Судовий контроль у досудовому провадженні

Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.

Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримі­нального процесу у науці розуміється у двох значеннях: широкому та вузькому. У широкому значенні судовий контроль розуміється як ді­яльність суду, яка реалізується ним у встановленій законом процесу­альній формі і спрямована на забезпечення законності дій та рішень органів і посадових осіб, що здійснюють досудове розслідування кри­мінальної справи¹, тобто діяльність, що охоплює усі повноваження ^СУДУ У досудових стадіях кримінального процесу (щодо давання до­зволів на провадження слідчих дій, застосування заходів криміналь­но-процесуального примусу, розгляду та вирішення скарг на дії, без­діяльність та рішення органів дізнання, слідчого, прокурора). Судо­вий контроль поділяється на три різновиди або форми: попередній (дозвільний); подальший (у межах стадії досудового розслідування); ревізійний (у судових стадіях провадження)². У вузькому значенні судовий контроль охоплює лише діяльність суду із розгляду та вирі­шення скарг на дії, бездіяльність та рішення органів дізнання, слід­чого, прокурора.

Суд (суддя) приймає рішення про обрання заходів процесуального примусу і включає в себе: взяття під варту (ст. 165 КПК); продовжен­ня строків тримання під вартою (ст. 165-3 КПК); поміщення неповно­літнього до приймальника-розподільника (ст. 7-3 КПК); направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу (ст. 205 КПК); усунення захисника від участі у справі (ст. 61-1 КПК); накладення арешту на вклади обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії (ст. 126 КПК).

Суд (суддя) приймає рішення про: прослуховування телефонних та інших переговорів (ст. 141 КПК); розкриття інформації, яка містить банківську таємницю (ст. 141 КПК); негласне проникнення до яштла або іншого володіння особи (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); контроль за листуванням, телефонними роз­мовами, телеграфною та іншою кореспонденцією (ст. 8 Закону Украї­ни «Про оперативно-розшукову діяльність»); застосування інших технічних засобів одержання інформації (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність »).

Слідчі дії., що провадяться з дозволу суду: огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПК); обшук житла чи іншого володіння осо­би (ст. 177 КПК); примусова виїмка з житла чи іншого володіння осо­би (ст. 178 КПК); виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/ або документів, що містять банківську таємницю (ст. 178 КПК); ви­їмка документа виконавчого провадження (ст. 178 КПК); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 187 КПК); зняття інформації з каналів зв'язку (ст.187 КПК). За загальним правилом, у відповідності до ст. 110, 234,236 КПК, скарги на дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора розгля­даються при попередньому розгляді справи суддею чи при розгляді її ПОсуті, якщо інше не передбачено КПК.

Суд (суддя) у порядку окремого провадження розглядає та вирішує скарги: на постанову про порушення кримінальної справи (ст. 236-7, 236-8 КПК); на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (ст. 236-1, 236-2 КПК); на постанову про закриття криміналь­ної справи (ст. 236-5, 236-6 КПК); на затримання особи у порядку ст. 106 КПК; на постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування (ст. 52-5 КПК).

Підсудність ї види

Підсудність, її види.

З'ясування питання щодо суду, який згідно з законом уповноваже­ний розглядати та вирішувати по суті конкретну кримінальну справу, здійснюється на підставі правил про підсудність, передбачених гла-ною 2 КПК України. Ці правила встановлюють розподіл криміналь­них справ між різними ланками тарізними судами однієї ланки судо­вої системи України.

Підсудністьможна визначити як сукупність юридичних ознак (ознаки самого злочину, місце його вчинення, зв'язок кримінальних справ між собою) кримінальної справи, згідно з якою кримінально-процесуальний закон визначає, який суд має право і зобов'язаний роз­глянути справу по суті.

Визначення підсудності — це процесуальна діяльність прокурора, потерпілого (у справах приватного обвинувачення), судді, суду щодо встановлення юридичних ознак кримінальної справи і суду, компе­тентного розглядати дану справу по першій інстанції.

Попереднє визначення підсудності справи здійснюється прокуро­ром при направленні справи до суду з обвинувальним висновком, з по­становою про застосування до особи примусових заходів виховного чи медичного характеру або про закриття справи, а також потерпілим при зверненні до суду зі скаргою в порядку приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК). Остаточно питання про підсудність справи вирішує суддя при попередньому розгляді справи або суд у стадії судового розгляду.

Залежно від юридичних ознак, що визначають підсудність кримі­нальної справи, чинний КПК України виділяє наступні види підсуд­ності: а) предметну (родову); б) територіальну (місцеву); в) персональ­ну (спеціальну); г) за зв'язком справ.

Предметна (родова) підсудністьвизначається характером (родом або видом) вчиненого злочину, а також видом покарання, передбаче­ного за його вчинення. Правила предметної підсудності розподіляють певні категорії_кримінальних справ щодо їх судового розгляду по пер­шій інстанції між судами різних ланок судової системи України, так званими різнойменними судами (ст.ст. 33 і 34 КПК), тобто встановлю­ють, суд якої ланки судової системи правомочний розглядати кон­кретну кримінальну справу як суд першої інстанції.

Так, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду — основній ланці в системі судів загальної юрисдикції — підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим сужать особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани військов службовці строкової чи надстрокової служби і військової служби з контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ Україн Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а та­кож інших військових формувань, які створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на терито­рії України, військовослужбовцями-жінками, курсантами військових навчальних закладів (ст. З Закону України «Про соціальний та право­вий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р.).

Підсудність за зв'язком справ пов'язана з можливістю об'єднання в одному провадженні кримінальних справ за обвинуваченням декіль­кох осіб у вчиненні одного або декількох злочинів або за обвинувачен­ням однієї особи — у вчиненні декількох злочинів, які можуть бути підсудними як різнойменним, так і однойменним судам за предметни­ми, територіальними або персональними ознаками (ст.ст. 39, 40 КПК).

Цей вид підсудності визначається за наступними правилами.

1. У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу роз­глядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання (ст. 39 КПК). Рі­шення про те, якому з декількох однойменних судів підсудна кримі­нальна справа, приймає прокурор або його заступник, який затвердив обвинувальний висновок. При визначенні підсудності у цій ситуації повинні враховуватися такі обставини, як місце проживання більшос­ті обвинувачених, потерпілих чи свідків, забезпечення найбільшої повноти та об'єктивності дослідження обставин справи.

2. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні де­кількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судів (ч. 1 ст. 40 КПК).

Різнойменними є суди, які мають різну родову (предметну) підсуд­ність. Різнойменними є місцеві суди (районні (міські) суди і військові суди гарнізонів), з одного боку, і апеляційні суди (Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва, Севастополя й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил Укра­їни), з іншого боку. У разі встановлення, що об'єднані в одному про­вадженні кримінальні справи підсудні апеляційним судам і прирівня­ним до них, такі справи мають бути передані на розгляд даних судів.

3. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні д кількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із зл чинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий су (ч. 2 ст. 40 КПК).

4. При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох зло­чинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з об­винувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обви­нувачених розглядається загальним судом (ч. З ст. 40 КПК).

Частини 2 і 3 ст. 40 КПК визначають підсудність між загальним судами і військовими судами у справах про обвинувачення групи осі у вчиненні одного або декількох злочинів. У ч. З ст. 40 КПК під вій­ськовими злочинами розуміються військові злочини, передбачені роз­ділом XIX Особливої частин КК.

Поиск по сайту: