Провадження за цивільним позовом у кримінальній справі

Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до по­чатку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судо­чинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримі­нальній справі. Цивільний позов може бути пред'явлено до: обвину-наченого або осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за його дії. До процесуальних передумов, необхідних для порушення пров дження щодо цивільного позову, належать: а) порушення кримінал ної справи; б) наявність у заявника процесуальної право- та дієзда ності; в) пред'явлення цивільного позову до початку судового слідств у справі; г) відсутність рішення суду, яке набрало законної сили, було винесено щодо спору між тими ж сторонами, про той же предм і з цих же підстав, або постанови про прийняття відмови позивача в' позову чи про затвердження мирової угоди сторін¹.

Обов'язок доказування підстав позову покладено на орган дізн ня, слідчого та прокурора. Це випливає зі ст. 64 КПК України, відп відно до п. 4 якої характер і розмір шкоди, завданої злочином, а тако розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування п терпілого від злочинного діяння входить до предмета доказування кримінальній справі. Цивільний позивач та його представник бер^-участь у доказувані шляхом подання доказів, прийняття участі у д слідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення зл чину і його цивільно-правових наслідків. Однак цивільний позива зобов'язаний сприяти доказуванню підстав і розміру цивільного позо ву, що проявляється, зокрема, в обов'язку цивільного позивача на в могу органу дізнання, слідчого, прокурора та суду пред'являти всі н обхідні документи, пов'язані з заявленим позовом (ч. З ст. 50 КПК).

При наявності достатніх даних про те, що злочином завдана мате ріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я н стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, елі чий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивіл ного позову.

Суд першої інстанції не вправі передавати вирішення питання пр розмір цивільного позову на вирішення в порядку цивільного судо чинства, оскільки кримінально-процесуальним законодавством Укра їни це не передбачено (п. З Постанови Пленуму Верхового Суду У краї ни «Про практику застосування судами України законодавства пр відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягне ня безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 р.). При розгляді ци вільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульовани КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

При розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний з'ясувати х~ рактер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявніст причинного зв'язку між учиненим і шкодою, що настала, роль і сту пінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодо вано її повністю або частково до судового розгляду справи, й у вирок дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведенос ті підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позо повністю або частково чи відмовляє в ньому. При виправданні підсуд ного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсут ності події злочину суд відмовляє в цивільному позові. При виправ данні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд зали шає позов без розгляду. Цивільний позов при постановленні вирок може бути залишено без розгляду також у випадку неявки цивільног позивача чи його представника у судове засідання, у випадку, якщо ним не заявлене клопотання про розгляд справи за його відсутності. У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявле­ний підприємством, установою чи організацією, суд розглядає ци-нільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його пред­ставника (ст. 291 КПК).

У випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу щодо якої було закрито з підстав, пе­редбачених п.п. 2-10 ст. 6, ст.ст. 7, 7-2, 9,10 КПК України, суд покла­дає на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повно­му розмірі і роз'яснює цивільному позивачеві право пред'явити в по­рядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим.

Якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покла­дає обов'язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсуд­ного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі по­класти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засу­дженим (п. 8 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про прак­тику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 р.).

Закриття справи з підстав, зазначених у ст.ст. 7 і 7-1 КПК, не звіль­няє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом поряд­ку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським органі­заціям або громадянам.

Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має пра­во пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільно­го позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матері­альних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у ст.ст. 7 і 7-1 КПК, звільняються від сплати державного мита.

Поиск по сайту: