Норми вживання кiлькiсних числiвникiв

МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Методичні рекомендації з дисципліни

«Українська мова за професійним спрямуванням»

Мета: орієнтувати студентів на на засвоєння граматичних норм числівників і займенників у професійному спілкуванні, на вибір правильного слововживання цих частин мови, допомогти у складних випадках російсько–українського перекладу. Мовні поради, вміщені тут, ґрунтуються на сучасних літературних нормах.

ЗМІСТ

1. Норми вживання числівника у професійному мовленні ............................ 3

2.Типовi помилки в мовностилiстичному використаннi числівників ........... 9

3. Питання для самоперевiрки. Числівник ...................................................... 10

4. Практичнi завдання . Числівник ................................................................... 11

5. Використання займенників у діловому, науковому та інших стилях

професійного мовлення .................................................................................. 17

6.Типовi помилки в мовностилiстичному використаннi займенникiв ......... 23

7. Питання для самоперевiрки. Займенник ....................................................... 24

8. Практикум ..................................................................................................... 24

9. Підсумковий тестовий модуль по темах “Числівник” І “Займенник”) ... 30

Бібліографічний список ..................................................................................... 36

Додаток А ........................................................................................................... 38

Додаток Б ............................................................................................................ 40

Література:

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський К.Г. Граматика української мови:

2. Морфологiя. – К.: Либiдь, 1993. – С.148–149.

3. Вихованець I.P., Городенська К.Г. Теоретична морфологiя української мови: Академiчна граматика української мови. – К.: Пульсари, 2004. – С. 161-164.

4. Дудик П.С. Стилiстика української мови: Навчальний посiбник. – К.: Академiя, 2005. – С.204–205.

5. Коваль А.Л. Практична стилiстика української мови. – К.: Вища шк., 1978. – С. 166-176.

6. Кулик Б.М., Масюкевич О.М. Збiрник вправ з стилiстики. – К.: Рад. шк., 1963. – С.188–190.

7. Сучасна українська лiтературна мова: Морфологiя. – К.: Наук. думка,1969. – С.246–24.

8. Пономарiв О.Д. Стилiстика сучасної української мови. – К.: Либiдь, 1992. – С. 163 (3–тє вид. – Тернопiль: Навчальна книга. – Богдан, 2000. – С. 162-163).

НОРМИ ВЖИВАННЯ ЧИСЛІВНИКА У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ

Норми вживання кiлькiсних числiвникiв

Стилiстичнi особливостi кiлькiсних числiвникiв виявляються здебільшого в їx зв’язках з iншими словами (несамостiйне вживання, тобто поєднання з iменниками, якi вказують на paxованi предмети; числiвник виконує квантативну функцiю) та частково у функцiонуваннi окремих числівникових форм i категорiй (самостiйне вживання, за якого числiвник передає суто кiлькiсне значення, виконує нумеративну функцiю)

1.Слово один (одна, одне)може вживатися в значеннi рiзних частин мови, зокрема:

 коли один субстантивується, у значеннi iменника (семеро до рота – один до роботи, один за одного менший);

 у значеннi прикметника, коли позначає поняття "спiльний", "единий", "самотнiй" (маємо одну мету, днював i ночував один);

 у значеннi займенника – неозначеного або означального (говорив з одним хлопцем, одного чудового дня);

 у значеннi прислiвника (вона цiлий день сидить i одно базiкає – постiйно, весь час);

 у значеннi часток (один Бог про це знає).

Форма один (одна, одне)може вживатися тiльки в однинi, а в множинi форму однiвикористовують у сполученнi з iменниками, якi мають тiльки форму множини (форма множини числiвника одинтодi позначає одиничність предмета): однi ножицi, однi дверi, однi джинси. 3астосована ж в інших умовах, форма однi набуває значення iнших частин мови:

*однi бабусi залишилися (= caмi – займенник);

*однi переможцi виступлять на телебаченнi (= тiльки – частка);

* зустрiвся з одними хлопцями (з якимись – займенник).

Таке вживання форми однiхарактерне для просторiччя; в лiтературному мовленнi треба вживати слова, наведенi тут у дужках.

Слово одину рiзних своїх граматико–семантичних значеннях уходить до складу численних фразеологiзмiв: одна голова добре, а двi краще; одна ластiвка весни не робить; одна нога тут, а друга там; одним махом; одним миром мазанi; один одного вартий. Уживаючись у прикметниковому чи в займенниковому значеннi, одину розмовному мовленнi може набувати експресивного забарвлення. Здебiльшого емоцiйно забарвленi форми iз зменшено–пестливими суфiксами створюють пестливо–спiвчутливi відтінки (одненький, однiсiнький). Все те, про що йшлося вище, не властиве книжним стилям. У них числiвники вживають переважно в їx основнiй функцiї – у функцiї числового позначення. Як лексичний i граматичний синонiм до числiвника одинвикористовують прикметник єдиний: єдиним фронтом, єдиним розчерком пера.

Числiвники, що позначають великi числа – тисяча, мiльйон, мiльярд (i бiльйон),трильйон, квадрильйон, квiнтильйон, секстильйон, септильйон,октильйон, нонильйон, децильйон, гугол (десять у сотому степені, гуголплекс(десять у степенi гугол), центильйон (мiльйон у сотому степенi, або одиниця iз600 нулями)5, – мають граматичнi ознаки iменникiв. Причому останніодинадцять (+ бiльйон) уживаються тiльки в науковому стилi. Першi три, крімцього, вживаються в офiцiйно–дiловому та публiцистичному стилях, а врозмовному та в художньому мовленнi здебiльшого виступають як iменники,що позначають предметно–збiрну велику кiлькiсть: Мiлiони зве з собою–мiлiони радо йдуть, бо се голос духа чуть (Iван Франко). "Тут можна говорити

лише про гiперболiзацiю, здiйснювану через числiвниковi форми". Так само вживаються нумералiзованi абстрактнi iменники безлiч, сила, тьма, гибель, хмара, море, океан, маса, купа, уйма: сила–силенна народу, тьма грошей, море людей. Паралельними до числiвникiв у розмовному мовленнi часто є рiзнi числовi iменники, що позначають кiлькiсть: п’ятiрка, пара, дюжина, десяток, десятка, сотня, трояк, троячка, копа, око",їх перевагою є те, що цi слова можуть мати при собi означення. Вони здебiльшого з будь–якими iменниками не сполучаються. Скажiмо, слово паравластиве розмовному мовленню. При ньому вживаються:

• iменники, що позначають двох осiб чи взагалi двох iстот, об’єднаних спiльною дiєю, станом, почуттям (пара молодят, пара фiгуристiв, пара волiв);

• iменники, що позначають два предмети, якi становлять одне цiле (пара черевикiв);

• як одне цiле виступають при словi парабудь–якi iменники в множинi, що позначають предмети роздрiбної торгiвлi (пара груш).

У ЗМI слово параiнколи неправомiрно поєднують з iншими iменниками: на пару слiв, на пару хвилин, двадцять двi пари штанiв.

З числiвниками два, три, чотириiменники сполучаються у формi Н.в. множини, КРІМ:

1. iменникiв iз суфiксами –анин, –янин, –ин, якi втрачають суфiкс –ину формах множини (татарин–татари, громадянин–громадяни). Тут треба використовувати форму Р.в.однини (два татарина, три громадянина). У розмовному мовленнi використовують збiрнi числiвники (двоє татар, троє громадян);

2. iменникiв, у яких Н.в. множини являє собою стару форму двоїни(око – очi, плече – плечi). Тут використовують тiльки Р.в.однини (два ока, два плеча);

3. iменникiв, якi в множинi мають суфiкс –ес–. Їх тут уживають тiльки в Р.в.однини (два неба, три чуда);

4. окремих iменникiв, що не пiдлягають лiчбi (сiль, cтapicть), що вживаються тiльки в множинi (ножицi, ясла), iменникiв IV вiдмiни на кшталт лоша–лошата, в яких також є вiдмiннiсть в основах однини й множини. Не можна сказати: "Сто тридцять три лошати (лошат); сімсот двадцять два (двi) ножицi (ножиць)". Тут варто вживати описовi звороти з лiчильними словами на кшталт душ, голiв, штук, примiрникiв тощо (Закуплено ножицi в кiлькостi семисот двадцяти двох; Лошат налiчується сто тридцять три голови).

При цьому варто зауважити, що поєднаний iз числiвником iменник у формi Н.в. множини має тут наголос на основі (показники́–два показники).

Форми деяких iменникiв у їx поєднаннi зі згаданими числiвниками розрiзняються залежно вiд семантичних особливостей цих iменникiв: три чоловiки (три представники чоловiчої cтатi) – три чоловiка (три особи).

Власне кiлькiснi числiвники мають особливостi вживання в науковому й офiцiйно–дiловому стилях. Так, у математичних виразах кiлькiснi числівники без iменникiв уживаються в ролi пiдмета, присудка, додатка: Два на два –чотири; Сорок дiлиться на вісім; Три та два – п’ять; сім без трьох– чотири. У математичних виразах слова плюс i мінус становлять одне синтаксичне цiле з числiвниками: П’ять плюс два дорiвнює семи; Чотири мінус один дорівнює трьом. Тут слова плюс i мінус важко вiднести до якоїсь частини мови.

У розмовному мовленнi числiвники без iменникiв уживають за їх субстантивацiї: Cім стало до роботи (Найчастiше в цьому разi використовують збiрнi числiвники: Семеро одного не ждуть). Коли випустити iменник, то можна створити предметно–числовий образ, який iнколи мiстить велику експресiю й символiчнiсть: 1932,1937, 1917; 90– 60–90.

Дробовi числiвники набули широкого вжитку в математичних обчисленнях i в позначеннях, властивих науковому та частково офiцiйному стилю. Замість слiв пiвтора, пiвтори, половина, третина, чверть,характерних для розмовного мовлення, у цих стилях уживають здебiльшого дробовi числiвники.

У математичних позначеннях вiдбулася н у м е р а л i з а ц i я iменника нуль, який уходить до складу дробових числiвникiв: нуль цiлих i п'ять десятих метра. У розмовному мовленнi пропускають слово нульi вживають слово сотказамiсть сота. Широко вживанi в дiловому i науковому стилi дробовi числiвники в розмовнiй мовi майже не вживаються.

Iменник, що позначає предмет вимiру або одиницю вимiру, поєднується з дробовими числiвниками у формi Р.в. однини (Р.в. множини використовують у тому випадку, коли вимiрюють кiлька однорiдних предметiв, а також коли числiвник керує iменником множинної форми). У тому разi, коли замість дробових числiвникiв використовують iменники з кiлькiсно–предметним значенням половина, чвертьтощо, якi поєднують з власне кiлькiсними числiвниками на позначення цiлих одиниць, iменник, що називає предмет чи одиницю вимipу, сполучається з цими власне кiлькiсними числiвниками: 2,5 метра,але два з половиною метри.

Поиск по сайту: