Не існує доказової бази щодо специфічних методів профілактики депресії
Надати рекомендації щодо здорового способу життя, загальних засад самодопомоги та самостійної корекції впливу соціальних і психологічних чинників, які можуть обумовити розвиток ДР. Особливої уваги потребують пацієнти групи ризику розвитку депресії.
2.Діагностика
Рекомендовано проводити оцінку наявності депресивних розладів в осіб групи ризику.
Не існує доказів щодо необхідності проведення скринінгу депресії в усіх пацієнтів, що звертаються за медичною допомогою.
Доведено доцільність етапного анкетування: на першому етапі скринінг депресії –
PHQ – 2. Оцінка тяжкості депресії -
PHQ – 9 Рекомендується виявляти суїцидні наміри у пацієнтів з депресією.
Обов'язкові:
1. При проведенні клінічного огляду на амбулаторному прийомі звертати увагу на психологічний стан пацієнта, зокрема, у пацієнтів групи ризику розвитку депресії (див. розділ. 4.1.2). Для вчасної діагностики проводити скринінг депресії у пацієнтів групи ризику з використанням двох питань стандартизованого опитувальника – PHQ – 2:
1.1. Упродовж останнього місяця, чи часто у Вас був знижений настрій, туга або почуття безнадійності?
1.2. Упродовж останнього місяця, чи часто Ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай Вас цікавили або приносили Вам задоволення?
2. При позитивній відповіді хоча б на одне питання необхідно проведення подальшого обстеження з використанням опитувальника – PHQ – 9 (Додаток 1)
3. Оцінка тяжкості депресії проводиться за підрахунком суми балів опитувальника – PHQ – 9 (Додаток 1)
4. Виявлення пацієнтів, які мають високий ризик суїциду: задати питання «Чи часто упродовж останнього місяця Вас турбували думки про здійснення самогубства ?»
5. У пацієнтів з соматичними захворюваннями проводиться:
- оцінка можливого потенційного внеску захворювання та призначеного лікування у розвиток депресії
- оцінка оптимальності лікування основного захворювання, при необхідності – направлення пацієнта на консультацію до спеціаліста відповідного профілю (невролога, кардіолога, гастроентеролога тощо)
6. Оцінка факторів, що впливають на перебіг депресії:
6.1 наявність в анамнезі епізодів депресії, психічних захворювань, інших захворювань
6.2 зміни настрою в анамнезі
6.3 проведене попереднє лікування депресії та його результат
6.4 взаємовідносини з оточенням
6.5 наявність соціальної підтримки
7. Формулювання діагнозу відповідно до МКХ-10.
8. Виявлення пацієнтів, які потребують обов’язкової консультації психіатра (підозра на психічне захворювання), та направлення до відповідного лікувального закладу (4.1.4)
9. У випадку, якщо пацієнт становить небезпеку для себе або інших – термінове направлення у ЗОЗ, що надає вторинну медичну допомогу.
10. Якщо діагноз депресії не підтвердився, необхідно розглянути вірогідність дистимії (4.1.3)
Бажані:
1. Використання Госпітальної шкали тривоги і депресії для комплексної оцінки тривожних і депресивних розладів (Додаток 3)
3.
Лікування
Доведено, що своєчасна адекватна медична допомога при депресії в більшості випадків дозволяє досягти значного терапевтичного ефекту, поліпшити якість життя хворого, соціальні функції пацієнта, в т.ч. трудову діяльність, зменшити економічні витрати сім’ї та суспільства в цілому, є профілактикою суїцидальної поведінки.
Обов'язкові:
1. Провести консультування пацієнта із роз’ясненням у доступній формі особливостей перебігу і лікування депресії, надати рекомендації щодо змін стилю життя, харчування, фізичної активності та медикаментозної терапії (якщо призначена).
2. Узгодити з пацієнтом заходи немедикаментозної та медикаментозної терапії депресії
3. Провести навчання пацієнта щодо дотримання режиму лікування і технік самоконтролю.
4. Відповісти на запитання пацієнта
5. Забезпечити моніторинг ефективності лікування
Бажані:
1. Надати роздрукований «Інформаційний лист для пацієнта про депресію»
3.1 Немедика-ментозне лікування
Існують докази щодо ефективності заходів немедикаментозної корекції у пацієнтів з легкою або помірною формою депресії - терапія рішення проблем, коротка когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ) і консультування – по 6-8 сеансів близько 10-12 тижнів.
Обов'язкові:
1. Всім пацієнтам рекомендувати дотримуватись режиму дня, гігієни сну, засад раціонального харчування, режиму регулярної фізичної активності.
2. При легкій формі депресії та призначенні заходів немедикаментозної корекції повторний огляд пацієнта призначається не пізніше, ніж через 2 тижні
3. Постійно підтримувати стратегію поведінки, направлену на підвищення прихильності пацієнта до виконання рекомендацій лікаря.
4. Пацієнтам з вперше виявленою депресією рекомендовано проводити телефонний моніторинг стану (сестринський) не рідше, ніж 1 раз на 3 дні.
5. Запис в МКАХ
Бажані:
1. Направити пацієнта на лікування до психотерапевта – при наявності відповідної структури
3.2 Медикаментозне лікування
Існує доказова база доцільності призначення медикаментозного лікування депресії – помірного та тяжкого ступеня – на рівні первинної ланки. На первинній ланці антидепресантом вибору є СІЗЗС.
Продовження лікування – мінімум 6 місяців після одужання – доведено, що зменшується ризик рецидиву.
Обов'язково:
1. Пацієнтам з депресією (помірного ступеня, або легкої при наявності обтяжуючих обставин або неефективності заходів немедикаментозної корекції упродовж 2-х тижнів) призначити антидепресанти. Препаратами вибору є АД з групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну (4.1.5; 4.1.6)
2. Вибір АД має бути індивідуальним, базуватися на аналізі клінічного стану пацієнта: характер симптомів, наявність супутніх захворювань, профіль переносимості, аналіз результатів попереднього лікування, можливі взаємодії препаратів, побажання пацієнтів і вартість препаратів.
3. Провести роз’яснення щодо відсутності звикання та виникнення залежності при лікуванні СІЗЗС.
4. Надати інформацію щодо відстроченого ефекту початку дії препарату, тривалості курсу лікування, дотримання режиму лікування, симптомів відміни.
5. Надати інформацію щодо потенційної побічної дії препаратів (4.1.8)
6. Інформацію щодо медикаментозного лікування надати в усному та письмовому вигляді
7. Медикаментозне лікування супутніх захворювань (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет тощо) проводиться відповідно до затверджених УКПМД.
3.3. Моніто-ринг ефектив-ності та корекція
лікування
Існує доказова база доцільності
моніторингу хворих на депресію
для підвищення ефективності лікування
Обов'язково:
1. Контрольний огляд пацієнтів з депресією – через 2 тижні після початку лікування антидепресантами, після цього – кожні 2-4 тижні у перші 3 місяці лікування. При хорошій ефективності лікування можливо проводити контрольні огляди через більш тривалі проміжки часу.
2. Пацієнтам, молодшим за 30 років, рекомендується проводити контрольні огляди не пізніше, як через 1 тиждень після призначення терапії антидепресантами.
3. У випадку, якщо пацієнт не з’явився на повторний огляд, встановити з ним активний зв’язок.
4. Рекомендовано встановити регулярний телефонний контакт з пацієнтом (лікарський або м/сестринський при наявності відповідної підготовки)
5. Контроль прихильності до лікування, підтримка мотивації та надання рекомендацій
6. Оцінку ефективності медикаментозної терапії проводять через 3-4 тижні від початку лікування з використанням шкали PHQ-9. Якщо сума балів зменшується на 20% і більше – продовжують призначене лікування.
7. При відсутності ефекту медикаментозної терапії упродовж 3-4 тижнів – упевнитись, що пацієнт приймає препарат відповідно до рекомендацій.
8 .При відсутності ефекту упродовж 4-6 тижнів – сума балів за PHQ-9 зменшилась < 20 % за умови виконання рекомендацій лікаря – розглянути можливість збільшення дози АД, або призначення іншого препарату І ряду, з урахуванням профілю побічних ефектів (4.1.5; 4.1.7, 4.1.8.), або розглянути питання щодо направлення пацієнта на вторинний рівень надання медичної допомоги.
9.Лікарям первинної ланки не рекомендовано призначати АД трициклічної групи та групи інгібіторів МАО у зв'язку з вираженою взаємодією з іншими препаратами та токсичним ефектом в т.ч. їх кардіотоксичністю.
10. При отриманні позитивного ефекту від лікування прийом антидепресантів продовжують на 6 місяців для попередження рецидиву.
11. При прийомі антидепресантів упродовж 6 місяців після одужання лікар оцінює необхідність продовження прийому препарату з урахуванням кількості епізодів депресії в анамнезі, наявності резидуальних симптомів та супутнього психосоціального стану.
12. Відміна препарату – поступове зменшення дози упродовж 4-х тижнів, деяким особам – більш тривалий, для флюоксетину – менше.
13. При появі синдрому відміни – відновити прийом препарату та поступово зменшувати дозу
