концепція», самооцінка, рівень домагань.

Самообмова – визнання підслідним своєї провини у вчиненні кримінально караного діяння, яке у дійсності він не вчинив.

Свідомість –вищий рівень психічного відображення дійсності і саморегуляції, притаманний людині як соціально-історичній істоті.

Словесний портрет – спосіб опису зовнішності людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності.

Слідчий – посадова особа, яка здійснює попереднє слідство.

Соціалізація –процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Соціальні відхилення– такі порушення соціальних норм, що характеризуються масовістю, усталеністю і поширеністю при подібних соціальних умовах.

Соціальні норми– невід’ємний елемент суспільного управління, засіб орієнтації поведінки особистості (соціальної групи) у конкретних соціальних умовах і, водночас, засіб контролю з боку суспільства за їх поведінкою.

Спілкування –форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми.

Спостереження –один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Спосіб вчинення злочину – індивідуально-типологічна система прийомів вчинення злочинного діяння, детермінована психофізіологічними та особистісними особливостями злочинця.

Спосіб злочину – особливості взаємодії злочинця із середовищем при вчиненні ним злочинної діяльності на етапі її підготовки, здійснення та приховання.

Сприймання –відображення предметів та явищ у сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Спрямованість особистості –системоутворююча психічна властивість особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через поняття: потреба, мотив, потяг, бажання, установка, життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Структура конкретного злочину: об’єкт (на що спрямоване діяння), об’єктивна сторона (спосіб вчинення діяння), суб’єкт (особа, що вчинила діяння), суб’єктивна сторона (ставлення до діяння та його результатів).

Суддя –посадова особа, яка здійснює правосуддя.

Судова експертиза – науково-практичне дослідження, процес пізнання, що проводить судовий експерт, обґрунтовуючи висновок відповідно до встановленого законом порядку.

Темперамент –психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Тестування –метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів-тестів.

Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, які спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Типи спрямованості особистості:соціальна (про соціальна), асоціальна (немає чіткого ставлення до суспільства), антисоціальна (поведінка становить значну, серйозну небезпеку для суспільства).

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не діють на органи чуття, але збережені у пам’яті.

Фрустрація – конфліктний емоційний стан, викликаний непереборними для даного індивіда труднощами, перешкодами до досягнення мети, катастрофою планів, крахом надій, переживання великої неудачі.

Характер –психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Хуліганство – дії, вчинені при обтяжуючих обставинах, до них відносяться цинізм, нахабна безсоромна поведінка, особлива зухвалість, опір представникові влади.

Юридична психологія – прикладна галузь психології, яка вивчає прояв і використання загальних психічних механізмів та закономірностей у сфері відносин, регульованих правом.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Поиск по сайту: