Здатність керувати своїм диханням — найважливіший навик, що дозволяє швидко заспокоїтися і розслабитися. Усвідомлене дихання протягом недовгого часу звільняє від надокучливих думок. Деякі техніки дихання мають швидкий транквілізуючий ефект. Спробуйте такудихальну вправу:
· Сядьте зручніше.
· Закрийте очі і сфокусуйте увагу на своїх ніздрях і вдихуваному через них повітрі.
· Зробіть глибокий вдих через ніс. Відчуйте прохолоду повітря, яке вдихається через ніс.
· На декілька секунд затримайте дихання.
· Повільно і м’яко видихайте повітря через ніс. Відчуйте тепло, що видихається через ніздрі повітря.
· Здійснюйте це протягом декількох хвилин, поки не звільнитесь від будь-яких думок, що вас турбують, і відчуйте себе повністю розслабленими.
Уя́ва — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим.(Джеймс Древер. Словник психології — A Dictionary of Psychology by James Drever. Middlesex: Penguin Reference Books, 1952 — 1966.)
аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.; гіперболізація — перебільшення або применшення об'єкта та його частин; схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними; загострення — підкреслення певних ознак об'єкта; типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі
Емо́ції (від фр. emotion — хвилювання, збудження) — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.
§ Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф).
§ Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).
На́стрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Настрій — це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв — найрізноманітніші; непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що викликають настрої, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, викликає пасивність, страх, розладнує психічну діяльність особистості. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є якісь підстави, а, навпаки, борються з труднощами. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.
Афект(лат. Affectus - пристрасть, душевне хвилювання) - емоційний процес, що характеризується короткочасністю та високою інтенсивністю, що супроводжується різко вираженими руховими проявами та змінами в роботі внутрішніх органів. Афекти відрізняють від емоцій, почуттіві настроїв. [1]
Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
Моральні почуття— це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.
Естетичні почуття— це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.
Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживаюгь гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів.
Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, яка об'єднує в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістикита інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.