Типи конфліктів. У залежності від складу учасників розрізняють чотири основних типи конфліктів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю і колективом і міжгруповий конфлікт.
Внутрішньоособистісний конфлікт – це сутичка між приблизно рівними, але протилежно спрямованими інтересами, потребами, схильностями однієї людини. Однією з найпоширеніших форм є рольовий конфлікт, коли до однієї людини предявляються суперечливі вимоги з приводу того, якими повинні бути результати її праці. Внутрішньоособистісний рольовий конфлікі може виникнути також унаслідок того, що виробничі вимоги не погоджені з особистими потребами і цінностями. Він часто виникає, коли не збалансовані обов'язки і повноваження працівника (коли на нього покладені обов’язки, для виконання яких він не має прав і повноважень). Такий працівник або постійно знаходиться в стані стресу або не викоінує своїх обов’язків, або самовільно привласнює собі права, неоохідні для виконання своїх обов’язків. Більшість внутрішньоособистісних конфліктів пов'язані з низьким рівнем задоволеності працею, непевненістю в собі чи організації, частиною якої є особистість.
Міжособистісний конфлікт виникає, коли двоє або більше членів однієї групи переслідують несумісні цілі і реалізують суперечливі цінності або одночасно в конфліктній боротьбі прагнуть досягнення однієї і тієї ж мети, що може бути досягнута лише однією зі сторін. Це найбільш розповсюджений тип конфлікту, і вияляється він по-різному.
Дослідженнями встановлено, що близлко 80% виробничих конфліктів мають соціально-психологічну природу і переходять з виробничих у міжособистісні. Міжособистісний конфлікт виявлясться як зіткнення особистостей - людей з різними рисами характеру, поглядами, цінностями. Погляди таких людей і їх цілі, як правило сильно відрізняються. Суть міжособистісних конфліктів у небажанні зрозуміти іншого, прийняти його точку зору, коли висока емоційність блокує об'єктивний аналіз ситуації і звужує свідомість.
Причини міжособистісних конфліктів - це найчастіше:
- новий стиль і методи керівництва, відмінні від тих, що застосовувалися попереднім керівником,
- протиставлення керівником себе колективу, його невміння і небажання досягти вчагморозуміння з не формальними лідерами;
- відсутність чіткості і конкретності в розподілі сфер діяльності, прав, обов'язків, відповідальності,
- незрозумілі працівникам правила і підходи до визначення рівня оплати праці;
- вікові розходження керівників різних рівнів, що буває причиною непорозумінь між ними при вирішенні ділових питань;
- боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи роботу, використання певного устаткування, за схвалення визначених ідей.
Конфлікт між особистістю і колективом - сутичка суперечливих інтересів, потреб, цінностей, цілей між окремою особистістю й групою людей. Виробничий колектив установлює визначені норми поведінки. Кожен співробітник повинен дотримуватися цих норм, щоб бути визнаним групою і там самим задовольнити свої соціальні потреби. Конфлікт виникає, коли очікування групи вступають у протиріччя з очікуванням окремої особистості. Він виникає, коли особистість займає позицію, відмінну від позиції групи.
Аналізуючи такий конфлікт, необхідно враховувати специфіку групи як супротивника в конфлікті. Прикладами ситуації, у яких виникає цей вид конфлікту, можуть бути наступні: керівник приходить у підрозділ зі сторони чи приймає керівництво вже сформованим колективом. У цих випадках конфлікт може виникнутиз різних причин:
- якщо колектив досяг високого рівня розвитку, а знов призначений керівник даному рівнюне відповідає;
- якщо в колективі є неформальний авторитетний, шановний лідер, який, за загальною думкою, мав стати формальним керівником, а «зверху» усупереч думці колективу призначають іншу людину;
- якщо стиль і методи управління нового керівника різко відрізняються від методів роботиколишнього керівника;
-якщокерівник займе позицію, яка відрізняється від позиції групи.
Міжгруповий конфлікт виникає, коли конфліктуючими сторонами виступають соціальні групи, які переслідують несумісні цілі і перешкоджають одна одній на шляху їх здійснення.
Будь-яка організація складається з визначених формальних і неформальних груп, між якими можуть виникли конфлікти. Найчастіше вони виникають через розбіжності між цілями та інтересами функціональних структурних груп. Усякий конфлікт має свої причини.
Отже,головними причинами конфліктів є:
- розподіл ресурсів;
- взаємозалежність завдань;
- різне розуміння ситуації та цінностей;
-відмінності в манерах, поведінці, життєвому досвіді;
- незадовільні комунікації.
Якщо з якоїсь причини у соціальній групі (колективі)суперечності загострюються, це свідчить про виникнення конфліктної ситуації. Певна управлінська реакція на конфліктну ситуацію може дати такі наслідки:
- конфлікт не відбудеться;
- конфлікт відбудеться і матиме позитивні наслідки, які сприятимуть досягненню певної мети;
- конфлікт відбудеться і матименегативні наслідки, які перешкоджатимуть досягненню мети.