Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права



Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють оціночну діяльність стосовно об'єктів авторського права та суміж­них прав, є:

- Книга четверта Цивільного кодексу України [15];

- Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професій­ну оціночну діяльність в Україні* [37];

- Закон України «Про авторське право і суміжні права» [23];

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмі­ру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комер­ційною метою фонограм і відеограм і порядок її виплати» [97];

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мі­німальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» [98].

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, передбачає (ст. 448, ч. 1), що «автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми ко­жного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійс­неним автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору» [15].

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професій­ну оціночну діяльність в Україні» визначає, що об'єктами оцінки є «...нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності ...» [37, ст. 8].

Законом України «Про авторське право і суміжні права» ви­значено, що виплата авторської винагороди може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за ко­жен проданий примірник твору (роялті), або комбінованих плате­жів (ст. 15, ч. 5) [23]. А в ст. 33, ч. 2 Закону сказано, що авторська винагорода визначається в договорі про передачу прав у вигляді відсотка від доходу, отриманого від використання добутку, або у вигляді фіксованої суми, або в інший спосіб. При цьому ставки ви­нагороди не можуть бути нижчими за мінімальні, встановлені Кабі­нетом Міністрів України [97].

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 затверджено розміри винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об'єк­тів авторського права та суміжних прав установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72 [97].

У більшості випадків стосовно об'єктів авторського права оцін­ка вартості прав зводиться до визначення розміру винагороди авто­рові за використання цих об'єктів. Стосовно об'єктів суміжних прав визначається розмір винагороди виконавцям, виробникам фоно­грам, відеограм або організаціям мовлення.

У загальному випадку до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав можна застосувати підходи й методи, що були розглянуті раніше з урахуванням низки особливостей. Мабуть, основним підходом до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав наразі в Україні є дохідний підхід, а в його рам­ках — метод роялті.

Відповідно до методу роялті вартість прав на об'єкт авторського права та суміжних прав, за умови, що винагорода за використання прав виплачуватиметься у вигляді платежів роялті, тобто рівними частками наприкінці кожного періоду, може бути визначена за фо­рмулою:

п п

tt loo

де: t — періоди (роки), протягом яких передбачається одержува­ти дохід від використання прав на ці об'єкти, t=l, 2, 3 ... п; С, - база роялті в періоді і, гри.; Rt - ставка роялті в періоді t, %.

Якщо передбачається виплата винагороди у вигляді паушаль-ного (разового) платежу, то для розрахунку можна використовува­ти формулу:

pv = £c,

t=\

 

 

Rt _ 1

v 100/

Де: і — ставка дисконту, %.

Зіставивши цю формулу з попередньою, випливає, що розмір Пауіиального платежу буде меншим, ніж платежу роялті, оскільки

до останньої формули вводиться множник — коефіцієнт дисконту­вання, величина якого менша за одиницю.

У разі комбінованого платежу величина винагороди матиме проміжне значення, оскільки частина суми буде виплачена відразу у вигляді паушального платежу, а інша частина — у вигляді плате­жів роялті.

Кількість періодів (t) встановлюється авторським, ліцензійним або іншим договорами на передачу прав користування добутком. Тут під використанням твору варто розуміти:

- опублікування (випускусвіт);

- відтворення яким-небудь способом у будь-якій формі;

- переклад;

- переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

- вміщення складовою частиною в збірники, бази даних, антоло­гії, енциклопедії тощо;

- публічне виконання;

- продаж, передача в оренду тощо;

- імпорт примірників творів, їх перекладів і переробок тощо.
Можливі й інші способи використання, що не суперечать зако­
нові.

За базу роялті приймають суму валового збору, що надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору чи про­грами або доходи, що отримані з того виду діяльності, в процесі здійснення якого відбувається використання об'єктів авторського права або суміжних прав, а за відсутності таких доходів — загальна сума витрат на проведення заходу, під час проведення якого відбу­вається використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

Мінімальна ставка роялті залежно від виду авторських чи су­міжних прав встановлена постановами Кабінету Міністрів України [97, 98]. Це означає, що покупець прав на об'єкт авторського права або суміжних прав не може приймати для розрахунків менше зна­чення ставки роялті, чим ті, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України [97, 98]. Але, зрештою, значення ставки роялті є договірною величиною й за згоди сторін може бути прийняте біль­ше її значення.

Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ (програмні продукти). Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.

Якщо програма розроблена для використання у власному ви­робництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [99] на собівартість програми можуть бути віднесені:

- заробітна плата основних працівників (у нашому випадку про­грамістів, постановників завдань, дизайнерів, тих, що випробо­вують готову програму, формують вихідні бази даних тощо), а також нарахування на заробітну плату;

- прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії та носіїв, на які будуть записані програми;

- інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників (якщо вони пов'язані зі створенням програми), послуги сторонніх організацій (якщо вони беруть участь у створенні програми) тощо (табл. 5.3).

Таблиця 5.3 Приклад розрахунку вартості програми для ЕОМ

 

№ п/п Стаття Сума, гри.
Заробітна плата програмістів
Нарахування на заробітну плату
Амортизація програмного забезпечення
Амортизація технічних засобів
Електроенергія
Видаткові матеріали
Послуги сторонніх організацій
  Разом:

Такі об'єкти, як п'єси, опери, балет, концертні програми, фоно­грами, створює не один автор, а група авторів.

Наприклад, п'єсу створюють: автор тексту, режисер-поста-новник, художник-сценограф, художник з костюмів. Усі вони є співавторами. Під час оцінки об'єкта права виникає завдання ви­значити частку кожного зі співавторів у загальному платежі роялті.

Частка кожного з авторів може бути визначена через наведені в згаданих постановах Кабінету Міністрів України №71 і №72 зна­чення ставок роялті для співавторів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.