Оцінка доцільності правової охорони

Початковою передумовою в схемі охорони (рис. 3.1) є те, що все створене компанією народжується як комерційна таємниця — джерело ідей і новацій, у яких можна впевнитися. Це основа, на якій розвивається вся творча діяльність. Вона містить у собі техно­логію використання устаткування, результати роботи службовців, досвід і командну роботу, а також експерименти, інженерні плани, ескізи, плани підприємства, шляхи поширення товарів і методи опрацювання інформації. «Ноу-хау» також містить у собі попередні невдачі, перевірені експерименти та будь-які інші несподівані або небажані події, що сприяють придбанню компанією цінної інфор­мації, тобто переборені компанією труднощі.

Нагромадження ноу-хау протягом певного періоду створює ін­кубаційне середовище, що дає початок унікальним ідеям, концеп­ціям або інноваціям. При додатковому дослідженні ідеї, концепції або інновації стають більш визначеними і «цеглинки» ноу-хау зби­раються в одне ціле, формуючи об'єкт охорони, що міг би кваліфі­куватися для застосування до нього законодавства про інтелектуа­льну власність.

Описаний процес може тривати роками, а може початися й за­вершитись протягом однієї ночі. Наприклад, після багатьох років досліджень науковець, зрештою, відкриває оптимальний хімічний процес, який можна буде охороняти комерційною таємницею або патентуванням. Фахівець з маркетингу після кількох днів мозково­го штурму формує гасло для нової рекламної кампанії, яке можна охоронятися торговельною маркою. Хоча генезис і часові рамки для обох об'єктів охорони різні, кожен з них базується на фундаменті ноу-хау. У такий спосіб ноу-хау — це фундамент, на якому компа­нії формують портфель своєї інтелектуальної власності, куди вхо­дять патенти, авторські права, торговельні марки, комерційні таєм­ниці тощо.

Об'єкт, що кваліфікується для охорони патентом, авторським правом, торговельною маркою, міститься всередині ноу-хау. Зовнішня частина цього простору складається з непридатних для право­вої охорони результатів інтелектуальної діяльності. Патентна сфера містить предметну галузь, що патентується, зокрема й деталі та вуз­ли устаткування, способи операцій з матеріальними об'єктами, штучно створені речовини й матеріали. Частина цієї сфери відведе­на предметній галузі, що підходить для охорони патентом на проми­словий зразок. Вона містить у собі декоративні художньо-консгрукторські аспекти товарів, що серійно випускаються. Сфера авторських прав охоплює предметну галузь, що підходить для охо­рони авторським правом творів, зокрема й рекламу, ярлики, бро­шури, програмне забезпечення. І, нарешті, сфера торговельних ма­рок містить предметну галузь, що підходить для реєстрації засобів індивідуалізації товарів і послуг.

Розгляньмо основні етапи, які треба враховувати при визна­ченні, чи виправдує певний розпізнавальний об'єкт будь-яку охо­рону взагалі.

Першим важливим етапом відповідно до схеми охорони (див. рис. 3.1.) є визначення того, чи варто охороняти цей об'єкт. Для від­повіді на питання про необхідність правової охорони потрібно про­аналізувати низку чинників [70].

1. Чи є об'єкт охорони відомим? Загальновідомий об'єкт не буде придатним для охорони комерційною таємницею в силу невідповід­ності вимозі засекреченості. Цей об'єкт не буде придатним для охо­рони патентом або товарним знаком, якщо його вже знають і вико­ристовували інші до того часу, як компанія розробила й ідентифі­кувала ного.

2. Чи є ексклюзивне (виключне) володіння об'єктом передба­чуваної охорони? Зазвичай наявність виключних прав — це основ­на причина охорони інтелектуальної власності і, на жаль, часто, єдиний чинник, що його розглядають компанії, визначаючи необ­хідність охорони тих або інших ідей. Власник патенту має право відсторонити інших від виробництва, використання або реалізації Певного винаходу або його еквівалента на всій території дії патенту та на весь термін його дії. Власник авторських прав має виключне Право робити копії й поширювати твори, захищені авторськими правами. Власник торговельної марки має виключне право на фак­тичне використання зареєстрованої марки на всій території її дії. Власник комерційної таємниці має право перешкодити іншим кра­сти його секрети, хоча, власне кажучи, це право є винятковим не на

об'єкт охорони, а на охорону комерційних інтересів власника коме­рційної таємниці.

Виключні права на об'єкти права інтелектуальної власності ви­користовуються як у захисних цілях, щоб не дозволити конкурен­там законно використовувати чужі творчі досягнення, так і як ефе­ктивна наступальна зброя, для того щоб:

- не тільки зупинити виготовлення або використання конкурентами-порушниками прав безпосередньо об'єкта охорони, але й заборонити або обмежити використання його еквівалента, на­віть якщо конкуренти створили останнього незалежно;

- відшкодувати грошові збитки, понесені в результаті чиєїсь дія­льності, що порушує права інтелектуальної власності. Конкурент може, наприклад, дістати значну ринкову перевагу з

конкретної технології, навіть якщо ця ж сама технологія не прино­сить відчутної користі тому, хто нею правомірно володіє. Компанія може захотіти послабити дію конкурентів на свої товари шляхом захисту подібної технології.

Є два альтернативних шляхи запобігання можливості володіти об'єктом з боку конкурента: одержати на цей об'єкт права інтелек­туальної власності або привселюдно розсекретити його в якій-небудь публікації. Щодо першої альтернативи можна сказати, що одержання прав інтелектуальної власності перешкодить конкурен­тові дістати аналогічні права інтелектуальної власності на цей об'­єкт. Компанії варто обрати першу альтернативу, якщо вона планує комерціалізувати об'єкт охорони або прагне послабити вплив това­рів конкурента на свою продукцію.

З іншого боку, можна обрати шлях опублікування, якщо немає жодного комерційного інтересу до цієї технології й немає заклопо­таності тим, чи матимуть конкуренти доступ до неї. У результаті опублікування ніхто, зокрема й автор та його конкуренти, не зможе заволодіти матеріальними правами інтелектуальної власності на цю технологію.

3. Чи є об'єкт охорони практичним з економічних міркувань? Економіка відіграє важливу роль у визначенні того, чи потрібно охороняти той або інший об'єкт. Окремі інновації вочевидь роблять якість товару кращою порівняно з іншими. Однак вони можуть так ніколи і не потрапити у виробничі лінії через непомірні витрати на здійснення їх. Інновації, що є занадто дорогими для впровадження у виробничий цикл, не дуже привабливі для їх охорони.

4.Чи сприяє об'єкт охорони зниженню витрат компанії? Об'єкт, що певною мірою допоможе знизити витрати компанії, варто охо­роняти. Наприклад, нову технологію, що знижує виробничі витрати, варто оформити комерційною таємницею або патентом. Нову бухга­лтерську процедуру, що знижує адміністративні витрати, варто теж охороняти як комерційну таємницю.

5. Чи сприяє об'єкт охорони задоволенню бажань споживача? Об'єкт, що допомагає задовольнити бажання споживачів, варто охороняти. І компанія-творець об'єкта, і її конкуренти постійно прислухаються до споживачів, і це втілюється в концентрованих зусиллях, спрямованих на ліпше обслуговування їхніх потреб. Будь-яка нова концепція, що може дати компанії виграш у змаган­ні зі своїм конкурентом через задоволення визначеної потреби клі­єнтів, виправдує охорону. Приміром, товар, створений у відповідь на пропозиції споживачів або у відповідь на результати досліджен­ня потреб споживача, варто патентувати. Ефективніший план збуту, спрямований на поліпшення обслуговування потреб клієнтів, слід охороняти як комерційну таємницю.

6. Чи сприяє об'єкт охорони досягненню цілей компанії? Цілі, що їх ставить компанія в галузі технології, є важливими чинниками при встановленні виправданості охорони визначеного об'єкта. Ін­новації, згенеровані в результаті дослідницьких зусиль і належні до основної технології компанії, мають бути захищеними.

7. Чи сприяє об'єкт охорони здійсненню стратегії компанії та зміцненню її становища на ринку? Становище на ринку й стратегія компанії зі збільшення частки ринку відіграють важливу роль при встановленні виправданості охорони визначеного об'єкта. Якщо нова концепція може вплинути на становище компанії на ринку, то її треба охороняти як інтелектуальну власність.

Інтелектуальна власність часто корисна для забезпечення конкурентності компанії на ринку. Вона може допомогти контролюва­ти частку ринку й полегшити вихід на нові зовнішні або внутрішні ринки. Охоронювана інтелектуальна власність також може запобіг­ти виходові на ринок потенційних конкурентів. Вона може також сприяти збільшенню тривалості життя на ринку продукції компанії.

8. Чи готовий і чи досить розвинутий ринок, щоб прийняти певну технологію? Правова охорона інновацій носить менш критичний характер, коли ринок не дозрів для нової технології й видно, що не буде готовий до цього протягом усього терміну дії охорони. Якщо ринок не готовий прийняти нову технологію, капітал, вкладений у її охорону, може бути просто розтрачений даремно. Приміром, чи по­винна компанія патентувати ідею про транзитну систему? Відпові­дно до цієї ідеї передбачається всі основні дороги обладнати вбудо­ваними магнітними коліями для автомобілів, що рухаються із за­здалегідь визначеною швидкістю потоку та відповідним маршрутом. У процесі ухвалення рішення про охорони цієї ідеї, ймовірно, спли­ве той факт, що реалізація її можлива в настільки далекому майбу­тньому, що термін патентної охорони закінчиться навіть раніше, ніж ідею розглянуть урядові органи.

9. Чи посилює об'єкт охорони становище компанії в певній га­лузі? Правова охорона інновацій дуже важливий для нових або ма­лих компаній у силу того, що це Дає їм великі шанси в конкуренції з більшими компаніями, які закріпилися на ринку. Тоді як великі компанії мають добре організовані виробничі лінії, мережі збуту та поширення товарів, а також давні відносини зі споживачем, моло­дші й дрібніші мусять покладатися на свою технологічну перевагу. Якщо не охорони передову технологію, це може призвести до змен­шення терміну життя нової або малої компанії.

Коли компанія «XEROX» була ще молодою, її портфель патен­тів на копіювальні машини, які працюють зі звичайним папером, врятував її від великих компаній, що могли б легко захопити копі­ювальну промисловість, якби не було патентна охорона. Крім того, унікальна торговельна марка «XEROX» забезпечила компанії зна­чну ринкову перевагу, тому що стала загальновідомою. Інтелектуа­льна власність «XEROX» довела своє величезне значення на ранніх стадіях зростання цієї компанії.

Компанія, що посилено вкладає гроші в дослідження та розро­бки, повинна віддати перевагу правовій охороні. Витрати на дослі­дження та розробки будуть компенсовані повніше, якщо кінцевий продукт має як комерційний успіх, так і охорону.

Охорона інтелектуальної власності в одних галузях промисло­вості важливіший, аніж в інших. Компанія, що функціонує в галузі з найсильнішою конкуренцією, повинна віддати перевагу правовій охороні. Солідний портфель інтелектуальної власності може забез­печити необхідну перевагу над конкурентами в певній галузі. Пока­зником того, що компанія повинна формувати свій портфель інте­лектуальної власності, є активність її конкурентів, які займаються придбанням інтелектуальної власності. Однак, навіть якщо вони цим не займаються, компанія може дістати відчутну перевагу над ними за допомогою охорони своїх інновацій.

10. Чи є об'єкт охорони потенційно ліцензованим? Потенційно
ліцензований об'єкт варто охороняти. Ліцензований об'єкт може:

- приносити додатковий річний прибуток за допомогою виплати винагороди власникові (ліцензіарові);

- бути використаним при обміні на технологію іншої компанії шляхом перехресного ліцензування;

- створити основу в майбутньому на одержання прав на вдоско­налену технологію з іншої компанії, що передаються назад лі­цензіарові за умовами зворотної ліцензії.

11. Чи поліпшить об'єкт охорони корпоративні позиції в сфері укладання угод? Часто компанії підписують угоди з обміну технологічними ідеями, щоб почати спільне ризиковане підприємство розроблення майбутніх технологій. Солідний портфель інтелектуальної власності допоможе посилити позиції компанії під час переговорів щодо підписання таких угод. Якщо компанії як інтелектуальну власність нічого покласти на стіл переговорів, то вона в процесі переговорів не має взагалі або має мало важелів для підписання взаємовигідних угод з іншою компанією.

Портфелі інтелектуальної власності також відіграють важливу роль у потенційних ділових відносинах між двома або більше ком­паніями. Солідність цих портфелів може забезпечити компаніям необхідний спонукальний мотив, щоб сісти за стіл переговорів.

Солідний портфель інтелектуальної власності, що зміцнює по­зиції компанії при підписанні угод, особливо важливий для малих компаній. Одним із кращих способів залучення більших компаній до серйозних ділових переговорів є володіння інтелектуальною вла­сністю, що була б вигідною й для більшої компанії.

12. Чи має об'єкт охорони достатню цінність, щоб виправдати витрати обмежених ресурсів? Більшість компаній мають відносно малі бюджети для охорони інтелектуальної власності. Тому компанії зобов'язані максимізувати охорону своєї інтелектуальної власності в рамках обмежених економічних можливостей. Охороняти всі комерційні таємниці найчастіше неможливо. І тим не менш, коли нема охорони в значущих інноваціях, це може завдати компанії серйозної шкоди.

Щоб оцінити кількість охоронюваної інтелектуальної власності, нерідко дотримуються правила, відповідно до якого компанія буде охороняти стільки ж технологічних інновацій, скільки й інші ком­панії певної галузі. Крім того, компанія може втратити, якщо кожна її ідея або концепція діставатиме зайву патентну охорону, у результаті чого буде зменшена ефективність кроків стосовно охорони ко­мерційних секретів. З іншого боку, через зайву охорону ноу-хау виникають труднощі під час судового розгляду, пов'язаного з відді­ленням ноу-хау, яке компанія бажає захистити, починаючи форма­льні підтверджувальні кроки, від ноу-хау, що не надто сильно її хвилює.

13. Чи підвищує об'єкт охорони вартість сумарних активів? Права на об'єкти прав інтелектуальної власності є ціннішими акти­вами, ніж неохоронювані результати творчої діяльності. Інтелекту­альна власність є розпізнаною й має значні юридичні права та засо­бами проти злодійства і порушень. її набагато легше виразити кіль­кісно на переговорах стосовно ліцензування або в інших ділових угодах, ніж неохоронювану інформацію. Крім того, інтелектуальну власність можна використовувати як додаткову заставу в угодах про заставне фінансування. Банки віддають перевагу конкретній власності, зокрема й інтелектуальній. Поки що в Україні така прак­тика трапляється рідко.

У табл. 3.1. зібрано деякі з основних чинників, які треба роз­глянути при визначенні того, чи виправдовує певний ідентифікова­ний об'єкт який-небудь охорону узагалі.

Таблиця 3.1. Чинники, що впливають на рішення про охорону

Продовження таблиці 3.1

Якщо в результаті розгляду відповідних чинників на користь і проти охорони можна дійти висновку, що всі «за» та «проти» збала­нсовані, то варто обрати варіант правової охорони нового об'єкта. Краще помилитися, вибравши охорону інновації або ідеї спочатку як комерційної таємниці з дуже малими капітальними витратами, ніж надалі шкодувати про втрачену можливість. Пізніше завжди можна прийняти рішення про доцільність продовження правової охорони.

Охороняючи інновації тимчасово як комерційні секрети, можна заощадити час для додаткової оцінки того, чи є нова технологія цінні­стю для компанії. Коли змінюється споживчий попит, то технологія, яку визнавали малоцінною, може зненацька стати цінною. Отже, охорона інновацій комерційною таємницею, принаймні тимчасовий, дасть змогу пізніше прийняти рішення про подальшу правову охоро­ну, коли буде отримано нову інформацію. Навпаки, за незахищеності нових ідей від початку виникає значний ризик втрати взагалі мож­ливості правової охорони їх у майбутньому. Якщо від самого початку Нові ідеї не класифікуються як комерційні таємниці, працівники

компанії можуть не дотримуватися розумної обережності, щоб охо­роняти їх у відповідному режимі.

Однак перед тим як використовувати власні інновації, потрібно мати на увазі, що ті з них, які автор вважає новими, можуть вияви­тися такими, на які вже хтось інший має права інтелектуальної вла­сності. Отже, варто визначити, чи є нова ідея доступною для вико­ристання, до того як компанія через свою необізнаність почне вико­ристовувати її або порушувати чиїсь права власності. Перш ніж сліпо впроваджувати інновацію в будь-який товар, потрібно визна­чити, чи не порушує вона чиїхось прав.

Така альтернатива може бути не настільки очевидною. Компа­нія може опублікувати свої результати в технічному або комерцій­ному журналах, щоб зробити певний об'єкт доступним для громад­ськості. Головною підставою для такої публікації є запобігання «відкриттю» цього ж самого об'єкта конкурентами та блокування використання його іншими учасниками ринку.

Приклад. Компанія виробляє й реалізовує аналогові фільтри для використання їх у телевізорах, радіо та мікрохвильових систе­мах зв'язку. У сфері виробництва аналогових фільтрів наявна си­льна конкуренція. Одного разу інженер компанії знайшов оригіна­льний спосіб поліпшити експлуатаційні якостей своїх фільтрів. Він з'ясував, що, розміщуючи елементи схеми окремо й подалі один від одного та розташовуючи всі ємнісні елементи на протилежному боці монтажної плати, за допомогою такого фільтра можна знизити рі­вень небажаних шумів на п'ять відсотків. Компанія уважно розгля­нула можливість охорони вдосконалення, запропонованого інжене­ром, але визнала його недостатньо цінним, щоб захистити. Вона знайшла дві причини для такого рішення. По-перше, нове технічне рішення може не задовольнити вимог, поставлених до патентуван­ня. Наприклад, удосконалення може не бути досить новим або бути очевидним. Отже, на думку компанії, визначена ймовірність не­отримання патентної охорони не виправдовує тих витрат, що підуть на процедуру підготування та подання заявки на винахід. По-друге, оформлення комерційної таємниці не забезпечить адекватної охоро­ни. Якщо певне вдосконалення впровадити в будь-яку продукцію, його легко виявлять конкуренти при розкритті виробу, в результаті чого охорона комерційною таємницею, найімовірніше, буде втрачено.

Попри те, що компанія вирішила не охороняти вдосконалення, вона усвідомлює, що її конкуренти можуть визнати подібне техніч­не рішення таким, що виправдовує витрати на патентування. Конкуренти можуть незалежно один від одного знайти подібний варі­ант І заявити вдосконалення як своє власне. Щоб запобігти можли­вості претензій конкурентів стосовно пропозиції інженера компанії, слід його опублікувати. Така публікація перешкодить конкурентам одержати патентні права на аналогічне технічне рішення, тому що компанія встановлює для них перешкоди «опорочено за критерієм новизни». Опублікування також заздалегідь передбачає володіння правами на комерційну таємницю.

Можна опублікувати опис певної інновації в будь-якому жур­налі або бюлетені незалежно від накладу й авторитету видання се­ред фахівців. Наприклад, компанія IBM періодично публікує своє ноу-хау в «Технічних показниках IBM» (IBM Technical Disclosure).

Як відомо, опис винаходу, вміщений у патентну заявку, має бу­ти таким, щоб середній фахівець у певній галузі міг відтворити його. Інакше винахід вважається недостатньо розкритим для навколиш­нього світу. Такий же підхід повинен бути при намірі опублікувати нову технологію, щоб запобігти можливості заяви іншими виключ­них прав на неї. Потрібно впевнитися, що ця технологія в публіка­ції розкривається достатньо, для того щоб інші могли її практично використовувати [8].

Поиск по сайту: