Сутність особистості та її загальні нормативні ознаки

Особистість – це прижиттєве надбання людини, її головний соціальний атрибут. Особистість – це певний рівень псих і соц розвитку людини, який забезпечує її становище у суспільстві і взаємостосунки з ін. людьми.

Особистість – це завжди індивідуальність, якщо вона є унікальною, неповторною сформованістю, розвитку і зовнішнього прояву її психологічних характеристик.

Петровський: у кожному ыз нас закладена потреба бути особистістю, а саме формуватися як особ. і бути визнаною як особ. ін. людьми.

Ознаки:

1. Свідомість – це притаманна тільки людині вища форма псих активності.

Складові: 1) пізнати навколишній світ і самого себе і відзеркалити 2) відтворити, зберегти світ і самого себе, шляхом дотримання норм. 3) змінити світ і самого себе:

- примножити, збагатити, щось створити

- шляхом руйнування локального чи глобального.

У звязку зі скоєнням злочину нас цікавить правосвідомість, відзеркалення людиною права: 1. пізнавальний – пізнати правові норми 2. емоційно-оціночний – оцінити норму, співвіднести з собою 3. воле-спонукальний – перевести, інтеріозувати у власні мотиви і т.д.

14-16 р. – минімум особистості, завершується первиннє формування свідомості.

16-18 р. – минімум соціальної зрілості особистості.

2. Активність – найбільш загальний спосіб взаємозвязку людини з навколишнім світом, який забезпечує її функціонування як живої істоти, як члена суспільства.

Активність людини носить вцілому свідомий х-р, людина регулює джерела своєї активності. Джерела активності можуть лежати в самій людині як на рівні організму, так і на рівні соц істоти, вони мають вигляд внутр-мотивованих вчинків та дій. Правознавство враховує активність як таку у її зовн. прояві, через визначення мотивів і через спрямованість особистості (просоціальна, асоціальна, антисоціальна – протиправна)

3. Рольова поведінка – цесукупність соціальних ролей, які виконує особистість. Соц. роль – це якась певна фунція, а також норми і правила її виконання. Ззовні роль виглядає як певний зразок чи модел поведінки. Є індивідуальний стиль виконання ролей. Правознавство передбачає встановлення відповідальності за неналежне виконання чи ухилення від певних ролей ( проф., батьківські ролі)

Злочинні ролі – сутенер, організатор, підбурювач, пособник, виконавець злочину.

1. Відношення – це вибіркова субєктивно-оціночна позиція людини до чогось або до когось. Для правознавства мають значення 3 аспекти відношення: - модальність (+, байдужа, -) – стійкість, - усвідомлюваність. У контексті злочину правознавство враховує відношення особистості до скоєного злочину у формі вини, каяття; ставлення людини до потерпілого.
2. психологічна структура –певна сукупність упорядкованих між собою психологічних характеристик і якостей. У радянській психології викор прагматичний підхід до структури особистості за Платоновим(основні підструктури): 1. біо-псих якості (темперамент, вікові і статеві особливості, патології) 2. пізнавальні якості, її емоц-почуттєва і вольова сфери 3. досвід особистості (знання, вміння, навички, звички) 4. спрямованість (мотиви, ідеали, світогляд) 5. характер.

Особистість-це прижиттєве надбання людини, її головний соціальний атрибут; це певний рівень психічного і соціального розвитку людини, який забезпечує її становище в суспільстві і взаємостосунки з іншими людьми.Загальні ознаки особистості по відношенню до злочину: 1.Свідомість: притаманна тільки людині вища форма психічної активності. 3 компоненти правосвідомості- пізнавальний, емоійно-оціночний, волеспонукальний. 2.Активність – найбільш загальний спосіб взаємозв»язку людини зі світом, який забезпечує її функціонування як живої істоти,її організму. Активність носить свідомий характер. Правознавство враховує активність як таку у її зовнішньому прояві і у спрямованості (просоціальна, асоціальна, антисоціальна). 3. Рольова поведінка- це сукупність соціальних ролей, яку виконує кожна людина. Правознавство передбачає встановлення відповідальності за неналежне виконання певних ролей(професійні, управлінські). Злочинні ролі- злочинець, організатор, виконавець, сутенер. 4. Система відношень –це вибіркова, суб»єктивно-оціночна позиція людини до чогось або до когось. Для правознавства 3 характеристики: модальність, стійкість, усвідомлюваність. У контексті правознавства враховується – відношення людини до скоєння злочину у формі вини, каяття, відношення злочинця до потерпілого. 5. Психологічна структура -певна сукупність упорядкованних між собою психологічних характеристик і якостей. Розгляд особистості (за юридичною психологією) – 1.біопсихічні якості (темперамент,вікові і статеві особливості), 2.пізнавальна сфера, емоційно-почуттєва, вольова сфера. 3 досвід особистості (знання,вміння,навички). 4. спрямованість (мотиви,ідеали,світогляд). 5. характер.

Поиск по сайту: