Визначення юр психології як науки, її сучасна структура

Юридическая психология – одна из отраслей общей психологии. Объектом изучения психологической науки являются общие закономерности сознания и поведения человека как субъекта деятельности. Психические процессы и свойства личности специфически проявляются и формируются в различных видах деятельности, в связи с чем выделяются прикладные отрасли психологии, исследующие соответствующие теоретические и практические проблемы поведения человека. Предметом юридической психологии является изучение закономерностей поведения людей в системе правовых отношений, а также структуры и видов юридической деятельности. Задача юридической психологии - в первую очередь исследовать и выявить психологические закономерности деятельности и личности человека в области правового регулирования и разработать практические рекомендации по повышению эффективности правоохранительной деятельности. Она сформировалась в 40-60-х гг. XX в. на основе психолого-юридических знаний: криминальной психологии, возникшей параллельно с криминалистикой в связи с необходимостью применения психологических методов при изучении личности преступников; судебной психологии, исследующей психологические проблемы судопроизводства; правовой психологии, изучающей проблемы правового регулирования деятельности. Юридическая психология как область знания включает в себя указанные составляющие отрасли, исследуя как традиционные, так и новые проблемы (например, психологическую структуру юридической деятельности, профессиографию, профессиональный отбор специалистов, профессиональную адаптацию и деформацию).В предложенных системах курса юридической психологии последовательно анализируется иерархически организованная структура поведения субъектов правовых взаимоотношений. Так, в вводной части, как правило, рассматриваются предмет, задачи, методы, история, система юридической психологии. В разделе, посвященном собственно правовой психологии, рассматриваются вопросы законопослушного поведения и правосознания личности, закономерности ее правовой социализации и формирования иммунитета к воздействию криминогенных влияний.В прикладной части, которую специалисты называют судебной психологией,содержатся такие разделы, как криминальная психология, психология потерпевшего, психология несовершеннолетних правонарушителей, психология следственной деятельности, психология судебного процесса, судебно-психологическая экспертиза и исправительно-трудовая психология. В предложенных схемах при всей их основательности не всегда в необходимом объеме отражены такие вопросы психолого-юридического плана, как психология свидетеля, проблемы профотбора, профессиональной деформации, психологические аспекты гражданского судопрозводства. Все эти вопросы должны быть отражены в целостной системе психолого-юридических знаний.

Юр. псих. –це галузь псих-ї, яка виникла на межі псих-ї та правознавства. Вона вивчає, пояснює та прогнозує психологічні аспекти у системі «людина-право» та розробляє рекомендації по оптимізації цієї системи.

Структура юр. псих. Включає:

- загальні питання юр. психол.;

- кримінальна психол.(вивчає психологічні аспекти, які пов’язані зі злочинністю як явищем, злочинною діяльністю, окремим злочином: підготовка, скоєння, маскування, психологія групи, які скоюють злочин.);

- судова психол. (вивчає психологічні аспекти, пов’язані з розслідуванням злочинів та судочинством. Вивчає психологію винного, потерпілого, свідка, їх поведінку під час кримінального процессу; псих. Аспекти різних крим.-проц дій : допит, обшук, слідчий експеримент, судове засідання, судові дебати, пред’явлення обвинувачень, психологію судових осіб(слідчого, судді, прокурора , адвоката));

- Виправно-трудова психол. (пенітенцінарна)-(вивчає психол-і аспекти пов’язані із відбуттям та виконанням Кримі-го покарання: психол. Окремого засудженого, психол.мікросередовища засудженних в місцях позбавлю волі та їх поведінку. Вивч. Психол-ю працівників, які забезпечують це покарання )

Психологія вбивства

Криминология различает следующие преступления с множественными жертвами:

Массовое убийство Более четырёх жертв. Одно место и один эпизод: например, расстрел в школе или другом месте

Цепное, или «запойное» убийство Не менее трёх жертв, не менее двух мест. Общий эпизод растянут во времени. Преступник может переезжать с места на место, но все преступления он совершает «на одном дыхании»

Серийное убийство Не менее трёх жертв в трёх различных эпизодах. Между ними у преступника наступают периоды эмоционального затишья – от нескольких дней до нескольких лет

Его Фантазии: Навязчивая идея, которая воплощается в разного рода мечтаниях, появляется у будущего серийного убийцы задолго до первого преступления. В фантазии отражаются потребности, мотивы, предвосхищаемые «выгоды» от убийства.

Выслеживание Организованный убийца тщательно рассчитывает время и место преступления, долго выслеживая жертву. Неорганизованный может напасть на жертву случайно, при удобных обстоятельствах.

Похищение Неорганизованный убийца чаще атакует внезапно. Организованный – может хитростью завлечь жертву в нужное место.

Акт убийства Известны два варианта поведения преступников. Для одних важен результат – смерть жертвы, а не сопутствующее сексуальное. В этом случае само убийство совершается быстро. Другие сосредотачиваются на процессе взаимодействия с жертвой, приводящем к её смерти, и последующем обращении с телом. Такое поведение типично для серийника, ищущего острых ощущений или утверждающего свою власть. Убийца такого типа обычно действует по стереотипу, где повторяющиеся слова и действия могут выполнять функцию ритуала.

Труп Одни серийные убийцы оставляют тело жертвы, потеряв интерес. Другие стремятся выставить его напоказ или, наоборот, спрятать .

Депрессия По признанию многих серийных убийц, после преступления они не чувствовали эмоциональной разрядки. Напротив, их охватывали безнадёжность и бессилие. Организованный убийца следит за расследованием, нередко участвует в операциях по поимке себя же в качестве добровольца, может затеять игру с милицией. Неорганизованный – не следит за расследованием.

Особливий тип насильницького злочинця — вбивця. Існують різні типи вбивць: "випадкові" вбивці, сексуальні вбивці, вбивці-хулігани, вбивці-терористи, вбивці-найманці (кілери) та ін.
Позбавлення життя іншої людини має серйозні психологічні наслідки для особи, яка його вчинила.

Вчинення вбивств призводить до деформації всієї структури особистості.

Специфіка сексуальних убивств полягає у необхідності урахування сексопатологічних даних. Так, насильство серійних сексуальних садистів детерміноване психолого-психіатричними закономірностями (такий садизм є аномальною формою вирішення різноманітних індивідуально значущих інтра- та інтерперсональних конфліктів і подолання хронічних фрустрацій, підвищення самооцінки). Таку категорію вбивств (сексуальних) вчиняють чоловіки. Явища садизму в жінок трапляються вкрай рідко, а садистські вбивства і некрофілія не трапляються.

Картина сексуальних убивств уражає своєю зовнішньою протиприродністю, "психічною ненормальністю", патологічністю. Тут можна виділити злочинця, що "маскується" і "раптового" злочинця, "душителя" (який вчиняє вбивство шляхом удушення чи удавлення) і "потрошителя" (який убиває шляхом нанесення колото-ріжучих поранень). [18,71

Серйозну соціальну небезпеку становлять убивства на замовлення. Психологія вбивства на замовлення характеризується складним ланцюгом взаємодій: замовник — виконавець, або замовник — посередник — виконавець, або замовник — кілька посередників — виконавець. Є різні типи виконавців убивства на замовлення (кілерів). Вони можуть бути поділені на виконавців-дилетантів і виконавців-професіоналів. Наймані вбивці-професіонали у свою чергу поділяються на вбивць-одиночок, які виконують замовлення час від часу, і вбивць, які перебувають на постійному утриманні того або іншого злочинного угруповання. Вони вчиняють убивство групою по два-три чоловіки.
Психологічні особливості має особистість виконавця вбивства на замовлення, для якої основний мотив діяльності не лише користь, але і досягнення професійного результату. Професійних виконавців убивств на замовлення пропонувалося умовно позначити як: 1) "соціопатичних", до яких належать особи з явними дефектами психічної діяльності, у суміжних станах; 2) "категорія інфернального досвіду" — ветерани бойових дій, колишні засуджені з низьким соціальним статусом.

Убивця-професіонал йде на справу, якщо почуває 99-відсоткову гарантію власної безпеки. Він має досить високі навички в "мистецтві" вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, виконує заходи щодо підготовки вбивства. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він повинен бути неяскравим, непомітним, таким, що розчиняється у натовпі.

Психологія корупції

Коррупция - социальное явление, заключающееся в разложении власти, когда государственные (не госу­дарственные) служащие и иные лица, уполномоченные на выполнение государственных (управленческих, властно-распорядительных) функций, используют свое служебное положение, статус и авторитет занимаемой должности в корыстных целях для личного обогащения или в групповых интересах. Коррупция имеет ряд своих внешних проявлений. Так, например, как социальное явление коррупция проявляется в совершении различных коррупционных деяний, часть из которых объявляется преступными и преследуется в уголовном порядке, что определяет собой взаимоотношения явления коррупции с правовой сферой дей­ствительности, составной частью которой можно выделить существование, вследствие этого, особого общественного явления - коррупционной преступности. Коррупционная преступность - это преступления лиц, официально привлеченных к управлению (государственных и муниципальных служащих и иных лиц, уполномоченных на выполнение публичных функций), использующих различным образом имеющиеся у них по статусу возможности для незаконного извлечения личной выгоды.Коррупция в обществе проявляется, прежде всего, в особом образе поведения людей. Суть коррупции лежит в социально-психологических особенностях личности конкретного человека и общества в целом. Мотивационная сфера в данном случае имеет преобладающе значение в выборе особого вида поведения людей: наиболее распространенный мотив - компенсация за ощущаемый чиновниками ущерб, связанный с прохождением ими государственной службы. Важной особенностью социально-психологического климата в обществе, способствующей процветанию коррупции - двойной моральный стандарт. С одной стороны, коррупция, особенно верхушечная, считается общественно - неприемлемой. С другой стороны, коррупция, в большей мере низовая, является приемлемой «по умолчанию» частью быта.Коррупция, являясь, несомненно, отрицательным социальным явлением нашла свое отражение и в правовой системе государства. Правовые нормы призваны урегулировать собой общественные отношения, характеризующиеся как коррупционные, отличительной чертой которых является их большое общественное значение, вред причиняемые нормальному функционированию общества и государства в целом. Такие общественные проявления коррупции, с точки зрения права, принято называть коррупционной преступностью.Под коррупционной преступностью понимается «совокупность преступлений коррупционного характера». Коррупция, ее преступное проявление, наиболее опасна в органах государственной власти. Коррумпированный служащий начинает служить не государству, либо иному субъекту, у которого он состоит на службе (общественной, коммерческой организации), а тому, кто платит больше или дополнительно.Коррупционная преступность является следствием как общих процессов детерминации и причинности преступности, так и специфических. Последние преимущественно связаны с государственной или иной службой. При рассмотрении данного вопроса необходимо выделять три его существенные стороны: 1) характеристики служебной среды; 2) характеристики служащих; 3) условия и процессы их взаимодействия, состояние социального контроля в сфере службы.

Під особою злочинця розуміється сукупність соціальних та соціально значущих властивостей, ознак, зв’язків і стосунків, що характеризують особу, яка винна у порушенні закону, і в поєднанні з іншими (неособистими) умовами та обставинами впливають на її антисуспільну поведінку [1, с. 4].

Це поняття цілковито може бути застосоване до особи корупціонера з тим лише уточненням, що корупціонером є особа, яка вчиняє не лише корупційний злочин, а й інші корупційні діяння. Структуру та головні риси кримінологічної характеристики особи корупціонера, як і особи злочинця, складають такі основні групи ознак: соціально-демографічні ознаки; правові характеристики; соціальні ролі та соціальні статуси; моральні властивості та психологічні особливості.

Дослідження особи корупціонера показує, що від інших видів правопорушників корупціонер відрізняється передусім особливою соціальною позицією — наявністю владних повноважень, без яких не можуть вчинятися корупційні діяння. Корупціонером може бути лише особа, уповноважена на виконання функцій держави, тобто особа, яка має відповідний соціальний статус

Корупційна поведінка здебільшого може проявлятися у двох формах. Перша з них полягає у поступовому відхиленні особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у своїй службовій діяльності від норм, установлених нормативно-правовими актами. Йдеться про зміну мотивації діяльності, ціннісних орієнтацій, поступового перетворення законослухняної особи на корупціонера.

. Друга форма корумпованої поведінки характеризується тим, що, зайнявши відповідну посаду, особа вже зорієнтована на протиправне використання владних повноважень для наживи, задоволення інших інтересів або інтересів третіх осіб. Тобто особа цілеспрямовано йде до влади з метою вчинення корупційних діянь.

Характерною рисою корупціонера є наявність у нього корисливого або іншого особистого інтересу, який, по-перше, є обов’язковим елементом для визнання неправомірної чи неетичної поведінки корупційною; по-друге, свідчить про умисний характер корупційної діяльності. Корупціонер — це особа, яка усвідомлює протиправність своїх дій чи бездіяльності і свідомо йде на порушення закону.

Поиск по сайту: