Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки



Суть затримання підозрюваного у вчиненні злочину полягає тому, що ця особа на короткий термін (3 доби) поміщається в спеціаль­не приміщення (ізолятор тимчасового утримання, гауптвахту) і, та­ким чином, позбавляється волі.

Затримання підозрюваного в кримінально-процесуальному по­рядку слід відрізняти від фізичного затримання, адміністративного, тобто не пов'язаних із перевіркою причетності особи до вчинення зло­чину.

Затримання особи в кримінально-процесуальному порядку допус­кається у тому випадку, якщо вона підозрюється в скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

Кримінально-процесуальний закон визначає підстави й умови, при яких може бути проведено затримання запідозрюваної особи. Згідно зі ст. 106 КПК, орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану в учиненні злочину, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрювано­му або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підо­зрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце прожи­вання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Відповідно до ч. З ст. 106 КПК орган дізнання зобов'язаний в про­токолі відзначити мотиви затримання. Під ним треба розуміти кон­кретні цілі, якими зумовлюється необхідність затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Мотиви як підставу затримання треба аргументувати доказами.

Порядок затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, про­цедура оскарження затримання, його продовження, а також інші процесуальні особливості цієї дії, регламентуються ч.ч. 3-11 ст. 106 КПК, її також ст.ст. 106-1, 115, 165-2 КПК і Положенням про порядок корот­кочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

У кожному випадку затримання особи, підозрюваної в скоєнні зло­чину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, часу, року, місця затримання, пояснень затримано­го, часу складання протоколу з роз'ясненням підозрюваному в поряд­ку, передбаченому ч. 2 ст. 21 КПК, його прав, у тому числі і права мати побачення з захисником з моменту затримання. Протокол затриман­ня підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав і обов'язків негайно вручаєть­ся затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надаються матеріали, що послужили підставою для затри­мання.

Про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, ор­ган дізнання негайно сповіщає одного з його родичів. У випадку за­тримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомля­ється також і відповідному розвідувальному органу (ч. 5 ст. 106 КПК).

Протягом 72 годин після затримання орган дізнання, а також і слідчий:

1) звільняє затриманого, якщо не підтвердиться підозра в скоєнні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або за­тримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 106 КПК;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому за­побіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин, за винятком випадків, передбачених ч. 8 ст. 165-2 КПК, тобто тоді, коли суддя вправі продовжити затримання до десяти або п'ятнадцяти діб з метою додаткового вивчення даних про особу затриманого та з'ясування інших обставин. Якщо у встанов­лений законом строк затримання постанови судді щодо застосування затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або поста­нови про звільнення затриманого не надійшло в установу попередньо­го ув'язнення, начальник цієї установи звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі або органам, які здійснювали затримання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.