Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Метод середньозваженої собівартості



Спершу необхідно обчислити середньозважену собівартість одного кубометра дошки. Для цього суму вартості залишків дошки на початок місяця та вартості дошки, що її підприємство придбало упродовж місяця, необхідно розділити на сумарну кількість дошки, що була на підприємстві на початку місяця та придбаної за цей місяць:

(40 · 300 + 20 · 310 + 15 · 290 + 25 · 320 + 10 · 330) / (40 + 20 + 15 + 25 + 10) =

= 307,73 (грн. / кубометр).

Собівартість витраченої в процесі виробництва дошки визначається множенням середньозваженої собівартості одного кубометра дошки на обсяг її витрачання за місяць (60 кубометрів):

307,73 · 60 = 18463,80 (грн.)

Метод ФІФО.

Згідно цього методу дошку витрачали у такій же послідовності, в якій вона надходила на підприємство. Тобто, спершу використали 40 кубометрів залишку за ціною 300 грн. / кубометр, пізніше 20 кубометрів за ціною 310 грн/кубометр. Таким чином вартість витраченої в травні місяці дошки становить:

40 · 300 + 20 · 310 = 18200 (грн.)

Метод ЛІФО.

Цей метод передбачає використання дошки в послідовності, зворотній до її придбання. Спершу списують на витрати виробництва 10 кубометрів дошки за ціною 330 грн. / кубометр, пізніше 25 кубометрів за ціною 320 грн. / кубометр, потім 15 кубометрів по 290 грн. / кубометр і нарешті 10 кубометрів за ціною 310 грн. / кубометр:

10 · 330 + 25 · 320 + 15 · 290 + 10 · 310 = 18750 (грн.)

Необоротні ресурси (активи) підприємства, на відміну від оборотних, беруть участь не в одному, а у багатьох операційних циклах. В процесі експлуатації вони зазнають зносу. Зношення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаціяза своєю економічною сутністю – це списання протягом певного часу згідно з вимогами бухгалтерського обліку (чи вимогами податкового законодавства) вартості необоротних активів, що амортизуються, для відшкодовування витрат на їх придбання. Цей процес полягає в зарахуванні встановленої згідно нормативів частини вартості необоротних активів, тобто амортизаційних відрахувань, до собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» трактує амортизацію як системний розподіл вартості необоротних активів протягом періоду їх корисного використання (експлуатації).

Різниця між первісною вартістю необоротного активу та сумою його зношення (накопиченою амортизацією з початку періоду корисного використання) називають залишковою вартістю.

Для обліку зношення необоротних активів використовують контрарно-активний рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», який уточнює значення рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи». Різниця між сальдо рахунків 10, 11, 12, яке (сальдо) дорівнює первісній вартості необоротних активів, та сальдо рахунку 13, що відображає суму їхнього зношення, відповідає залишковій вартості необоротних активів.

Оскільки рахунок 13 є контрарно-активним, то нарахування зносу записують за його кредитом, а списання – за дебетом.

Протягом періоду корисного використання інтенсивність зношування необоротних активів може бути різною. Як правило, в перші роки використання вони зношуються інтенсивніше, ніж в останні. Тому для об’єктивного визначення рівня зношення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 передбачено п’ять методів нарахування амортизації:

1) прямолінійний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний метод;

5) виробничий метод.

При обчисленні суми амортизації необоротних активів використовують показники вартості, яка амортизується, ліквідаційної вартостіта строку корисного використання.

Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротного активу за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації чи ліквідації необоротного активу після закінчення періоду (строку) його корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем чи ліквідацією цього необоротного активу.

Період (строк) корисного використання- очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи планують використовувати на підприємстві для отримання певних економічних вигод або з їх використанням буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Тривалість періоду корисного використання необоротних активів підприємство встановлює самостійно, однак для нематеріальних активів він не може перевищувати 20 років.

 

Зібрані за звітний період (як правило, місяць) витрати за дебетом рахунку 23 «Виробництво» розподіляють між готовою продукцією, виготовленою за цей же період часу, і залишками незавершеного виробництва. Залишки незавершеного виробництва визначають в результаті його інвентаризації. Собівартість готової продукції обчислюють за даними про вартість залишків незавершеного виробництва та обсяг використаних за звітний період виробничих ресурсів (виробничих витрат) за формулою:

СВ = НВП + В – НВК, (8.13)

де СВ – собівартість виготовленої продукції за звітний період, грн., НВП, НВК – відповідно вартість залишків незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду, грн., В – витрати виробництва за звітний період, грн.

Виготовлену і здану на склад готову продукцію в бухгалтерському обліку відображають за дебетом рахунку 26 «Готова продукція» і кредитом рахунку 23 «Виробництво».

Розглянемо на прикладі порядок визначення собівартості та обліку готової продукції.

Приклад 8.7. За місяць сума виробничих витрат ПП «Мета» становила: 20750 грн. – прямі виробничі витрати; 2900 грн. – накладні виробничі (загальновиробничі) витрати. Залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця відповідно становили 1200 грн. і 2300 грн.

Собівартість виготовленої за місяць продукції дорівнює:

СВ = 1200 + 20750 + 2900 – 2300 = 22550 (грн.)

На рахунках бухгалтерського обліку ПП «Мета» операцію передання на склад виготовленої продукції слід записати проведенням:

Дебет 26 «Готова продукція» Кредит 23 «Виробництво» 22550 грн.

Крім виробничих процесів, на підприємстві здійснюють й інші господарські операції, до яких належать операції, пов’язані з управлінням діяльністю підприємства загалом, організацією збуту виготовленої продукції, іншими видами операційної діяльності. При виконанні таких господарських операцій і процесів також витрачають ресурси, а витрати на їх здійснення називають операційними.

До операційних витрат підприємства належать:

· адміністративні витрати;

· витрати на збут;

· інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать загальні корпоративні витрати, витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого адміністративного персоналу, витрати на утримання і амортизацію необоротних активів адміністративного призначення, витрати на зв’язок, врегулювання суперечок в судових органах, витрати на сплату податків, зборів та обов’язкових платежів, плата банкам за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Бухгалтерський облік адміністративних витрат ведуть на активному рахунку 92 «Адміністративні витрати». Кореспонденція рахунків з обліку адміністративних витрат подана в таблиці 8.10.

Таблиця 8.10

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.