Суспільне господарство. Натуральне і товарне господарство

ТЕМА 2 ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇЇ ВИРОБНИЦТВА

з дисципліни "Основи економічної теорії"

ЧАС - 2 ГОДИНИ

м. Донецьк - ДЮІ

План лекції:

Вступ

1. Суспільне господарство. Натуральне та товарне господарство.

2. Товар і його властивості.

3. Гроші як категорія товарного виробництва.

4. Ціна в ринковій економіці. Теорії цін.

Висновки

Основна навчальна література:

1. Богачев В.И., Дидоренко Э.А. Экономико-правовые вопросы рыночных отношений. Луганск.: Книжковий свiт, 1998. - с. 7-37.

2. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учеб. пособие. – Харьков: ТОВ «Р.И.Ф.». – 2002. – 640 с.

3. Гукасьян Г.М. Экономическая теория: ключевые вопросы: Учеб. пособие. – М.: Инфра-М. - 2000. – 198 с.

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.

5. Ефимова Е.Г. Экономика для юристов: Учебник. – М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 1999. – 472 с.

6. Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А. Райзберга. - М.: ИНФРА-М, 1997. - с. 97-112, 225-264.

7. Мочерний С.В. Економічна теорія: Підручник / С.В. Мочерний, М.В. Довженко. – К.: ВЦ „Академія”. - 2004. – 855 с.

8. Основи економiчних теорiй: Навчальний посiбник / За заг. ред. доц. Петрової К.Я. - Харкiв: ун-т внутр. справ, 1999. - с.39-42, 53-58.

9. Основи економiчної теорiї: полiтекономiчний аспект: Пiдручник для студ. економiчних вузiв i фак-тiв. /Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Канiщенко та iн.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища шк. 1997.- с. 168-180.

10. Основи економiчної теорiї: посiбник / авт. кол.: C.В. Мочерний, С.А. Єрохiн, Л.О. Канiщенко та iн.; За ред. С.В. Мочерного. - К.: ВЦ "Академiя", 1997. - с. 138-158.

11. Экономическая теория (политическая экономия): Учебник / под ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Российская экономическая академия. – 2000. – 588 с.

12. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.Д. Камаева. - 10-е изд., перераб. и доп. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 592 с.

Нормативна та довідкова література:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - №49-50. – С. 6-27.

2. Програма “Україна – 2010”. Розроблена на виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 року № 43. – К., 1999. – 92 с.

3. Економіка України за січень-грудень 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2005. - № 15. – 27 січня. – С. 1, 5-6.

4. Економіка України за січень-грудень 2005 року // http://www.ukrstat. gov.ua

Додаткова література (для підготовки рефератів):

1. Анікушин С. Теорія вартості в контексті сучасної економіки // Управління сучасним містом. - 2004. - № 4-6. – С. 168-172.

2. Батура А., Головата І. теорія цінності в оцінках українських економістів на межі ХІХ-ХХ вв. // Економіка України. – 2002. - № 7. – С. 57-61.

3. Білобловський С.В. Ціноутворення як складовий елемент управління підприємством // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. - № 9. – С. 13-17.

4. Джумагельдиева Г. Применение обычных цен в хозяйственой деятельности // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. - № 4. – С. 12-14.

5. Захарченко В.І. „Золотий час” безгрошових розрахунків у промисловості // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. - № 12. – С. 12-17.

6. Злупко С.М. „Паперові гроші та метал” М.І. Туган-Барановського уперше українською мовою // Фінанси України. – 2005. - № 2. – С. 154-156.

7. Іванов С. Структура н оптимізація параметрів суспільного виробництва // Банківська справа. – 2005. - № 1. – С. 36-44.

8. Кириленко В., Кириленко Л. Теорія ціни й сучасне ціноутворення в Україні // Економіка України. – 2002. - № 8. – С. 56-60.

9. Крамаренко Г.О. Ціноутворення в умовах ринкових реформ // Фінанси України. – 2005. - № 4. – С. 54-60.

10. Кучеренко С.Ю. Ціновий механізм олійно-жирового підкомплексу України // Фінанси України. – 2005. - № 8. – С. 54-60.

11. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України. – 2002. - № 9. – С.52.

12. Саенко Д.В. Особенности воспроизводственного процесса в Донецкой области: проблемы и пути решения // Экономика и право. – 2004. - № 3. – С. 87-92.

13. Чуркина Е.С. Ценовая стратегия предприятия: анализ подходов // Экономика и право. – 2004. - № 3. – С. 78-82.

14. Шевченко А., Жученко В., Ніколенко С. Маржиналізм: історія, теорія, практика// Економіка України. - 1999. - № 8. - с.55-61.

ВСТУП

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних та нематеріальних благ та послуг. Суспільне виробництво в ході свого розвитку зазнало таких форм господарювання, як натуральне та товарне господарство (виробництво). Історично першою формою суспільного виробництва, яка панувала протягом довгого часу, було натуральне виробництво, яке було спрямовано на задоволення власних потреб виробника та членів його родини. Зараз цей тип виробництва в певній мірі зберігається у різних країнах, наприклад, при веденні особистого підсобного господарства. В сучасних умовах переважним стало товарне господарство, за яким товари, послуги та інші блага виробляються для продажу, а не для власного споживання.

В умовах товарного господарства продукт праці набуває форму товару. В свою чергу, товар є різновидом блага (матеріального чи нематеріального), що реалізується за гроші шляхом купівлі-продажу. Однією з різновидів товару, в свою чергу, є послуга. Товар має дві властивості – споживну вартість (корисність) та вартість.

Споживна вартість, вартість та ціна товару мають грошове вимір. Гроші виникли в результаті тривалого історичного розвитку суспільства і являють собою особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Гроші в ході їх застосування можуть виконувати певні функції.

Існує багато теорій вартості (цінності) товару, що визначають його ринкову ціну. Такі теорії можна об’єднати в три групи: витратні, результативні та комплексна теорія ціни.

Мета цієї теми – визначити форми суспільного виробництва, сутність натурального та товарного господарства, поняття товару та його властивості, сутність, еволюцію та функції грошей, поняття та види грошових систем, зміст категорій ціні, вартості та цінності, витратні та результативні теорії ціни, комплексний неокласичний підхід до визначення ціни.

В результаті вивчення теми курсанти, студенти та слухачі повинні знати: поняття суспільного виробництва, простого і розширеного відтворення, етапи розвитку натурального й товарного господарства, категорії споживчої вартості та вартості товару, сутність двоїстого характеру втіленої у товар праці, класифікацію товарів, сутність грошей та їх функції форми вартості, закони грошового обігу, поняття купівельної спроможності грошей, зміст грошової системи країни, основні теорії ціни вартості та цінності.

Практичні навички, якими повинні володіти курсанти, студенти та слухачі за підсумками вивчення цієї теми, включають вміння: аналізувати суперечності товарного виробництва в сучасних умовах, розрізняти просте та розширене відтворення, розраховувати й оцінювати необхідну грошову масу в обігу, вартість товару, граничну та сумарну корисність та граничну та сумарну продуктивність засобів праці.

Суспільне господарство. Натуральне і товарне господарство

L Суспільне виробництво - сукупна організована діяльність людей з перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Суспільне виробництво включає матеріальне та нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага та надають матеріальні послуги.

Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, що задовольняють духовні та соціальні потреби людей

В свою чергу, до матеріального виробництва входять такі галузі, як:

E промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, ремеслене та особисте господарство;

E комунальне господарство та побутове обслуговування;

E транспорт і зв'язок;

E торгівля, заготівлі, матеріально-технічне забезпечення.

Нематеріальне виробництво включає охорону здоров’я, освіту, культуру, мистецтво, науку, інформаційну діяльність, спорт, туризм, виробництво нематеріальних цінностей та надання нематеріальних послуг (правоохоронна діяльність, судочинство й ін.).

Виробництво матеріальних благ є основою життя будь-якого суспільства. Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.

Історично первинною формою виробництва було натуральне господарство, в якому продукти праці спрямовувалися на задоволення власних потреб виробників. Економічною основою натурального господарства служить сільське господарство (перш за все землеволодіння). Натуральне виробництво існувало у первісному суспільстві, на ньому також ґрунтувалися патріархальне селянське господарство та феодальне помістя. У всіх цих випадках члени общини або селянські сім'ї споживали в основному тільки ті продукти, які виробляли самі. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у межах окремих господарських одиниць. При цьому робоча сила позбавлена мобільності, вона виробничо та територіально закріплена.

У натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в нематеріалізованому вигляді, як прямі відносини між учасниками створення благ. Матеріальні блага переважно не передавалися на сторону і не купувалися, тобто вони не обмінювалися. Суспільство, в якому панувало натуральне господарство, складалося із великої кількості роздрібнених, розрізнених та однорідних господарських одиниць: патріархальних селянських сімей, примітивних сільських общин, феодальних помість. Кожна така одиниця виробляла всі види робіт, починаючи від добування різних видів сировини і закінчуючи підготовкою їх до споживання.

Хоча при натуральному господарстві існувала рівність окремих індивідів, проте таке господарство було основою бідності, а не багатства. Це пов'язано з наступними характерними рисами натурального господарства: нерозвиненістю суспільного поділу праці, відсутністю спеціалізації, замкненістю організаційно-економічних зв'язків, обмеженістю виробництва та капіталу, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Таке виробництво було малоефективним, а рівень життя його працівників - низьким. Тому і прогрес у розвитку продуктивних сил та суспільства був дуже повільним.

Таким чином, натуральне виробництво - це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання.

З удосконаленням знарядь виробництва окремі матеріальні блага починають виробляти з надлишком та обмінюють на блага, яких не вистачає. Тобто поступово окремі первісні общини, селянські господарства починають виробляти матеріальні цінності для обміну. Внаслідок цього у суспільному виробництві відбуваються суттєві зміни. Працівнику вже немає необхідності створювати всі матеріальні блага, які йому потрібні, оскільки він може обміняти продукти своєї праці на ті, яких у нього немає. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувається перехід до загального товарного господарства. Виникає новий тип виробництва - товарне.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.

Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Виникнувши між общинами, обмін товарів проник і всередину їх. Дальший розвиток товарного виробництва відбувався у межах рабовласницького та феодального суспільства, в яких товарне виробництво співіснувало з натуральним. Пізніше товарне виробництво як ефективніша форма господарювання починає переважати натуральне і, нарешті, стає домінуючим у капіталістичному суспільстві. Тут товарні відносини поширюються на всі фактори виробництва - засоби виробництва та робочу силу.

Однак це не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні зберігається у слаборозвинутих країнах. У середині ХХ ст. в їх натуральному і напівнатуральному виробництві було зайнято 50-60 відсотків населення. Деякі його прояви мають місце і в умовах розвинутої економіки (наприклад, натуральне підсобне господарство). В несприятливих для суспільства умовах (криза, війна) може з'явитися тенденція до натуралізації виробництва.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. В історії виділяють три, так звані, великі поділи праці: 1) відділення землеробства і скотарства; 2) виділення ремесел; 3) виділення торгівлі, як спеціальної форми діяльності. В подальшому поділ праці розвивався в напрямку виділення окремих операцій (поопераційний) та появи часткового робітника. Зворотною стороною цього процесу є кооперація праці.

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість товаровиробників. Тобто, це таке становище, за якого товаровиробники самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів.

До визначальних рис товарного господарства слід віднести: суспільний поділ праці, економічна відособленість виробників, еквівалентність відносин, ринковий зв'язок між виробниками і споживачами, визнання суспільного характеру праці через ринок, здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу, виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду, наявність конкуренції, вільне ціноутворення.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і капіталістичне (підприємницьке).

Просте виробництво засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва, відсутність купівлі-продажу робочої сили як товару. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

Просте й капіталістичне (підприємницьке) товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо. Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці - це одна особа, тоді як при капіталістичному виробництві виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника та членів його сім'ї. Капіталістичне виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво, як правило, ґрунтується на ручній праці та нескладній техніці, а капіталістичне - на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.

Виділяються ще два типи товарного виробництва: перший - із стабільною (охоплює період до другої половини ХХ ст.), другий - з безперервно поновлюваною номенклатурою товарів (розпочався у другій половині ХХ ст.).

Висновки по питанню 1:

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей з перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Суспільне виробництво включає матеріальне та нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага та надають матеріальні послуги.

Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, що задовольняють духовні та соціальні потреби людей

Основними історичними формами суспільного виробництва є натуральне виробництво, в якому продукти праці виробляються безпосередньо ля споживання, та товарне виробництво, де продукти праці виробляються з метою продажу. Товарне виробництво, в свою чергу, поділяється на два типи: просте та капіталістичне (підприємницьке, або розвинуте), а також на виробництво зі стабільною та з безперервно поновлюваною номенклатурою товарів.

Поиск по сайту: