Метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і право, висловлену в поняттях. Основний метод юридичної науки - філософська діалектика (матеріалістична та ідеалістична).
На всезагальних методах базуються загальні методи правознавства.1. Логічний метод. Охоплює такі основні прийоми пізнання:• аналіз та синтез. Аналіз - теоретичний розподіл явища, що вивчається. Наприклад, розподіл норми права на складові: гіпотезу, диспозицію, санкцію. Синтез - теоретичне об’єднання явищ. Наприклад, склад правопорушення є результатом об’єднання чотирьох елементів: суб’єкта правопорушення; об’єкта правопорушення; суб’єктивного аспекту правопорушення; об’єктивного аспекту правопорушення;• індукція і дедукція. Індукція - логічний умовивід від окремого до узагальнюючого. Наприклад, вивчаючи причини окремих злочинів, можна встановити причини злочинності в цілому. Дедукція - логічний умовивід від загального до окремого, від загальних суджень до окремих висновків, наприклад, від зовнішніх ознак правопорушення - до мотивів, умов, причин їх скоєння;• абстрагування - переключення уваги від одних ознак юридичного явища до інших, які зацікавили дослідника. Наприклад, абстрагування від конкретного змісту норми до її структурних елементів.2. Порівняльний метод. Передбачає порівняння кількох споріднених юридичних явищ з метою виявлення їх подібності чи розбіжності. Розрізняють такі порівняльні методи: синхронічний, коли водночас порівнюються два чи більше об’єктів, і діахронічний, коли один чи кілька об’єктів розглядаються у розвитку в різні періоди часу. Іноді при порівнянні різних об’єктів у розвитку в одному й тому самому періоді часу синхронічний і діахронічний методи об’єднують.3. Соціологічний метод. За його допомогою вивчають практичну поведінку людей у державно-правовій сфері (шляхом опитування, анкетування, спостерігання тощо) з метою визначення ефективності функціонування державно-правових закладів або в інших цілях.Наприклад, за допомогою соціологічного методу юристи з’ясовують поведінку різних категорій людей щодо певних правових норм:• по-перше, поведінку основної маси громадян, які дотримуються правових норм (фактори, що зумовлюють правову поведінку; роль у цьому права і правосвідомості; заходи щодо збільшення чисельності громадян, які дотримуються правових норм);• по-друге, поведінку посадових осіб, які застосовують норми права (у тому числі осіб, які працюють у правоохоронних органах - міліції, прокуратурі, суді та інших юридичних установах; важливо знати рівень професійної майстерності цієї категорії громадян);• по-третє, поведінку осіб, які беруть участь у правотворчості (ідеться не лише про депутатів верховних та місцевих органів влади, а й про працівників виконавчо-розпорядних органів, міністерств і відомств, які приймають нормативні акти, та всіх, хто бере участь у демократичному процесі створення нових правових норм);• по-четверте, поведінку правопорушників (для юристів інтерес становить аналіз причин скоєння правопорушень і шляхів підвищення ефективності попереджувальної роботи, а також удосконалення норм правової відповідальності).1. Структурно-функціональний метод. Передбачає дослідження структури будь-якого явища, а потім встановлення, як ця структура діє (функціонує).2. Статистичний метод. Передбачає кількісні вимірювання державно-правових явищ за допомогою математичних засобів і комп’ютерної техніки (наприклад, визначення кількості та структури правопорушень). Дослідження за допомогою математичних засобів і комп’ютерної техніки називають правовою кібернетикою. При цьому правова кібернетика є методом дослідження і у правовій науці, і у практичній діяльності юридичних органів. Проте в теоретичних дослідженнях поряд з іншими методами (у тому числі й традиційними юридичними) правова кібернетика є науковим методом, а у практичному пізнанні - робочим методом розв’язання конкретних завдань, що мають значення для органів внутрішніх справ, прокуратури, судів, апарату управління та ін.Спеціальні (окремі) методи - це загальні методи, що мають специфічне застосування в конкретних юридичних науках. Наприклад, використання порівняльного методу в теорії держави і права на відміну від кримінального права має особливості як щодо об’єктів, так і щодо засобів порівняння.Всезагальні, загальні та спеціальні методи тісно взаємопов’язані. Всезагальні методи працюють тільки через загальні, а загальні методи, у свою чергу, - через спеціальні. При цьому для дослідження будь-якого юридичного явища застосовують не один конкретний метод, а їх систему.Конкретна кількість методів юридичної науки, за допомогою яких розв’язують конкретну юридичну проблему, становить методику юридичного пізнання. Наприклад, методика визначення ефективності діяльності правоохоронного органу складається з певного набору логічних, соціологічних, статистичних та структурно-функціональних засобів.