Право і політичні норми

У процесі розвитку суспільних відносин політика є одним із чинників формування права. Політика – це відносини між державними утвореннями, великими соціальними групами, етносами, націями, верствами населення, класами, конфесіями, партіями, громадянськими організаціями з приводу тих чи інших соціальних подій. Названі соціальні об’єкти реалізують власні інтереси як у політичних так і неполітичних формах. Центральним елементом втілення тих чи інших інтересів у життя є державна влада, тому політична боротьба ведеться за вплив на державну владу або за її завоювання. Історія людства так само як практика сучасного державного будівництва, демонструє чимало прикладів домінування політики над правом, проведення її в поза правових формах. У деспотичних державах Давнього Сходу (Єгипет, Вавилон), давніх державах Індії, Китаю, монархіях періоду абсолютизму, теократичних монархіях Азії та Північної Африки,радянському суспільстві пріоритет політики над правом забезпечувався відповідно обожнюванням волі правителя, спільними актами партійних і державних органів. Політичне насильство ставало змістом законів, звичаїв, прецедентів судових органів, законодавчі акти нерідко набували не правового змісту.

Співвідношення між політикою і правом істотно змінилася в період буржуазних революцій і формування громадянського суспільства в Європі та Північні Америці, коли поряд з ідеями рівності, прав і свобод людини сформувався принцип верховенства права, його пріоритету над державою, обмеження свавілля політичної влади правами людини. Таким чином співвідношення політики, права та законодавства залежить від ступеня розвитку громадянського суспільства, його можливості впливати на формування політичного курсу держави та додержання прав і свобод людини.

Право і політика мають єдине джерело розвитку і функціонування – суспільні відносини передусім відносини власності на підставі яких виникають політико правові зв’язки.

Право і політика мають нормативну природу. Вони формуються у вигляді визначених напрямків діяльності (політика), прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин (право). Усі політичні норми, ідеї, програми знаходяться у співвідношенні конкуренції, в той час як у системі права всі підпорядковуються тим, які мають найвищу або вищу юридичну силу.

Право і політика у своїй основі містять загальні принципи функціонування і цінності орієнтації, що відбивають інтереси і потреби соціальних суб’єктів. Ця обставина робить законодавство як форму виразу права засобом захисту інтересів суспільства. Шляхом прийняття нормативних актів реалізується міжнародна, національна, культурна, екологічна, економічна та інша державна політика. При цьому кожна держава існує в межах певних міждержавних політичних відносин.

В умовах, коли панує принцип верховенства права , будь-які дії суб’єктів політики повинні підкорятися його вимогам.

33. Право і релігійні норми
Релігійні норми –це правила поведінки, які формуються на основі віри у надприродні явища та регулюють відносини віруючих з іншими особами, з суспільством, з державою, з Богом.
Розмежування:
1. Релігійні норми базуються на внутрішньому авторитеті – голосі сумління, а правові 0 на зовнішньому, оскільки вони захищені державою.
2. За способом встановлення та закріплення. Реліг норми виникли в процесі історичного розвитку суспільства протягом досить тривалого часу та фіксувалися в усній та письмовій формі. Норми права встановлювалися за спец створ процедурою і набувають формального виразу в нормативних актах та приписах.
3. Релігійні норми адресовані віруючим відповідної конфесії, і правові – всім членам суспільства і мають ознаку загальнообов’язковості, незалежно від згоди або визнання їх з боку суб’єктів права
4. В реліг нормах приписується внутрішня поведінка, яка може виявлятися й у зовн вчинках, а в праві – зовн, хоча і внутрішній стан може мати велика значення.
5. Виконання приписів релігійних норм забезпечується не тільки загрозою передбачених ними санкцій, а засобами морального впливу – правопорушник розглядається як «грішник» перед Богом, а правові норми містять точно встановлені вичерпні види санкцій – штраф, позбавлення волі та ін.
Ступінь обов’язковості релігійних норм порівняно з правом у співвідношенні.
1. Релігійні норми є первинними, загальнообов’язковими для всіх, а правові норми не можуть їм суперечити (Іран, Афганістан, Пакістан).
2. правові норми є первинними, а релігійні норми не мають переваги перед правовими і додатковими щодо регулювання суспільних відносин (Єгипет, Таїланд)
3. Правові норми є первинними, а релігійні норми існують лише для віруючих відповідної конфесії (Індія, Україна, Росія).

Поиск по сайту: