Об'єкти авторського права. Видання цього посібника

УПРАВЛІННЯ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ

ВЛАСНІСТЮ

Видання цього посібника

Здійснено за сприяння

Ukraine Британської Ради в Україні

УДК 347.78(075.8) ББК67.404.3я73

Цибульов II.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управ­ління інтелектуальною власністю / За ред. П.М. Цибульова: моно­графія. - К.: «К.І.С.», 2005. - 448 с.

ISBN 966-8039-88-2

Книжка присвячена питанням управління інтелектуальною власністю на всіх етапах Ті життєвого циклу: від ідеї до конкретного результату — отри­мання прибутку. Ці питання виникають у кожній компанії, що прагне ство­рити конкурентоздатні товари та послуги й одержати максимальний прибу­ток. Тут детально розглянуто практичні питання створення, иабуггя прав, комерціалізації та захисту прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Книжка розрахована на державних службовців, менеджерів промис­лових підприємств і наукових центрів, винахідників та студентів вищих навчальних закладів, які цікавляться питаннями комерціалізації результа­тів досліджень і розробок, стратегічного розвитку компанії й управління інноваціями.

УДК 347.78(075.8)

ББК67.404.3я73

Рецензенти:

В.О. Жаров,

перший заступник голови Державного департаменту інтелекту­альної власності, професор, доктор наук в галузі права;

М.М. Солощук,

зав. кафедрою інформатики та інтелектуальної власності НТУ «Харківський політехнічний інститут», професор, кандидат технічних наук

ISBN 966-8039-88-2

О Зінов В.Г., Суіні Ю., Цибульов П.М.,

Чеботарьов В.П., 2005 © «К.І.С.», дизайн, макет, 2005

Вступ

Не сировина, не робоча сила і навіть не фінанси визначають сьогодні добробут компанії. В умовах ринкової економіки основним джерелом успіху стає сукупність знань, якими володіє компанія, так званий інтелектуальний капітал, головним складником якого є інтелектуальна власність — права на результати творчої діяльності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, комерційні таємниці, комп'ютерні програ­ми, інформаційні бази даних, твори літератури та мистецтва, фоно­грами й відеограми тощо. Саме вони забезпечують конкурентноздатність товарів і послуг і стають таким чином вирішальним фактором економічного розвитку в XXI столітті.

Протягом минулого століття переважно було вирішено питання правової охорони та захисту інтелектуальної власності. Останніми десятиріччями виникла тенденція до розв'язання її економічних проблем. Є багато книжок, автори яких розглядають інтелектуальну власність з правового, економічного, інформаційного та інших по­глядів [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7]. Але практично немає книжок, де розгляну­то питання управління інтелектуальною власністю на різних стаді­ях її життєвого циклу. На пострадянському просторі можна назвати хіба що книжку В. Зінова, яка присвячена цій проблемі [8].

У сучасному світі спостерігається чітка тенденція переносу ак­центів з питань правової охорони інтелектуальної власності на еко­номічні, а останнім часом — на питання управління інтелектуаль­ною власністю. Такі фірми, як «Oxford Innovation» (Велика Брита­нія), Масачусетський технологічний інститут (США), «Nokia» (Фінляндія) досягли, мабуть, найкращих результатів в управлінні інтелектуальною власністю.

Для України необхідність управляти інтелектуальною власніс­тю є вельми актуальною, оскільки, з одного боку, країна проголоси­ла інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є ін­телектуальна власність, а з іншого — вступ до COT та ЄС, що неми­нуче приведе до загострення конкуренції на ринку товарів і послуг, яку неможливо виграти без інтелектуальної власності.

Управління інтелектуальною власністю є частиною стратегіч­ного менеджменту компанії й тісно пов'язане з основними напря­мами її діяльності. Завданнями управління інтелектуальною влас­ністю є створення, виявлення та вибір виду правової охорони, ефективне використання й захист прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Здатність виконувати ці завдання — найважливіші скла­дники кваліфікації сучасного менеджера. Проте комплексної від­повіді щодо розв'язання питань про роль і місце результатів інтеле­ктуальної діяльності в загальній стратегії бізнесу, ефективному управлінні ними в практичній діяльності компанії у вітчизняній літературі поки що немає. Ця книжка ставить своїм завданням ви­світлити ці питання.

Видання розраховане насамперед на менеджерів, експертів, консультантів, науковців та інших фахівців сфери інноваційної діяльності. Книжка може бути корисною як навчальний посібник для викладачів і студентів вищих навчальних закладів.

В основу книжки автори поклали принцип розвитку об'єктів права інтелектуальної власності за життєвим циклом: ідея — ство­рення об'єкта права інтелектуальної власності — набуття прав на нього — використання — правова охорона. Під час написання книжки автори використовували як власний досвід [9, 10, 11, 12, 13, 14], так і досвід інших фахівців, інформація про яких міститься в численних публікаціях.

Рукопис складається зі вступу та восьми розділів. У першому розділі розглянуто інтелектуальну власність як об'єкт управляння, дане уявлення про систему інтелектуальної власності в Україні, сформульовані принципи управління інтелектуальною власністю.

Другий розділ присвячено управлінню процесом створення об'єктів права інтелектуальної власності, починаючи з відбору ко­мерційно значущих ідей і закінчуючи розробленням об'єкта інтеле­ктуальної власності.

У третьому розділі йдеться про набуття прав інтелектуальної власності з огляду на стратегію й тактику їх правової охорони, аль­тернативи щодо засекречування результатів інтелектуальної діяль­ності та вирішення питань розподілу прав на об'єкти права інтелек­туальної власності між замовником, розробником і користувачем.

Четвертий розділ присвячено управлінню інтелектуальною власністю в університетах і дослідницьких центрах.

Управління процесом використання об'єктів права інтелектуа­льної власності (розділ 5) є ключовою темою книжки. Тут розгля­нуто питання формування портфелю інтелектуальної власності, її інвентаризації, бухгалтерського обліку та оподаткування, а також оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Окремо висвітлено питання щодо управління інтелектуальною власністю в інноваційних проектах (розділ 6). Тут ідеться про пра­вову охорону результатів проведених раніше досліджень, а також отриманих у процесі виконання інноваційних проектів, наукових досліджень і розробок. Значну увагу приділено визначенню еконо­мічної ефективності інноваційних проектів та пошукові джерел їх фінансування на різних стадіях.

Управління трансфером технологій є предметом сьомого розді­лу. У цьому розділі розглянуто об'єкти й суб'єкти трансферу техно­логій, його основні стадії, види ліцензійних договорів про передачу прав на технології, зміст ліцензійних договорів, а також тих, що су­проводжують трансфер технологій.

У восьмому розділі розглянуто питання захисту прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Основну увагу приділено визна­ченню видів порушень прав та формам і способам їх захисту. Роз­глянуто прийоми запобігання порушенню таких прав.

Ця книжка з-поміж інших вирізняється тим, що, з одного боку, враховує особливості законодавчого, економічного, соціального, політичного поля України, а з іншого — досвід розвинених країн світу, особливо Великої Британії, яка є одним з визнаних лідерів у цій сфері.

Автори висловлюють велику подяку Британській Раді в Украї­ні, й особливо панові Кириленку В.М., за підтримки яких уможли­влено видання цієї книжки.

вою власністю», ототожнюють з ками, спорудами ва» в цьому слс того, що цей віці іромисловості, яі зсимо, що під іі нтслектуальної; во не можна від¹ матеріальним об'

З цього випливає низка важливих наслідків. Зокрема, заволо­діти інтелектуальною власністю в багатьох випадках набагато лег­ше, ніж матеріальним об'єктом. Скажімо, якщо в процесі бесіди бу­де розкрито комерційну таємницю, то інформація про це потрапляє до мозку співрозмовника й повернути її назад неможливо. Відтепер обидві сторони володітимуть одним і тим же об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Якщо ви, наприклад, обмі­нялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін матиме по одному комп'ютерові. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін мати­ме по дві ідеї. Отже, об'єктом власності є право на результати інте­лектуальної діяльності людини.

Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт інтелектуальної власнос­ті [15].

Право інтелектуальної власності є непорушним. Нікого не мо­жна позбавити права інтелектуальної власності чи обмежити в його здійсненні, крім передбачених законом випадків. За порушення права інтелектуальної власності, зокрема й невизнання його чи по­сягання на нього, передбачена встановлена законом відповідаль­ність. Кожна особа має право звернутися до суду, аби захистити своє право інтелектуальної власності відповідно до закону [15, ст. 16]. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може ви­нести рішення, зокрема, про припинення дій, що порушують права, компенсацію збитків, завданих порушенням прав тощо [15].

1.1.2. Подвійна природа права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності має подвійну природу. З одно­го боку, творці (автори) нематеріального та матеріального об'єктів власності мають подібні права власності, тому що право на резуль­тат творчої діяльності забезпечує його власникові виняткову змогу розпоряджатися ним на свій розсуд, а також передавати іншим осо­бам, тобто так само, як і стосовно матеріальних об'єктів (майнове право). З іншого боку, поряд з майновим правом є певне духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних), що не можуть відчужуватися від нього, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці можна відділити від творця (передати іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця й не може бути переданим іншій особі.

Отже, право інтелектуальної власності є сумою тріади майно­вих прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджа­тися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторка­ність твору тощо) (рис. 1.1).

Майновими правами інтелектуальної власності є такі:

- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об'єкта права інтеле­ктуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема й забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, предметом Договору застави та інших зобов'язань, а також використову­ватися в інших цивільних відносинах [15, с. 424].

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є такі:

- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, ви­нахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелек­туальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, вста­новлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові пра­ва інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтеле­ктуальної власності. Вони не можуть відчужуватися (передавати­ся), окрім встановлених законом винятків [15, с. 423]. Право інте­лектуальної власності виникає (набувається) на підставах, встанов­лених Цивільним кодексом, іншим законом чи договором.

Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності — це виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності. Але в україн­ському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, що відтворена на рис. 1.1. Тому в подальшому ми користу­ватимемося саме таким поняттям права інтелектуальної власності.

Майнові й немайнові права на результат творчої діяльності вза­ємозалежні й якнайтісніше переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Подвійна природа права — найважливіша особливість ін­телектуальної власності.

1.1.3. Обмеження права інтелектуальної власності

Права інтелектуальної власності можуть бути обмеженими в часі, за територією їх дії, а також за законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом термінів, встановле­них Цивільним кодексом, іншим законом чи договором. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково

у випадках, встановлених Цивільним кодексом [15], іншим зако­ном чи договором.

Зазвичай право інтелектуальної власності діє на території тієї країни, в якій отримано охоронний документ (патент, свідоцтво), що засвідчує це право.

1.1.4. Здійснення майнових прав інтелектуальної власності

Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом [15] та іншими законами. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інте­лектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'­єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти це, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Кодек­сом [15] або іншими законами. Умови надання дозволу (видачі ліце­нзії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності мо­жуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з до­держанням вимог Кодексу [15] або іншого закону.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі відповідно до закону повністю або частково. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути ви­значені також договором.

Право інтелектуальної власності, яке належить одразу кільком особам, може здійснюватися за договором між ними. Якщо нема такого договору, право інтелектуальної власності, яке належить кі­льком особам, здійснюється спільно. Особисті немайнові права ін­телектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконан­ням трудового договору, належать працівникові, який створив його. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові пра­ва інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юри­дичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник. Особли­вості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'­єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать його творцеві. У випадках, пе­редбачених законом, окремі особисті права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові [15, с. 430].

1.2. Об'єкти права інтелектуальної власності

1.2.1. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Згідно з Цивільним кодексом України до об'єктів права інтелек­туальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізатор­ські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), гео­графічні зазначення; комерційні таємниці.

Для зручності ці об'єкти поділимо на три групи: об'єкти авто­рського права та суміжних прав, результати науково-технічної тво­рчості, комерційні позначення.

Об'єкти авторського права

Об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

- романи, поеми, статті та інші письмові твори;

- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

- музичні твори (з текстом або без);

- аудіовізуальні твори;

- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

- фотографічні твори;

- твори декоративно-ужиткового мистецтва;

- ілюстрації, карти, плани, ескізи й пластичні твори, що сто­суються географії, топографії, архітектури або науки;

- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літе­ратурних або художніх творів;

- збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх­ніх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упо­рядкуванням їхніх складових частин є результатом інтелектуа­льної діяльності;

4) інші твори.

Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призна­чення, цінності тощо, а також способу чи форми вираження. Авто­рське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Комп'ютерні програми охороняють­ся як літературні твори. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторського права на дані або матеріал, що є складовими компіляції. Не є об'єктами авторського права: - акти органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

- державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, за­тверджені органами державної влади;

- повідомлення про новини дня або інші факти, що мають харак­тер звичайної прес-інформації;

- інші твори, встановлені законом.

На відміну від промислової власності, де автори одержують охоронні документи у формі патентів чи свідоцтв і де є суворі про­цедури для цього, оформлення прав на об'єкти авторського права не настільки формалізовано.

Авторське право виникає від моменту створення твору. Таким моментом є вираження твору на матеріальному носії таким чином, щоб він став доступним для розуміння іншим особам.

Виникнення та здійснення авторських прав не потребує вико­нання жодних формальностей. Одна з форм охорони полягає в тому, що власник авторського права для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному примірникові твору й складається з латинської букви «С» в колі, імені (найменуванні) власника авторського права та року першого опублікування твору. Наприклад: © Інститут інтелектуа­льної власності і права, 2005.

Якщо за публічне використання літературно-художніх і музи­чних творів авторам — постійним жителям України нараховується авторська винагорода, вони для одержання гонорару реєструють свої твори в ДП «Українське агентство з авторських і суміжних прав» УААСП у порядку, обумовленому «Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів і розподілу гонорару», що затвер­джено наказом УААСП від 19 лютого 1997 №10. Автори, яким ви­плачуються лише договірні й інші разові суми, в зазначеній устано­ві не реєструються. їхні права, звичайно, охороняються договірним правом.

Власник авторського права для одержання свідоцтва про авто­рство на оприлюднений твір у будь-який час протягом терміну охо­рони авторського права може його зареєструвати в офіційних дер­жавних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, яке складає й періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Після реєстрації прав авторові видають свідоцтво. При виник­ненні суперечки реєстрацію визнає суд як юридичну презумпцію

авторства, тобто вона вважається дійсною, якщо в судовому поряд­ку не буде доведено інше.

Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, нале­жить авторові. А от виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває в трудових відносинах (ро­ботодавцеві), якщо інше не передбачено договором.

Охорона майнових прав автора в Україні діє протягом всього його життя і 70 років після смерті. Дія терміну охорони починається з 1 січня року, що настає за тим, коли відбулись юридичні факти.

Безстроково охороняються законом право авторства, право на ім'я та право протидіяти перекручуванню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому зазіханню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є такі:

- право на використання твору;

- виключне право дозволяти використання твору;

- право перешкоджати неправомірному використанню твору, зо­крема й забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Авторові твору належать особисті немайнові права, що встано­влені Кодексом [15, с. 423], а також право:

- вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

- забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

- обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

- на недоторканність твору.

Автор має право протидіяти будь-якому перекручуванню, спо­творенню або іншій зміні твору чи всілякому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супро­водженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, після­мовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, яку він уповноважив на це. Без такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

Використанням твору є його:

- опублікування;

- відтворення в будь-який спосіб та в будь-якій формі;

- переклад;

- перероблення, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

- включення складовою частиною до збірників, баз даних, анто­логій, енциклопедій тощо;

- публічне виконання;

- продаж, передання в найм (оренду) тощо;

- імпорт його примірників, примірників його перекладів, пере­робок тощо.

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Твір вважається опублікованим, якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, зокрема й виданий, публі­чно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телеба­ченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Твір не можна опубліковувати, якщо він порушує пра­ва людини на таємницю її особистого й сімейного життя, завдає шкоди громадському порядкові, здоров'ю та моральності населення. Ніхто не має права публікувати твір без згоди автора, крім випад­ків, встановлених Кодексом [15] та іншим законом. У разі смерті правонаступники автора мають право на опублікування твору, як­що це не суперечить його волі.

Використання твору здійснюється лише за згоди автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встано­влених Кодексом [15] та іншим законом.

Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безо­платно використаний будь-якою особою:

- як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах і відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, за­значення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вка­зане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

- для відтворення в судовому й адміністративному провадженнях в обсязі, виправданому цією метою;

- в інших випадках, передбачених законом.

Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього зі співавторів, який пережив інших, крім випадків, передбачених законом.

По закінченні строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір його може вільно та безоплатно використовувати будь-яка особа, крім винятків, встановлених законом.

Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу худож­нього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначену суму сплачує продавець оригіналу твору.

Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формаль­ностей щодо них та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є [23]:

- виконання;

- фонограми;

- відеограми;

- програми (передачі) організацій мовлення.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає від мо­менту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає від моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мов­лення виникає від моменту її першого здійснення. Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про це може використовувати спе­ціальний знак, встановлений законом. Наприклад, вона може на всіх примірниках фонограм і відеограм чи на їхніх упаковках про­ставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад: ® Apreleska Sound Production, 1995.

Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт сумі­жних прав є такі:

- право на використання об'єкта суміжних прав;

- виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

- право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, зокрема й забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать, відповідно, виконавцеві, виробникові фонограми, виробникові відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Використанням виконання є:

- доведення виконання до відома публіки під час його здійснення;

- записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворен­ня та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

- пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі;

- продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання;

- оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

- забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом. Використанням фонограми, відеограми є:

- пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми;

- продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фоногра­ми, відеограми;

- оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

- забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої
особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.
Використанням фонограми, відеограми є також інші дії, встановлені законом.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

- здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) ор­ганізації мовлення;

- записування (фіксування) передачі (програми) організації мо­влення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

- відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;

- представлення передачі (програми) організації мовлення пуб­ліці у місці, де встановлено вхідну плату.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є також інші дії, встановлені законом [23].

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з пер­шого січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису — з першого січня року, наступного за роком здійснення виконання. Строк чинності майно­вих прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спли­ває через п'ятдесят років, що відліковуються з першого січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опуб­лікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення — з першого січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власно­сті на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з першого січня року, наступно­го за роком її першого здійснення. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охо­роні творів авторським правом.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм і відео­грам, а також організації мовлення повинні дотримуватись прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватись прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

1.2.3. Результати науково-технічної творчості

Поиск по сайту: