Транснаціональні компанії (ТНК)

В економічній літературі немає єдиної точки зору щодо визначення терміну ТНК, а посилаючись на офіційне визначення Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональна корпорація – це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття.

Ознаки ТНК (іноді її називають міжнародною компанією – МНК):

- реалізує продукцію більше, ніж в одній країні;

- її підприємства й фірми розташовані в 2-х і більше країнах;

- її власники можуть бути резидентами різних країн.

Наявність однієї із цих ознак дозволяє фірму вважати транснаціональною.

У своєму розвитку ТНК пройшли кілька етапів:

1-й – колоніально-сировинні ТНК. Їхня діяльність була пов'язана з розробленням сировинних ресурсів колоній або колишніх колоній (до Першої світової війни).

2-й – між двома світовими війнами. Діяльність ТНК була пов'язана з виробництвом військово-технічної продукції.

3-й (60-80-ті рр. ХХ ст.) – етап, для якого було характерно поєднання елементів національного й зарубіжного виробництва, поширення досягнень НТР у периферійні зони світового господарства.

4-й (з кінця 80-х рр. ХХ ст.) – етап, на якому здійснюється економічна політика ТНК у глобальному масштабі, відбувається поділ світового ринку з такими ж глобальними ТНК, розвивається однакова організація бухгалтерського обліку й аудиту, єдиний інформаційний простір.

У середині 90-х рр. ХХ ст. у світі налічувалося більше 37 тис. ТНК, що мали більше 206 тис. філій в інших країнах. Ядро світогосподарської системи становлять близько 500 ТНК. На сьогодні ТНК контролюють до 50% світового промислового виробництва, 63% –зовнішньої торгівлі, 4/5 – патентів і ліцензій на нову техніку, технологію й «ноу-хау».

Серед найвідоміших ТНК, що відкрили дочірні компанії, філіали та спільні підприємства в Україні, слід відзначити шведсько-швейцарський концерн ASEA – Brown Bovery (ABB) в електротехнічній галузі, SKF – у машинобудуванні, Теtra-pak – пакувальний, Procter & Gambel, Dow Chemical Company – у хімічній, „Лукойл” – у нафтопереробній, Damen Shipyards – суднобудівництві. У тютюновій промисловості домінують інвестиції відомих американських та британських ТНК Reynolds, Philip Morris Inc., British American Tobacco, в пивоварінні – інвестиції консорціуму скандинавських фірм Balticbevrage Holding, бельгійської ТНК Interbrue. У харчовій індустрії функціонують дочірні підприємства ТНК Kraft Jacobs Sushard, Nestle, Coca-Cola, Cargill ([Електронний ресурс]: Доступ. – http://www.unctad.or)

Закони вільного ринку не працюють усередині транснаціональних компаній, де встановлюються внутрішні ціни, обумовлені корпораціями. Тільки ¼ частина світової економіки функціонує в умовах вільного ринку, а ¾ - у своєрідній «плановій системі».

Транснаціональний капітал, який вільно переміщується у сучасному економічному просторі, перебуває поза юрисдикцією національних держав. Природно, що він шукає найбільш дохідні ринки й більшою частиною є спекулятивним.

Якщо в кінці ХХ ст. у грошові спекуляції оберталося до 600 млрд дол щодня, то на початку ХХІ ст. уже більш ніж 1 трлн дол, що майже в 30 раз перевищує вартість товарів і послуг, які продаються за день.

Загальний обсяг ринку вторинних цінних паперів наближається до 100 трлн дол, а річний оборот фінансових трансакцій досяг півквадрильйона доларів. Для порівняння: об'єднаний фонд країн ОЕСР (24 розвинені країни) становить 550 млрд дол.

Все це свідчить про те, що реальної сили, здатної протистояти транснаціональному капіталу у світі сьогодні не існує. Якщо за допомогою фінансового контролю держава могла регулювати національний валютний ринок, то в умовах лібералізації фінансових ринків і пом'якшення валютного контролю транснаціональний капітал одержав можливість при бажанні обрушити фінансові ринки практично будь-якої держави. На початок ХХІ ст. склалася нова історична ситуація, коли держави вже не мають достатньої потужності для великомасштабних фінансових інтервенцій, що протидіють рухам спекулятивного транснаціонального капіталу.

Необхідно зазначити, що серед причин, які обумовили світову фінансову кризу 2008 – 2009 рр., є і діяльність ТНК.

Поиск по сайту: