Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тести для перевірки знань з теми. 1. Базова (облікова) ставка процента в Україні визначається:



1. Базова (облікова) ставка процента в Україні визначається:

а) грошовим ринком;

б) комерційними банками;

в) валютними біржами;

г) центральним банком;

д) Міністерством фінансів.

2. Які економічні наслідки має тривале і швидке зростання норми
позичкового процента:

а) зниження ефективності виробництва;

б) зростання рентабельності підприємств — клієнтів банків;

в) зростання прибутковості банків;

г) погіршення ліквідності банків;

д) ніяких наслідків не матиме.

3. Які з наведених чинників впливають на рівень процента за бан­ківськими позичками:

а) термін співробітництва підприємства-позичальника з даним банком;

б) рівень рентабельності позичальника;

в) рівень рентабельності банку;

г) строк кредиту;

д) рівень кредитного ризику;

є) фаза економічного циклу;

є) рівень попиту на позички на ринку.

4. Хто встановлює розмір процентної ставки за кредитами комер­ційних банків:

а) центральний банк;

б) комерційні банки;

в) клієнти банку, які отримують позички;

г) Міністерство економіки;

д) Кабінет Міністрів України.

5. Маржа це:

а) одна із банківських операцій при міжнародних розрахунках:

б) перевищення процентної ставки, яку стягує банк за кредит, над
ставкою, яку він сплачує за залучені кошти;

в) вид кредиту, пов'язаний з операціями банку з цінними паперами.

6. Якщо сподівані процентні ставки в майбутньому зростатимуть, то попит на довгострокові облігації:

а) зростатиме;

б) падатиме;

в) залишиться без змін.

7. У якій залежності від процентної ставки перебуває відношення «готівкавклади до запитання (чекові депозити)»:

а) у прямій;

б) оберненій;

в) не залежать.

8. Найпростіший розрахунковий характер має формула визначення суми процентів за позичками:

а) короткостроковими позичками, процент за якими виплачується у момент їх одномоментного погашення;

б) довгостроковими позичками з незмінним платежем;

в) дисконтними.

9. Назвіть основні (не менше трьох) чинники, які впливають на ди­наміку ставки позичкового процента.

ТЕМА 13.Фінансові посередники грошового ринку

Плани семінарських занять

Заняття 13 (2 год.)

1. Сутність та призначення фінансового посередництва як ви­ду діяльності.

2. Послуги фінансових посередників на ринку: зменшення ри­зиків, підвищення ліквідності та забезпечення інформацією.

3. Види фінансових посередників: депозитні, контрактні, інве­стиційні, державні фінансові установи.

4. Економічні вигоди фінансового посередництва. Мінові та інформаційні витрати заощадників та позичальників на фінансо­вому ринку. Асиметрична інформація, несприятливий вибір і мо­ральний ризик. Шляхи зменшення мінових витрат і роль фінан­сових посередників. Шляхи зменшення інформаційних витрат і роль фінансових посередників.

5. Банки як провідні фінансові посередники, Сутність і функ­ції банків, переваги банків перед іншими фінансовими посеред­никами. Дискусії щодо сутності банків.

6.Загальна характеристика небанківських фінансових посеред­ників: контрактних (страхових і пенсійних), інвестиційних, дер­жавних.

7.Інститути ринку цінних паперів.

8.Фінансове регулювання: необхідність, цілі та організаційна структура.

9.Банківська система в механізмі фінансового регулювання. Принципи побудови банківської системи.

10.Інновації у фінансовому посередництві та їх вплив на сти­рання відмінностей між фінансовими інституціями.

Методичні вказівки

У темі 3 було розглянуто сутність фінансового посередництва і його інституційну модель. Тому в цій темі студент має поглиби­ти свої знання про фінансове посередництво, зокрема про його учасників. Передусім слід усвідомити те значення, яке мають фі­нансові посередники для суспільства, надаючи учасникам грошо­вого ринку послуги щодо зменшення їх ризиків, підвищення лік­відності та забезпечення інформацією.

Далі потрібно розібратись з класифікацією фінансових посе­редників та характерними ознаками кожної з їх груп. Бажано ознайомитись з чинним законодавством про окремих фінансових посередників, насамперед з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», нові положення якого поки що не відобра­жені у підручниках та навчальних посібниках. А потім необхідно з'ясувати, які конкретні вигоди має суспільство від діяльності фінансових посередників.

У фінансовому посередництві провідну роль відіграють банки завдяки їх здатності емітувати гроші (цього не може робити жо­ден інший фінансовий посередник) і вести рахунки фізичних і юридичних осіб та здійснювати безготівкові розрахунки між ни­ми. Банки були першими фінансовими посередниками, інші по­середники, які стали виникати пізніше, почали виконувати деякі функції банків (залучення коштів, надання кредитів). Щоправда, і банки деякі новації запозичили в інших фінансових посередників.

Слід взяти до уваги, що в багатьох зарубіжних країнах банки сьогодні в основному спеціалізуються на короткостроковому кредитуванні, а інші фінансові посередники (пенсійні фонди, страхові компанії тощо) здійснюють середньо- і довгострокове кредитування суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Це пояснюється тим складом ресурсів, які є у розпорядженні кож­ного з них. Водночас банки в багатьох країнах часто мають біль­ше доходів від надання послуг, які надаються й іншими фінан­совими посередниками, ніж від надання позичок. Інколи банки та інші фінансові посередники співробітничають у сфері кредиту­вання, надаючи так звані спільні кредити. Щоправда, в Україні в 1993 р. фінансовим посередникам, окрім банків, було заборонено займатись

Ознайомившись зі складом інститутів ринку цінних паперів на основі конспекту лекцій та базового підручника, більш детально з цим питанням можна ознайомитись з допомогою вказаної ниж­че рекомендованої до вивчення теми додаткової чи аналогічної їй літератури, а також скористатись знаннями, отриманими з інших навчальних дисциплін.

Діяльність фінансових посередників відіграє дуже важливу роль у суспільстві. Оскільки ця діяльність пов'язана з грошима, то вона є досить ризиковою, а тому потребує регулювання з боку держави. Зокрема, таке регулювання здійснюється: щодо випуску цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку, щодо діяльності банків — Національним банком України, щодо діяльності фінансових установ, які не є банка­ми, — Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, При вивченні цього питання окрім підручника бажано ознайомитись з чинним законодавством, яке передбачає регулювання діяльності фінансових посередників.

Далі слід засвоїти поняття банківської системи, звернувши увагу на те, що вона не є тільки сукупністю банків. Особливу ува­гу потрібно звернути на те, чим функції банківської системи від­різняються від функцій банків.

Найвищою ланкою банківської системи, її першим рівнем є центральний банк. В Україні ним є Національ­ний банк України, Другий рівень банківської системи — комер­ційні, кооперативні та спеціальні банки. Діяльність перших двох видів регламентована Законом України «Про банки і банківську діяльність». Так, у ст. 8 цього закону передбачені основні засади створення і діяльності кооперативних банків, що підрозділяються на центральний і місцеві. Центральний кооперативний банк кон­тролює місцеві банки, а його контролює Національний банк України. Місцеві кооперативні банки діють у межах однієї обла­сті. У цьому самому законі перелічені ознаки універсальних і спе­ціалізованих банків. Зокрема, спеціалізованими називаються бан­ки, у яких більше 50 % активів є активами одного виду, а якщо понад 50 % пасивів становлять вклади населення, то такий банк вважається спеціалізованим ощадним банком.

У деяких виданнях, переважно зарубіжних, в окрему групу виділяють спеціальні банки, на які зазвичай покладається надан­ня за рахунок державних коштів дотацій, субсидій та іншого ці­льового фінансування окремих видів діяльності, галузей економі­ки чи навіть певних підприємств, які фінансово підтримуються державою.

Щоб отримати максимальний дохід на заощадження і капітал, ринкова ситуація вимагає від учасників грошового ринку постій­но перебувати у творчому пошуку. Унаслідок цього на ньому з'являються нові інноваційні продукти. Ними у свій час були уже звичні сьогодні факторинг, форфейтинг, лізинг, деривативи, нау-рахунки та ін. Фахівців, які проектують, розробляють і реалізу­ють фінансові інновації, здійснюють пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансового посередництва, назива­ють фінансовими інженерами. Зазвичай вони виконують три ро­лі: посередників, генераторів ідей (інноваторів) і фахівців з ви­шукування законодавчих лазівок (наприклад, уникнення сплати податків без порушення законодавства).


Рекомендована література

1. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.:КНЕУ,2006. — Розд. 13.

2. Габбард Г. Р. Гроші, фінансові системи та економіка: Підручник /Пер. з англ. — К.: КНЕУ, 2004. — Розд. 3.

3. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фі­нансових ринків / Пер, з англ. — К.: Основи, 1998. — Розд. 3.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р.

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р.

6. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р.

7. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 люто­го 2006 р.

8. Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 11 грудня 2002 р.

9. Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фі­нансових послуг України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 р.

10. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. —3-тє вид., вип. — К.: Каравела, 2004. — 344 с.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.