• ринок короткострокових фінансових операцій (до року);
• ринок короткострокових кредитів;
ü ринок капіталів, який включає:
· ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів;
· ринок цінних паперів.
Розглянемо ринок грошей. Попит на гроші також складається з двох частин:
ü Попит на гроші для угод, які пред'являють:
· підприємці (для купівлі засобів виробництва);
· домогосподарства (на придбання споживчих товарів).
ü Попит з боку фінансових активів — це попит на гроші як засіб збереження. Адже активи — це власність, що має грошову вартість (нерухомість, устаткування, цінні папери та ін.). Чимало людей мають заощадження (активи) у вигляді грошей.
Попит на гроші залежить від відсоткової ставки банку. Якщо вона підвищується, то попит на гроші зменшується, адже стає вигіднішим надавати гроші у тимчасове користування для отримання доходу.
Попит на гроші виражається функцією D, зображеною на рис. 9.8.
Пропозиція грошей в економіці країни представлена грошовими коштами, що перебувають в обігу, тобто агрегатом М1 (див. тема 8.3). Пропозиція є відносно постійною і не залежить від відсоткової ставки. Справа у тому, що керівні фінансові органи держави постачають економіку певним обсягом грошей, величину якого швидко змінити неможливо. Тому пропозиція грошей має вигляд вертикальної прямої (рис. 9.9).
Поєднання попиту і пропозиції грошей дає змогу визначити рівноважну "ціну грошей" — відсоткову ставку (рис. 9.10).
7. Ринок кредитних капіталів і відсоткова ставка
Суб'єкти кредитного ринку:
ü підприємці;
ü домогосподарства;
ü органи державної влади;
ü фінансові посередники (комерційні банки, інвестиційні компанії, інноваційні фонди).
Об'єктом купівлі-продажу на кредитному ринку є позичковий капітал, який надають у кредит економічним суб'єктам для отримання доходу у формі позичкового відсотка.
Будь-яке кредитування здійснюється на трьох основних умовах:
ü повернення (позичену суму потрібно повернути);
ü строковість (кредит потрібно віддати у визначений термін);
ü прибутковість (за користування грошима потрібно заплатити відсоток).
Сторона, яка надає кредит, називається кредитором, сторона, яка бере кредит, — позичальником (боржником).
Види кредитів:
ü Комерційний — надається підприємствами один одному у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари. Він можливий лише між тими підприємствами, які безпосередньо пов'язані господарськими стосунками (деревообробний завод і меблева фабрика) і добре знають один одного.
ü Банківський — універсальний кредит, який фінансово-кредитні установи надають будь-яким господарським суб'єктам на будь-які цілі і на будь-які терміни у вигляді грошової позики. Банківський кредит є основною формою кредиту.
ü Споживчий — надається споживачам на купівлю споживчих товарів тривалого користування. Його практикують роздрібні магазини і банки.
ü Іпотечний — це довгостроковий кредит під заставу нерухомості (житла, землі).
ü Державний — будь-який кредит, де позичальником є держава, а кредитором — переважно населення.
ü Міжнародний — надається у товарній або грошовій формі суб'єктам міжнародних відносин.
Відсоток на капітал (позичковий відсоток) — це дохід власника грошей за надання їх у тимчасове користування підприємцям або приватним особам. Підприємці використовують грошовий капітал для організації виробництва, випуску й реалізації продукції, а частину отриманого прибутку виплачують власнику фінансових коштів як відсоток на капітал.
Визначення сутності та джерел відсотка дотепер запишається об'єктом суперечок економістів. Більшість поглядів враховують у визначенні позичкового відсотка фактор часу, вважаючи, що відсоток — це ціна, яка сплачується за те, щоб розпоряджатися ресурсами тепер, а не чекати, доки будуть зароблені кошти для самостійної купівлі цих ресурсів у майбутньому. З іншого боку, це винагорода власника ресурсів, який відмовляється від нинішнього розпорядження ними і надає їх у позику.
Відсоток ще називають відсотковою ставкою, або нормою позичкового відсотка. Вона обчислюється як відношення суми грошового доходу на капітал до розміру позики. Розрізняють річну і місячну відсоткову ставку. Ставка може бути номінальною і реальною. Реальна враховує інфляцію і розраховується так:
У розвинених країнах нормальною вважається ставка до 7% на рік. Водночас ставки диференціюються через різні причини.
Фактори диференціації відсоткових ставок:
1)Ризик — з одного боку, власник капіталу, віддаючи його у позику, може не знати фінансового стану позичальника і ризикує втратити гроші. З іншого — кредитор ризикує тим, що позбавляється можливості нинішнього розпорядження грошовими ресурсами, адже у майбутньому все може змінитися на гірше. Що вищий ризик, то вища ставка відсотка.
2) Тривалість позики — довгострокові позики видають на вищий відсоток, аніж короткострокові.
3)Оподаткування доходу за кредит — кредитор вимагатиме вищу ставку, якщо вона(як дохід) оподатковується за меншим податком.
4) Продуктивність капіталу — щорічний дохід, який заробляє підприємець, використовуючи гроші в будь-якому інвестиційному проекті. Що вища продуктивність, то вищий попит і відсоткова ставка.
5) Конкуренція на ринку капіталів — якщо банк не має конкурента, він може призначити вищу відсоткову ставку. Тому конкуренція у банківській сфері призводить до зниження ставок відсотка.
Розглянемо попит і пропозицію кредитного капіталу.
Попит на позичковий капітал залежить від:
ü величини відсоткової ставки за користування капіталом;
ü прибутковості капіталу;
ü попиту на продукцію, яка виготовляється за його допомогою;
ü типу галузі;
ü територіального розташування.
Криву попиту на капітал зображено на рис. 9.11: що вища ставка відсотка, то менший попит на кредитні кошти.
Пропозиція позичкового капіталу залежить від:
ü ставки відсотка;
ü альтернативних варіантів його використання;
ü кількості кредиторів;
ü обсягу тимчасово вільних грошових коштів.
Рис. 9.11. Попит на
позичковий капітал
Що вища ставка відсотка, то більше охочих надати капітал у користування, тому крива пропозиції капіталу представляє пряму залежність (рис. 9.12).
Взаємодія попиту і пропозиції
капіталу дає капіталу рівноважну "ціну капіталу" - відсоткову ставку, на позичковий яку виплачує позичальник за право користуватися капіталом (рис. 9.13).
Рис. 9.13. Формування ринкової
рівноваги на ринку позичкового капіталу