Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Процедура отримання нових ідей із зовнішніх джерел



Компанії часто одержують нові ідеї з найрізноманітніших зов­нішніх джерел: пошта, телефон, оголошення в комерційних журна­лах, повідомлення кого-небудь зі службовців іншої компанії. Ці ідеї можуть містити різну інформацію — від патентоспроможного техні­чного рішення до раціоналізаторської пропозиції про вдосконален­ня товару.

Практика інноваційної діяльності показує, що на багатьох під­приємствах успішною й ефективною інновацією є не своя оригіна­льна, а запозичена ідея. У цьому разі проблеми можуть виникнути, якщо запозичення цієї ідеї розробки супроводжуватиметься пору­шенням прав інтелектуальної власності щодо неї.

Створення процедур роботи з отриманням іззовні ідей важливе тому, що використання їх, випадкове чи цілеспрямоване, без згоди їхніх правовласників може призвести до судового процесу за фак­том порушення цих прав.

Для того щоб захиститися від чиїхось претензій з приводу того, до компанія украла його ідеї, рекомендується виділити одного службовця для реєстрації всіх корисних ідей, що надходять від сто­ронніх осіб. Якщо ідея виражена в письмовому вигляді, то хтось із представників підрозділу з роботи над кореспонденцією повинен негайно довести відповідні документи до цього службовця. Якщо ідею висловила стороння особа, що зателефонувала до компанії, то її необхідно з'єднати з таким службовцем. У тих випадках, якщо стороння особа шукає підходів до одного зі службовців компанії в неробочий час, цього службовця варто проінструктувати, щоб він відклав обговорення цієї ідеї й попросив особу, що звертається, зв'язатися безпосередньо зі службовцем, відповідальним за такі контакти.

Важливо, щоб до всіх сторонніх осіб, що представили будь-яку ідею, висували вимогу підписувати угоду про розголошення, перш ніж будь-хто інший з компанії, крім відповідального службовця, оці­нить запропоновану ідею. Ця угода звичайно вимагає, щоб стороння особа відмовилася від усіх прав конфіденційності й від усіх прав на ідею. Точно сформульована угода допомагає відхилити всі претензії, що їх висуває стороння особа, стосовно того, що компанія порушила конфіденційні домовленості з цією особою, використавши ідею. Мо­жна покласти відповідальність за підписання сторонньою особою неконфіденційної угоди про розголошення на того ж службовця, що відповідає за роботу з усіма отриманими ззовні ідеями.

Незалежно від того, чи погодиться стороння особа підписати таку угоду, завжди потрібно зберігати її копію, послану в компанію, подалі від службовців, що працюють у відповідній сфері. Найголо­вніше — не дозволяти нікому зі службовців, особливо тим, кому ця ідея якнайбільш підійшла б, ознайомлюватися з нею доти, доки стороння особа не підпише неконфіденційну угоду про розголо­шення. Це запобіжить усіляким обвинуваченням у тому, що компа­нія довідалася про ідею від цієї сторонньої особи, а не розробила її незалежно й потім використовувала її, не надавши ніякої компен­сації цій особі.

Далі, якщо в когось зі службовців компанії виникне та ж ідея, компанія захоче довести, що знахідка службовця була незалежним винаходом, а не результатом розголошення цієї ідеї сторонньою особою. Сувора політика відмови від розгляду незатребуваних ідей, якщо немає неконфіденційної угоди про розголошення, є важливою частиною такого доказу. З іншого боку, компанія може мати значні

труднощі під час захисту за позовом, якщо ця стороння особа зможе довести, що:

- Жодної неконфіденційної угоди про розголошення не підпису­валося;

- компанія будь-як використовувала цю ідею або розкрила її ін­шим.

У поодиноких випадках, якщо компанія хоче розглянути вина­хід, а винахідник відмовляється підписати неконфіденційну угоду про розголошення, вони разом можуть обговорити й підписати осо­бливу конфіденційну угоду про розголошення. Це угода, як прави­ло, охоронятиме інформацію, розкриту винахідником, якщо тільки компанія не зможе документально підтвердити наявність свого вла­сного попереднього винаходу.

Відповідальний службовець повинен стежити за виконанням процедур, призначених для того, щоб запобігти можливості випад­кового ознайомлення службовців з незатребуваною ідеєю, перш ніж стороння особа підпише неконфіденційну угоду про розголошення. Для цього існує два типи процедур:

1) негайно повернути документи, що підтверджують розкриття незатребуваної ідеї винахідникові разом з листом (на бланку), у якому заявити, що цю кореспонденцію розглянули лише в канце­лярії, тому що вона являла собою розкриття незатребуваної ідеї за відсутності відповідної неконфіденційної угоди про розголошення. Попросіть винахідника підписати неконфіденційну угоду про роз­голошення й потім повторно представити документи, що підтвер­джують розкриття цієї ж ідеї, разом з підписаною угодою;

2) зареєструвати цю ідею в надійній картотеці й попросити сто­ронню особу підписати неконфіденційну угоду про розголошення. Якщо ця особа відмовляється підписати її, зберегти її ідею в цій же картотеці. Якщо стороння особа підпише неконфіденційну угоду про розголошення, довести цю незатребувану ідею до відділу з інте­лектуальної власності чи до відповідного інженерного відділу, щоб оцінити її [8].

Генерування ідей

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.