Внутрішні води Антарктиди

КЛІМАТ, ВНУТРІШНІ ВОДИ,

РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ АНТАРКТИДИ

______________________________________________________________________________________________________________

Основні питання:

1. Клімат Антарктиди.

2. Внутрішні води.

3. Рослинність і тваринний світ Антарктиди.

Рекомендована література.

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.

2. Галай И.П., Жучкевич В.А., Рылюк Г.Я. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Ч. 2. Северная Америка, Южная Америка, Африка, Австралия, Океания, Антарктида, Мировой океан: Учеб. пособие. – Минск: Университетское, 1988.

3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю.Г.Ермаков, Г.М.Игнатьев, Л.И.Куракова и др.; Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

Клімат Антарктиди

Ніде на Землі не спостерігається такої постійності низьких температур протягом всього року, і ніде не зареєстровані такі низькі температури, як на Антарктичному материку. Тут знаходиться світовий полюс холоду. Середня річна температура повітря у внутрішніх районах (плато Радянське) – 57⁰С. А на станції “Восток” російськими дослідниками була зареєстрована температура – 88,3⁰С.

Сонячна радіація. Внаслідок значної висоти материка і сухості холодного повітря сумарна радіація в Антарктиді влітку дуже висока. Центральна Антарктида влітку отримує стільки ж сонячної енергії, скільки Ташкент, а за рік стільки, скільки її отримують екваторіальні широти. Проте головну роль у формуванні клімату Антарктиди грає материкове зледеніння, що являє собою найбільше у світі джерело холоду. Температура в середині льоду дуже низька і обраховується десятками градусів нижче нуля. Льодяна поверхня Антарктиди володіє і величезною здатністю відбивати сонячні промені. Від 70 до 90 % сумарної сонячної радіації відбиває назад в атмосферу. Слід також мати на увазі, що майже вся Антарктида лежить поза полярним колом. Взимку над нею царюють сутінки, а в центральній частині багатомісячна полярна ніч. Все це обумовлює різко від’ємний радіаційний баланс материка. Лише оазиси мають додатній річний радіаційний баланс, оскільки поверхня скель відображає сонячної енергії всього близько 20 %. Скали нагріваються і нагрівають повітря над собою.

Атмосферна циркуляція. Над Антарктидою розміщується антициклон, пов’язаний з постійним і сильним охолодженням повітря над поверхнею льоду. Маси холодного повітря стікають з високих центральних плато, утворюючі дуже сильні південно-східні стокові вітри на окраїнах материка. Над океаном навколо материка існує зона відносно низького тиску і циклонічної діяльності з переважанням постійних західних вітрів. Над антарктичним антициклоном розміщується висотний циклон, в який до висоти 14 км притікає тепле повітря з океану, що приносить вологу всередину Антарктиди і живіть льодяний щит.

Вітри всередині Антарктиди відносно слабкі. Проте над оточуючими Антарктиду водними просторами звичайні шторми і урагани, які супроводжуються низькою хмарністю, туманами і снігопадами. На окраїнах материка сильні стокові вітри, швидкість яких досягає 30-50 м/сек., а окремі пориви – до 90 м/с. Особливо сильними стоковими вітрами відрізняється Земля Аделі, яку іноді називають країною бур. Сила і стійкість стокових вітрів у різні сезони року відмінні. Влітку на узбережжі може стояти штильова погода. Взимку стокові вітри дмуть регулярно, поступово підсилюючись до урагану, особливо якщо до узбережжя підходить циклон.

Майже всі свої опади Антарктида отримує у твердому вигляді, але на Антарктичному півострові і навіть на станціях “Мирний” і “Литл-Америка” відомі випадки випадання дощу. Вся Антарктида в середньому отримує 200 мм опадів на рік, 400-600 мм на узбережжі, до 50-80 мм – на плато Радянському.

Зима в Антарктиді. Зима триває з квітня по вересень. Взимку на плато Радянському чотири місяця царює полярна ніч. Протягом полярної ночі відбувається дуже сильне вихолоджування повітря і царюють дикі морози: температура опускається до – 80⁰С і нижче. Стоїть мало вітряна погода. А на окраїнах материка, наприклад, на станції “Мирний”, в цей час панують майже неперервні шторми, які переходять в урагани. Проте морози тільки в рідких випадках сягають 40⁰С. Відомий австралійський дослідник Антарктиди Д.Мусон після своєї першої зимівлі в районі Землі Аделі (1911-1914 рр.) так охарактеризував погоду узбережжя цього материка: “Ми оселились на краю величезного материка, де льодяне дихання великої полярної пустелі, збільшуючи нищівну силу вічної завірюхи, гнало морські хвилі на північ. Ми відкрили прокляту країну. Ми знайшли царство завірюхи і вітрів”. За 95 років з моменту зимівлі Моусона погода в Антарктиді не змінилася на краще. Урагани на узбережжі як і раніше лютують із страшенною силою. Нічого подібного немає в Арктиці, хоча там теж холодно і теж бувають, а іноді доволі тривалий час, завірюхи. Але і морози, і завірюхи в Арктиці вдвічі слабкіші, ніж в Антарктиді.

Літо в Антарктиді. Літо триває з грудня по лютий. Протягом 4-х місяців на плато Радянському триває полярний день. Погода мало вітряна і малохмарна. Неперервний потік сонячної радіації нагріває повітря до – 30⁰С. В “Мирному” часто царює безвітря. Температура повітря біля 0⁰С. У напрямку узбережжя беруть численні струмки. Сніг в Антарктиді тане інтенсивно тільки біля краю материка, особливо біля темних скель. Проте з віддаленням від берега на декілька десятків кілометрів танення снігу майже припиняється.

Внутрішні води Антарктиди

Текучих вод в Антарктиді майже немає. Є лише тільки підльодовикові потоки, які місцями впадають в море, а також тимчасові наземні потоки. Останні виникають в оазисах Антарктиди влітку, під час танення снігу і льоду. Талі води прокладають русла і утворюють річки. Швидкість їх течії дорівнює 5 м/сек., а глибина – 1,5 м. В оазисах Землі Вікторії деякі річки сягають 30 км довжини. Проте діють вони лише 1-2 місяці на рік. Коли танення зменшується, стік припиняється і русла замерзають. Залишаються численні озера, що поповнили за літо запаси вологи і тепла. Ці озера різноманітні за температурним режимом і солоністю. Зустрічаються як ультрапрісні, так і ультрасолоні озера з солоністю, яка перевищує морську в десятки разів. Влітку більша частина озер звільняється від льодяного покриву і сонячна радіація нагріває воду деяких з них до + 10...+ 12⁰С.

Найбільш великими і відомими із озер Землі Вікторії є Ванда, Бонні і Фриксель. Всі вони постійно вкриті льодом товщиною 4 м. Перші ж роботи по вивченню озер привели до сенсаційних відкриттів. Американські дослідники, вивчаючи озеро Ванда в 1961 р. знайшли біля дна, на глибині близько 60 м, насичений солями шар води, що має температуру + 27⁰С. У зв’язку з цим були запропоновані різні гіпотези для пояснення цього загадкового явища: приток вод гарячих джерел, приток тепла із глибин Землі. Проте новозеландські геологи встановили, що донні відклади озера холодніші придонного шару води, отже тепло не може поступати в озеро зі дна. Дослідники прийшли до неочікуваного на перший погляд висновку, що тепло приходить зверху і ймовірне його джерело – сонячна радіація. А основних причин акумуляції і збереження тепла декілька: 1) виключна чистота води в озері, яка дає можливість сонячним променям проникати на значну глибину; 2) високий вміст солей в придонному шарі, що робить воду важкою і малорухливою.

Поиск по сайту: