Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Виживаність сперматозоїдів у статевих шляхах самок



Лекція

РОЗМНОЖЕННЯ ТВАРИН

 

1. Поняття статевої зрілості самців і самок і загальної зрілості організму.

2. Фізіологія чоловічої статевої системи.

3. Фізіологія жіночої статевої системи.

4. Статевий цикл і статевий сезон розмноження в самок сільськогосподарських тварин.

5. Спарювання – статевий акт.

6. Запліднення, типи запліднення.

7. Штучне запліднення.

8. Вагітність.

9. Роди.

10. Особливості розмноження птиці.

 

 

У живій природі є різні способи розмноження. Вищі тварини розмножуються статевим шляхом за допомогою статевих клітин.

Статеве розмноження складається в злитті і взаємній асиміляції-дисиміляції жіночих і чоловічих гамет і утворенні з них зиготи, із якої розвивається спочатку ембріон, а потім – плід.

Розмноження можливо тільки з настанням статевої зрілості тварин. Воно полягає в тому, що статеві органи досягають повного розвитку, а в статевих залозах починають вироблятися статеві клітини і посилюється виділення статевих гормонів. У статевозрілих тварин з'являється особлива форма поведінки, яка виявляється в появі статевих рефлексів. У самок періодично наступає тічка та охота.

Для прояви статевих рефлексів необхідно визначений стан центральної нервової системи тварини, наявність статевої домінанти. Вона виникає у тварини у певному віці і залежить від статевих гормонів, які автоматично змінюють стан збудженості рефлекторних центрів. Починаючи з цього періоду, самець здатний запліднити самку, а остання - стати вагітною і виношувати плід. Тому тварин слід розділяти за статтю і утримувати групами до початку статевої зрілості. Терміни настання здатності до відтворення нащадків у самців та самок (статева зрілість) залежить від виду, породи, умов утримання і віку тварин.

Кобили 15 - 18 міс

Корови 8 - 12 міс

Свині 5 - 8 міс

Вівці і кози 7 - 8 міс

Собаки 6 - 8 міс

Кролиці 4 - 5 міс

Верблюдиці - 2 - 5 років.

 

Проте спостереження показують, що при заплідненні статевозрілих тварин приплід виявляється слабким, нежиттєздатним і нечисленним, крім цього, загальмовується загальний розвиток самок. Тому тварин необхідно спаровувати при досягненні ними загальної зрілості або, за А. П. Студенцовим, – фізіологічної зрілості. Загальна зрілість виражається в завершенні формування організму, придбанні екстер'єрних форм дорослої тварини і досягнення ними 65 – 70 % живої маси дорослих тварин даної породи і статі.

Період фізіологічної зрілості є оптимальним часом входження тварин у репродуктивний процес. Він наступає в такому віці:

Коні – 36 міс

Велика рогата худоба – 17 міс

Свині – 10 міс

Вівці і кози – 14 міс

Собаки – 12 міс

Кролі – 6 міс

Верблюди – 40 міс.

 

У тварин, що утримуються в сприятливих умовах, репродуктивна функція зберігається тривалий час, корови - 20 і більш лактацій, але при інтенсивній експлуатації ці терміни, особливо для самок, значно скорочуються.

Репродуктивна функція самців

 

Відтворна система в самців складається з органів статевого апарата, що включає два сім'яники з придатками, два сім'япроводи, придаткові статеві залози і парувальний орган (пеніс). Функціонально в цю систему входять відділи гіпоталамо-гіпофізарної області нейрогуморальної регуляції відтворних процесів.

Сім'яники знаходяться в мошонці при температурі на 3-4° С нижче внутрішньої температури тварини. У цих умовах сперматогенез протікає нормально. Порушення терморегуляційної функції мошонки призводить до зниження плідності. Запальні процеси, при яких підвищується температура в мошонці, ведуть до погіршення якості сперми, появі патологічних форм сперміїв, а у випадку закупорки каналів і до азоспермії.

 

Сперматогенез

Спермії з настанням статевої зрілості самця розвиваються в сім'яних канальцях із сперматогонію зародкового епітелію. Епітелій складається з клітин двох типів - базальних, або живлячих (клітин Сертолі), і генеративних або первинних статевих клітин (сперматогоній). Ріст епітеліальної тканини в результаті поділу клітин йде в напрямку до просвіту канальців.

У результаті ряду мітотичних і редукційних поділів утворюються сперматиди, які потім змінюють свою форму і перетворюються в остаточно сформовані, але ще незрілі спермії, що прикріплюються до сертолієвих клітин, одержуючи поживні речовини.

При формуванні спермія (3 фаза) частина цитоплазми сперматиди не входить до її складу і стає " цитоплазматичною крапелькою", що є ознакою незрілості. Ядро спермія, розташоване раніше в передній частини клітини (сперматиди), знаходиться біля основи його голівки внаслідок відтискування цитоплазматичною вакуолею (оболонкою). Акросома покриває 60 - 70 % голівки спермія, під нею утримується ущільнений хроматин у вигляді зернинок.

Сформовані спермії знаходяться в звитих сім'яникових канальцях. Вони продукують фермент - гіалуронідазу, що сприяє відділенню дозрілих сперміїв. Спермії, що відокремилися, просуваються в просвіт канальців, де під впливом слабо лужної реакції середовища набувають рухливості і надходять у сітку прямих канальців і далі в звивистий канал придатка сім'яника (епідидиміс).

Придаток, як сховище сперміїв, підрозділяється на 3 частини (голівку, тіло і хвіст), являючи собою довгу звиту трубку. Просвіт каналу у початкової частині (голівка) дуже вузький (0,1 - 0,2 мм), потім він розширюється і наприкінці (хвіст придатка) має діаметр 1 - 2 мм. Довжина його в самців тваринних різних видів різноманітна (близько 90 м у биків, понад 60 м у кнурів, приблизно 85 м у жеребців). Середнє число сперміїв у придатках сім'яників барана дорівнює приблизно 40 - 60 млрд.

Спермії просуваються через канал придатка головним чином за рахунок ритмічного скорочення гладенької мускулатури його стінок (особливо в момент еякуляції). При проходженні через канал придатка вони набувають стійкості до несприятливих умов середовища.

Процес сперматогенезу потребує тривалого часу. Шляхом перорального застосування радіоактивного фосфору встановлено, що у баранів при помірному використанні їх у случці тривалість сперматогенезу і проходження сперміїв через канал придатка сім'яника в середньому триває 53 доби. Для проходження придатка сперміями барана потрібно 5 - 6 діб при посиленому використанні і 11 діб при статевому спокої.

Дослідження показали, що у хвості придатка спермії можуть зберігати запліднюючу здатність до двох - трьох місяців. Спермії бика проходять придаток сім'яника за 7 діб. Тривалому життю сперміїв сприяє середовище придатка. Спермії складають близько 40 % загального об'єму придатка, рН середовища 6,07 ±0,13 (у биків і баранів). Концентрація глюкози в середовищі складає 78,1 - 25,6 мг/%, що забезпечує помірний гліколіз та кислотну інактивацію сперміїв.

В придатку спермії набувають електричного (негативного) заряду, що попереджує склеювання їх поміж собою. При відсутності еякуляції спермії, що знаходяться в придатку сім'яника, старіють і лізуються.

З придатка під час еякуляції сперма по сім'япроводах потрапляє в сечостатевий канал. Сюди ж відкриваються протоки придаткових статевих залоз: пузирковидних, передміхурової, куперових або цибулинних і численних уретральних, розташованих у стінках сечостатевого каналу.

Ці залози неоднаково розвинуті у різних видів сільськогосподарських тварин і виділяють різний за характером секрет. Пузирковидні залози виробляють у жеребця тягучий секрет, у бика, барана і кнура – рідкий. У баранів простата розвинена слабко, а в кнурів не розвинена. Цибулинні (куперові) залози найбільшого розміру досягають у кнура і виділяють багато клейкого секрету; у жеребця секрет цибулинних залоз тягучий, а в бика і барана - рідкий і прозорий.

Ці розходження відповідають типам запліднення: у самок рогатої худоби сперма при природному заплідненні потрапляє до піхви, а потім в шийку матки, а в кобил і свиней - безпосередньо еякулюється в матку.

Жеребці і кнури з розвиненими придатковими статевими залозами виділяють еякуляту значно більше за об'ємом, ніж бики і барани. Останні звичайно виділяють в однім еякуляті 1 - 5 мл сперми (25 - 50 % сперміїв) жеребці - 40 - 200 і кнури 200 - 500 мл (2 - 3 % сперміїв). В спермі жеребця і кнура маса сперміїв розбавляється секретами придаткових статевих залоз у 30 - 100 разів, а в спермі баранів і биків тільки в 3 - 6 разів. У тварин при маточному типі природного запліднення, тобто в жеребців і кнурів, кількість сперміїв у 1 мл сперми 110 – 150 млн., при піхвеному в бика – 1 - 1,5 млрд. і в барана - 2 – 5 млрд. сперміїв.

Для здійснення еякуляції необхідно збудження нервових закінчень статевого члена і центрів еякуляції і відповідне скорочення м'язових волокон придатків сім'яників, сім'япроводів, придаткових статевих залоз, пенісу та його сечостатевого каналу. У результаті вміст придатка (спермоїдна маса), секрети придаткових статевих залоз, уретральних залоз надходять у сечостатевий канал, з якого вони викидаються ритмічними, хвилеподібними рухами м'язів.

Процес еякуляції можна розподілити на три фази (для різних тварин є особливості в здійсненні цих фаз):

1)виділення секрету уретральних залоз, які промивають канал;

2) виділення спермоїдної маси і секретів передміхурової залози;

3) виділення секретів цибулинних залоз та пузирковидних, які сприяють просуванню сперміїв до яйцепроводів і перешкоджаючих витіканню сперми з матки.

Секрети придаткових статевих залоз мають дуже складний хімічний склад – містять макро- і мікроелементи, цукор (сорбіт і фруктозу), лимонну і молочну кислоти, різні ферменти, амінокислоти й інші речовини.

Сперматозоїди (сперма - сім'я, зоон - тварина) відкриті голландським вченим Левенгуком у 1677 році. Свою назву одержали за рухливість. Сперматозоїд – чоловіча статева клітина, що здатна самостійно рухатися. Він складаються з 4 частин: голівки, шийки, тіла і хвоста. Їх довжина складає у бика - 65 мкм, а в інших сільськогосподарських тварин – 50 - 80 мкм, з них голівка складає 5 - 8 мкм і хвіст – 38 - 70 мкм.

У голівці розташовані акросома і ядро, у шийці - передня центріоль, у тілі - задня центріоль, мітохондрії. Рух здійснюється за рахунок змієподібних рухів хвоста. Енергія утворюється за рахунок гліколізу і дихання. Швидкість рухів сперматозоїдів у середньому - 5 мм/хв.

Значення секретів придаткових статевих залоз:

1. Втрачається цитоплазматична крапля, активізується рух сперміїв.

2. Створюється певний об'єм еякуляту.

3. Знижується тягучість і кислотність спермоїдної маси.

4. Посилюється моторика матки при заплідненні.

Рух сперміїв посилюється в зустрічному слабому току рідини, що створюється війками миготливого епітелію статевих шляхів самки, завдяки асиметричному розташуванню голівки щодо шийки, спермій при русі обертається.

Сперма - сперматозоїди з виділеннями придаткових статевих залоз. Для нормальної життєдіяльності сперміїв оптимальними є нейтральне середовище і температура 35 ˚С.

 

Виживаність сперматозоїдів у статевих шляхах самок

 

Свиня 22 - 30 год.
Вівця 36 год
Кролиця 30 год
Піхва 4 -5 год
Матка 48 год

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.