Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Умови існування віртуальної реальності



В зв‘язку з виникненням та розповсюдженням віртуальної реальності виникає підхід, заснований на визнанні поліонтичності реальності, який одержав назву "віртуалістика".

Іноді віртуалістику розуміють як нову наукову дисципліну, сприймаючи термін "віртуалістика" за аналогією з назвами таких наук, як кібернетика, генетика. На цій підставі будують критику віртуалістики, вимагаючи "пред'явити" об'єкт вивчення. Але кожна з наук, право на існування якої уже визнане, має справу не з окремим об'єктом, а принаймні із сукупністю різнорідних об'єктів, що належать тієї чи іншої реальності.

Віртуалістика не є наукою. Віртуалістика є підходом, що може бути використаний у будь-якій науковій дисципліні. Принципово нового у визнанні існування реальностей різного типу, тобто нероздільних друг від друга, у рамках однієї і тієї ж науки немає. [8, 156]

Як спеціальний філософський і науковий термін "віртуальна реальність" (від лат. Virtus – доблесть, чеснота, енергія, сила та від пізднелат. realis – дійсний, існуючий у дійсності;) з'явився в 80-х рр. XX ст., коли в пост класичній науці поняття об'єкта досліджень було доповнено поняттям реальності існування об'єктів, яке передбачало, що існує багато типів різнорідних об'єктів, що належать до однієї й тієї ж реальності, як, наприклад, у фізиці субстанціальні речовині енергетичного поля належать до однієї і тієї ж фізичної реальності. Але ідея віртуальності вказує на особливий тип взаємин між різнорідними об'єктами, розташовуючи їх на різних ієрархічних рівнях і визначаючи специфічні відносини між ними: породженостіта інтерактивності - об'єкти віртуального рівня породжуються об'єктами нижчого рівня, але, незважаючи на статус породжених, взаємодіють з об'єктами реальності, що породжує, онтологічно рівноправні.

Сукупність віртуальних об'єктів відносно породжуючої реальності утворюють віртуальну реальність. Віртуальні об‘єкти існують тільки актуально, тільки "тут і тепер", поки в породжуючої реальності відбуваються процеси породження віртуальних об'єктів; із закінченням процесу породження відповідні віртуальні об'єкти зникають. Про віртуальну реальність як реальністю має сенс говорити ще і тому, що вона підпорядковується своїм "законам природи", у ній свій час і свій простір, які не зводяться до законів, часу і простору реальності, що породжує, тобто "внутрішня природа” віртуальної реальності автономна.

У віртуалістиці, що займається віртуальними реальностями, породжуюча реальність називається константною реальністю, оскільки щодо віртуальної реальності існує постійно, а не актуально.

В віртуалістиці категорія віртуальності вводиться через протиставлення, з одного боку, субстанціальності, а з іншого — потенційності: віртуальний об'єкт існує, хоча і не субстанцінально, але реально, і в той же час – не потенційно, а актуально.

Віртуальність і константність утворюють категоріальну опозицію, тобто віртуальність і константність є філософськими категоріями, обумовленими відносно один одного, аналогічно такої категоріальної опозиції як форма -зміст. Як категоріальна опозиція віртуальний - константний не має визначеної морфологічний (субстанціальної) віднесеності — відносини між віртуальною і константною реальностями відносні: одна віртуальна реальність може породити віртуальну реальність наступного рівня, ставши щодо її константною реальністю, при цьому константна реальність першого рівня може згорнутися, ставши віртуальним об'єктом нової константної реальності. [8, 158]

Онтологічно немає обмежень на кількість рівнів ієрархії реальностей, але психологічно, тобто щодо конкретної людини, актуально функціонують тільки дві реальності n-го рівня: одна константна, а інша – віртуальна. У філософській моделі людина при цьому може уявити існування обох реальностей як граничних, породжуючих дуалізм; може уявити існування лише однієї реальності, вважаючи другу похідною від першої. З огляду на те, що суб'єкти, які філософствують, можуть знаходитися на різних ієрархічних рівнях, з цієї парадигми (ієрархічний рівень і дуалізм - монізм) можна реконструювати всі західні типи філософій.

Тобто ідея віртуальності пропонує для людини принципово нову парадигму мислення, в якій відображається вся складність мислення, яка притаманна сьогочасній культурі.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.