Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 4. Управління результативністю використання потенціалу підприємства



1. Управління станом, структурою і динамікою.

2. Оцінка результативності використання потенціалу.

 

  1. Управління станом, структурою і динамікою.

Економічна оцінка діяльності підприємства, зокрема, стану і рівня використання потенціалу підприємства ускладнюється тим, що відсутня чітка класифікація методологічних підходів до методологічної оцінки. Комплексна оцінка має відображати результати економічного аналізу, застосовану на загальному оцінюванні. С.Г.Струмилін, Т.С.Хачатуров, А.Г.Агангебян – представники.

Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, в основу якої має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки поточну динаміку, але й технічні передумови.

Має відповідати вимогам:

1) наявність у системі показників, що виступають як основні регулюючі параметри, опорні категорії;

2) можливість регулювання значень показників в залежності від рівня використання ресурсів і ефективності результату;

3) можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Сукупність цих показників, оціночних принципів, критеріїв, методів визначення методології оцінки певних елементів.

Використовуючи визначення поняття “потенціалу підприємства” його величину можна визначити як суму фактичних значень елементів. Використання натуральних показників утруднено, бо елементи потенціалу відрізняються за формою і змістом. Дослідники вважали, що визначити потенціал підприємства за допомогою одного показника-еквівалента, наприклад, аграрний потенціал пропонується вимірювати вартістю відтворювальних ресурсів. Інші рекомендують оцінювати динаміку потенціалу (фізичний обсяг) в чисельності промислово-виробничого персоналу (Лукінов І., Онищенко А. Аграрний потенціал: вираховування і використання. 1988р.№3).

Більшість дослідників вважають, що універсальним вимірювачем потенціалу підприємства є вартісна оцінка.

Даний метод має недоліки: - визначити вартість і динаміку основних виробничих фондів і оборотних фондів легко, а дати вартісну оцінку трудових ресурсів можна лише трудовим шляхом і досить умовно.

Для живої праці визначальним є якісні характеристики. Якість праці (ступінь складності) визначається знаннями і практичними навичками персоналу, що не підлягають прямому вимірюванню.

Виходячи з цього можна стверджувати, що підприємницький потенціал доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників в залежності від природи показника.

Методологічною основою визначення є співвідношення результату з масою застосованих ресурсів (виробничих фондів, матеріально-технічних ресурсів, фінансових ресурсів, трудових), які були використані для досягнення результату. В якості результату беруть рентабельність.

Використовуються різні методи для оцінки і управління ефективністю використання потенціалу підприємства, найбільш поширеним є метод порівняння, індексний метод, балансовий, метод ланцюгових підстановок, елімінування, графічний, функціонально-вартісний аналіз, факторний аналіз потенціалу.

Метод порівняння – дозволяє оцінити роботу фірми, визначити відхилення від планових показників, встановити їх причини і виявити резерви. Звітні порівнюються з плановими і показниками за попередній період, а планові – порівнюються з показниками аналогічних підприємств, в тому числі конкурентів. Порівняння потребують забезпечення зіставлення показників (єдність оцінки, порівняння календарних строків, усунення розбіжностей в обсязі, асортименті, усунення впливу сезонності, територіальних і графічних розходжень).

Індексний метод – дозволяє зробити розкладання по чинниках відносних і абсолютних відхилень узагальнюючого показника, характеризується висока трудомісткість і складність процедури.

Балансовий – застосовується як основний при аналізі наявності і використання ресурсів. Для оцінки організаційно-технологічного, соціального, економічного стану цей метод є неефективним.

Метод ланцюгових підстановок – трудомісткий, складний у застосуванні, має слабку можливість до адаптації. Суть – одержання коригуючи значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень чинників фактичними.

Метод елімінування – дозволяє виділити дію одного чинника на узагальнюючі показники виробничо-господарської діяльності, виключаючи дію інших чинників. Характеристика висока трудомісткість і складність процедури ускладнює застосування на практиці.

Графічний метод – застосовується для ілюстрації господарських процесів і утворення наочних зображень стану (графіки, діаграми).

Функціонально-вартісний аналіз – метод системного дослідження, який застосовується по призначенню об’єкта (виріб, виробничий процес з метою підвищення корисного ефекту на 1-цю витрат за життєвим циклом об’єкта).

Факторний – передбачає встановити силу впливу чинників на функцію чи результативну ознаку (продуктивність праці, рентабельність виробництва).

Економічно-матричний – застосовується для вирішення задач оптимізації, а саме оптимізація виробничої програми, розподіл по цехах, використання, кількості продукції, устаткування; оптимізації розподілу господарських ресурсів; оптимізації рівня уніфікації складових частин виробу і значення для його використання; встановлення оптимального розміру підприємства; визначення оптимального асортименту продукції. Встановлення і порівняльний аналіз виробів підприємства та видів з погляду оптимального варіантного рішення.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.