деонтологічних нормативів у майбутнього юриста

4.1. Роль навчального обов'язку у формуванні службового духу юриста

Студент повинен вже з першого курсу налаштовуватись сприйма­ти навчальні дисципліни у контексті філософії права, сприймати осо­бистість юриста, його службову діяльність із філософського погляду, що сприятиме ґрунтовнішому засвоєнню матеріалу з інших галузей права.

Юридична деонтологія є навчальною дисципліною, з якої почи­нається вивчення юриспруденції. Вона охоплює широке коло питань. В центрі уваги вивчення деонтології знаходяться основні морально-правові цінності професії, її канони. Особливість цієї дисципліни по­лягає в тому, що вона характеризує юриспруденцію крізь призму юри­дичної професії і діяльності юриста як особи. Юрист не може обме­жуватися в своїй діяльності тільки настановами закону, він повинен керуватися ще й деонтологічними (етичними) нормами.

Юрист повинен бути, так би мовити, енциклопедистом, тому що прийняття юридичних рішень вимагає від професіонала-юриста вели­кої напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому він працює пере'д суспільством.

Саме ця дисципліна допоможе першокурснику глибше усвідоми­ти свою майбутню професію правознавця і правозахисника, наперед знати, які обов'язки його чекають на життєвому професійному шляху, зрозуміти, як готувати себе до цього напрямку професійного життя, які якості виховувати в собі відповідно до майбутньої професії, як досягти професійної вершини, професійної майстерності, фахового статусу висококваліфікованого спеціаліста, а в майбутньому самоут­вердитися як професіоналу, приймати справедливі рішення у кожній юридичній справі. Адже з перших кроків складається певний службо­вий дух юриста, який проявить себе значно пізніше.

Одним з основних етапів формування особи юриста є навчання у вищому юридичному закладі. Тут студенти вперше знайомляться з обов'язками юриста. Глибокому усвідомленню цих обов'язків пере­дує найперший обов'язок — навчальний. Можна також виділити і внутрішній імператив навчального обов'язку студента.

Студентам дистанційної форми навчання, перш за все, слід пра­цювати самостійно. Самостійна робота є основним засобом оволодін­ня навчальним матеріалом. Для цього слід наполегливо опрацьовува­ти запропоновані викладачами літературу і нормативні документи. Адже дуже важливе значення в умовах сьогодення набуває процес правового самовиховання, тобто оволодіння правовими знаннями са­мостійно.

4.2. Юридична освіта і Закон України "Про освіту"

Юридична освіта є основою культурно-правового, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона за­безпечує інтелектуальний, творчий потенціал народу, підвищує його культурний рівень, забезпечує апарат управління, правотворчі органи, правоохоронну систему, економіку держави кваліфікованими спеціа­лістами-професіоналами.

Юридична освіта — це система правових знань, поглядів, пере­конань, отриманих у результаті навчання і самоосвіти особи, що фор­мує її як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Юридична освіта — це діяльність щодо засвоєння знань про основи держава і права, виховання поваги до закону, прав людини, небайду­жого ставлення до порушень законності і правопорядку.

Основним джерелом формування навчального обов'язку є Закон України "Про освіту".

В цьому Законі також закріплені принципи освіти, структура вищої освіти, види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційни­ми рівнями, стандарти вищої освіти та інші положення.

Стаття 11 Закону України "Про вищу освіту" визначає, що стан­дарти вищої осе!іти є основою оцінки якості вищої освіти та про­фесійної підготоеки, а також якості освітньої діяльності вищих на­вчальних закладІЕ; незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм

навчання.

Державні стандарти беруться за основу, а у відповідності до цієї 'основи кожний юридичний вуз залежно від його спеціалізації може розробляти свій заріант кваліфікаційної характеристики спеціаліста

даного напрямку.

Але будь-яка спеціалізація повинна відповідати певним деонтоло-

гічним нормативам.

4.3. Деонтологічиїі нормативи випускника юридичного фа­культету

Випускник, одержуючи вищу юридичну освіту, повинен відпо­відати таким деонгологічним нормативам:

- керуватися принципом верховенства права, знати і шанувати закони, нетерпиме ставитись до будь-якого їх порушення у власній

професійній діяльності;:

- вміти орган зувати свою діяльність, самокритично оцінювати її результати, бути переконаним у необхідності постійного професійно­го самовдосконалення, вміти акумулювати і застосовувати на практиці

нову інформацію;

- бути справедливим і гуманним, шанувати моральні цінності, бути спроможним до співпереживання і милосердя, відповідати за долю

людей;

- шанувати чужу думку, у випадку глибокої переконаності в пра­воті вміти відстоювати Е.ласну думку, виявляти твердість і незалежність у відстоюванні своїх суджень, не боятися сміливих ідей;

- бути спроможним поставити себе на місце іншої людини (клієнта)

і оцінити ситуацію з цієї позиції;

- мати громадянську зрілість, бути політичне активним і психоло­гічно стійким, виявляти твердість моральних та ідейних переконань, культивувати в колективі плюралізм думок, дискусію, ініціативу;

- мати почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу;

- бути зібраним і врівноваженим, спроможним концентрувати і швидко переключати свою увагу.

4.4. Вироблення власних норм поведінки на початковому етапі навчання та на перспективу

Повертаючись до навчального обов'язку, зазначимо, що якщо сту­дент з перших кроків буде не в повному обсязі засвоювати запропо­нований йому матеріал, не буде займатися самовихованням, наполег­ливо працювати, він не усвідомлюватиме своє "Я", не зможе виробити свою лінію поведінки у суспільстві, не буде знати, як будувати свої взаємовідносини з майбутніми колегами по роботі, не зможе прийма­ти правильні рішення по справах.

Тому у виробленні власних норм поведінки та формуванні внутрішнього імперативу службового обов 'язку юристові, перш за все, необхідно пізнати себе, що є великим мистецтвом. Бажа­ючи успіху студентам на шляху опанування юридичної деонтології, наведемо вислови відомих мислителів різних часів, які стануть в на­годі майбутньому юристу:

1. Розмірковування є джерелом юридичної сили.

2. Читання є джерелом юридичної мудрості.

3. Треба прагнути до широти мислення, а не до простого накопи­чення знань.

4. Філософствувати можна навчитися тільки завдяки вправам і самостійному мисленню.

5. Істина поспішає назустріч лише тому, хто її шукає.

6. Будь уважним до своїх думок — вони початок дій.

7. "До," а не "після" мусить думати людина кмітлива.

8. Слово є образ справи.

9. Не роби поспішних висновків у найважливіших справах.

10. Не проголошуй безповоротних суджень.

11. Що є мудрість? - Знання порядку. Якщо бажаєш бути мудрим протягом життя, все постав на своє місце.

12. Милосердя не буває надмірним.

13. Юридичне милосердя — це ключ до самоутвердження в суспільстві.

14. Не силою бери, а переконанням.

15. Коли говориш, руками не махай — це знак шаленості і без­культурності.

14. На запитання, кого можна вважати щасливим, Сократ відпов­ідав: "Того, у кого чесний спосіб думок і гострий розум".

16. Намагайся стати розумним, а не багатим: багатство можна втратити, розум — завжди з тобою.

17. Живе вільно лише той, хто знаходить радість у виконанні свого обов'язку.

18. Усмішка є музикою душі людини.

19. Почуття гумору - це ліки майже від всіх негараздів в житті.

20. Розумна розвага — таємниця вічної молодості.

Ці вислови - скарбниця життєвої мудрості. Вони допоможуть першокурснику - майбутньому юристу - почати формувати в собі основні деонтолоі-ічні норми. Отже, на студента чекає великий обсяг інтелектуальної праці, але водночас творчої й вельми цікавої.

Основні поняття

Навчальний обов'язок, юридична освіта, стандарти вищої освіти.

Необхідно запам'ятати

Навчальний обов'язок. Студентам дистанційної форми навчан­ня, перш за все, слід працювати самостійно. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. Для цього не­обхідно: наполегливо опрацьовувати запропоновані викладачами на­вчальні матеріали в посібниках, додаткову літературу і нормативні документи; виробляти у себе звичку постійно працювати у місцевих і центральних бібліотеках України з різними джерелами, в тому числі, з електронними.

Юридична освіта — це система правових знань, поглядів, пере­конань, отриманих у результаті навчання і самоосвіти особи, що фор­мує її як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Юридична освіта — це діяльність щодо засвоєння знань про основи держави і права, ізиховання поваги до закону, прав людини, небайду­жого ставлення до порушень законності і правопорядку.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Тест-тренінг до рівня 1

1. Враховуючи той факт, що юридична деонтологія — відносно нова наукова та навчальна дисципліна, сьогодні існують різні визна­чення поняття "Юридична деонтологія". Яке з наведених визначень найбільш повніше розкриває це поняття?

а) Юридична деонтологія — це галузь науки, що узагальнює си­стему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття пра­вильного рішення у юридичній практиці

б) Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичні науки та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей

в) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, яка уза­гальнює систему знань про юридичну науку та практику, вимоги до особистих й професійних якостей юриста, систему формування цих якостей, мистецтво спілкування й прийняття правильного рішення в юридичній практиці.

г) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки і на­вчальна дисципліна, що являє собою узагальнену систему знань про юридичну практичну діяльність, про внутрішній імператив службового обов'язку юриста, а також кодекс фахового поводження юриста, оп­тимальну збірку правил, що рекомендують, дозволяють або заборо­няють юристу керуватися ними у стосунках, що виникають у нього під час виконання своїх службових (посадових) повноважень.

2. Виберіть правильні відповіді

Предмет юридичної деонтології становлять такі елементи:

- юридична теорія;

- юридична практика;

- система моральних вимог, що складає етикет професійної діяль­ності юристів;

- закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави;

- цивільно-правові правопорушення.

3. Які з названих критеріїв притаманні визначенню предме­та юридичної деонтології?

- знання щодо вимог до професійних та особистих якостей юриста;

- загальне уявлення про державу і право;

- пізнання суті внутрішнього імперативу службового обов'язку у правових явищах;

- розкриття системи формування професійних та особистих якос­тей юриста, а також встановлення видів та форм навчання щодо здійснення юридичної діяльності;

- використань я у службовій діяльності, поряд з позитивним пра­вом, норм природного права для об'єктивної оцінки правової ситуації.

4. Яка з названих формул найбільш повно характеризує пред­мет юридичної деонтології ?

філософія — право — почуттєва норма — професійна дія;

право — юрист — норма — дія (практика).

5. Чи всі наступні методи можна вважати методами юридич­ної деонтології?

психологічний метод;

соціологічний метод;

статистичний метод;

системно-структурний метод;

порівняльно-гравоЕіий метод;

історико-полі'гичний метод;

спеціально-юридичний метод.

6. Як використовується порівняльно-правовий метод і в чому полягають його особливості?

7. Чи всі з названих елементів належать до структури юри­дичної деонтології?

Юридична деонтологія:

- характеризує наЕ,чальну дисципліну в цілому у співвідношені до відповідної юридичної науки, визначає обсяги необхідних знань, їх;

практичну значимість;

- ознайомлює функціями діяльності юристів певної спеціальності;

- ознайомлює з юридичною діяльністю та її основними формами;

- розглядає особу юриста, його особисті якості через призму ок­ремих напрямків професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі;

- розглядає р зні види культур як складові професійної культури юриста;

- характеризує кримінально-правові правопорушення.

8. Чи всі з названих чинників впливають на внутрішній імпе-| ратив службового обов'язку юриста?

а) загальнолюдські цінності, які увібрав у себе юрист;

б) юридична та загальна соціалізація;

в) принципи суспільства;

| г) державний, а також професійний, юридичний, трудовий, гро-^! мадський, моральний обов'язки;

д) правові та моральні норми.

9. Який механізм дії принципів юридичної деонтології у фор­муванні внутрішнього імперативу службового обов'язку?

10. Згрупуйте принципи та функції юридичної деонтології, ^; виходячи із власних міркувань.

11. Встановіть різницю між духом права і повагою до права, духовною і моральною відповідальністю.

Додаток до рівня 1

Відповіді на запитання для самоконтролю

2.1. "Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вперше вжитий англійським філософом і правознавцем Ієремією Бентамом (1748-1832).

У 1834 році вийшла книга Ієремія Бентама "Деонтологія, або наука про мораль", яка досі не перекладена на інші мови. В цій книзі автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку.

Бентам вважав деонтологію наукою про професійні обов'язки, зокрема, про внутрішній імператив обов'язку. Право та мораль він вважав вирішальним чинником деонтології.

2.2. Передумовою виникнення юридичної деонтології стала ме­дична деонтологія. Деонтологією називали професійну етику медиків. Основоположником медичної деонтології вважається професор М.Н.Петров. Ще на початку 50-х років він запропонував увести у прак­тику медичної освіти навчальну дисципліну і назвав її "Медична деон­тологія". На його думку, деонтологія вивчає не тільки відносини "лікар-хворий", але й систему організації обслуговування хворого в лікар­нях, поліклініках культуру обслуговування.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спец­іальний курс "Вступ до юридичної деонтології", метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та надання інформації про майбутню професійну діяльність.

У другій половині 80-х років вперше була запроваджена навчаль­на дисципліна "Деонтологія". Її започаткував проф. В.М. Горшенєв. Як навчальна дисципліна юридична деонтологія була запроваджена згідно з програмою бакалаврату у 1996 році.

Юридична деонтологія як і медична деонтологія націлені на за­безпечення високоякісного, високогу манного ставлення до такої соц­іальної цінності як особа.

2.3. Наука — це сума знань про навколишній світ. Метою науки як системи знань є опис, пояснення і прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять пердмет її вивчення. Ця мета досягається у процесі творчої д яльності окремих науковців або їхніх колективів.

2.4. Природознавчі, технічні, суспільні.

Природознавчі вивчають природу. Технічні містять знання про різні технічні конструкції. Суспільні науки досліджують суспільне життя.

Кожну з цих трьох великих структур можна поділити на окремі види. Так, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та інші.

Юридична наука, як і інші названі науки, ділиться на окремі групи наук, кожна з яких має свій предмет, вивчає певну сторону об'єкта.

2.5. Різниця голягає в наступному:

- інформаційний зміст науки ширше, ніж зміст відповідної дисцип­ліни, тому що остання включає лише частину знань науки.

- зміст науки може існувати в різних точках зору вчених, зміст навчальної дисципліни - це перевірені канонічні знання.

- наука не має конкретного адресата, на якого вона орієнтується, а навчальна дисципліна орієнтується на категорію людей, що навча­ються, враховуючи майбутню професійну діяльність.

- наука включає тільки юридичні знання, а навчальна дисципліна -окрім знання, передбачає отримання вміння і навичок реалізації знань;

- наукові дані вміш,ені в монографіях, брошурах та інших науко­вих виданнях, а з^іст дисципліни — в підручниках і лекціях.

2.6. Предмет, метод, принципи, функції. Цей набір розкриває своєрідність і специфіку юридичної деонтології як і будь-якої іншої дисципліни.

2.7. Метод — це спосіб побудови і обґрунтування системи знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод юридичної деонтології — це сукупність лзгічних прийомів і конкретних засобів обґрунтування системи знанз про теоретичне розуміння і практичне застосування деонтологічних нормативів, тобто нормативів психологічної, політичної, екологічної, етичної та інших культур юриста.

Залежно від визначеності предмета дослідження всі методи под­іляються на загальні і окремі.

В юридичній деонтології виділяють: всезагальний, загальні і спец­іальні (окремі) методи.

На відміну від предмета метод дає змогу повніше охарактеризу­вати природу даної науки, виявити її відмінні ознаки і тим самим точніше визначити межі цієї науки.

2.8. Функції через свої види і поняття найбільш повно розкрива­ють соціальне призначення, місце і роль юридичної науки. Функції юридичної деонтології є виявом цінності цієї науки, а відсутність будь-якої з функцій позбавляє науку тієї цінності, ;жу вона несе для формування професіоналізму юриста.

2.9. Внутрішній імператив (імператив — від латинського "веління") службового обов'язку сформований людиною самою для себе під впли­вом нормативних факторів, морально-правових норм, обставин, в які людина потрапила. Внутрішній імператив службового обов'язку не підвладний чужим нормам; він керується перш за все загальнолюдсь­кими цінностями, які увібрав у себе юрист, - він чинить за велінням серця, але, крім цього, на внутрішній імператив впливає багато чинників:

юридична та загальна соціалізація, правові та морсільні норми; певні принципи, такі як, логічність, вірність ідеї, обоЕі'язковість тощо.

2.10. Внутрішній імператив складається одночасно з правової та моральної поведінки фахівця, реалізується під впливом його сумлі­ння та обов'язку, який вимагає дотримання певних норм та вимог суспільства.

Зовнішній імператив обов'язку виробляє для конкретного юри­ста інша особа, держава чи різні організації.

Внутрішній імператив є законом, виробленим юристом для себе особисто. Цей "закон" діє залежно від ситуації. Під впливом добро­вільно накладеного на себе імперативу юрист сам себе примушує діяти, виявляти свої особисті якості (зокрема, людяність), а також демонструвати свободу розумної волі, веління серця, поклик сумління тощо.

Внутрішній імператив для юридичної деонтології є ціннішим, оск­ільки це, перш за все, конкретний обов'язок людини (за велінням душі та волі), який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, юрист усвідомлює свої вчинки, які мають цільову спрямованість.

2.11. Від рівня правосвідомості суспільства, усіх його складових, усвідомлення важливості верховенства права в усіх сферах. Закони творять конкретні люди — члени певного суспільства — законодавці, урядовці, громадські діячі, певною мірою — громадська думка. Із за­конів складається національне право. Національні особливості украї­нського права розкривають історико-юридичні факти. В них відобра­жаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні власти­вості характеру нації, особливості її потреб та інтересів, умови і мож­ливості життя. Національний дух українського права вбирає в себе інтелектуальний потенціал як української нації, так і інтелектуальний потенціал інших народів.

2.12. Це офіційне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлюються або санкціонується держа­вою, охороняється нею від порушень, спрямоване на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінно­стей шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права.

2.13. Правовий звичай, моральні норми, етичні норми, релігійні норми, а також професійна етика та професійна культура. Існують офіційні джерела юридичної деонтології — акти про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії. Наприклад: "Кодекс честі працівників органів внутрішніх справ". Етичний кодекс працівників органів внутрішніх справ". Положення таких документів стають нор­мативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фа­хових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії.

Джерелами юридичної деонтології є також службові документи, статути, затверджені певними міністерствами і відомствами (наприклад, "Статут патрульно-постової служби міліції України", затверджений на­казом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року).

І, нарешті, у найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів різної спеціалізації закріплені в законах і підзаконних актах.

2.14. Закон — це нормативно-правовий акт вищого представ­ницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всьо­го народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтереси більшості насе­лення і має найвищу або вищу юридичну силу.

2.15. Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прий­няті компетентними державними органами чи уповноваженими дер­жавою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

2.16. Закон України "Про освіту". В цьому Законі закріплені принципи освіти, структура вищої освіти, види документів, які засвід­чують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освіт­ньо-кваліфікаційними рівнями, стандарти вищої освіти та інші положення.

РІВЕНЬ 2

БЛОК 1. Юрист, громадянське суспільство і держава Тематика модулів

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі.

МОДУЛЬ 2. Соціалізація юриста, юридична діяльність та си­стема юридичної діяльності .

МОДУЛЬ 3. Соціальне регулювання юридичної практичної діяльності.

МОДУЛЬ 4. Правове (державне) регулювання професійної юридичної діяльності та основні види юридичної практики.

МОДУЛЬ 1.

1. Поняття "юрист" і основні риси юридичної професії.

2. Соціальне призначення юриста.

3. Професія, юридичний фах і кваліфікація юриста.

4. Атестація юриста.

МОДУЛЬ 2.

1. Соціалізація особи у поєднанні з суспільством.

2. Соціалізація юриста та соціальна діяльність.

3. Юридична діяльність та її види.

4. Поняття юридичної справи та порядок її ведення.

5. Система юридичної діяльності.

МОДУЛЬ 3.

1. Поняття і види соціального регулювання.

2. Поняття моралі.

3. Нормативне регулювання за допомогою різних видів норма­тивних систем.

4. Соціальне регулювання діяльності юриста.

5. Юридична практика — її поняття та співвідношення з юридич­ною діяльністю.

МОДУЛЬ 4.

1. Норми, що застосовуються в правовому регулюванні.

2. Внутрішні і зовнішні державні акти, що регулюють юридичну практичну діяльність.

3. Кадрова політика держави

4. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

Зміст модулів рівня 2 і рекомендована література для вивчення матеріалу

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ Поняття «юрист» та його визначення. Основні риси юридичної професії. Фундаментальні і спеціальні знання. Соцісільне призначення юриста. Професіонал. Професіоналізм. Юридичний фах. Професії і фахи, затверджені в Державному реєстрі. Кваліфікація юриста. Атес­тація юриста. Якості юриста як особи, що Еіизначають рівень його кваліфікації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. /'/ Відомості Вер­ховної Ради України (далі ВВРУ).- 1996.- № ЗО. -- С.141.

2. Закон України від 06 березня 1996 р. № 100/96- ВР «Про освіту» // ВВРУ.- 2002.-№ 20. - Ст.134.

3. Закон України від 24.03.1998 року "Про державну виконавчу службу".

4. Наказ Генеральної прокуратури України від 17.04.1996 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури".

5. Перелік напрямів і професій, за якими здійснюється підготов­ка спеціалістів у вищих навчальних закладах за відповідними освіт­ньо-кваліфікаційними рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 р. № 507.

Деонтологічні кодекси

1. Міжнародний кодекс поведінки державних чосадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірї: ОрепОос ('995_788')

2. Статут патрульно-постової служби міліції України, затвердже­ний наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

3. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року. // ]ауа5сгір1: ОрепОос ('п0001211-97')

4. Загальні правила поведінки державного сл/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

5. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", № 5, вересень—жовтень, 2002 р.

Спеціальна та додаткова література

1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

2. Горшенєв ВМ., Бочарова М.Л. Юридична деонтологія. — Харків:

Основа, 1993.

3. Горшенєв В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. - 80 с.

4. Ьіленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999. — С. 10 — 43.

5. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999.— С. 5—40.

6. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.— К.:

ВІРА; Дакор., 2000. - С. 301-398.

7. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник. - Харків: Вид-во НУВС.2002. - С. 5 - 20, 58, 67, 77.

8. Годованець В., Кампо В., Тертичний В. Правова освіта гро­мадян України: методологічні проблеми розроблення Концепції// Право України.- 1999. - № 1.- С. 27-31.

9. Дементьев Г.Г. Процес формирования личности под влияни-ем социальной средьі в современньїх условиях: Дис... канд. социол. н. М.: 2000.- 191 с.

МОДУЛЬ 2. Соціалізація юриста, юридична діяльність та система юридичної діяльності

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття соціалізації. Соціалізація особи. Професійна соціаліза­ція. Соціальна діяльність і її поняття. Професія юриста як своєрідний вид соціальної діяльності. Поняття юридичної діяльності. Зміст юри­дичної діяльності. Діяльність римських юристів і її види. Сучасна юридична діяльність і її види. Класифікація видів юридичної діяль­ності. Система юридичної діяльності і її складові елементи: суб'єкт, об'єкт, засоби, форми, методи. Поняття і характеристика суб'єктів юридичної діяльності. Поняття і характеристика об'єктів юридичної діяльності. Поняття і характеристика засобів юридичної діяльності. Форми здійснення юридичної діяльності. Методи здійснення юридич­ної діяльності. Функції юридичної діяльності і їх види. Загально-соц­іальні і спеціально-юридичні функції юридичної діяльності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Статут Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 р./ / Действующее международное право. Т.1. - М. 1396. С. 7-33.

2. Статут Ради Європи від 5 травня 1945 р. // Действующее международное право. Т.1.- М. 1996.— С. 707-717.

3. Загальна декларація прав людини /Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н е,ід 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права./ Прий­нятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолю­цією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї 00Н 16 і рудня 1966 року. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 28-49.

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні пра­ва від 16 грудня 1966 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К.,1989.—С. 15-27.

6. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 10 січня 2001 р., № 3 (2503). С. 6-8.

7. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей). — К., 1997. — С. 295-298.

8. Конституція України від 28 червня 1996р. //ВВРУ-1996.-№ ЗО.- Ст. 141.

9. Закон України від 06 березня. 1996 р. № 100/96-ВР «Про освіту»//ВВРУ.-2002.- № 20.-Ст.134.

10. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Служ­бу Безпеки»// ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

11. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про прокуратуру»// ВВРУ. - 1991. - № 53. - Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р.- ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

12. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.-1993.- № 8.- Ст. 56.

13. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нотаріат»// ВВРУ.- 2002.- № 16. - Ст.114.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // іауазсгірі: ОрепОос ('994_343').

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').

3. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

4. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

5. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. //"Вісник Верховного Суду України", №5, вересень—жовтень, 2002 р.

Спеціальна та додаткова література

1. Философский знциклопедический словарь. М.,1996. — 560 с.

2. Коментар до Конституції України / Друге видання. — К., 1998. — 412 с.

3. Права людини в Україні. / Щорічник. — Український центр прав людини, 1998, 1999, 2000.

4. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

5. Горшенев В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. - 80 с.

6. Жалинский А.З. Професиональная деятельность юриста. Введе­ние в специальность: Учебное пособие. - М.: Изд-во БЕК, 1997.— 330 с.

7. Клименко Н.И. Криминалистические знання в структуро про-фессиональной подготовки следователя. — К., 1990. — 130 с.

8. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологический ана-лиз зарубежньїх концепций. М.: Академия МВД России, 1994. — 132 с.

9. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій.— К.: МАУП, 1998. - С. 14 - 18.

10. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1999. — С. 175—200.

11. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999. — С. 5—20.

12. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.- К.: ВІРА;

Дакор., 2000.- С. 324-367.

13. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС.2002. - С. 292 - 325

14. Подопригора А.А. Основи римского і-ражданского права. — К.: Вентури, 1994.- 288 с.

^.Васильєв В.Л. Юридическая психология. — М.: Юридическая литература, 1991.— 464 с.

16. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста. — Львів, 1999.- 126 с.

17. Михайлова Л.И. Социология культуру / Учебное пособие. -М., 1999.-С. 157-167.

18. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — Київ.:

Либідь, 1996.

19. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. — К.: Либідь, 1996.- С. 29-44; 84-90; 132-148.

20. Дементьев Г.Г. Процес формирования личиости под влияни-ем социальной средьі в современньїх условиях: Дис... канд. социол. н. - М., 2000. - 191 с.

21. Савченко С.В. Социализация студенческой молодежи в усло­виях регионального образовательного пространства.— Луганск: Аль­ма-матер, 2003.- С. 335-375.

МОДУЛЬ 3. Соціальне регулювання юридичної практичної діяльності

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття, загальна характеристика та види соціального регулю­вання. Мета соціального регулювання. Нормативне та індивідуальне регулювання суспільних відносин. Нормативне регулювання за допо­могою різних видів нормативних систем.

Поняття та структурна характеристика моралі. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість. Роль моральних прин­ципів у процесі регулювання юридичної діяльності та їх загальна характеристика. Співвідношення та взаємодія вимог моралі та право­вих приписів, що регулюють відносини в сфері юридичної діяльності.

Соціальне регулювання діяльності юриста. Використання право­вих та неправових засобів регулювання суспільних відносин у сфері юридичної діяльності. Поняття юридичної практики. Співвідношення юридичної практики з юридичною діяльністю.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Загальна декларація прав людини /Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н від 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

2. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 10 січня 2001 р., N З (2503).- С. 6-8.

3. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей).— К., 1997.— С. 295-298.

4. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.- К., 1989. - С. 97-112.

5. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВРУ - 1996. -№ ЗО.- Ст. 141.

6. Закон України від 23 квітня 1991 р. № 988-12 «Про свободу совісті та релігійні організації» // ВВРУ. — 1991.— № 25.— Ст. 283.

7. Закон України від 06 березня 1996 р. № 100/96- ВР «Про освіту» // ВВРУ.- 2002. - № 20.- Ст.134.

Деонтологічні кодекси

1. Канони професійної етики /Американська Правова Асоціа­ція.- 1908, 1998.

2. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // ]ауа5сгірт: ОрепОос ('994_343').

3. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').

4. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

5. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року.// іауазсгірї: ОрепОос ('п0001211-97').

6. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

7. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жов"ня 2000 року.

8. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді судів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

9. Кодекс професійної етики аудиторів банківсзких установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50// іауазсгірї: ОрепОос ('у0050500-03').

Спеціальна та додаткова література

1. Златоструй "Древняя Русь" - Х-ХІ вв. - М.: 1990. - С. 113.

2. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

3. Прохоров Г.М. Памятники переводной й русской литературьі ХІУ-ХУ веков.- Л., 1987.

4. Горшенев В.М., Бенєдик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1938. - 80 с.

5. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгурський М.Т. та інш. Форму­вання правосвідомості юриста. - Львів, 1997. — 96 с.

6. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій,— К.: МАУП,1998.—С. 23-28.

7. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. — К.: "Атика", 1999.- С. 54-72;

134-143; 200-216.

8. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.- К.: "Атика", 1999. - С. 142 - 154.

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002. - С. 87-112.

10. Фуллер, Лон Л. Мораль права.— Пер. с аі-гл.- К.: Сфера.-1999-232 с.

11. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании. — Львов, 1988. — 106 с.

12. Гаман Алан. Право Європейського Союзу: Підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів / Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998.—

424 с.

^.Васильєв В.Л. Юридическая психология.— М.: Юридическая литература, 1991.— 464 с.

14. Нес/мко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста,— Львів, 1999.- 126 с.

15. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — Київ:

Либідь, 1996.

16. Шкода В. В. Вступ до правової філософії,— Харків: Фоліо, 1997.- С. 165-201.

17. Малахов В.М. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник. — К.:

«Либідь, 1996. - С. 35-88.

18. Саханова Т.В. Зачем суду психолог? (О психологической зк-спертизе в гражданском процессе). — М.: Знание, 1990.

19. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ / Автореферат. — К., 1997.

МОДУЛЬ 4. Правове (державне) регулювання професійної

юридичної діяльності та основні види юридичної практики.

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Застосування норм права. Дозволяючі, забороняючі, зобов'язу­ючі та рекомендаційні норми. Внутрішні державні правові акти. Сфери юридичної діяльності, на які поширюються внутрішні державні пра­вові акти. Міжнародні правові акти і сфери юридичної діяльності, на які вони поширюються. Поєднання національного законодавства з правом інших держав та міжнародних договорів і угод.

Основні види юридичної практики: практика суду загальної юрис­дикції; практика господарського суду; оперативно-розшукова практи­ка; слідча практика; практика прокурорського нагляду; адвокатська практика; нотаріальна практика; практика юрдичної служби; практика державної виконавчої служби; Інтерпол як міжнародна професійна організація кримінальної поліції. Співвідношення юридичної практики із соціальною діяльністю. Роль юридичних наукових знань у сфері здійснення юридичної практики.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Загальна декларація прав людини/Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н е.ід 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права/ Прий­нятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолю­цією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї 00Н 16 грудня 1966 року. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 28-49.

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 15-27.

4. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 1(1 січня 2001 р., № З (2503).- С. 6-8.

5. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р.// Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей).— К., 1997.— С. 295-298.

6. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.- К., 1989.- С. 97-112.

7. Конституція України від 28 червня 1996 р.// ВВРУ-1996.-№ ЗО.- Ст. 141.

8. Цивільний кодекс України від 16.01.2003, № 435-ІУ.

9. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р.

10. Кодекс законів про працю України / Затв. Законом Українсь­кої РСР від 10.12.1971 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971.-№ 50.- Ст. 375.

11. Кримінальний кодекс України від 05..04.2С01 р. № 2341-111.

12. Кримінально-процесуальний кодекс від 28.12.1960 р. №1001-5, прийнятий Верховною Радою УРСР.

13. Кодекс України від 07.12.84, № 8073-Х "Про адміністративні правопорушення".

14. Господарський кодекс України від 16.01.2003, № 436-4.

15. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. N 1798-ХІІ

16. Закон України від 22.12.1993 № 3767-12 "Про міжнародні договори України. // Відомості Верховної Ради (ВВРУ), 1994.— № 10.- Ст.45.

17. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» // ВВРУ.- 1996.- № 49.- Ст.272.

18. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про службу Безпеки» // ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

19. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про про­куратуру» // ВВРУ. - 1991.- № 53.- Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р.- ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

20. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.- 1993 № 8.- Ст. 56.

21. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нотар­іат»// ВВРУ.- 2002.- №16.- Ст.114.

22. Положення "Про Міністерство юстиції України", затверджене Указом Президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396/97// Офіційний вісник України № 2, ст. 14 від 29.01.1998.

23. Положення "Про Міністерство внутрішніх справ України", зат­верджене Указом Президента України від 07 жовтня 1992 р. // Оф­іційний вісник України 0, № 42, ст. 1774 від 03.11.2000.

Деонтологічні кодекси

1. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

2. Положення від 04 квітня 1997 № 1 "Про Комісію з питань етики та вирішення спорів Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД)" // іауазегрт: ОрепОос ('усО01378-97').

3. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року.// іауазсгірС ОрепОос ('п0001211-97').

4. Кодекс професійної етики аудиторів України, прийнятий Ауди­торською палатою 18 грудня 1998 року № 73// іауазсгірт: ОрепОос ('у0073230-98')

5. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

6. Загальні правила поведінки державного сл'/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

7. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень—жовтень, 2002 р.

8. Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженя рішенням Державної комісії з фон­дового ринку і цінних паперів (ДКЦПФР) від 14 січня 2003 № 21 // Іауазсгірт: ОрепОос ('уг021312-03').

9. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50//іауа5сгір1: ОрепОос ('у0050500-03').

Спеціальна та додаткова література

1. Коментар до Конституції України / Друге видання. — К., 1998 — 412 с.

2. Горшенев В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие.- К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988.- 80 с.

3. Жалинский А.З. Професиональная деятельность юриста. Введе-ниє в специальность: Учебное пособие.— М.: Изд-во ІіЕК, 1997.— 330 с.

4. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгурський М.Т. та інш. Фор­мування правосвідомості юриста.— Львів, 1997.— 9(> с.

5. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій,— К.: МАУП, 1998.- С. 23-28.

6. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 199!).— С. 54-72; 134-143; 200-216.

7. Сливка С.С. Правнича деонтологія./ Підручник для вищих на­вчальних закладів.- К.: "Атика", 1999.- С. 142-154.

8. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.- К.: ВІРА;

Дакор., 2000.- 506 с.

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002.- С. 56-112.

10. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.— Львов, 1988.— 106 с.

П.Таман Алан. Право Європейського Союзу: Підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів./ Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998. — 424 с.

12. Правила профессиональной адвокатской зтики// Российская

юстиция.- 1999.- № 3.- с. 47-49.

13. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста.— Львів, 1999.- 126 с.

14. Саханова Т.В. Зачем суду психолог? (О психологической зк-спертизе в гражданском процессе). — М.: Знание, 1990.

15. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ./ Автореферат. — К., 1997.

Курсові завдання до модулів до рівня 2

1. Складіть термінологічний словник (словник повинен містити терміни з матеріалу модулів, а також із запропонованих джерел рівня 2).

2. Питання для самоконтролю (відповідь перевірте за додатком до рівня 2).

2.1. Яка людина вважається професіоналом?

2.2. Що таке юридичний фах і які види юридичних фахів ви знаєте?

2.3. З чого починається розуміння норм поведінки?

2.4. Дайте визначення поняттю "соціалізація юриста".

2.5. Якій зміст вкладається в поняття "соціальна діяльність" і який — в поняття "юридична діяльність"?

2.6. Що таке юридична справа?

2.7. Які складові елементи має система юридичної діяльності ?

2.8. Які об'єкти юридичної діяльності ви можете назвати?

2.9. Назвіть методи здійснення юридичної діяльності.

2.10. В чому полягає суть соціального регулювання, його мета і які види соціального регулювання ви знаєте ?

2.11. Дайте визначення поняттю'"правова політика держави"

2.12. Охарактеризуйте кадрову політику держави у сфері юри­дичної практики.

2.13. Назвіть види юридичної практики.

2.14. Чим відрізняється юридична діяльність від юридичної прак­тики?

2.15. Чим відрізняється практика суду загальної юрисдикції від практики господарського суду?

3. Теми контрольної роботи

3.1. Юридична професія та її основні риси.

3.2. Соціалізація юриста та соціальна діяльністз.

3.3. Юридична діяльність та її сфери.

3.4. Соціальне регулювання юридичної діяльності.

3.5. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

3.6. Відмінності юридичної практики від юридичної діяльності.

4. Питання для підготовки до заліку.

4.1. Загальна характеристика юридичної професії.

4.2. Атестація юриста.

4.3. Якості юриста як особи, що визначають рівень його квалі­фікації.

4.4. Соціалізація юриста та соціальна діяльністз.

4.5. Поняття юридичної діяльності.

4.6. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності.

4.7. Діяльність римських юристів і її види.

4.8. Зміст юридичної діяльності.

4.9. Види юридичної діяльності.

4.10. Система юридичної діяльності.

4.11. Суб'єкти юридичної діяльності

4.12. Об'єкти юридичної діяльності.

4.13. Засоби юридичної діяльності.

4.14. Сфери юридичної діяльності та їх характеристика.

4.15. Поняття юридичної справи.

4.16. Соціальне регулювання юридичної діяльності.

4.17. Поняття та структурна характеристика моралі.

4.18. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість.

4.19. Місце моралі серед інших соціальних норм.

4.20. Роль моральних принципів у процесі регулювання юридич­ної діяльності та їх загальна характеристика.

4.21. Місце моралі серед інших соціальних норм.

4.22. Правова політика держави.

4.23. Застосування норм права за різними сферами юридичної діяльності.

4.24. Поняття "юридична практика" та відміннос"і юридичної прак­тики від юридичної діяльності.

4.25. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

Матеріали для вивчення модулів рівня 2

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення

юриста в громадянському суспільстві та правовій державі

1.1. Поняття "юрист" і основні риси юридичної професії

Професія юриста — одна з найдавніших у людському суспільстві. У давньому суспільстві функції правового регулювання здійснювали досвідчені та найбільш авторитетні старійшини, жерці, "волхви", слу­жителі релігійного культу, пізніше — духовенство (єпископи, свяще­ники).

Слово "юрист" грецького походження, а в літературній українській мові існує ще й слово "правник". Так чи інакше, ці поняття характе­ризують особу юриста як фахівця-правознавця.

Юристом має бути тільки та людина, яка відчуває власне покли­кання до цього нелегкого роду діяльності, адже тут на терези кла­дуться людські долі. Юрист має любити свою професію, бути захоп­леним нею, мати нахил до роботи з людьми, тому що до нього звер­таються громадяни зазвичай в екстремальних ситуаціях, у скрутні та безвихідні моменти. Незважаючи на те, чи вірить юрист людині, чи ні, він зобов'язаний їй допомогти.

Але для того, щоб виконати своє професійне завдання повністю, потрібно знати не лише формально визначену суть (закони), але й мати моральні принципи діяльності. Ніякий закон не може врегулюва­ти відносини між людьми, будучи закріпленим на папері. Лише втіле­ний у конкретну життєву ситуацію закон виявляє своє призначення. Тож професія "юрист" спрямована на те, щоб закони діяли, виправ­довуючи невинних та караючи порушників.

Кожна нова справа вимагає спілкування, а як відомо — скільки людей, стільки й характерів. Тому юрист повинен бути психологом. Зважаючи на особу співрозмовника, юрист має знайти до нього підхід і найголовніше — допомогти.

Юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Фундаментальні — це глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей розвитку та функціонування держави і права. Вони складаються з глибоких і твердих знань усіх важливих юридичних понять і категорій.

Спеціальні— це конкретні юридичні знання, які використовують­ся для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Наприклад, слідча чи прокурорська діяльність.

Ґрунтовна підготовка юристів започаткована у Римі. Римське право має величезний авторитет. Не менший авторитет має професіоналізм римських юристів. Римське право і сьогодні вивчається у багатьох університетах, а його рецепція (визнання) знаходить поширення у деяких державах.

1.2. Соціальне призначення юриста

Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребува­них, як і у всьому цивілізованому світі. Сьогодні гостро постає питан­ня про якість юридичної освіти, спеціалізацію юристів, професійний відбір абітурієнтів у юридичні вузи, тому що жоден значний захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової осо­би, що знаходяться поза рамками побутових стосунків, не може об­ійтися без експертизи або консультації з боку юриста чи адвоката.

У "Програмі правової освіти населення", затвердженої Постано­вою Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 р., зокрема, підкрес­люється, що правова освіта є обов'язковою для всіх дошкільних виховних, середніх освітніх, вищих навчальних закладів, закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. У новій Концепції правової освіти громадян України (2001 р.) накреслені шляхи підви­щення рівня правової культури населення і якості підготовки спеціалістів.

З розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведін­ки громадян і розширенням кола цінностей, ш,о охороняються, відбу­лися зміни як у праці юриста, так і у змісті його професійної роботи.

Професійна юридична робота покликана забезпечити сформова­ну соціальну структуру: пенсійне забезпечення, засоби масової інфор­мації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочиністю, терито­ріальне обслуговування населення тощо. Ринок праці (промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші громадські об'єднання) ма­ють реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів в реєстрації і перереєстрації угод з нерухомістю, одержанні різного роду дозволів, захисту прав особи від свавілля некомпетент­них і корумпованих посадових осіб і т. ін.

Професійна юридична робота необхідна також у дослідженні про­блематики цінних паперів, злитті юридичних осіб, що є відносно но­вим видом діяльності в Україні.

За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, в оспорюванні адміністративних рішень, виник попит на охоронні та

детективні послуги тощо.

У зв'язку з появою юридичних фірм, що ведуть зовнішньо­торговельні операції, виникла потреба в правовому забезпеченні вис­новків зовнішньоторговельних договорів, оформленні дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахуванні зарубіжного законодавства при оформ­ленні документів, маркуванні товарів, що продаються, сплаті митних

зборів тощо.

Одним словом, зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних

відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою. По­няття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу юрист виконує, воно дозволяє охарактеризувати всі важливі риси юридичної професії.

1.3. Професія, юридичний фах і кваліфікація юриста Професія юриста — це широка галузь трудової діяльності, що

потребує юридичних знань, умінь, навичок, необхідних для виконання

певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Основні риси юридичної професії:

1. Це гуманна професія, тому що вона спрямована, насамперед,

на забезпечення прав і свобод людини.

2. Це соціальне значима професія, тому що вона пов'язана з дер­жавою і правом, важливими соціальними явищами.

3. Це високоінтелектуальна професія, тому що юристу треба охоп­лювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні та часом заплутані юридичні проблеми.

4. Це творча професія, оскільки вона пов'язана з вирішенням не­стандартних юридичних ситуацій, при цьому "творчість" завжди обме­жена рамками права, що вимагає від юриста ще більшого мистецтва для розв'язання юридичних проблем.

5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному додержанні законодавства для отримання конкретного результату.

6. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити ті складні нестандартні ситуації, які виника­ють в діяльності юриста, але ця свобода може бути тільки в межах закону.

7. Це відповідальна робота, тому що вона завжди пов'язана з долею людей, і помилок тут не повинно бути.

Префесія юриста має свої специфічні особливості, що пред'являє високі вимоги до ділових і моральних якостей працівника цієї сфери, \ зобов'язує його знати право, інші соціальні норми, які регулюють | службову діяльність юриста. Правознавець покликаний здійснювати ' благородну функцію захисту прав людини, його гідності і честі, інтересів держави, виховувати у громадян повагу до закону. Він - знавець права і правового життя суспільства, відданий своїй справі, морально стійка людина. Чесність, непідкупність, принциповість, громадянська мужність, справедливість — невід'ємні його якості.

Невід'ємною властивістю юридичної діяльності і юридичної прак­тики (поняття юридичної діяльності і юридичної практики будуть роз­криті в модулях 2 і 3 цього блоку) є професіоналізм.

Професіоналізм закріплюється у відповідних юрмативно-право-вих актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації (наприклад. Закон України від 24.03.1998 року "Про державну виконавчу службу"; наказ Генераль­ної прокуратури України від 17.04.1996 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури"). Діяти професійно означає:

1) працювати за правилами, виробленими і закріпленими у вста­новленому порядку, відповідно до особливого рівня (якості) прийня­тих на себе завдань;

2) мати високу кваліфікацію (ділову компетенцію), основану на фаховій освіті;

3) керуватися морально-правовим обов'язком {а не розуміннями користі або вигоди); дотримуватися нормативів правової психології, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної культу­ри, що пред'являються до процесу діяльності і її результатів;

4) бути підконтрольним відповідним державним органам і (або) об'єднанням спеціалістів, але вільним від непрофесійного (в тому числі партійного) втручання;

5) гарантувати здійснення роботи — забезпечувати безперервність Діяльності на належному рівні відповідно до поставлених завдань або запитів;

6) одержувати належну оплату за свою квалі4'іковану працю.

Професія, як правило, містить в собі ряд фахів.

Юридичний фах— це вузька сфера професійно-трудової діяльпості юриста з чітко визначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня про­фесійно-правового мислення і діяльності.

У Державному реєстрі нараховуються тисячі професій і фахів, що постійно поновлюються або змінюються (Для більшого уявлення можна ознайомитися з "Переліком напрямів і професій, за якими здійснюється підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 р. Мв 507).

Окремі фахи юридичної професії:

- слідчий органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової міліції;

- військовий прокурор армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.;

- суддя господарського суду, суду загальної юрисдикції, консти­туційного суду та ін.;

- інспектор системи МВС: інспектор дозвільної системи, дільнич­ний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної міліції по спра­вах неповнолітніх, інспектор по роботі з особовим складом та ін.

Повертаючись до особи юриста, слід ще раз підкреслити, що ро­бота юриста повинна здійснюватися кваліфіковано і на професійній основі.

Кваліфікація юриста — це ступінь підготовленості, наявність спец­іальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків.

Для окремих фахів (наприклад, оперуповноваженого карного роз­шуку, слідчого та ін.) принципове значення має фахова придатність:

відповідність цим фахам можливостей, фізичних і психічних властиво­стей людини.

1.4. Атестація юриста

В України юристи підлягають кваліфікаційній атестації. Атестація юриста — це процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму.

Для проведення атестації створюються кваліфікаційні комісії. У 1982 році Міністерством вищої освіти СРСР була затверджена Кваліфікаційна характеристика юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь юриста.

Мета кваліфікаційної атестації — поліпшення якісного складу пра­цівників юридичної сфери.

Завдання кваліфікаційної атестації юриста-спеціаліста:

1) визначення рівня професійної кваліфікації;

2) визначення відповідності юриста займаній посаді.

В атестаційному документі повинні міститися такі характеристики:

1) оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, яка атестується;

2) оцінка ставлення особи до колег по роботі;

3) оцінка колегами внеску особи, яка атестується, у професійну діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому;

4) самооцінка особи, яка атестується.

Основні поняття

Юрист, юридичний фах, кваліфікація юриста, с.тестація юриста.

Необхідно запам'ятати

Юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Юридичний фах — це вузька сфера професійно-трудової діяль-| ності юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує кон-| кретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня професій-I но-правового мислення і діяльності.

Кваліфікація юриста — це ступінь підготовленост

Поиск по сайту: