Історія створення служби «Телефон Довіри» та функціонування її за кордоном

Студента 31 групи педагогічного факультету

Никодимова Богдана

Ізмаїл

Вступ

За останні двадцять років «Телефони Довіри» стають все більш поширеним явищем в соціально-психологічній культурі нашої країни. У сучасному суспільстві людина відчуває величезну кількість стресів. В умовах політичної, економічної і духовної кризи цінності людини, як індивідуума, знаходяться під загрозою. Навіть в оточенні безлічі людей ми інколи відчуваємо себе самотніми і переживаємо емоційні страждання. Міжособове спілкування часто настільки поверхневе і короткочасне, що деяким людям стає важко знайти друзів і в скрутні хвилини життя ні з ким поговорити, поділитися своїми проблемами і отримати підтримку. У цій ситуації робота «Телефону Довіри» набуває особливої актуальності, оскільки пропонує тимчасову, але миттєву підтримку будь-кому, хто її потребує.

Телефон довіри — це служба, яка надає населенню екстрену психологічну допомогу по телефону. Вона вважається однією з форм психопрофілактичної роботи, соціально-терапевтичної допомоги, адресованої особам, що знаходяться в кризових станах.

Особливості служби «Телефон Довіри»:

є організацією з власними цілями, цінностями, структурою і внутрішніми правилами;

надає психологічну допомогу абонентові;

надає допомогу переважно в екстрених ситуаціях або в екстремальному стані абонента.

Основна мета Телефону Довіри — дати можливість будь-якій людині, яка знаходиться в кризовому душевному стані, отримати кваліфіковану, своєчасну психологічну підтримку по телефону.

Ці служби забезпечують особам в тяжкій ситуації негайний телефонний зв'язок із співчутливим анонімним слухачем, який володіє особливою технікою роботи з абонентом по телефону.

Зазвичай це психологи, психіатри, психотерапевти. У деяких кризових центрах до такої роботи залучають волонтерів.

Існують дві позиції в розумінні суті «Телефонів Довіри»: професійна і волонтерська. Зараз у світі існують обидва типи («Підліткові телефони довіри», «Молодіжні лінії» — приклад волонтерської моделі), проте все частіше з'являються змішані моделі. Професіонал-психолог в цьому випадку об'єднує в собі і професійні якості (знання, уміння, володіння спеціальними методами консультування), і волонтерські (уміння слухати, співпереживати, бути автентичним і щирим у вислові своїх відчуттів).

Психологічна допомога по телефону має ряд переваг. По-перше, вона доступна, оскільки більшість «Телефонів Довіри» працюють щодня і цілодобово, а саме звернення по телефону можливе в тих випадках, коли не можна зустрітися з консультантом особисто. По-друге, консультації по «Телефону Довіри» безкоштовні. По-третє, дотримується анонімність як абонента, так і консультанта, і конфіденційність спілкування гарантується. Нарешті, Телефон Довіри призначений не для організації традиційної психотерапії, а головним чином для того, щоб людина, що зазнає труднощів, могла знайти співбесідника, позбавитися від виниклої емоційної напруги, поділитися своїми переживаннями, отримати підтримку для зміни свого пригніченого емоційного стану. Розмова з консультантом дозволяє багатьом не залишитися наодинці зі своїми відчуттями

Історія створення служби «Телефон Довіри» та функціонування її за кордоном

Історія становлення телефонної служби психологічної допомоги населенню ведеться з початку століття. У 1906 р. пастор Уоррен заснував в Нью-Йорку так звану лігу “Врятуйте життя”, метою якої було надання моральної і психологічної підтримки по телефону. Анонімність телефонної розмови, як вважав Уоррен і його сподвижники, додає бесіді довірчий характер, допомагаючи людині, що потрапила в критичну ситуацію, розкрити свої душевні переживання.

У Європі цей процес почався після другої світової війни, коли в 1948 р. психіатри Х. Хофф і Е. Рінгель організували центр «Лікарська допомога людям, утомленим від життя»; що об'єднав допомогу по телефону і очний прийом. Перша «лінія довіри» з'явилася в 1953 році в Лондоні. У 1958 р. англіканський священик Чад Вару (Chad Varah), уражений самогубством 14-річної дівчинки, яка боялася захворіти венеричною хворобою, оголосив свій номер телефону і призвав всіх самотніх, тих, що зневірилися, розгубилися і мають суїцидальні наміри людей дзвонити йому. Несподівано для нього самого дзвінків виявилося більше ніж він очікував. Свою допомогу Чад Вару назвав “терапією вислуховування”. Незабаром у нього з'явилося багато прибічників. Так, зародився рух “Самаритяни” (The Samaritans), філософія якого побудована на пошані і терплячості у відносинах між людьми. Згодом «Самаритяни» перетворилися на самостійну інтернаціональну організацію «Befrienders International» («Міжнародна дружня допомога»). Кількість служб телефонної допомоги постійно зростала, утворивши в результаті розвинену мережу. І для взаємної підтримки цих організацій в 1959 р. в Женеві був створений Міжнародний центр інформації, а в 1960 р. там же при штаб-квартирі відбулася перша зустріч працівників невідкладної психологічної допомоги.

В іншому куточку земної кулі, в м. Сідней (Австралія) в 1960 році священик Алан Уокер глава Центральної методистської лінії заснував телефонну службу, названу “Лінія життя” (Life Line), яке також згодом розвинулася у всесвітню мережу, більш ніж з 200 Центрами Лінії в 12 країнах. Ці центри, надаючи кваліфіковану допомогу, розвивали свої принципи християнського служіння під девізом: "Допомога так само близька, як і телефон".

До соціалістичних країн ідеї Чад Вари дійшли в 1966 р. Організація такої допомоги спочатку йшла важко. У 1967 р. в Гданську і Вроцлаві незалежно один від одного почали працювати два відділення допомоги по телефону. Вони були названі “Телефоном довіри”. (Прийнято вважати, що дана назва міцно увійшла до професійного лексикону і стала загальновідомою у нас саме завдяки впливу польського досвіду.) Факт створення телефонної служби мав велике суспільне значення: він продемонстрував новий метод запобігання суспільній патології, вказав невідомий доти напрям діяльності. До назви “Телефон довіри” в Гданську додали визначення “анонімний друг”, бажаючи підкреслити безкорисливість і конфіденційність допомоги, що надається.

Спочатку служби "Телефон Довіри" організовували як центри запобігання суїцидам. В даний час "Телефон Довіри" надає послуги особам, які переживають будь-який вид емоційної кризи.

У різних країнах ці служби називаються по-різному. Наприклад, в Іспанії — "Надія", в Германії — "Духовна Допомога", в Швейцарії — "Протягнута Рука", в Австралії — "Лінія Життя", в США працюють "Кризові Лінії", "Гарячі Лінії" та інші. У слов'янських країнах закріпилася назва "Телефон Довіри".

Подібна допомога благотворно впливає на стрес, психологічну кризу й зменшує прагнення до самогубства. Вона доступна для звернення до будь-якої години дня й ночі й саме це часто рятує життя людей. Основне організаційне завдання служб «Телефон Довіри» полягає у відборі й підготовці добровольців, що вміють вислухати, зрозуміти, виявити співчуття й духовну підтримку тим, хто в ній бідує. На сьогоднішній день такі служби є дуже розповсюдженими по всьому світу і далі розвивають систему ефективного надання підтримки.

Поиск по сайту: