Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Інфрачервоні (ІЧ) та ультрафіолетові (УФ) випромінювання, їх класифікація, джерела, нормування та заходи і засоби захисту



 

У промисловості і побуті набули масового застосування прила­ди та обладнання, робота яких пов'язана з використанням або ут­воренням в процесі роботи електромагнітних випромінювань оп­тичного діапазону. до яких належать електромагнітні коливання з довжиною хвиль від 0,2 мкм до 1000 мкм (табл. 1). Робота персоналу, який обслуговуває таке обладнання, а також людей, які знаходяться поблизу нього, пов’язана з дією на їх організм випромінювань оптичного та потребує рекомендацій щодо захисту від них.

Залежно від довжини їх хвилі ці випромінювання поділяються на випромінювання видимого діапазону, ультрафіолетові та інфрачервоні, а також лазерні (монохроматичні, видимого і суміжного з ними діапазонів).

Ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ) називають електромагнітні випромінювання в оптичній ділянці з довжиною хвилі в діапазоні 200...380 нм.

За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнім джерелом УФВ є Сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла. Генерація ультрафіолетового випромінювання починається при температурі тіла понад 1200°С, а його інтенсивність зростає з під­вищенням температури. Енергетичною характеристикою УФВ є густина потоку потуж­ності, яка вимірюється у Вт/м2.

 

Таблиця 1. Види випромінювання оптичного діапазону в залежності від довжини хвилі

Оптичний діапазон,нм
Ультрафіолетовий діапазон Видимий діапазону Інфрачервоний діапазон
С В А А В С

 

 

Діапазон УФВ прийнято поділяти на три ділянки (див. табл.1) в залеж­ності від довжини хвилі:

- А з λ = 380...315нм,

- В з λ = 315...280нм,

- С з λ = 280...200 нм.

Інтенсивність випромінювання та його електричний спектраль­ний склад залежить від температури поверхні, що є джерелом УФВ, наявності пилу та загазованості повітря.

Вплив УФВ на людину кількісно оцінюється за еритемною дією, тобто за інтенсивністю почервоніння шкіри, яке в подальшому (як правило, через 48 годин) призводить до її пігментації (засмаги).

УФВ має незначну проникаючу здатність. Воно затримується верхніми шарами шкіри людини. Ультрафіолетове випромінювання необхідне для нормальної життєдіяльності людини. За тривалої відсутності УФВ в організмі людини розвиваються негативне явище, яке отримало назву "світлового голодування".

У той же час тривала дія значних доз УФВ може призвести до враження очей та шкіри. Враження очей гостро проявляються у вигляді фото- або електрофтальмії. Тривала дія УФВ довжиною хвилі 200-280 нм може призвести до утворення ракових клітин. УФВ впливає на центральну нервову систему, викликає головний біль, підвищення температури, нервове збудження, зміни у шкірі та крові.

Випромінювання ділянки 315...380 нм має слабку біологічну дію, переважно флуоресценцію. Випромінювання в ділянці 200-280 нм руйнує біологічні клітини, викликає каогуляцію білків. Короткохвильове випромінювання змінює освітлення робочих місць, іоні­зує повітря. Найбільш короткохвильова частина ультрафіолетового випромінювання яке виходить від Сонця, не потрапляє на Землю, а поглинається озоновим шаром. Для УФВ, в залежності від ділянки випромінювання, встановлена допустима густина потоку енергії у Вт/м2, яка наведена у табл. 2

 

Таблиця 2 -Допустима густина потоку енергії

 

Ділянка випромінювання Довжина хвилі, нм Допустима густина потоку енергії, Вт/м2
А 380...315
В 315...280 0,05
С 280...200 0,001

До заходів захисту від УФВ належать конструкторські та технологічні рішення, які або усувають генерацію УФВ, або знижують його рівень. Застосовується екранування джерел УФВ. Екрани можуть бути хімічними (хімічні речовини, які містять інгредієн­ти, що поглинають УФВ) і фізичними (перепони що віддзеркалюють або поглинають промені). Ефективним засобом захисту від дії УФВ є одяг, виготовлений із спеціальних тканин, що затримують УФВ (наприклад, із попліну, бавовни). Для захисту очей використовують окуляри із захисним склом. Руки захищають рукавицями.

Інфрачервоне (теплове) випромінювання (ІЧВ) виникає під час руху молекул речовини, тобто інфрачервоне випромінювання виділяють усі тіла, які мають температуру вищу від абсолютного нуля, тобто (-273 °С). ІЧВ є некогерентним і має широкий спектр. Переходи атомів з одного близького енергетичного рівня на іншій та молекул між обертовими та коливальними енергетичними рівнями також супроводжуються випромінюванням, яке лежить здебільшого в інфрачервоній частині спектру. На цих явищах ґрунтується застосування ІЧ випромінювання в науці і техніці.

Різноманітність застосовуваних джерел та їх температурних характеристик зумовлює відмінності в спектрі та інтенсивності опромінення працюючих. Інфрачервоні промені, частота яких перебуває між частотою видимої частини спектра та частотою радіохвиль (діапазон довжини хвилі ІЧ випромінювання 7·10 ...1·10 м), є невидимими для ока. У випромінюванні будь-якого тіла, що має температуру до 500°С, переважає тільки ІЧ. випромінювання. За температури понад 500°С випромінювання зміщується в червоний бік спектра, а за температури 1000°С і вище – в бік ультрафіолетового, тобто з підвищенням температури тіла зміщується спектральний склад його випромінювання. Із збільшенням температури джерела випромінювання максимум енергії випромінювання переміщується в бік більш коротких хвиль.

Вплив інфрачервоного випромінювання на люди­ну залежить від довжини хвилі, що випромінюється, й від глиби­ни проникнення променів. В залежності від цього інфрачервоне випромінювання поділяють на три ділянки: А, В та С. А - ближня (короткохвильова) що має λ= 0,7...1,4 мкм, характеризується високою проникністю крізь шкіру. В – середня або середньохвильова з λ = 1,4...3,0 мкм - поглинається шарами дерми та підшкірною жировою тканиною. С - далека (довгохвильова) з довжиною хвиль λ = 3,0 ...1000 мкм - поглинається епідермісом.

Інфрачервоне випромінювання, що потрапляє на тіло людини, впливає, перш за все, на незахищені його ділянки (обличчя, руки, шию, груди, очі). Основним його проявом є тепло, яке проникає на деяку глибину в тканини. Тіло людини може витримувати інфрачервоне випромінювання певної густини потоку енергії, яка вимірюється в Вт/м2.

ІЧВ інтенсивністю 420 Вт/м² вважається сприятливим для організму, а вже понад 440 Вт/м² є дискомфортним. При цьому в організмі спостерігається підвищення вмісту вільних радикалів. За інтенсивності ІЧВ понад 460 Вт/м² (гіпотермічна інтенсивність) відбувається хемілюмінесценція крові. При інтенсивності потоку випромінювання в інтервалі 560...1050 Вт/м2 настає межа, коли людина не витримує дію інфрачервоного випромінювання. Знаходження людини протягом тривалого періоду часу в зоні інфрачервоного випромінювання значної потужності, як і при дії високих температур, впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему (збільшується частота серцебиття, змінюється артеріальний тиск, прискорюється дихання), порушує тепловий баланс в організмі, що призводить до посиленого потовиділення, втрати необхідних для організму люди­ни солей. Діючи на очі, інфрачервоне випромінювання викликає помутніння кришталика, опік сітківки, кон'юнктивіти.

Нормована допустима густина потоку енергії інфрачервоного випромінювання на робочому місці залежить від ділянки випромінювання:

Для ділянки А нормована густина потоку енергії не повинна перевищувати 100 Вт/м2 при опроміненні 50% тіла і більше.

Для ділянки В - 120 Вт/м2 при опроміненні поверхні тіла в межах 25-50%.

Для ділянки С - 150 Вт/м2, якщо опромінюється не більше 25% поверхні тіла.

Нормами передбачено тривалість опромінення і перерв, які залежать від густини потоку опромінення.

Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання ви­користовують декілька способів.

Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при відда­ленні від джерела випромінювання густина потоку енергії змен­шується пропорційно відстані до нього.

Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання.

Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень, направлених на теплоізоляцію випромінюваної поверхні матеріалами що знижують температуру поверхні випромінювання. Такими є матеріали, які володіють теплоізолюючими властивостями, наприклад, азбест, скловата, цегла та ін.

Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екранів, які можуть бути відбиваючими або теплопоглинаючими. Для охолодження використовують водяні завіси з водяної плівки.

Індивідуальні засоби захисту: спецвзуття, спецодяг, який витримує високі температури і захищає від інфрачервоних випромінювань, який водночас є м'яким і повітронепропускним (брезент, сукно). Для захисту очей використовують спеціальні окуляри зі скельцями жовто-зеленого або синього кольору, які не протускають ІЧВ.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.