Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Інші ж види реорганізації передбачають припинення юридичних осіб



Зокрема, при злиттіприпиняється самостійне існування двох і більше організацій і замість них утворюється одна нова організація. Майно і немайнові права й обов'язки кожної з реорганізованих у такий спосіб юридичних осіб переходять до новоствореної юридичної особи.

При поділі припиняє своє існування одна організація, а замість неї створюються дві і більше організацій. При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юридичних осіб у відповідних частинах.

При приєднанні одна, дві або більше організацій припиняють своє існування внаслі­док того, що вони вливаються в організацію, що буде діяти замість них, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати, але вже в розширеному складі.

При перетворенні відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної осо­би, що існувала раніше. У цьому разі до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦК України). Найбільш масове пе­ретворення одних юридичних осіб на інші провадилось у процесі приватизації державних та комунальних підприємств у господарські товариства, а також корпоратизації державних підприємств, тобто їх перетворення в акціонерні товариства.

Відповідно до ст. 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім ви­падків, передбачених законом.

Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її реорганізацію, зобов'язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юридичної особи, що реоргані­зується.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний і разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання,які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи — правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Порушення цих правил є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб-правонаступників.

Якщо правонаступниками реорганізованої юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної що припинилася, неможливо, юридичні особи — правонаступники несуть відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Майно переходить до свого правонаступника в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію.

На відміну від реорганізації, ліквідаціяозначає повне припинення діяльності і юридичної особи без виникнення правонаступництва.

Ліквідація буває двох видів:

1. Добровільна— рішення про припинення юридичної особи приймають її уч або уповноважені органи юридичної особи .

2.Примусова— рішення про припинення юридичної особи приймає суд.

Це слідує із ст. 110 ЦК України, відповідно до якої юридична особа ліквідується:

1)за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на які створено цю юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також інших випадках, передбачених установчими документами;

2)за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, і інших випадках, встановлених законом.

Незалежно від різновиду ліквідації юридичної особи її безпосередній процес в обох випадках схожий.

Особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи (учасники юриди­чної особи, уповноважений орган юридичної особи або суд), зобов'язані протягом 3-ох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює дер­жавну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації публікується повідомлення про внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до чинного вітчизняного законодавства ліквідація юридичної особи здійснюється спеціальним органом. Так, згідно з ч. З ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної осо­би, призначають комісію з припинення юридичної особи(комісію з реорганізації, ліквідацій­ну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк пред'явлен­ня кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) мо­же бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управ­ління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи комісія з припинення юридичної особи зобов'язана вжити всіх необ­хідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що лікві­дується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в строки, встановлені ЦК України. У разі відсутності реакції останніх ліквідацій­на комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з борж­ників юридичної особи.

Крім того, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про по­рядок і строк пред'явлення кредиторами вимог до неї. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Законом встановлений строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Цей строк не може становити менше 2-ох місяців з дня публі­кації повідомлення про припинення юридичної особи.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення вказа­ного строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами Ліквідаційні складає проміжний ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, котрий прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та міс­тить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явле­них кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Важливо зазначити, що задоволення претензій кредиторів відбувається у порядку черговості, передбаченої ст. 112 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про господарські товариства», ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквіда­ції платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліц­твом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відноси­нами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквіду­ється, провадиться відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким прова­дяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

При ліквідації ж неплатоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задо­вольняються у порядку, передбаченому ст. 31 Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом», у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються:

• вимоги, забезпечені заставою;

• виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі від­шкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

• витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ними прав кредитора щодо банку, у розмірі всієї суми відшкодування за вклада­ми фізичних осіб;

• витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

• витрати на оплату державного мита;

• витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банк­рутство;

• витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

• витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною

• витрати керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

• витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

• витрати на оплату праці керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 вказаного Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено вказаним Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян шляхом капіталізації від­повідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян — довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у то­му числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпоряджен­ня майном боржника чи у процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення вкладів членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Отже, як бачимо, черговість задоволення вимог кредиторів платоспроможної і неплатоспроможної юридичних осіб є дещо різною.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної осо­би звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідо­вують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Згідно зі ст. 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або І його банкрутом» від 14 травня 1992 р.

Відповідно до чинного законодавства банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація ж юридичної особи через процедуру банкрутства — це припинення її діяльності, визнаної судом, з метою здійснення заходів щодо задоволення судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Але вимоги кредиторів можуть бути задоволені у інший спосіб навіть за умови і потенційного банкрутства. Вказаним вище законом передбачається санація — спеціальна процедура спрямована на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація вводиться на строк не більше 12-ти місяців, а за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів строк може бути продовжено ще до 6-ти місяців або скорочено.

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. Відповідно до ст. 87 цього Закону банк ліквідований:

1) з ініціативи власників банку;

2) з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність» та за згодою Національного банку України, а ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до вказаного Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України зобов'язаний протягом 2-ох днів після рішення про ліквідацію банку повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що
прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених зако­ном. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юриди­чної особи або законом. Не мають права отримувати майно після ліквідації члени бла­годійних фондів, громадських організацій, які є непідприємницькими юридичними особами.

Юридична особа є такою, що припинилася (була реорганізована або ліквідована), з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припи­нення юридичної особи.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.