Головним показником конкурентоспроможності під-ва є конкурентоспроможність продукції під-ва

В залежності від глобалізації цілей:

1.світове лідерство. 2.світовий стандарт.

3.національне лідерство. 4.національний стандарт.

5.галузеве лідерство. 6.галузевий стандарт.

7. Граничний (пороговий) рівень.

В залежності від фокусування на функції упр-ння (4 рівня):

1. характерно розглядати організацію апарата управління як внутрішньо-нейтральну.

2. Під-ва намагаються зробити виробничий елемент ПП зовнішньо –нейтральним (стандарти лідера)

3. Під-ва намагаються не дотримуватися стандартів лідера, а розробляють своє бачення конкурентної боротьби

4.Досягаеться , якщо успіх у конкурентній боротьбі стає функцією управління, а не вир-ва

За напрямками формування інфо бази

Еспертні методи, критеріальні методи

За способом відображення кінцевих результатів

Графічні, математичні, логістичні

За можливістю розробки упр. рішень

Одномоментні, стратегічні

За способом оцінки

Індикаторні ,матричні

12 Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.-------10 пмтання.

13.Методи оцінки вартості потенціалу підприємства

Методологія оцінки потенціалу підприємств включає ряд методів які можна згрупувати в три методологічні підходи: Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів , що виникають в результаті використання вартості і можливого подальшого продажу. Чим більший дохід що приносить об’єкт оцінки , тим більша величина його ринкової вартості.

Витратний підхід – базується на принципах заміщення найкращого і найефективнішого використання , збалансування . Чим менше витрати , тим більше вартість. Порівняльний підхід – ефективний у випадку існування активного ринку об’єкта власності , що можуть бути співставленні використовується така інформація : фізичні характеристики; час продажу; місце знаходження; умови продажу; фінансування. Для того, щоб звести до мінімуму розбіжності в об’єктах що співставляються необхідно використати поправки.

Доходні методи оцінки потенціалу підприємства.

Методи доходного підходу до оцінки землі: різновиди та механізм застосування.

Дохідний підхід застосовується за умови найкращого та найбільш ефективного використання з урахуванням існуючих зобов’язань та обмежень щодо використання земельної ділянки. В основі дохідного підходу лежить принцип доданої дохідності що не пов’язана з земельними поліпшеннями.

Виокремлюють такі методи доходного підходу:

Метод капіталізації: вартість земельної ділянки визначається як капіталізований чистий дохід від земельної ділянки. Вартість земельної ділянки = рентний (чистий) дохід/Ставка капіталізації (V=Д/R). Існує кілька способів визначення ставки капіталізації. Самий простий метод – це додавання основних ставок, що входять до структури ставки капіталізації: 1) в першу чергу, це без ризикова процентна ставка; 2) процент на ризик, який пов’язаний з інвестиційними вкладеннями в країну; 3) процент на інвестиційний менеджмент; 4) процент на низьку ліквідність. Метод капіталізації підходить для ситуації, в яких очікується, що підприємство протягом тривалого часу буде отримувати приблизно однакові величини прибутку або темп його росту буде постійний. Перевага: простота застосування для підприємств, що швидко зростають. Недоліки: основним недоліком методу є те, що його використання зобов’язує нас визначати точно величину чистого доходу в прогнозованому періоді, а також можна помилитись у визначенні ставки капіталізації.

Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам. Визначення вартості бізнесу методом дисконтування грошового потоку базується на передбаченні про те, що потенційний інвестор не сплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від даного бізнесу. Перевагою методу є гнучкість розрахунків грошового потоку, його можна щорічно коригувати. Недолік – визначення норми дисконту є багатофакторним.

Особливості використання доходного підходу при оцінці будівель і споруд.

Нерухомість може принести власнику наступні види доходів:

1) поточні грошові надходження;

2) економія на податках;

3) доходи від приросту вартості нерухомості при їх перепродажу.

Задачею оцінки нерухомості є визначити поточну вартість усіх майбутніх доходів від володіння і експлуатації нерухомості.

Використовують 3 методи доходного підходу оцінки нерухомості:

1) метод валової ренти – метод з використанням мультиплікатора валової ренти будується на положенні, що існує прямий зв’язок між ціною продажі нерухомості і доходом від здачі її в оренду. Мультиплікатор = ціна продажу / потенційний (дійсний) валовий дохід;

2) метод прямої капіталізації - коли розглядається дохід від використання нерухомості за один рік або середньорічний дохід. За допомогою цього методу = чистий дохід / ставку капіталізації;

3) метод капіталізації доходу – коли розглядається неоднорідний потік грошових надходжень від використання нерухомості (метод дисконтування грошових потоків).

Оцінка машин та обладнання: методи доходного підходу.

Для реалізації дохідного підходу необхідно спрогнозувати очікуваний доход від оцінюваного об'єкта. Стосовно до машин і устаткування прямо вирішити цю задачу неможливо, тому що доход створюється усім виробничо-майновим комплексом (ПІК).

При використанні дохідного підходу пропонується поетапне рішення задачі:

1) розраховується операційний доход від функціонування виробничої системи (або всього підприємства, або цеху чи ділянки);

2) методом залишку визначається та частина доходу, яку можна віднести до машинного парку цієї системи;

3) за допомогою методу дисконтування чи методу капіталізації визначається вартість усього машинного парку. Визначення поточної вартості об’єкта оцінки як сукупної вартості майбутніх грошових доходів від його використання який проводиться за такими методами:

Дисконтування грошових потоків:метод прямої капіталізації; метод рівновеликого аналога. Підбір функціонального аналога який виконує однакові з об’єктом оцінки функції хоча і може відрізняться від нього продуктивністю. Треба орієнтуватися на оцінку доходу від використання об’єкта, що оцінюється але лише на ту його частину на яку він відрізняється від доходу об’єкту аналога.

Різновиди методів дохідного підходу при оцінці нематеріальних активів.

а) метод надлишкового прибутку – заснований на тому, що надлишковий прибуток приносить прибуток, який не відбитий в балансі нематеріальних активів, забезпечує дохідність активів і власного капіталу вище за середній рівень;

б) метод дисконтування - базується на прогнозуванні цих потоків від вдалого використання потенціалу підприємства, який потім дисконтується за ставкою, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам; в) метод звільнення від роялті – використовується при оцінці патентів та ліцензій; г) метод переваги у прибутку – використовується при визначенні вартості винаходів. Визначається тою перевагою в прибутку, яку очікують отримати при використанні винаходів.

Методи результативного (доходного) підходу до оцінки вартості бізнесу.

Ринкова оцінка бізнесу в багато чому залежить від того, які його перспективи. При оцінці з позиції доходного підходу головну роль відіграє дохід як основний фактор, визначаючий величину вартості об’єкту. Чим більше дохід, яки приносить об’єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших однакових умов. Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть в результаті використання власності і можливого подальшого її продажу. Методи доходного підходу: 1) метод капіталізації прибутку.Метод капіталізації прибутку є одним з варіантів доходного підходу до оцінки бізнесу діючого підприємства. Цей метод використовується в тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті доходи підприємства та грошові потоки, якщо темпи зростання їх будуть помірними і передбачуваними, коли очікується, що підприємство протягом тривалого часу буде отримувати приблизно однакові величини прибутку, або темпи його росту будуть постійними. Показник чистого прибутку використовується у випадку, якщо в активах підприємства переважають швидко зношувані засоби. Якщо на підприємстві багато основних засобів – використовують грошовий потік, необхідна ще ставка капіталізації. Ставка капіталізації залежить від стабільності доходу підприємства. Якщо збільшення прибутку є стабільним, то беруть більш низьку ставку капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни; 2) Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам. Визначення вартості бізнесу методом дисконтування грошового потоку базується на передбаченні про те, що потенційний інвестор не сплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від даного бізнесу. Даний метод оцінки вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційних мотивів, оскільки інвестор купує не набір активів, а потік майбутніх доходів, який дозволяє йому окупити вкладені засоби і отримати прибуток.

15. Фактори, що впливають на оцінку потенціалу підприємства.

Слід також приділити відповідну увагу чинникам, що формують вартість земельно-майнової та соціально-організаційної системи підприємства, а значить і його потенціал. Всі чинники поділяються на слідуючи групи:

1) Загальні чинники (безпосередньо не пов’язані з об’єктом оцінки):

- економічні: система оподаткування, джерела фінансування, попит і пропонування ринку, національна політика у галузі, стратегія зовнішньоекономічних відносин тощо;

- соціальні: культурно-освітній рівень населення, статево-вікова структура населення, густота заселення території, структура населення за національностями, Рівень соціальної інфраструктури;

- політичні: податкове законодавство, земельні кадастри, спеціальні нормативно-законодавчі акти, рівень політичної стабільності, стратегія національного розвитку, механізми ліцензування і патентування;

- природні: екологічна ситуація регіону, місцерозташування, геологічні, геодезичні, топологічні, сейсмічні та інші характеристики території, наявність та якісні характеристики родовищ корисних копалин.

2) Локальні чинники (безпосередньо пов’язані з окремим класом об’єктів оцінки):

- фізичні: типові габаритні розміри та тенденції їх зміни, залежність від інфраструктури, мінімальний рівень фізичної придатності, стандарти безпеки, естетичні стандарти;

- умови продажу: рівень майнового забезпечення ринкових угод, особливі умови угод, мотивація попиту та пропонування, регіональна відокремленість, необхідність страхування, умови поставки;

- місцезнаходження: транспортна доступність, навколишнє природне оточення, інфраструктура об'єкта, якість ґрунтів;

- фінансово-економічні: дата оцінки та дати аналогічних ринкових угод, обсяги, умови та терміни кредитування, особливі умови фінансування, рівень наукової прогресивності, способи господарського використання.

3) Індивідуальні чинники (безпосередньо зумовлені конкретним об’єктом оцінки):

- матеріально-технічні: наявність та якість виробничих запасів, кількісні та якісні характеристики наявних основних фондів, стан будівель, споруд, виробничі та загальні господарські площі тощо;

- ринково-ситуаційні: обсяг та динаміка попиту(пропонування) стосовно об'єкта оцінки, постачальники, партнери та покупці, урегульованість ринку, ринкова інфраструктура;

- соціальну-трудові: чисельність персоналу у розрізі окремих категорій, освітньо-кваліфікаційні характеристики, соціальний клімат, якість менеджменту, рівень трудової дисципліни;

- структурно-функціональні: тип загальної організаційної структури та структури управління, рівень децентралізації управління, рівень спеціалізації підрозділів, система інформаційних потоків.

Поиск по сайту: