КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ МОТИВАЦІЇ

Серед різних психологічних феноменів проблеми мотиву і мотивації у психології посідають одне із провідних місць. Розробляються, зокрема, теорії мотивації, інтересу, потреб і стимулів.

Термін «мотивація» являє собою більш широке поняття, ніж термін «мотив». Слово «мотивація» використовується в сучасній психології у двоякому сенсі: воно визначає систему чинників, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення тощо), та характеристику процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

Мотивація – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості; це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які обумовлюють поведінку людини.

Мотиви є відносно стійкими рисами (проявами, атрибутами) особистості. Коли ми стверджуємо, що окремій людині притаманний пізнавальний мотив, то мається на увазі, що в багатьох ситуаціях вона виявляє інтерес до змісту і процесу діяльності, або пізнавальну мотивацію.

Мотиваційного пояснення вимагають такі сторони поведінки: її виникнення, тривалість і сталість, спрямованість і припинення після досягнення поставленої мети, налаштування на майбутні події, підвищення ефективності, смислова цілісність окремого взятого поведінкового акту. Крім того, на рівні пізнавальних процесів мотиваційному поясненню підлягають вибірковість, емоційно-специфічне забарвлення.

У словнику за редакцією А. Петровського [24] знаходимо визначення досліджуваних нами понять.

Мотив (від лат. моtus – приводити в дію, штовхати): 1) спонукання до діяльності, пов'язаної із задоволенням потреб суб'єкта; 2) предметно спрямована активність певної сили; 3) усвідомлена причина, яка лежить в основі вибору дій та вчинків особистості [24, 219]. Суб'єкта можуть спонукати до діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов'язку перед суспільством, прагнення до самоствердження тощо.

Стимул (від лат. stimulus – підбурювання, підбивання на щось) – спонукання, ефект якого залежить від психіки, поглядів, почуттів, настрою, інтересів людини [24, 385 - 386].

Потреба – стан індивіду, створений відчуттям необхідності в певних суб’єктах для його існування та розвитку, який є джерелом його активності [24, 287].

Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямування особистості на усвідомлення мети діяльності [24, 146].

Інтереси особи стають ще однією спонукальною силою процесу будь-якого виду діяльності. У сучасній психології існує кілька підходів до тлумачення змісту цієї психологічної характеристики діяння індивіду. Інтерес можна розуміти як певну специфічну спрямованість особистості на конкретний предмет, а також як усвідомлене спонукання індивіда до дій, що викликає складну, багатоаспектну психічну активність людини, пов'язану з розумовим процесом.

Інтерес – це внутрішня складова мотиву, яка примушує суб'єкт діяти відповідно до інтелектуальної значущості та емоційної привабливості предмета. Багатовимірний зміст поняття «інтерес» можна звести до двох домінуючих складових. Перша – предметна: спрямованість на конкретний предмет, а друга – усвідомленість, що забезпечує спрямованість дії на цей предмет у конкретній ситуації.

У процесі аналізу змісту наведених вище понять можна дійти певних висновків. Як відомо, конкретна потреба є основою формування інтересу. Вона підсилюється в процесі предметної діяльності, і таким чином формується та закріплюється певний інтерес.

Наприклад, ученого до наукової діяльності чи спортсмена до спортивної діяльності можуть спонукати такі мотиви:

P самореалізація;

P пізнавальний інтерес;

P самоствердження;

P матеріальні стимули (грошова винагорода);

P соціальні мотиви (відповідальність, прагнення принести користь суспільству);

P ідентифікація з кумиром.

Якщо суб'єкт прагне до реалізації певної діяльності, то є підстави стверджувати, що в нього є мотивація. Наприклад, учень, який докладає значних зусиль в учінні, має мотивацію до учіння; спортсменові, який прагне досягти високих результатів, притаманний високий рівень мотива ції досягнення; керівник, який намагається якомога вище піднятися по владній драбині, має високий рівень мотивації до влади.

У процесі розробки теорії мотивації, інтересу, потреб і стимулів створюються концептуальні моделі мотивації в межах інтроспективної психології (У. Джеймс), біхевіоризму (Дж. Уотсон, Е. Талмен, К. Халл), психоаналізу (З. Фрейд, К. Юнг), гештальтпсихології (К. Левін).

Зупинимося на двох основних напрямах розуміння змісту поняття мотивації.

Психологічні теорії першого з них (необіхевіоризм, психоаналіз) при розв’язанні проблеми рушійних сил поведінки людини розвивають гомеостатичну модель функціонування психічного. Згідно з нею, особистість прагне зменшити напруження, врівноважити свою взаємодію з соціальним середовищем, пом'якшити «одвічний конфлікт» між індивідом і суспільством. При цьому, на думку українських психологів О. Киричука та В. Роменця, природне в людині розуміється як зосереджене на особистому Я, егоцентричне, не підкорене свідомістю соціалізованої особистості. Усунення цього напруження, відтворення врівноваженого стану – мета поведінки людини [21, 249].

Теорії іншого напрямку (неофрейдизм, екзестенціальна психологія) пропонують модель безперервного розвитку та вдосконалення особистості, що і є основою спонукальних причин її поведінки. Основними потребами (мотивами) вважаються фізіологічні спонукання, потреби в безпеці та захисті, любові, повазі, самореалізації. На відміну від теорії гомеостазу, тут обґрунтовується теза, що характерною рисою поведінки та діяння особистості є пошук постійного напруження – не фізіологічного, а морального характеру.

Далі зупинимось на змісті окремих теорій мотивації, що належать до того чи іншого з означених напрямків.

Основоположник біхевіоризму Дж. Уотсон називає дві форми поведінки людини – зовнішню та внутрішню. Вони пов'язані між собою стимулом та відповіддю на певний стимул. Формула «стимул – реакція», на думку біхевіористів, пояснює всі форми діяння та поведінки людини в навколишньому середовищі. Стимул як зовнішній подразник активізує внутрішню енергію організму і тим викликає відповідну реакцію.

У необіхевіористських концепціях виникнення нових спонукань (драйвів) розглядається як результат поєднання стимулу із задоволенням органічних потреб людини. При цьому вторинні спонукання стають зовнішньою оболонкою первинних, органічних. Обґрунтовуючи положення про природжений характер мотивації людини, У. Мак-Даугалл посилався на вчення про природжені інстинкти. На його думку, основою мотивів поведінки є основні інстинкти, які однаково властиві як тварині, так і людині. Головними характеристиками інстинкту є імпульсивність та природженість, а поняття про енергію інстинкту є базовим для розуміння механізмів розгортання мотивованої дії [21, 249].

Теорію оптимальної активації (Е. Даффі, Д. Хебб) було створено в 50-х роках ХХ сторіччя. Вона базується переважно на законі Йєркса-Додсона. Згідно з нею, організм людини прагне підтримувати оптимальний рівень активації, що дозволяє йому функціонувати найефективніше. Окремі люди потребують сильнішого припливу стимулів, ніж інші, які здатні витримувати їх лише в обмеженій кількості. Потреба особистості в стимулах змінюється й залежно від психічного стану людини [21, 240]. Але ця проблема потребує ще додаткового вивчення. Діяльність завжди викликана певними мотивами. Поняття “мотив” означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків (тобто те, що примушує людину до дій).

Відомий американський вчений Роберт Френкін [18, 44-45] вказує на основні вектори розвитку сучасних теорій мотивації. Вони базуються на таких концептуальних засадах:

1) теорії інстинктів;

2) теорії потреб / особистісних особливостей;

3) теорії спонукань / научіння;

4) теорії мотивації особистісного зростання і оволодіння майстерністю;

5) гуманістичні теорії;

6) когнітивні теорії.

Виходячи з цього, автор робить такі висновки [18, 70-72]:

1. Виділяють два види мотивації: мотивація досягнення і мотивація уникнення.

2. У сучасних теоріях мотивації розглядають вісім основних тем: поведінка як спроба адаптації; важливість визначення факторів, що активізують і енергетизують поведінку; необхідність розуміння факторів, від яких залежить спрямованість поведінки; важливість розуміння того, що приховується за наполегливістю; важливість розуміння ролі почуттів; необхідність визнання факту існування індивідуальних відмінностей; питання саморегуляції поведінки; обмеженість сили волі, притаманної людям.

3. Дарвін висунув припущення про те, що особливості поведінки людей і тварин визначаються специфікою біологічної будови.

4. Перші психологи, наприклад, Мак-Дугалл, намагалися пояснити поведінку людини, використовуючи для цієї цілі обмежений набір інстинктів, вважаючи, що саме інстинкти не тільки активізують поведінку, але й надають їй спрямованості.

5. Теоретики, які працювали над проблемою потреб, наприклад, Генрі Мюррей, висунули припущення про те, що людей можна охарактеризувати за допомогою використання обмеженого набору потреб, що, на їхню думку, є факторами, які енергетизують поведінку і надають їй спрямованості.

6. На думку Маслоу, потреби можуть бути згруповані за окремими категоріями, що розташовуються в їєрархічному порядку.

7. Результати недавно проведеного дослідження (Костра і Мак-Крей), здійсненого з використанням процедур факторного аналізу показали, що в основі особистості лежать п’ять базових факторів: екстраверсія, нейротизм, готовність до згоди; рівень свідомості, що характеризується продуктивністю, дотриманням моральних норм і відповідальністю; відкритість новому досвіду.

8. Халл висунув припущення про те, що потяг служить джерелом енергії поведінки, а реалізація тієї чи іншої її форми обумовлена складним взаємовпливом потягів і звичок (що може бути виражене за допомогою наступної формули: Поведінка = Потяг × Звички).

9. Скіннер відмовився від поняття драйву, але при цьому був прихильником концепції підкріплень.

10. Теоретики, які працювали над питаннями соціального научіння, висунули припущення про те, що багато форм поведінки (звички) можна отримати і при відсутності відповідного підкріплення: наприклад, людина може стати агресивною просто переглядаючи телевізійні передачі, що містять елементи агресії та насильства, бачачи, до яких результатів призводить така поведінка (вікарне підкріплення).

11. В основу теорій мотивації до зростання лягла ідея про те, що люди і тварини мотивовані потребою в успішній взаємодії з навколишнім середовищем.

12. Теоретики, які працювали над проблемою зростання вважають: причина, через яку тварини досліджують навколишнє середовище криється в тому, що ними рухає прагнення успішно до неї адаптуватися.

13. Відповідно до теорій постановки цілей, люди займають відносно навколишнього середовища різні позиції залежно від того, чи реагують вони на нього як на те, що несе в собі загрозу чи навпаки. Коли людині здається, що навколишнє середовище таїть в собі загрозу, вона займає до нього его-орієнтовану позицію, у протилежному випадку – орієнтовану до оволодіння майстерністю.

14. В основі теорій оцінки ймовірностей лежить припущення про те, що організми формують очікування стосовно ймовірності досягнення ними окремих цілей. Люди, зазвичай, віддають перевагу тому варіанту, в якому найкраще поєднано два фактори – ймовірності одержання певного результату і його значущістю.

15. Соціально-когнітивні теорії постановки цілей базуються на припущенні того, що готовність людей ставити перед собою конкретні досяжні цілі залежить від того, якими є їхні уявлення про власну ефективність.

Відомі й інші підходи до вивчення проблеми мотивації. Зокрема, теорія американського спеціаліста Д. Аткінсона, яку вдало модифікував і доповнив Р. Нємов.

Соціальні основи теорії інтересу розглядало багато філософів і соціологів. Серед них, зокрема, А. Айзикович, Г. Гак, Г. Глезерман, М. Заозьоров, А. Здравомислов, Г. Карамишев, В. Нестеров. Ще в минулому столітті чимало психологів визначали мотив як спонукальну дію. Однак це поняття не було достатньо дослідженим, і тому, зокрема, мотивом почали вважати будь-яку причину, що викликає спонуку, а не саме спонукання.

Розмежування мотиваційних і немотиваційних причин, тобто спонукання і стимулу, доцільно здійснювати за допомогою механізму відповідних реакцій людини. Як писав С. Рубінштейн, мотивація повинна визначатися не тільки і не стільки фізіологічною реакцією, скільки психологічною, пов'язаною з усвідомленням стимулу і надання йому того чи іншого значення, після чого тільки у людини з'явиться бажання та усвідомлення необхідності реагувати на стимул певним чином, визначається мета і з'являється стимул для її досягнення. Отже, стимул викликає дію не прямо, а опосередковано, через мотив: стимул-спонукач мотиву, а спонукачем дії або вчинку стає внутрішнє усвідомлення спонукання, сприйняте багатьма психологами як мотив [2, 51].

Досліджуючи проблеми мотивації, окремі вчені визначають її стійкі та ситуативні фактори [9]. Отже, мотивація – це не лише мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка діяльності й ситуації тощо). Ситуативні фактори є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність загалом. Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог та впливу інших людей, складності завдань тощо). Наприклад, мотивація діяльності й активність працівника зумовлені не тільки інтенсивністю мотивів (стійких особистісних утворень, які проявляються за різних обставин), а й вимогами, настановами керівника та іншими ситуативними факторами.

Актуально (в певний конкретний проміжок часу) мотивація досягнення студента (наприклад, у процесі виконання ним тесту) залежить не лише від його мотивів, а й від багатьох ситуативних факторів (вказівок експериментатора, наявності поруч впливових друзів та попереднього впливу інших людей).

Мотивація являє собою цілісну систему, яка визначає конкретні форми діяльності і поведінки спортсмена. Однак система мотивів у спортсменів не завжди буває повною й органічно цілісною. Тому варто розрізняти актуальні мотиви, включені в діяльність, і потенційні мотиви, які не є усвідомленими, їм не надається значення, і тому їхня діяльна сила не функціонує. Мотиви належать безпосередньо до всіх елементів діяльності: до рухів, дій і системи дій (тренувальному заняттю в цілому). Така диференціація мотивів дозволяє вибірково активізувати підготовку. В основному мотиви збігаються між собою за змістом, але можуть виникати і розбіжності.

Певним мотивом (або навіть сукупністю мотивів) мотивація діяльності не вичерпується. Потрібно враховувати вплив факторів конкретної ситуації. Надмірна складність діяльності, несприятлива конкретна життєва ситуація призводять до зниження не лише мотивації, а й ефективності діяльності.

Таким чином, мотивація – це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають до активності (діяльності) людину.

У контексті мотиваційно-діяльнісного підходу С.С. Занюк [9] розглядає процесуальний і результативний компоненти мотивації. Сенс діяльності людини – не тільки в тому, щоб отримати результат; сенс діяльності полягає і в самій діяльності, в самому процесі діяльності, у тому, щоб виявляти фізичну й інтелектуальну активність. Так само як і фізична активність, розумова активність сама по собі приносить людині задоволення і є специфічною потребою. Коли суб'єкта спонукає сам процес діяльності, а не її результат, то це свідчить про наявність процесуального компонента мотивації.

Процесуальний компонент мотивації набуває особливого значення у грі. Адже мотив гри – у самому її процесі, а не в результаті. Наприклад, коли дитина грається, будує з кубиків будинок, мотив гри полягає не в тому, щоб щось створити, а в самому процесі гри, у творенні чогось, тобто в змісті самої діяльності. Не виграти, а грати – така загальна формула мотивації гри.

Проте в іграх представлений також результативний складник. Як і будь-яка діяльність, гра демонструє поєднання процесуального і результативного компонентів мотивації.

І в учінні процесуальному складникові належить вагоме місце. Прагнення подолати труднощі в навчальній, навчально-тренувальній, змагальній діяльності, випробувати свої сили і здібності може стати значущим мотивом діяльності особистості.

Результативний складник мотивації, з одного боку, пов'язаний з окресленням далеких перспективних цілей, а з іншого – з прийняттям людиною цілей і завдань у самій діяльності. Результативна мотиваційна установка відіграє провідну роль у детермінації діяльності, особливо якщо її процесуальний компонент (тобто процес діяльності) викликає негативні емоції. Тоді на перший план висуваються цілі, наміри, котрі визначають кінцеві й проміжні завдання діяльності, що, у свою чергу, мобілізує енергію людини. Постановка цілей, проміжних завдань – це потужний мотиваційний фактор.

Успіх у будь-якій діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації (тобто від прагнення самостверджуватись, досягати високих результатів, наслідувати кумирів тощо). Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докладати. Особливо це стосується спортивної діяльності, тому що часто для досягнення перемоги спортсмену потрібно докладати надзусилля.

Мотивація спортсмена (актуальна мотивація досягнення під час змагання) визначається не тільки особливостями й силою мотивів, а й багатьма ситуативними факторами (настановами тренера, турнірною ситуацією, очікуваннями інших людей, командним «духом» тощо).

З'ясування динаміки мотивів спортивної діяльності є однією з найважливіших наукових проблем. Розв'язанню окремих питань цієї проблеми підпорядковані дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів (Б.О. В’яткін, Є.П. Ільїн, І.Г. Келішев, Ю.Ю. Палайма, В. Гошек, П. Кунат та ін.). На цій основі розробляються практичні рекомендації щодо формування найбільш дійових мотивів занять фізичною культурою і спортом.

Високомотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Часто трапляється так, що менш здібний, але більш мотивований спортсмен (учень, працівник) досягає вищих успіхів у діяльності, ніж його обдарований товариш (колега). Це й не дивно, оскільки людина з високим рівнем мотивації багато працює і досягає кращих результатів.

Поиск по сайту: