Розглянемо типові стилі поведінки у конфліктних ситуаціях

К.У.Томас і Р.Х. Кілменн виділили п'ять типових стилів поведінки в конфліктнихситуаціях: відхилення (уникання, ігнорування), пристосування (згладжування протиріч, поступка), співробітництво (партнерство)суперництво(конкуренція, протиборство, напористість) і компроміс.

Відхилення - прагнення пітивід конфліктної ситуації, не прикладаючи зусилля для її вирішення,відсутністьпрагнення до задоволення інтересів партнера, відсутність тенденції до досягнення власних цілей.Стиль характеризується намаганням вийти із ситуації, не уступаючи, але і не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, дискусій, заперечень опоненту, висловлення своєї позиції. Основнимє прагнення уникнув ситуацій, що провокують виникнення протиріч, і відхилення від обговорення питань, що можуть викликати незгоду.

Ігнорування активних дій у конфлікті може привести до його вирішення Якщо при взаємодії двох людей виникає суперечність, яку вони намагались вирішити шляхом конфлікту, але невдало, то, даючи можливість розвиватись подіям природним шляхом, без стороннього втручання, вони можуть вирішити конфлікт.

Якщо звести до мінімуму спілкування з людиною, яка в даний момент є супротивником, спільну діяльність з нею, мінімізувати візуальний контакт із цим індивідом, тоді це буде сприяти зниженню гостроти конфлікту.Останнє може виявитись умовою або передумовою наступного вирішення конфлікту. У крайньому випадку, в найбільш тривалих та гострих конфліктах вони вирішуються шляхом розведення сторін: одна або друга сторона за власним бажанням переходить в інший відділ, цех, лабораторію (а іноді і на інше підприємство) задля того щоб не взаємодіяти зі своїм супротивником. Це радикальний захід, його потрібно використовувати обережно але, частіше за все, він буває ефективним.

Пристосування - зміна власної позиції, зміна поведінки, пристосування до позиції іншої сторони, однобічне поступлення не в головному для себе як пропозиція вирішити конфлікт. Цьому стилю присутні готовність до поступок і зневажання власними інтересами, прагнення уникнути обговорення спірних питань, погодитися з вимогамиі претензіями заради підтримки добрих відносин і спокою. Поступлення може бути або примусовим,якщо в процесі боротьби виявилася вищість опонента в силі,або добровільним.

Вимушене припинення протиборства,що базується на розумінні його безперспективності, часто приводить до вирішення конфлікту на користь більш сильної сторони або до зниження його інтенсивності.

Добровільнеоднобічне поступлення іншій стороні в тому, що не вважається головним, але припускається, що це має значення для опонента, несе в собі такий психологічний зміст. Зазвичай кожна вихована людина свідомо або несвідомо намагається підтримувати у взаємовідносинах із партнером баланспослуг. Це може бути початком вирішення конфліктної си­туації.Важливо, щоб партнер зрозумів, що це поступлення - не виявлення слабкості, а пропозиція вирішити конфлікт.

Співробітництво - спільне вирішення проблеми, відкритий пошук і вироблення рішення,що задово­льняєінтереси всіх сторін. Це найбільш ефектніший, але одночасно і найбільш складний спосіб вирішенняконфлікту. Його суть полягає в тому, що одна сторона сприймає іншу не як перешкоду в досягненні своєї мети, а як людину,з якою можна домовитись і загальними зусиллями вирішити розбіжності в інтересах, цілях і цінностях сторін. Стратегія вирішення конфлікту, у результаті якої один з учасників виграє, а дру­гий програє, у випадку співробітництвазмінюється на принципово іншу: врезультаті вирішення супереч­ності виграють обидва. Аналіз розбіжностей, пошук і вироблення рішень ведуться спільно і відверто. Ініціатива і відповідальність та виконання спільних рішень розподіля­ються по взаємнійзгоді. Тактика співробітництва дає максимальний ефект і зберігає дружні відносини. Відкрита розмова з опонентомє одним порівняно рідким, але досить ефективним способом зняття на­пруження у відносинах між людьми й вирішенні конфлікту.

Спосіб "співробітництво" вимагає багато терпіння й дипломатії та вміння спілкуватися з людь­ми. Реальні перевагаданого підходу до вирішення конфлікту - більш сприйнятливі рішення для обох сторін, взаємоповага. Але "співробітництво" як спосіб вирішення конфліктної ситуації або конфліктної поведінки не завжди сприймається нашим суспільством.

Суперництво - прагнення отримати задоволення своїх власних інтересів на шкоду іншому. У рамках цього стилю переважає відкрита боротьба за свої інтереси, завзяте і наполегливе відстоювання своєї позиції, прагнення примусити прийняти свою точку зору будь-яким способом. Той, хто прагне це зробити, не цікавиться думкою інших, поводиться агресивно, застосовує владу, примус, тиск, використовує залежність партнера. Стиль ефективний у ситуаціях, коли менеджер має велику владу. Недолік же його полягає в тому, що він глушить ініціативу підлеглих, створює ймовірність недоврахування усіх факторів, тому що представляє одну точку зору.

Компроміс - врегулювання розбіжностей шляхом взаємних поступок, прийняття точки зору іншої сторо­ни, але до визначеної межі. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, тому що, він зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість вирішити конфлікт до загального задоволення. Однак застосування цього методу на ранній стадії може зашкодити діагностуванню проблем і не дає можливості оцінити всі альтернативні підходи до їх вирішення. З іншого боку, у результаті компромісу прийма­ються середні рішення, коли ніхто багато не виграє, але і не втрачає багато, інтереси ні однієї зі сторін повністю не задовольняються.

Кожен із стилів має сферу, де його застосування виправдане (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Ситуації та обставини, за яких доцільно або недоціль­но застосовувати певний стиль поведінки у конфлікті

Між стилями поведінки в конфліктній ситуації та основними життєвими позиціями індивідів існують певні взаємозв'язки. Людина, яка є прихильником по­зиції "Мені добре — вам добре", здебільшого орієнто­вана на співробітництво в конфлікті. Інші можливі взаємозв'язки подані в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Поиск по сайту: