Бойові можливості і засоби посилення

Реферат для виступу на семінару за темою №6 заняття №2

«Механізована рота, взвод у наступі»

Погляди командування іноземних армій на використання мотопіхотної (танкової) роти в обороні.

ВСТУП

В даному рефераті будуть розглянуті основи організації та ведення оборонного бою мотопіхотною ротою, а також ротною тактичною групою армії іноземних держав на підрозділах армії США. Чому ми беремо за основу дій підрозділів армії США? Це пов’язано в першу чергу з тим, військова наука США у теперішній час є найбільш передовою у світі. Тактика дій підрозділів армії США прийнята на озброєння найбільш багатьма державами світу у той час і нашими сусідами. Ми не розглядуємо армію США як вірогідного противника, а як армію з найбільш передовими поглядами на ведення бойових дій.

1. питання : Основи оборони роти армії іноземних держав

Оборона на погляд командування іноземних армій, є одним з основних видів бойових дій військ, в якому використовуються всі сили і засоби, щоб зупинити та розгромити противника, що наступає. Оборону передбачується організовувати та вести як на початковому, так і в подальшому періоді війни.

З погляду американських військових спеціалістів, в умовах використання ядерної зброї, коли обстановка буде різко і швидко змінюватися, перехід від наступу до оборони ,та навпаки, стане більш частішим явищем ніж в умовах використання тільки звичайних засобів поразки.

Польовий статут армії США так визначає цілі оборони:

– зрив наступу противника;

– збереження сил і засобів, військових об’єктів та органів управління;

– утримання об’єктів тактичного, стратегічного або політичного значення;

– виграшу часу; послаблення військ противника перед початком своїх наступальних операцій;

– контроль над важливими районами території;

– здійснення дій ,що примушують противника зосереджувати свої війська так, щоб вони опинилися в місцях ураження при нанесенні ударів.

Одною з основних вимог, які висовуються до сучасної оборони – її обов’язкова активність. Активність оборони забезпечується зосередженням військ для швидкого регулювання на дії противника, ведення бойових дій по всій глибині основного району, а не на окремому рубежі, переважним використанням рухомих військ.

Активна оборона характеризується першочерговим розгортанням сильних загальновійськових частин і підрозділів як можливо ближче до противника, послідуючим їх маневром для створення необхідної глибини по всій смузі оборони. Американські військові спеціалісти рахують, якщо противник почав наступ при співвідношенні сил від 6 до 10 : 1 на його користь, то той, хто обороняється, повинен обезкровити наступаючі підрозділи, відбиваючи атаку з підготовлених позицій, а коли останні будуть послабленими – знищити їх.

В американській армії існує два види оборони: позиційна (оборона району) та мобільна. При чому рахується, що при тому або іншому виді оборони треба використовувати різноманітні їх варіанти або їх комбінації.

Основу позиційної оборони (оборони району) складає ряд обладнаних позицій. Головною задачею такої оборони є збереження цілісності смуги оборони шляхом знищення противника на передньому краю та поблизу нього. Противник, що знищується, стримується контратаками з використанням вогню і маневру.

При організації оборони створюється смуга забезпечення, основний район оборони та тиловий район.

Смуга забезпечення складається з позицій військ прикриття, позицій загальної охорони, позицій бойової охорони. Основний район оборони розташовується за смугою забезпечення – це район рішучих бойових дій.

В основному районі оборони обладнуються бойові позиції, яки зв’язані вогневою взаємодією. На позиціях і рубежах обладнуються опорні пункти батальйонів і рот, маршрути висування других ешелонів (резервів) для проведення контратак.

Необхідно добитися такого положення, відмічається в американських виданнях, щоб перевага противника не перевищувала співвідношення 1:3. При співвідношенні сил 6:1 на користь противника бойові дії можливо вести тільки в термін короткого часу, та і то при сприятливих умовах, при підтримці авіації і артилерії.

Тиловий район розташовується позаду основного району. В тиловому районі розташовуються райони зосередження резервів а також райони зосередження гелікоптерів вогневої підтримки.

Бойові можливості і засоби посилення.

В обороні мотопіхотна (танкова)рота може знаходитись в першому або другому ешелоні (резерві) батальйону. Вона підготовлює та обороняє ротний район або опорний пункт.

В обороні роті ставиться задача нанести поразку противнику вогнем ще до підходу його до переднього краю, та не допустити його прориву в глибину.

Рота обороняє район до 1500 м по фронту і до 100 м в глибину. Бойовий порядок рота строїть в один або два ешелони. За звичаєм у першому ешелоні знаходиться два взводи і в другому один. Віддаленість другого ешелону від першого не перевищує 500 м.

Вогневі засоби роти та приданні засоби рекомендується використовувати централізовано в інтересах всієї роти. Взвод озброєння є основним засобом командира роти для надання вогневої підтримки взводам. Вогневі позиції для мінометів мінометної секції розташовуються в тилу ротного району оборони. Для підтримки бою бойової охорони мінометна секція обладнує запасні вогневі позиції поблизу від переднього краю. В окремих випадках мінометні відділення можуть придаватися взводам. Протитанкова секція, як правило, використовується централізовано на танконебезпечному напрямку. Мотопіхотна рота в обороні може бути підсилена танковим взводом. Танки розташовуються як правило в ротному районі оборони з таким розрахунком, щоб забезпечити підтримку вогнем перший ешелон роти і приймати участь в контратаці роти або батальйону. В останній час основні бойові підрозділи свої завдання вирішують головним чином створенням ротних тактичних груп, які створюються на період бою на базі рот з ціллю найбільш ефективного використання штатних і приданих сил і засобів.

Склад ротної тактичної групи буде залежати від обставин та кількості підрозділів що в нього входять.

В танковій РТГ танкові взводи будуть домінувати над мотопіхотними, і навпаки – в мотопіхотній РТГ -- два мотопіхотні і один танковий. Така комплектація підрозділів дає можливість командиру батальйону створювати в короткий термін необхідне угрупування сил і засобів для рішення конкретних завдань.

Усі підрозділи знаходяться у підпорядкуванні командира мотопіхотної (танкової) роти на базі якої формується ротна тактична група.

Засобами посилення РТГ можуть бути: 1-2 секції ПТУР ТОУ, саперне відділення, можуть бути розвернуті 2-3 пункти радіолокаційної розвідки.

Бойовий порядок РТГ будується як і в мотопіхотній (танковій) роті. Бойова задача роти (РТГ) буде залежати від місця в бойовому порядку батальйону. Коли рота діє в першому ешелоні, то її завдання буде --у взаємодії з приданими і підтримуючими засобами і сусідами нанести вогневу поразку противнику ще до його підходу до переднього краю, не допустити його прориву в глибину, а при вклиненні в оборону, знищувати його вогнем та контратаками і відновити втрачене положення.

Якщо рота знаходиться у другому ешелоні, то вона, як правило, обороняє опорний пункт на важливому в тактичному відношенні рубежі або на ділянці місцевості з таким розрахунком , щоб була можливість блокувати противника який вклинився з фронту або з флангу.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником по розпорядженню командира батальйону на відстані до 2500 м від переднього краю оборони виставляється бойова охорона від роти, яка займає оборону в першому ешелоні батальйону. Склад -- мотопіхотний взвод. Задача цього підрозділу – не допустити ведення розвідки противником переднього краю оборони, з зав’язкою бою нанести противнику максимальної поразки на підступах до оборони , заставити його раніше часу розгорнутися в бойовий порядок. Після виконання цієї задачі бойова охорона відходить на передній край і займає опорний пункт, в основній смузі оборони. Крім того роти першого ешелону батальйону виставляють перед своїми районами оборони безпосередню охорону, пости спостереження. Безпосередню охорону рекомендується розташовувати не далі 500 м від переднього краю. Відкриті фланги і стики забезпечуються дозорами і секретами. Для спостереження в тилу роти можуть висилатися патрулі та дозори.

В залежності від завдань, які виконуються, дії роти підтримуються мінометами, польовою артилерією, а інколи гелікоптерами вогневої підтримки.

Для ведення оборони РТГ призначається декілька бойових позицій які представляють собою підготовленні у всіх відношеннях ділянки місцевості , знаходячись на яких, вона може вести бойові дії з метою блокування наступу противника, підтримувати діяльність інших підрозділів або наносити вогневі удари.

В межах району бойових дій РТГ передбачується обладнання не менш ніж 3 позиції, ешелонованих в глибину.

Звичайно першу з них РТГ займає , друга і третя підготовлюються .

Дві останні позиції можуть бути зайняті в ході бою, коли у противника, який наступає на цьому напрямку намітився успіх.

Бойовий порядок. Система вогню. Протитанкові і протипіхотні загородження.

Система вогню в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити ураження противника вогнем на дальніх підступах, збільшуючи інтенсивність вогню по мірі підходу противника до переднього краю оборони, встановлення зосередженого вогню, знищення вогнем противника, що вклинився в оборону та проведення контратак. Система вогню передбачає тісний зв’язок між опорними пунктами взводів та сусідніми ротами, а також ведення кругової оборони.

Відділенням призначаються перекриваючі сектори для ведення вогню та рубежі встановлення загороджувального вогню.

В опорних пунктах взводів обладнуються вогневі позиції для пускових установок ПТУР “ТОУ” та “ДРАКОН”.

Для БМП (БТР) відриваються укриття в глибині опорних пунктів, з таким розрахунком, щоб вони могли підтримувати вогнем свої відділення, а також для прикриття стиків і флангів.

Ефективність вогню досягається за рахунком його щільності на різноманітних відстанях , яка б забезпечувала ураження противника, в першу чергу його танків, БМП, БТР, ПТКР та інших вогневих засобів.

Вогневим засобам призначаються :

- сектори обстрілу ;

- основні напрямки для ведення вогню ;

Систему вогню ПТУР, танків, РПГ передбачається організовувати таким чином, щоб вона була в тісній взаємодії з вогнем артилерії і мінометів, який ведеться засобами старшого начальника в інтересах роти, а також з системою протитанкових загороджень.

Особлива увага приділяється використанню в оборонні протитанкових засобів.

Для вирішення задач по боротьбі з танками противника використовують артилерію, танки, ПТУР, протитанкові гранатомети та протитанкові міни.

Протитанкові секції взводу озброєння і протитанкового взводу роти вогневої підтримки мпб можуть використовуватись як в штатному складі, так і входити в склад спеціально створених протитанкових груп. Ці групи можуть створюватися на період оборонного бою в мотопіхотних ротах на найбільш танконебезпечних напрямках.

Для збільшення глибини протитанкової оборони мотопіхотних рот, приданні танки розміщуються як правило на танконебезпечних напрямках.

Підтримуюча артилерійська батарея залучається для постановки загороджувального вогню на підступах до оборони, безпосередньо перед переднім краєм, а також для знищення противника, що вклинився в глибину ротного опорного пункту.

Найближчій рубіж загороджувального вогню артилерії та мінометів призначається не далі ніж 200 м від переднього краю.

Взаємодію з підтримуючою артилерією КР здійснює через КБ або передового артилерійського спостерігача.

Таким чином, система вогню організується на основі комплексного використання всіх засобів боротьби з піхотою та танками противника.

Для ведення активної і стійкої оборони велика увага наділяється інженерному обладнанню бойових позицій. Послідовність та строки інженерного обладнання визначаються командиром батальйону, і знаходяться в тісній залежності від наявності часу, сил та засобів, а також вимог місцевості .

До інженерних робіт першої черги відносяться:

- обладнання основних та запасних позицій відділень, взводів і вогневих засобів;

- розчистка секторів обстрілу;

- обладнання загороджень, КНП роти та взводів, а також укриття для транспортних засобів.

При наявності часу, в подальшому удосконалюються інженерні споруди у взводних опорних пунктах, відриваються ходи сполучення та усилюється система загороджень перед переднім краєм і в глибині ротного опорного пункту. Всі інженерні споруди ретельно маскуються.

Вогневі позиції мінометної секції обладнуються в тилу ротного опорного пункту. Для підтримки бойової охорони мінометна секція обладнує декілька вогневих рубежів на танконебезпечних напрямках. Для захисту від світлового випромінювання та проникаючої радіації окопи та ходи сполучення перекриваються ґрунтом товщиною 40-80 см. Щоб знизити втрати військ від ударної хвилі, окопи відриваються глибиною не менш 2 метрів і укріпляються.

Мінні поля встановлюються по стандартній схемі з установкою 1100 мін на 1 км. Фронт мінного поля, як звичайно, складається з трьох смуг по два ряди мін в кожній смузі. Відстань між мінами складає 6 кроків, а мінімальна відстань між смугами – 18 кроків . Загальна глибина такого мінного поля (в три смуги) складає 40-50 м. На найбільш небезпечних напрямках кількість смуг в мінному полі може збільшуватись .

Перед переднім краєм, навкруг ротних і деяких взводних опорних пунктів, а також в проміжках між опорними пунктами взводів встановлюються дротяні загородження.

Всі загородження прикриваються вогнем артилерії, ПТКР, танкових та мотопіхотних підрозділів.

Для танків, БМП (БТР) відриваються окопи на основних і запасних позиціях.

На позиціях мотопіхотних відділень відриваються ніші або бліндажі для укриття особового складу , боєприпасів та інших матеріальних засобів.

КСП роти і взводів обладнуються в окопах або бліндажах.

Для поліпшення якості протитанкових загороджень використовуються протитанкові мінні поля, надовби, протитанкові рви, та інші звичайні і штучні перешкоди.

2. питання: Ведення оборонного бою.

Оборонний бій зав’язується підрозділами охорони, які мають задачу нанести противнику втрати вогнем на дальніх підступах, затримати його підхід і не допустити розвідці противника вести розвідку переднього краю оборони, а також скрити по можливості шикування бойового порядку.

Дії бойової охорони підтримуються вогнем артилерії і мінометів.

Після виконання задач в бойовій охороні підрозділи, що діяли в його складі, відходять за передній край і займають свої опорні пункти.

Безпосередня охорона своїми діями намагається також встановити бойовий склад противника, що наступає на опорний пункт роти, а також розгадати його бойовий порядок. Дії безпосередньої охорони підтримуються мінометною секцією взводу озброєння із тимчасових, запасних вогневих позицій.

Після виконання бойової задачі безпосередня охорона по команді командира роти відходить і займає свій опорний пункт (позицію).

З підходом противника до переднього краю оборони командир роти використовує всі сили і засоби, які знаходяться в його розпорядженні, для утримання переднього краю.

При виході противника на дистанцію дійсного вогню штатних і приданих вогневих засобів починається оборонний бій взводів першого ешелону. Екіпажі танків, обслуга протитанкових засобів, ведуть вогонь по танкам та іншим броньованим цілям противника.

Обслуга кулеметів та особового складу мотопіхотних підрозділів ведуть вогонь з стрілецької зброї по піхоті, яка наступає.

Рота у взаємодії з іншими підрозділами батальйону при підтримці артилерійського і мінометного вогню наносить противнику максимальної втрати, розстроює його бойовий порядок і не допускає прориву району оборони.

В разі вклинення противника в ротний опорний пункт командир роти використовує всі вогневі засоби, щоб не допустити прориву.

Часткові контратаки силами другого ешелону (резерву) роти проводяться тільки в тому випадку, коли противника зупинили і він не встиг підтягнути свій другий ешелон або резерв. Контратаку роти передбачається забезпечувати мінометним і артилерійським вогнем, а в склад взводу, який контратакує включати приданні роті танки.

Якщо в результаті контратаки положення не відновлено або контратака недоцільна, підрозділи першого ешелону відходять і займають блокуючі позиції і утримують їх, створюючи умови для контратаки силами другого ешелону (резерву) батальйону. Контратака підтримується потужними вогневими ударами по противнику що вклинився. По противнику, що вклинився в оборону сусідньої роти, ведеться фланговий вогонь з основних і запасних вогневих позицій щоб не допустити розширення прориву в сторону флангів.

При створені противником загрози оточення, рота займає кругову оборону, використовуючи для цього підготовленні запасні та додаткові позиції.

Відхід роти і вихід її з бою проводиться тільки з наказу командира батальйону.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

В навчальному матеріалі були розглянуті погляди американського командування на оборону, її структурну побудову а також ведення оборонного бою мотопіхотною і танковою ротою.

Необхідно відмітити, що оборонна тактика підрозділів вірогідного противника має як сильні, так і слабкі сторони.

До сильної сторони слід віднести: високу насиченість підрозділів танками, артилерією, протитанковими засобами, автоматичним стрілецьким озброєнням. Важливе значення надається охороні та інженерному обладнанню районів оборони і опорних пунктів.

Досконально планується вогневе ураження тих, що наступають, в період їх висування, розгортання, атаки переднього краю оборони а також вогневе знищення при вклиненні в оборону.

Це дозволяє створювати міцну оборону зайнятих позицій.

Слабкою стороною є те, що перебільшується значення засобів ураження і недооцінюється роль морального духу і стійкості особового складу в забезпеченні стійкості оборони.

Знання оборонної тактики противника, її сильних і слабких сторін дозволяє вміло організовувати і успішно вести наступ і добиватися успіху в бою.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Польовий статут армії США. Ведення бойових дій. ФМ 100-5 М., 1976 р., ст. 80-94

2. Нікітін Н.С. “Подразделения в бою”. М., Воєніздат, 1985 р., ст. 48, 65-72, 78–83.

3. “Организация , вооружение и тактика пехоты армии США (отделение, взвод, рота, батальон)” , М., Воєніздат, 1976 р., ст. 285–289.

4. Голоколенко І.І., Нікітін Н.С. “Подразделения иностранных армий”. М., Воєніздат, 1980 р., ст. 83-85, 86-88, 90-91.

5. “Учебное пособие по организации, вооружению и тактике действий подразделений армии США”. Кафедра тактики 1989 р.

6. „Бойові можливості механізованих і танкових підрозділів в основних видах бою”. Кафедра тактики і бойового забезпечення. ФПОЗ. 2003р.

Поиск по сайту: