Власність об'єднань громадян

Об'єднання громадян новим ЦК України віднесені до непідприємницьких то­вариств, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподі­лу між учасниками.

Загальні положення про власність об'єднань громадян містяться у ст. 28 За­кону України "Про власність", законах України "Про об'єднання громадян", "Про політичні партії", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про благодійництво та благодійні організації", а також в інших нормативних актах.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.¹ об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і сво­бод і задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Об'єд­нання громадян утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати в спілки, союзи, асоціації тощо (статті 9 і 10 Закону України "Про об'єднання громадян"). Зазна­чені види об'єднань громадян виступають як окремі суб'єкти права власності. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання гро­мадян можуть мати у власності кошти на інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Об'єктами права власності громадських об'єднань є майно культурно-освіт­нього та оздоровчого призначення, кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, об'єднання, устаткування, транспортні засоби та цінне майно, необхідне для забезпечення діяльності, пе­редбаченої їх статутами (ст. 28 Закону України "Про власність"). Об'єднання громадян набуває права власності на кошти та інше майно, передане йому зас­новниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та член­ських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та орга­нізаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання гро­мадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяль­ність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статутом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законо­давством.

Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними господарських установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян не можуть перерозподілятися між їх членами (навіть у разі ліквідації) і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовують­ся в доход держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про об'єднання громадян" право влас­ності об'єднань реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління май­ном може бути покладено вищими статутними органами управління на створю­вані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян.

Одним із видів об'єднань громадян є політичні партії, які створюються і діють на підставі Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 р.¹ Відповідно до ст. 2 цього закону політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян — прихильників певної за­гальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяти формуванню і виявленню політичної волі громадян, бере участь у виборах та ін­ших політичних заходах.

Чинним законодавством встановлено специфічний правовий режим щодо майна, належного політичним партіям.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про політичні партії" зазначені об'єд­нання громадян для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

Політичні партії, створені ними установи і організації не мають права засно­вувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господар­ською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-полі­тичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, інших суспільно-політичних заходів

Крім того, ст. 22 Закону України "Про об'єднання громадян" і ст. 15 Закону України "Про політичні партії в Україні" встановлюють обмеження щодо одер­жання коштів та іншого майна політичними партіями.

Згідно з зазначеними статтями фінансування політичних партій не допуска­ється:

1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених у законі;

2) державними та комунальними підприємствами, установами і організація­ми, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, забороне­них цим законом, доводиться відповідною банківською установою до відома Мі­ністерства юстиції України.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим законом перераховуються політичними партіями до Державного бюджету України або стягуються у дохід держави в судовому порядку.

Особливим видом громадських об'єднань є професійні спілки, які створю­ються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-еконо­мічних прав та інтересів громадян.

« Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії ді­яльності професійних спілок визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р.¹

Професійна спілка відповідно до ст. 1 зазначеного закону — добровільна не­прибуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, міс­цевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

З метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об'­єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об'єднань та вільно виходити з них.

Згідно зі ст. 34 закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі:

— придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;

— передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Для реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єднання, які є юридични­ми особами, можуть здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом надання безоплатних послуг, робіт, створення в установленому законо­давством порядку підприємств, установ або організацій із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки.

Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань органами дер­жавної влади та органами місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, об­рані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об'єднань.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та корис­тування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном проф­спілок, їх об'єднань, що належать їм на праві власності, здійснюють виборні ор­гани профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за зо­бов'язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповіда­ють своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями членів профспілки.

Особливим видом об'єднань громадян є творчі спілки, які створюються і діють на підставі Закону України "Про професійних, творчих працівників та творчі спілки" від 7 жовтня 1997 р.¹.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону творча спілка — добровільне об'єд­нання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

У власності творчих спілок можуть перебувати будинки, споруди, облад­нання, кошти, цінні папери та інше майно, придбане творчими спілками.

Відповідно до ст. 21 цього Закону джерелами формування майна і коштів творчих спілок є:

— внески членів творчих спілок;

— винагороди за управління майновими правами авторів відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права";

— фінансування з Державного бюджету України;

— майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 р. згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур;

— доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності підприємств творчих спілок, що спрямовуються на виконання статутних цілей спілки;

— відрахування до фондів творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності членів творчих спілок (за створення і використання творів літератури, мистецтва, архітектури, журналістики та реклами), а також відрахування до фондів всеукраїнських творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності письменників і митців попередніх поколінь класиків української літератури та мистецтва;

— добровільні грошові та матеріальні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних.

З метою здійснення статутних завдань і цілей творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господарської та іншої діяльності, правовий ста­тус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними статутами (положеннями) (ст. 23 закону).

У разі ліквідації творчої спілки майно передається організації-правонаступниці, а коли її немає, реалізується в установленому законом порядку. Кошти, одер­жані від реалізації майна, можуть бути використані лише на цілі, пов'язані з роз­витком відповідної галузі культури та мистецтва.

Одним із видів непідприємницьких юридичних осіб є благодійні організації, які створюються і діють на підставі Закону України "Про благодійництво та бла­годійні організації"¹.

Стаття 1 зазначеного закону визначає, що благодійна організація — це недержав­на організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяль­ності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб. Засновниками (заснов­ником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні осо­би незалежно від форм власності.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а також держав­ні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації.

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і по­діляються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.

Благодійні організації можуть утворюватися у таких організаційно-правових формах:

— членська благодійна організація;

— благодійний фонд;

— благодійна установа;

— інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Відповідно до ст. 18 Закону у власності благодійної організації можуть пере­бувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах.

Джерелами формування майна та коштів благодійних організацій є:

— внески засновників (засновника) та інших благодійників;

— благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формі;

— надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від благодійників;

— доходи від депозитних вкладів та від цінних паперів, надходження від підприємств, організацій, що перебувають у власності благодійної організації;

— інші джерела, не заборонені законодавством України.

Джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бу­ти кредити.

Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на ви­конання її статутних цілей та завдань.

Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заоща­джень або майна на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами відповідно до законодавства України.

Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні по­жертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Відповідно до ст. 22 закону благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх вико­ристання подається благодійникові в обов'язковому порядку благодійною органі­зацією.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), повинні звітувати перед благо­дійниками та благодійними організаціями про їх використання.

Контроль за діяльністю благодійних організацій, в тому числі і порядком ви­користання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здій­снюють органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Поиск по сайту: