В основу багатоваріантного аналізу, на відміну від усіх інших методів прогнозування, покладено концепцію, за якою в силу багатьох невизначеностей не можна заздалегідь знати те «одне» майбутнє, що колись постане, тому треба оцінити ймовірні альтернативні наслідки різних його варіантів і бути готовим до можливих змін, заздалегідь виявивши різні схеми реакції на конкретний розвиток подій.
Такий підхід до аналізу незамінний для компаній, чиї споживачі та ціни мінливі, а структура ринку коливається під впливом
політики, законодавства, соціальних уподобань тощо. Прогноз ґрунтується на розгляді альтернативних наслідків, на основі яких розробляється стратегія, що здатна якнайімовірніше привести до бажаних результатів.
Метод сценаріїв. Цей метод дозволяє об'єднати соціально-політичні, економічні й технологічні чинники, хоча й не дає таких точних мікровідповідей, як статистичні моделі та економетрика.
Як і інші методи прогнозування, метод сценаріїв добре підходить для одних типів застосувань і непридатний — для інших. Його найбільша ефективність спостерігається, якщо до методу прогнозування висуваються такі вимоги:
- прогноз повинен враховувати макроскопічні фактори, що знаходяться поза межами кількісних перемінних і встановлених зв'язків між ними (наприклад, необхідно врахувати можливі зміни політики й економіки);
- потрібний прогноз на тривалий час;
- немає потреби встановлювати фактичну послідовність подій і їх координат у часі: фіксується тільки початковий і кінцевий стан системи;
- розглянуте питання пов'язане з дуже великою невизначеністю;
- до процесу повинні бути залучені некількісні фактори (зміна доктрин, концепцій, законодавства).
Метод припускає таку послідовність дій:
- детальне документування аналізу тенденцій і виявлення передбачуваних подій, що мають відбутись до передбачуваного терміну (за змоги з оцінкою їх імовірності або хоча б з ранжируванням у порядку ієрархії ймовірностей);
- виявлення альтернативних груп найважливіших факторів;
- об'єднання значущих сценаріїв між собою;
- бачення майбутнього (майбутніх) сценарію, за яким створюється основа для планування та прийняття відповідних рішень в умовах невизначеності.
Конкретні способи побудови сценаріїв є різними, проте є добре розроблені прийоми, наприклад, метод «Монте-Карло» для оцінки ризиків і комп'ютерні програми — для його реалізації.
Моделювання. Суть методу полягає в тому, що створюється якась модель минулого, сьогодення або майбутнього й задається алгоритм дій, за допомогою яких виявляється вплив зміни вхідних УМОВ на кінцевий результат. Наприклад, це може бути математична
модель. Цей метод дозволяє випробувати варіанти, що неможливі в реальному втіленні.
Подібно до лабораторних експериментів моделювання дає змогу для досліджень впливу великого діапазону вимірюваних параметрів без реального ризику, з яким ці зміни могли б бути пов'язані в натуральному експерименті.
Водночас треба відзначити й серйозні недоліки, що обмежують використання цього методу на рівні керівництва корпорацій:
1. Базові моделі, що використовуються під час моделювання, часто не дуже точні й надто спрощені, що може призвести до помилок як у самому моделюванні, так і при прийнятті рішень.
2. Побудова базових моделей вимагає значних ресурсів, особливо під час побудови «реалістичних». Чим реалістичніша модель, тим вона складніша й тим менше керівництво схильне використовувати її.
Наявна тенденція до збільшення потужності комп'ютерів має підвищити як точність базових моделей, так і знизити трудомісткість їх побудови.
2.3. Прогнозування нових технологій 2.3.1. Необхідність і завдання прогнозування
Технологічне прогнозування визначають як прогнозування майбутніх характеристик технологій, устаткування або методів, їхніх конкретних характеристик, параметрів. Іншими словами, це опис майбутнього в словах або цифрах стосовно сфер використання технології. Методи технологічного прогнозування можуть бути застосовані на будь-якій стадії технологічного проекту, починаючи з фундаментальних досліджень, виявлення комерційного потенціалу розробки й закінчуючи аналізом виробленого продукту, а також економічного середовища та ринку.
Оскільки ціль будь-якої нової технології або інноваційного проекту — посилення конкурентоспроможності, а здійснення технологічної розробки часто забирає роки, важливо, щоб до моменту його завершення мета проекту (досягнення якихось певних конкурентних переваг) залишалася, як і раніше, актуальною, а досягнуті параметри зберігали переваги щодо можливих конкурентів.
Отже, задачі, які необхідно розв'язувати при прогнозуванні нової технології, зазвичай передбачають:
_ проведення порівняльного аналізу (визначення технічного рівня) планованої розробки;
_ аналіз зовнішніх тенденцій у процесі виконання розробки, що повинна зберегти свою конкурентність на момент її завершення;
_ експертні судження про можливі наслідки здійснюваної розробки або продуктів для компанії й економіки загалом. Щоб визначити технічний рівень технології на будь-якій стадії комерціалізації, слід виконати такі кроки:
_ виявити весь набір критичних параметрів технології або продукту, що виробляється за цією технологією, які обумовлюють їх конкурентність;
- формалізувати опис цих параметрів;
- зіставити ці параметри з відповідними характеристиками, що їх досягли основні конкуренти;
- визначити можливий розвиток або еволюцію технології чи продукту порівняно з описаними за час передбачуваного здійснення розробки.
Крім технічних параметрів, критеріями оцінки «перспективності» розробки мають бути такі характеристики, як:
- величина необхідних витрат;
- доведена «ринковість проекту» (ситуація на ринку, підтверджена зацікавленість споживачів до цієї сфери технологій, продукту, галузі застосування; корисність для суспільства);
- співвідношення ризиків та очікуваної користі;
- технічна можливість керувати проектом (графік здійснення і наявних ресурсів).
Типовою помилкою є врахування тільки технічних параметрів та ігнорування інших факторів навколишнього економічного, політичного, соціального середовищ, зв'язок між якими показано на рис. 2.9 [62].
Ось, наприклад, науковці розробили технологію вирощування трансгенної сої, що обіцяє великі економічні прибутки. Але населення (соціальний аспект) побоюється споживати продукти, що її містять. Воно апелює до уряду про заборону застосування сої в харчових продуктах (політичний аспект). Уряд, своєю чергою, може ініціювати, а парламент прийняти закон, що забороняє використання трансгенної сої (юридичний аспект). Отже, технологічні аспекти не можна вивчати ізольовано.
Політичні аспекти
Технологія
(інноваційний
продукт)
Економічні аспекти
Юридичні аспекти
Соціальні аспекти
Рис. 2.9. Взаємозв'язок між різними аспектами середовища
2.3.2. Основні методи прогнозування технологій
Опис результатів технологічного прогнозу має містити чотири обов'язкових елементи:
- обговорений період (уроках);
- прогноз загальної ситуації в конкретній галузі технологій;
- прогнозовані характеристики якості (за змоги у вигляді кількісних параметрів);
- імовірність зазначених змін до зазначеного часу.
Вже на етапі генерації ідеї нової технології необхідно вивчити три фактори:
1. Технологічні аспекти: технічні характеристики порівняно з тим,
що можливо досягнути; потенційна продуктивність; час, який необхідно витратити для розроблення; дата запуску розробки у виробництво.
2. Економічні характеристики: витрати на розробку порівняно з потенційним прибутком від її використання; собівартість продукції порівняно з плановою ціною; обсяг очікуваних продажів порівняно з витратами на виробництво.
3. Ринок: зміна пошуку; поява технологій конкурентів і технічні характеристики їхніх технологій, розмір ринку та тенденції його зростання.
Цілком зрозуміло, що на етапі генерування ідеї нової технології такі оцінки будуть грубими. Але їх необхідно буде повторювати на наступних етапах:
- оцінка вірогідності створення технології;
- розроблення і прогнозування технології;
- підготування її до виробництва і запуск виробництва. Зазвичай під час переходу від етапу до етапу прогнозні оцінки
ставатимуть дедалі точнішими. Образно процес уточнення прогнозу представив Браєн Твісс на прикладі автомобільної подорожі [62]. Перш ніж відправитись у подорож, вивчається карта й обирається маршрут. Це вихідне планування, що визначає час у дорозі. Але дорогою доводиться змінювати швидкість через повороти та щільність руху. Гарний водій враховує ці зміни заздалегідь, що схоже на процес короткострокового прогнозування. Якусь інформацію можна одержати, подивившись у дзеркало заднього виду, тобто одержати інформацію про минуле. Відставання може бути також спричинене дорожньо-ремонтними роботами або поломкою автомобіля. Ці події можна передбачити, однак неможливо спрогнозувати, коли вони відбудуться. Проте їх варто врахувати під час планування непередбачених обставин. Якщо ж вони відбудуться, можна буде підготувати новий план з іншим часом прибуття та зміненим маршрутом. А для цього необхідно зробити новий прогноз. Зрештою, може виявитись, що новий очікуваний час прибуття не влаштовує водія й тоді він вирішує скасувати поїздку.
Для прогнозування технологій можна практично використовувати й інші методи прогнозування, вже описані в цьому розділі.
2.3.3. Заміна технологій
Рано чи пізно виникає ситуація, коли спроби вдосконалити технологію не мають успіху. Тоді виникає потреба замінити стару технологію на нову. Безумовно, за такої заміни необхідно брати до уваги економічні й інші чинники, але ключовою проблемою, без розв'язання якої успіх неможливий, є пошук принципово нової межі ключового технологічного параметру. Часто проблему розв'язують на основі винаходу або навіть відкриття.
Для пояснення цього повернімося до методу S-кривих (рис. 2.10). Уповільнення зростання параметра (верхня частина S-кривої) для технології А свідчить про те, що значення цього параметра наближається до природної межі (фізичного обмеження), тому необхідно подумати про заміну цієї технології на нову, для якої фізичне обмеження буде більшим, ніж для технології Л (технологія Б).
(О
а
і-ш 5 га Q. (О
с
к
г І ш уга і
Природне обмеження технології А
Технологія А
Природне обмеження технологГГБ
Час, t
Рис. 2.10. Заміна технологій
Цілком вірогідно, що ця нова технологія натрапить на протидію персоналу підприємства. Принаймні є дві причини для цього. По-перше, на час t, (рис. 2.10): критичний параметр нової технології Б буде нижчим, ніж для технології А. По-друге, нова технологія зведе нанівець більшу частину капіталовкладень в обладнання технології А. Тому є бажання працювати на цьому обладнанні якомога довше, щоб отримати віддачу від вкладення інвестицій. Песимістично можуть ставитись до нової технології і технологи, оскільки їх знання про старі технології значні, а про нові — не достатні. Керівники часто недооцінюють весь масштаб загрози, що може мати катастрофічні наслідки для їхнього майбутнього, якщо вчасно не замінити стару технологію.
Під час прогнозування нової технології слід звернути увагу на її природні обмеження. Якщо обмеження нової й наявної технології однакові, то переваги першої можуть виявитися незначними, і попередні витрати, невизначеність і ризики можуть призвести до того, що її буде недоцільно здійснити, попри переваги. Однак якщо обмеження для нової технології значно перевищує як таке для старої, то нова технологія може забезпечити конкурентоспроможність товарів, що вироблятимуться за її допомогою.
Але для того, щоб знайти нове вище обмеження, необхідно принаймні здійснити винахідницький крок, тобто зробити винахід, який ляже в основу цієї технології.
Є багато прикладів заміни технології через пошук нових природних обмежень. Один з них — технологія відтворення звуку. Спочатку це був фонограф, у якому механічні коливання сталевої голки передавалися на металеву мембрану. Потім була магнітна стрічка, яка містила звукову доріжку у вигляді намагнічених ділянок магнітного носія. Тепер для запису та відтворення звуку застосовуються цифрові технології. Тобто звук кодується в цифровому вигляді, а для його відтворення застосовується цифрова техніка. При цьому перехід від одної технології до іншої супроводжується значним підвищенням якості звуку.
2.4. Патентні дослідження на різних стадіях процесу розроблення нової продукції
2.4.1. Взаємозв'язок стадій розроблення нової продукції з патентними дослідженнями
Одним з інструментів управління інтелектуальною власністю на етапі розроблення нового товару є використання патентних досліджень на всіх стадіях цього процесу. Такі дослідження проводять на основі патентної інформації.
Патентна інформація — це технічна та правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається в патентній інформації, більш ніде не публікується. Загальна кількість патентних документів у світі сягає нині 40 млн. Як результат, патентна інформація є єдиною всеохопною добіркою систематизованої технічної інформації. Крім цього, патентні документи класифікуються за технічними галузями відповідно до єдиної детально розробленої Міжнародної патентної класифікації, що значно полегшує пошук потрібної інформації.
Для підприємств патентна інформація корисна передусім тим, Що завдяки її оперативності вона може з успіхом використовуватись для стратегічного планування в сфері бізнесу. Вона дає змогу Дізнатися про поточні дослідження та інновації раніше, ніж з'явиться на ринку відповідна продукція.
У галузі комерційної стратегії бізнесу патентна інформація допоможе:
- відстежувати передові досягнення у Вашій сфері;
- знайти бізнесових партнерів;
- знайти постачальників і матеріали;
- відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;
- знайти відповідні ринки.
Технічна інформація, яка міститься в патентних документах, дозволить МСП;
- уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;
- виявити й оцінити технологію для ліцензування та передання технології;
- знайти альтернативні технології;
- бути на сучасному рівні в певній галузі;
- знайти готові рішення стосовно технологічних проблем;
- знайти ідеї для подальших інновацій.
І, нарешті, патентну інформацію підприємство може використовувати для того, щоб:
- уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на результати науково-технічної діяльності;
- оцінити патентоспроможність власних винаходів;
- заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться у протиріччі з патентом, що належить даному підприємству. Найважливіша частина патентної інформації складається з
офіційних публікацій відомств, відповідальних за правову охорону об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг у кожній державі (національна патентна документація) та регіональних і міжнародних організацій з охорони інтелектуальної (промислової) власності.
Такими публікаціями є офіційні бюлетені промислової власності та описи до патентів на винаходи й корисні моделі. Офіційні бюлетені містять бібліографічну інформацію щодо зареєстрованих у країні об'єктів промислової власності, які охороняються в цій країні, а також зазвичай реферативну та графічну інформацію. Найповніше уявлення про винахід можна отримати при вивченні його опису, однак для визначення обсягу прав, що випливають з патенту, необхідно аналізувати формулу винаходу, що є складовою частиною опублікованого опису та публікується також і в офіційних бюлетенях.
Патентні дослідження проводять підприємства та організації відповідно до чинних з 01.01.1998 в Україні державних стандартів ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення» та 3574-97 «Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення». Застосування цих стандартів є обов'язковим для підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності, розробки яких фінансуються повністю або частково за рахунок державного бюджету. Однак для всіх інших розробників нової продукції та технологій проведення патентних досліджень, визначених цими стандартами, не менш необхідне. Вони дадуть змогу підприємцеві впевнено планувати свою ринкову стратегію; визначати доцільність вжиття заходів для отримання правової охорони винаходу, промислового зразка або знака для товарів і послуг; допоможуть уникнути порушення прав промислової власності інших суб'єктів господарської діяльності, а тим самим — значних фінансових санкцій; виявити можливості обійти або скасувати охоронний документ, що заважає реалізації виробничих планів підприємства.
За цими стандартами на всіх етапах життєвого циклу об'єкта господарської діяльності — дослідження та обґрунтування розробки, розроблення продукції, виробництво продукції та експлуатація чи застосування продукції — проводяться патентні дослідження, які передбачають пошук, відбір та аналіз опублікованої патентної й науково-технічної інформації, оформлення визначених стандартами документів. Обсяг (перелік країн публікації та глибина пошуку) інформації, що підлягає вивченню, зумовлений метою патентних досліджень на кожному етапі життєвого циклу ОПІВ.
Для проведення патентних досліджень необхідні відповідні інформаційні ресурси — упорядковані повні фонди патентної документації. Найбільші в Україні інформаційні ресурси (як української, так і зарубіжної патентної документації), придатні для проведення патентних досліджень, зосереджені в Фонді патентної документації громадського користування (ФГК) філії Українського інституту промислової власності — Українського центру інноватики та патент-но-інформаційних послуг. Цей фонд містить офіційні бюлетені 53 країн та міжнародних організацій (переважно з 1993-1994 pp.) та описи до патентів України й розвинених країн світу (зарубіжні описи переважно на оптичних дисках), методичну та нормативно-правову літературу з питань інтелектуальної власності [13].
Взаємозв'язок стадій розроблення нової продукції з видами патентних досліджень показано на рис. 2.11 [65, 66].
Пошук нових ідей
Патентний пошук
Відбір ідей
Визначення вимог до продукції
І
Формування концепції нової продукції
Аналіз тенденцій розвитку ринку
«
і і
k
Тестування концепції
Аналіз умов конкуренції
k
.1
*
і
Формормування концепції технологічного процесу
Оцінка технічного рівня продукції
k
>
'
Розробка
Оцінка значущості винаходу
і
k
>
і
Визначення промислової
придатності та підготовка до виробництва
Оцінка
п ате нтосп ром ожн ості
рішень
k
ч
'
Повномасштабне виробництво
Експертиза на патентну чистоту
>
k
і
'
Підтримка продукції
Рис. 2.11. Взаємозв'язок стадій процесу розроблення з патентніши дослідженнями
2.4.2. Патентні дослідження на стадії пошуку нових ідей
Патентний пошук на стадії пошуку та відбору нових ідей, що був розглянутий раніше, є дієвим засобом досягнення мети. Важливим на цьому етапі є значення вимог до продукції на основі патентних досліджень. У тексті патенту на винахід є розділ, у якому винахідник аналізує попередній стан розвитку об'єкта техніки, розкриває недоліки відомих технічних рішень і формулює вимоги до вдосконалення цього об'єкта шляхом визначення мети винаходу. Зіставлення таких цілей з вимогами, які висувають споживачі продукції, дають багатий матеріал для забезпечення конкурентоспроможності продукції через удосконалення саме цих її якостей, що є критичними з погляду користувача (техніко-економічного показника продукції-ТЕП).
Далі для кожного з виявлених ТЕП продукції складають динамічні ряди патентування винаходів (табл. 2.5) [66].
Таблиця 2.5 Динамічний ряд патентування винаходів, що пов'язані з поліпшенням ТЕП
Найменування ТЕП
Роки пріоритету, №№ патентів
2 3
№... №... №...
№... №... №...
№... №... №...
№... №... №...
п,„
№... №... №...
П„
Розподіл патентів за роками
п,
Пг
Зростання кількості патентів у часі
п,
П,+П
П,+П
г+п3
п-1
і=і
п і=1
В табл. 2.5 у крайній лівій графі записується найменування ТЕП, що покращується (надійність, можливість відтворення, точність тощо), з числа виявлених під час аналізу текстів патентів.
У наступних п'яти графах таблиці, що відповідають п'ятьом останнім рокам, вказуються номери патентів на винаходи (корисні моделі), в яких ставиться завдання або формулюється мета, що пов'язана з поліпшенням цього ТЕП.
У нижніх рядках таблиці формуються динамічні ряди патентування, що пов'язані з поліпшенням цього ТЕІТ. При цьому передостанній рядок таблиці характеризує розподіл виданих охоронних документів за роками. Зручнішим для аналізу нижній (кумулятивний) рядок, в якому йде накопичення винаходів за роками.
Нижній ряд можна зобразити на графіку (рис. 2.12).
Роки
Рис. 2.12. Динаміка патентування, що пов'язана з поліпшенням окремих ТЕП.
Для виявлення коефіцієнта ваги кожного ТЕП проведемо дотичну лінію до кривих у точках перетину їх з вертикаллю, що відповідає середині дослідженого інтервалу й знайдемо тангенси кутів СХ,, СХ2 і СХ;і. Коефіцієнти ваги кожного ТЕП у частках одиниці знайдемо за формулою:
tgax
К:
2Jza\
/=і
де tl — тангенс кута нахилу дотичної лінії до кри-
вої динаміки патентування і-го ТЕП; " сума тангенсів кутів дотичних ліній до
2_J&a\ — кривих динаміки винахідницької актив-
'=1 ності всіх ТЕП цієї продукції.
Отже, забезпечення одного з найважливіших чинників конкурентності — відповідності якості продукції вимогам споживача — може базуватися не тільки на традиційній методиці, пов'язаній з проведенням опитувань та анкетуванні користувачів, але й на проведенні патентних досліджень, що пов'язані з аналізом таких розділів текстів патентних документів, в яких формулюються цілі й завдання винаходу.
2.4.3. Патентні дослідження на стадії відбору ідей
Одним з основних чинників, який необхідно брати до уваги при розробленні нового продукту є визначення частки ринку, яку він може потенційно завоювати. Для цього необхідно виявити фірм-конкурентів. Відповідь на це питання можна отримати на основі маркетингових досліджень ринку, що потребують великих витрат коштів і Часу. Водночас можна використати для цього простішу процедуру патентних досліджень конкурентів на ринку, маючи на увазі наявну конкуренцію між кількістю отриманих ними патентів і зайнятою цим продуктом часткою ринку, з одного боку, та кількістю отриманих патентів і вірогідністю виходу через деякий час (3-5 років) цього продукту на ринок — з іншого.
Аналіз активності фірм можна провести за двома варіантами: статично (загальна кількість патентів за певний часовий інтервал) та динамічно (розподіл патентів за роками пріоритету або зростання загальної кількості патентів для кожної фірми в інтервалі досліджуваного часу). У першому випадку формується перелік фірм, що активно патентують винаходи, пов'язані з удосконаленням цієї продукції. При цьому фірми ранжуються за ступенем активності в порядку зменшення кількості патентів, що їм належать [66]. Такий перелік дозволить виявити провідних фірм та оцінити займану на ринку певної продукції частку кожної фірми.
Беручи до уваги також кореляцію між винахідницькою активністю та витратами на дослідження з розроблення продукції, а також те, що ці витрати складають певну частину від обсягу продажів Цього продукту, можна орієнтовно оцінити частку, яку займає фірма на ринку конкретної продукції в конкретній країні [67, 68]:
де:
NA - кількість патентів на винаходи, пов'язана з удосконаленням певної продукції, що випущена в цій країні протягом визначеного періоду (5-10 років); N, - загальна кількість патентів на винаходи, пов'язані з використанням цієї продукції і які були видані в цій країні за однаковий період. Для ілюстрування взаємозв'язку між обсягом патентування та обсягом продажів відповідної продукції розгляньмо дані для провідних фірм у мотоциклетній галузі за 1981-1991 роками (табл. 2.6) [67].
Таблиця 2.6 Кореляція між кількістю патентів та обсягом продажів