Профілактична дезінфекція

Методична розробка заняття №2.

Предмет: Дезінфектологія.

Спеціальність: Медико-профілактична справа

Тема заняття: Профілактична дезінфекція. Поточна дезінфекція.

Вид заняття: лекція, 2 години.

Мета заняття:

Навчальна:

знати:

1. Санітарно-епідеміологічне значення, мету і завдання профілактичної дезінфекції. Показання для проведення

2. Способи і засоби профілактичної дезінфекції.

3. Показання до проведення поточної дезінфекції. Принципи проведення.

4. Організацію проведення поточної дезінфекції у помешканнях інфекційних хворих, ізоляторі. Терміни проведення.

5. Роль медичного персоналу у організації і проведенні протиепідемічних заходів у вогнищі.

6. Заходи у вогнищі, де перебувають хворі на хронічні форми хвороб, бактеріоносії.

Цілі виховання особистості студента: Розвиток вміння мислити і використовувати свої знання.

Міждисциплінарна інтеграція:

Що забезпечують:

Що забезпечуються:

Забезпечення заняття:

А. Наочні посібники:

Учбові місця – аудиторія.

Література:

Вилькович В.А. « Дезинфекционное дело», М., 1987. Стор.58-65

План і організаційна структура заняття.

Профілактична дезінфекція.

Виходячи з того, що не виявлене джерело інфекції знаходиться серед здорових людей, а також беручи до уваги можливість накопичення збудників І.З., профілактична дезінфекція (ПД) виконує задачі поточного знезараження. Постійні проф. деззаходи проводять на підприємствах харчової промисловості, підприємствах суспільного харчування і торгівлі харчовими продуктами. Регулярній ПД підвергають автомобільний транспорт, який призначений для транспортування харчових продуктів і продовольчої сировини. Необхідно проводити ПД у поліклінічних відділеннях ЛПЗ, дитячих і освітніх закладах, містах загального використання і масового накопичення людей, а також інших епідеміологічно значимих об’єктах.

Знезаражування (хлорування) питної води є важливим заходом і попереджує виникнення масових кишкових і др. інфекційних захворювань.

Миття рук перед вживанням їжі попереджує можливість зараження частками фекалій, які попали на них від хворого або бактеріоносія кишкових інфекцій.

Методики проведення ПД не відрізняються від вогнищевої дезінфекції, однак при ПД ширше застосовуються фізичні засоби (високі температури), а також миючі порошки, емульсії, пасти, мило, карбонат натрію.

Існують спеціальні методи, які застосовуються при ПД, наприклад, знезараження питної води і стічних вод, яке проводиться на спеціальних спорудах, обробка плавальних басейнів і інших місць загального користування, дезінфекція тваринної сировини для профілактики сибірки.

Шкіру знезаражують пікелеванієм. Пікель вміщує 2,5% розчин хлороводородної кислоти і 15% хлориду натрію. Пікель в чанах підігрівають до 30⁰. Шкіри в пікелі витримують 40 годин. На 1кг шкіряної сировини беруть 10л пікелю.

Бавовну, кінський волос, щетину, яка використовується для виготовлення зубних щіток, перукарських кісточок, щіток для чищення тварин, знезаражують камерним засобом.

Профілактична дезінфекція басейнів. Препарати, які застосовуються повинні володіти високою бактерицидною активністю, яка забезпечуватиме знезараження безпосередньо у басейні.

Застосовується хлорування і бромірування води. З гігієнічної точки зору бром забезпечує більш сприятливі умови для плавців, не викликаючи подразнення слизових оболонок. Знезаражування здійснюється у спеціальних приміщеннях концентрованих розчинів, які додають до води, яка подається на фільтри. Постійна концентрація залишкового хлору повинна підтримуватися на рівні 0,5-0,7 мг/л. У випадку застосування брому – 1,2 мг/л.

При великій кількості відвідувачів і тривалій роботі басейну (більше 8 годин у добу) дозволяється підвищення залишкового хлору під час відсутності відвідувачів (нічний час) до 1,5-2 мг/л. У цьому випадку перед приходом відвідувачів концентрація хлору зменшується до 0,7 мг/л з провітрюванням приміщення.

У басейнах з проточною системою або частою зміною води (1 раз на добу) рекомендується застосовувати хлор- і бром активні препарати: гіпохлорит кальцію, ДТСГК, діброантин та ін.). Розчини цих сполук готують у спеціальних приміщеннях і періодично додають у воду, підтримуючи залишковий хлор (бром).

Дезінфекція ванни басейну: випущення води з вани при сприятливих фізико-хімічних аналізах проводиться не рідше 1 разу на місяць. Дезінфекцію ванни при ре циркулюючій системі заповнення проводять при кожному спорожнення ванни.

У випадку виявлення забруднення води органи санепіднадзору повинні закрити басейн для спуску води і проведення дезінфекції ванни, незалежно від строку проведення попередньої дезінфекції. У дитячих ваннах (200 м³) спуск води і дезінфекцію ванни проводять не рідше 1 разу на 10 днів. До проведення дезінфекції поверхні ванни чистять щітками і миють мильно-содовим розчином з полосканням гарячою водою з шлангу.

Для дезінфекції чаші басейну застосовують 5% розчин хлораміну Б, або 2-2,5% освітлений розчин хлорного вапна (20-22⁰) двократним зрошенням з нормою 0,6-0,8 л/м³, експозиція – 1 година.

Поточна дезінфекція відбувається разом з прибиранням приміщень: обхідні доріжки, підлога, лавки у роздягальнях, килимки, ручки дверей, поручні. Дезінфекція проводиться шляхом протирання із застосуванням0,5-1% розчину хлораміну, або 3% розчином ніртану.

Періодичну дезінфекцію стін (рівень – 2м) і підлоги у залі басейну і підсобних приміщеннях, а також вказаних предметів проводять у санітарні дні, як заключну дезінфекцію. Застосовують вище вказані дезрозчини.

Поточна дезінфекція.

Метою поточної дезінфекції є знищення і попередження розсіву збудника інфекції на шляхах передачі, у самому вогнищі і за його межами. Протиепідемічне значення поточної дезінфекції визначається знезаражуванням кожної нової порції виділень хворого, або систематичним, багаторазовим знищенням збудників, які попали у зовнішнє середовище іншим шляхом.

Поточна дезінфекція (ПД) у вогнищах інфекційних захворювань.Поточна дезінфекція у вогнищі інфекційного захворювання на дому організується дільничним лікарем, який вперше виявив хворого і проводиться силами населення:

- до госпіталізації хворого;

- при лікуванні на дому – до видужання;

- у бактеріоносіїв – до повної санації;

- у перехворівших – до зняття з диспансерного обліку.

ПД є своєчасною, якщо вона була проведена не пізніше 3 годин з моменту виявлення хворого.

Дільничний лікар організує інші протиепідемічні заходи, дає рекомендації:

- про ізоляцію хворого у віддільній кімнаті, або частині кімнати за ширмою;

- про видалення з кімнати лишніх речей;

- про проведення 2-3 разового вологого прибирання на день і провітрюванні;

- про виділення хворому окремого посуду, білизни, рушників предметів особистого догляду. Всі речі хворого перуть окремо.

Лиця, які доглядають за хворими повинні бути одягнені у халат і косинку, 4-шарову марлеву маску. Виходячи з кімнати хворого знімати цей одяг і зберігати його окремо. Зберігають білизну хворого і захисний одяг у окремому мішку (наволочці) і знезаражують кип’ятінням, або занурюють у дезрозчин.

При кишкових інфекціях необхідно знезаражувати кожну порцію фекалій, сечі, блювотних мас одразу після виділення, що запобігає розповсюдженню інфекції за допомогою фекально-орального механізму передачі. Особливо важливо виконувати ці вимоги у вогнищах хронічних носіїв черевного тифу..

У приміщеннях, де знаходяться хворі на інфекції дихальних шляхів проводять провітрювання, не менше 2 раз на добу вологе прибирання. Носовики, білизну спочатку кип’ятять, а потім перуть.

4-х шарові марлеві маски персонал змінює не менше ніж 4 рази на добу.

У домашніх вогнищах туберкульозу дезінфекцію організує персонал протитуберкульозних закладів. Хворого і членів родини навчають методам поточної дезінфекції. Знезаражують харкотиння у плювальниці (повинно бути 2-3), посуд після кожного прийому їжі, білизну і одяг, помешкання, під час проведення дезінфекції обов’язково одягають халат, косинку, 4-х шарову марлеву маску, Для підвищення ефективності дезінфекції рекомендовано ліжко хворого встановити на 0,5м від стіни і не менше, як 1,5м від ліжок інших членів родини для попередження зараження. При відвідуванні вогнища помічник лікаря-епідеміолога звертає увагу хворого на дотримання їм правил особистої гігієни і режиму знезаражування.

У вогнищах грибкових захворювань (трихофітії, мікроспорії, фавусу) проводять регулярне вологе прибирання із застосуванням дезрозчинів і дезінфекцію індивідуальних речей хворого. Для зберігання одягу, головних уборів та ін. речей хворого використовують окремі місця. Збирання грізної білизни і зберігання до дезінфекції проводять окремо від білизни здорових. Білизну кип’ятять, верхній одяг прасують через вологу тканину.

При проведенні поточної дезінфекції у квартирних вогнищах застосовують в основному фізичні і механічні методи дезінфекції (кип’ятіння, обробку гарячою водою, содою, милом, миюче-дезінфікуючими засобами, прання, прасування, провітрювання та ін. Деззасоби у домашніх умовах слід зберігати у недоступних для дітей і домашніх тварин місцях, окремо від харчових продуктів і відповідно до вимог інструкцій по їх застосуванню і зберіганню.

Поиск по сайту: