Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структурованість та динаміка релігійного почуття



Структурувати релігійні почуття доволі складно. Проте Т. Рібо виокремлює такі його складові:

1) емоція страху. Діапазон її проявів надзвичайно різноманітний: від неймовірного жаху до непевного хвилювання, спричиненого невідомою, таємничою силою, яка обожнюється;

2) елементи телепатії чи потягу до «свого» Бога. З'являється надія на умилостивления найзлішого, найжорстокішого; людина прагне зробити його прихильним до себе, співпереживаючим;

3) практичність і утилітарність релігійного почуття.

Як вираження вузького егоїзму воно стає засобом інстинкту самозбереження, могутньою зброєю у боротьбі за життя. Ця ознака досить виразно розкривається завдяки практичному правилу культу: жертвоприношення пропорційні бажанням і проханням, а прохач сподівається отримати відповідну винагороду.

З цього моменту релігійне почуття набуває соціального характеру. Посилюється принцип авторитету; спільність культу і обрядів стає яскравим свідченням соціальної солідарності [10, с. 212--213].

Досліджуючи релігійне почуття, Рібо з'ясовує його витоки і роль у житті архаїчної людини. Із становленням, розвитком релігійного почуття його психологічна забарвленість все чіткіше набуває соціальних характеристик.

До проблеми осмислення релігійних почуттів звертався і російський психіатр Петро Ганнушкін (1875--1933), який, розглядаючи злість, сексуальну любов і релігійне почуття, зауважував про їх взаємопов'язаність, яка най-відчутніша при їх інтенсифікації, «коли злість трансформується в жорстокість, в несамовитість, сексуальна любов у сластолюбність і релігійне почуття в фанатизм...» [1, с. 80]. Вчений наводив низку прикладів, які демонстрували їх зв'язок, заміщення. Однак найсильнішим, згідно з Ганнушкіним, є сексуальне почуття; в деяких випадках його можуть заміщувати релігійне почуття та жорстокість. Він навіть висловлював думку про об'єднання цих різних почуттів в одну групу.

Релігійні почуття мають досить різноманітний вияв, але завжди присутнє особистісне ставлення до релігійних феноменів у формі переживання. Його інтенсивність може бути неоднаковою -- від легкого переживання до пристрасті, а посилення залежить від міри усвідомлення релігійного почуття, яке переживається, від світосприйняття і світорозуміння людини, її особистісних якостей. Однією з особливостей релігійних почуттів є їх інтенціальність, спрямованість на об'єкт. Тобто змістове наповнення почуття залежить не лише від особистості, а й від об'єкта, результатом переживання якого він є. Як зазначав С. Рубін-штейн, «основні відмінності в емоційній сфері особистості пов'язані з відмінністю в змісті людських почуттів, в тому, на що, на які об'єкти вони спрямовуються і яке ставлення до них людини вони виражають» [11, с. 583--584].

Релігійні почуття доволі динамічні. Це засвідчує епізод із роману Ф. Достоєвського «Брати Карамазови». До старця Зосими прийшла жінка, яка була у відчаї після смерті трирічного сина. Старець Зосима розповів, що колись один великий святий побачив у храмі таку ж горем вбиту жінку. Святий їй сказав, що Господь дає таким дітям ангельський чин, тому Зосима порадив жінці плакати й радіти, згадуючи, як синок-ангел дивиться на неї та радіє. Жінка розплакалась, але згодом утішилася.

Підтвердженням динаміки релігійних почуттів є дослідження російського вченого Д. Коновалова, пов'язані з психологією екстазу [7, с. 157]. Він визначає релігійний екстаз «як своєрідне душевне хвилювання, розряд нервово-психічного збудження, що викликається штучними релігійними вправами, які підготовляються суворим аскетичним режимом, і обумовлене психофізичними характеристиками сектантів-екстатиків» [7, с. 3]. Екстаз охоплює приступ розчулення, захвату і натхнення. Під час проповіді, читання Писання, молитви, а особливо співу, люди починають хвилюватись, втрачають самоконтроль. Зовнішньо цей стан проявляється в нестримних сльозах. Таке розчулення захоплює сектантів під впливом незбагненного жалю, що викликається проповіддю про страждання «Божих людей» за віру. Почуття жалю проявляється в неймовірній ніжності і велелюбності: сектанти починають обніматися, цілуватися. Проникаючись почуттям своєї гріховності, сектанти голосно плачуть, з криком і зойком журяться про свої гріхи.

Почуття жалю і скрухи, виявившись у сльозах, ніжностях, відкритій сповіді і молитві, здійснює своєрідну психотерапію в душі сектанта -- з'являється надзвичайна легкість, підйом духу і радості. Такий душевний стан надає неймовірної легкості і рухливості тілу. За спостереженням самих сектантів, відчуття легкості і неймовірної радості є наслідком виснажливих постів. Чим більше посилюються рухи тіла, тим інтенсивнішим стає захват. Радість, наростаючи, охоплює сектантів, доводить їх до нестями. Як зазначає Коновалов, «в цей період самозабуття, самовідчуження і ніби роздвоєння особистості, надзвичайно збуджується уява і пам'ять» [7, с. 5]. На цій основі виникає ілюзія бісоодержимості, ентузіазму, марень. Іноді такі образи набувають обрисів, стають галюцинаціями. Особливо часто з'являються нюхові галюцинації, як вважали сектанти, «пахне Святим Духом». Періодом «натхнення» закінчується екстатичний приступ. Після такого емоційного бурану сектанти відчувають полегшення, котре поєднується з відчуттям млості, а іноді повного знесилення. Екстаз для сектантів -- клапан, що розряджає гнітюче нервове напруження чи збудження. Тому сектанти прагнуть повторити свою «танкову молитву», обожують своїх проповідників, які їх «заряджають» екстазом.

Таке хвилювання доводить до крайніх виявів фізичні і психічні можливості людини. Центри свідомості волі повністю паралізуються; сектанти зовсім голі, забуваючи сором, шаленіють в нестямі, не приховуючи своїх статевих потягів.

Сектантські лідери вміло управляють емоційним станом учасників зібрань. Після приступу розчулення варто було спрямувати емоційне зарядження в радісне русло, як миттєво розчулений плач вибухав веселим співом, що переходив у нестямне радіння. Іноді сектантські хвилювання розвиваються самі по собі, продовжуються довго і переходять у хронічний стан. Коновалов сектантський екстаз висвітлював як ненормальне душевне хвилювання, оскільки воно характеризується неприродною реакцією, що виражається в надто різкій чи надто послаблений дії емоції на організм, у непропорційності між причиною і наслідком емоції, відсутності раціональних мотивів для неї, в надмірній тривалості емоції, коли вона стає хронічною [7, с. 10--11]. Часто самі сектанти порівнюють свій екстаз з алкогольним сп'янінням, оскільки «екстаз для них -- зміна збудження, яке раніше давало їм чи їх предкам вино» [7, с. 12]. Д. Коновалов розкрив динаміку екстазу, де емоції повністю захоплюють людину, паралізують сферу свідомості і тим самим визначають її поведінку. Містичний екстаз набуває своєї крайньої емоційної забарвленості.

Висновки

Отже, наукова думка наполегливо прагнула пояснити найнеймовірніші явища, пов'язані з психікою людини. Психологи, психіатри, посилаючись на досягнення науки, розкривали механізм формування релігійних почуттів, їх структурні компоненти, цілісний вияв яких є свідченням можливостей процесу особистісної самореалізації людини, його амбівалентного та суперечливого характеру.

В роботі було досліджені релігійні почуття у контексті психології, виявлена сутність та особливості, структурованість та динаміку релігійного почуття.

Література

1. Ганнушкин П.Б. Сладострастие, жестокость и религия // Избранные труды / Под ред. О.В. Кербикова. -- М.: Мед.Д964. -- С. 80--93.

2. Гегель Г.-В.-Ф. Философия религии: В 2-х т. -- М.: Мысль, 1975. -- Т. 1. --532 с.

3. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. -- СПб.: Андреев и сыновья, 1993. -- 418 с.

4. Джуссани Луиджи. Религиозное чувство. «Путь». -- М.: Христианская Россия, 2000. -- Кн. 1. -- 193 с.

5. Изард К.Е. Психология эмоций: Пер. с англ. -- СПб.: Питер,

2000. -- 464с.

6. Кандыба В.М. Эмоциональный гипноз. -- СПб.: Лань, 1997. -- 512 с.

7. Коновалов Д.Г. Психология сектантского экстаза. Речь перед защитой магистерской диссертации «Религиозный экстаз в русском мистическом сектантстве», произнесенная в публ. заседании Моск. духовной академии 24 окт. 1908 г. -- М. -- Тип. Св. -- Тр. Сергиевой Лавры, 1908. -- 13 с.

8. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. -- К.: Вища школа, 2000. -- 449 с.

9. Психологія. З викладом основ психології релігії. -- Львів: Свічадо, 1998. -- 320 с.

10. Рибо Т. Психология чувств. В 2-ч. -- Житомир: Электро-Типогра-фия Е. А. Синькевича. -- 308 с.

11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. -- СПб.: Питер,

2001. -- 720с.

12. Сарапін О.В. Психологія релігії // Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. -- К.: Світ Знань, 2000. -- С. 152--157.

13. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. -- М.: Политиздат, 1990. -- С. 143--221.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.