Конкурентоспроможність потенціалу і методи її оцінки

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, що відображає рівень переваги показників і можливостей підприємства, які визначають його успіх на певному ринку у порівнянні з підприємствами – конкурентами. В цілому термін “конкурентоспроможність” відображає властивість об’єкту, яка характеризується ступенем задоволенням ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, які функціонують на певному ринку.

Конкурентоспроможність продукції є ступінь привабливості продукту для споживача, що здійснює реальну покупку.

Конкурентоспроможність продукції – це комплексне багато профільне поняття, яке передбачає врахування дії (взаємодії) всіх складових (виробництва, персоналу, маркетингу, менеджменту, фінансів).

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має особливості:

1. конкурентоспроможність не є внутрішньою чи природною якістю підприємства, вона проявляється і може бути оцінена при наявності реальних чи потенційних конкурентів;

2. конкурентоспроможність підприємства – це відносне поняття, має різний рівень стосовно різних конкурентів;

3. конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю залучених до процесу виробництва ресурсів;

4. рівень конкурентоспроможність потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових, передусім конкурентоспроможність продукції і від загальної конкурентоспроможності галузі;

5. на сучасному етапі дослідження конкурентоспроможності підприємства розглядається дуалістичний підхід до визначення її рівня:

v залежно від глобалізації цілей виділяють різні конкурентоспроможності потенціалу:

а) світове лідерство;

б) світовий досвід;

в) національне лідерство;

г) національні стандарти;

д) галузеве лідерство;

е) галузевий стандарт;

є) пороговий (граничний) рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал є зовсім не конкурентоспроможним. Згідно з ІІ –м підходом розглядають 4 рівні конкурентоспроможність потенціалу підприємства:

а) підприємства І-го рівня розглядають організацію апарата управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодження випуску без огляду на конкурентів.

б) підприємства ІІ – го рівня намагаються зробити виробничий елемент потенціал “зовнішньо нейтральним” - потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, які встановлені його конкурентами;

в) якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їх суперники, не обмежуються загальними стандартами виробництва, які чинні в галузі, то потенціал наближається до ІІІ – го рівня конкурентоспроможності, виробнича складова зазначає сильного впливу з боку складової управління;

г) коли успіх у конкурентній боротьбі не є функцією тільки виробництва, а також функцією управління, починає залежати від якості управління і організації виробництва, тоді підприємства належать до IV – го рівня конкурентоспроможно­сті потенціалу підприємства.

Нині потенціал більшості підприємств можна віднести до І – го рівня.

Для оцінки методів конкурентоспроможності потенціалу підприємства в зарубіжному бізнесі використовують різні методи.

1. За напрямком формування інформаційної бази можна виділити критеріальні та експертні методи.

Критеріальні за інформаційну базу беруть абсолютне беруть абсолютне значення ключових показників: натуральні і базові. За належного забезпечення вони найточніші: теорія конкурентних переваг Портера, Space – аналіз, lots –аналіз, модель аналізу Мак-Кінзі.

Експертні прості у використанні, не поребують збирання повної інформації, базуються на думці фахівців, недолік – суб’єктивізм експертів. Swot – аналіз, Stem – аналіз, метод американської асоціації управління, метод порівнянь.

2. За способом забезпечення і відображення кінцевих результатів:

v математичні;

v графічні;

v логістичні.

Графічний метод забезпечують найкращий рівень сприйняття у формі графіків, рисунків.

Математичні базуються на факторних моделях оцінки, що полягають у розрахунку одного чи декількох інтегральних показників. Сюди належать: аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555; методика Ансоффа щодо рівня конкурентоспроможності фірми, метод ААУ, рангів, порівнянь. Вони є найбільш точнішими, але важкі у використанні на практиці.

Логістичні методи базуються на логістичних припущення. Space – аналіз, Step – аналіз, Lots – аналіз.

За глибиною і можливістю розробки управлінських рішень є одномоментні і стратегічні методи оцінки. Одномоментні оцінюють стан справ, не забезпечують можливість розробки рішень на перспективу (аналіз за системою 111-555 і методика Ансоффа). Стратегічні методи дають можливість не тільки оцінити конкурентоспромож­ність, на певну дату, а й розробити стратегічні заходи х поліпшення (Swot, Space – аналіз, ...).

За способом оцінки виділяють індикаторні та матричні методи.

Індикаторні – базуються на використанні індикаторів, проводиться оцінка конкурентоспроможності і національної економіки в цілому. Індикатор – сукупність характеристик, які лають можливість у формалізованому вигляді описати стан параметрів об’єкта, що досліджується, розробити заходи з підвищення результативності функціонування.

Розбивається індикатор на показники. Для аналізу дані групуються за факторами:

1. динаміка економіки;

2. виробнича потужність промисловості;

3. динаміка ринку;

4. фінансова підтримка;

5. людський капітал;

6. імідж країни;

7. забезпеченість сировиною;

8. орієнтація на зовнішній ринок;

9. інноваційний потенціал;

10. суспільний спокій.

Міжнародна організація Європейський Форум з проблем управління щорічно визначає рівень конкурентоспроможності розвинути країн, користуючись системою індикаторів, що має 340 показників.

Матричні методи – в основі – ідея розвитку процесів конкуренції в їх взаємозалежності і взаємодії. Переважно користуються американські фірми для розробки стратегії поведінки на ринку.

До індикаторних методів відносять сукупність критеріїв і експертних методів, а до матричних – аналіз конкурентоспроможності фірми Ламбера, теорія переваг Портера, SWOT, Мак-Кінзі 7S.

Найцікавішими методами оцінки конкуренції є індикаторні, експертних оцінок, метод набору К елементів.

Індикаторний – дає можливість оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства за економічними та соціальними стандартами.

Метод експертних оцінок використовується за недостатністю інформації. Експерти оцінюють конкурентоспроможність з позиції управління підприємством, маркетингу, виробництва, кадрів, фінансів.

Метод набору К елементів – забезпечує поетапне дослідження, починаючи з порівняльної оцінки найбільш вагомих складових:

1. Конкурентоспроможність продукції;

2. Конкурентоспроможність системи управління;

3. Конкурентоспроможність техніко-технологічної бази.

Поиск по сайту: