Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Т.8 Керівництво та лідерство

1. Керівництво, лідерство та влада.

2. Теорії і стилі керівництва.

3. Ситуаційні підходи до керівництва.

 

 

1. Керівництво – це процес використання влади заради впливу на людей.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей, тобто – це знаряддя впливу. Вплив – це така поведінка людини, яка активно діє на поведінку, почуття, стосунки інших людей.

Адміністративне керівництво – це вплив та керівництва на управління діяльністю організації.

Елементи адміністративного керівництва:

1) наявність підлеглих;

2) розподіл влади;

3) обов’язкове підпорядкування підлеглих керівникам.

 

Управління базується на формальній можливості впливу на людей. Керівництво є використанням непримусового впливу. В процесі використання влади існує баланс влади: прямо пропорційна залежність – влада керівника тим більша, чим більша залежність підлеглого від керівника.

Для реалізації влади необхідно створити умови залежності підлеглого від керівника.

Залежність – це ситуація, при якій виконавець змушений діяти так, бажає керівник.

Інструментом впливу на підлеглих є можливість керівника впливати на задоволення їх потреб.

Існує різниця між такими поняттями як керівник і лідер.

Керівництво базується на виключному праві (за офіційним статусом посадової особи) на прийняття рішень і контролі за їх виконанням, тобто це реалізація посадовою особою владних повноважень.

Лідерство засноване на особистому авторитеті керівника.

Види авторитету:

1 – формальний авторитет – ґрунтується на здатності керівника мотивувати власні розпорядження і контроль їх виконання.;

2 – особистий авторитет – ґрунтується на особистих якостях керівника: компетентність, товариськість, шарм, толерантність тощо;

3 – повний авторитет – це поєднання формального і особистого авторитету.

 

Влада – це цілеспрямований вплив на поведінку людей, який приводить до виникнення, зміни або припинення стосунків між людьми.

Влада – це право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер в межах організації.

 

Форми влади:

1 – влада, заснована на силі примусу ( загрози, страх втратити роботу, штрафи і т.п.);

2 – влада, заснована на винагородах. За умов такої влади в організації простежується зв'язок між зусиллями та стараннями працівників, результатом їх роботи та оцінкою керівника – преміями, визнанням заслуг, ставленням в приклад, можливістю кар’єрного росту;

3 – влада спеціаліста ( експертна влада) базується на високій кваліфікації, досвіді, глибоких знаннях керівника. Дії такого керівника сприймають без критики, як «істину в останній інстанції»,їх не піддають сумніву. Керівник такого типу вирішує конфлікти, суперечки, обирає напрямок діяльності;

4 – еталонна влада (харизматичний вплив) базується на особистих магнетичних якостях лідера. Такий керівник сприймається як взірець, підлеглі прагнуть слідувати за ним, копіюють його поведінку;

5 – законна або традиційна влада базується на офіційному статусі керівника. Керівна посада передбачає управлінські дії, а підлеглі зобов’язані виконувати певні дії в межах посадових обов’язків. Така влада притаманна формальному лідеру;

6 – влада, заснована на взаємодії з підлеглими; Керівники передають частину своїх функцій підлеглим, залишають собі лише основні функції керівника, які не можуть бути виконані підлеглими;

7- інформаційна влада витікає із знання керівником всіх аспектів діяльності організації. Керівник є універсальним спеціалістом, володіє повною інформацією, консультує підлеглих. Працівники виконують розпорядження і доручення як би в обмін на інформацію.

2. Соціологи, вчені інших галузей намагалися визначити особливі риси характеру, які відрізняють лідера від звичайної людини. Всі вони прийшли до висновку, що індивідуальні риси особистості майже не впливають на формування особистості як лідера, вони не можуть відігравати роль критерію при виборі керівника. Едвін Гізелі, який присвятив аналізу цієї проблеми біля 20 – ти років, склав перелік основних рис характеру та здібностей, важливих для лідера:

1 – авторитарні нахили;

2 – значні професійні досягнення;

3 – рівень освіти;

4 – прагнення до самореалізації;

5 – самовпевненість;

6 – рішучість;

7 – походження із робітників;

8 – ініціативність.

 

Теорії керівництва:

Девід МакГрегор наприкінці 50-тих років розробив теорії Х та Y, що характеризують стилі управління. Спираючись на класифікацію А.Маслоу та на ту обставину, що керівники організацій не використовують повністю творчу енергію підлеглих, МакГрегор виявив дві концепції поведінки людей.

 

Теорія Х виражає класичний підхід до влади. Ця теорія базується на традиційному підході до управління, підпорядкуванні дій людей вимогам організації. Мотивація праці, контроль, виконання посадових обов’язків вимагають активних дій керівника. «Людина не хоче працювати, уникає відповідальності, її треба змушувати до виконання будь – чого». Примус і контроль вимагають значних зусиль від керівника.

 

Теорія Y виражає демократичний підхід до влади, вона представляє її як співробітництво керівника і виконавців. Колектив прагне до виконання спільної мети , трудові зусилля , результати і винагороди взаємопов’язані, люди не бояться і не уникають відповідальності.

 

Незважаючи на різноманітні індивідуальності керівників (ділові, моральні, соціальні та психологічні якості), їх можна розрізнити три типи керівника в залежності від стилю поведінки керівника:

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.