Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулювання надання послуг вантажних перевезень



 

Правове регулювання надання послуг вантажних перевезень здійснюється ЦК України, ГК України, Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про транзит вантажів», «Про транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність» тощо.

Існують такі основні види транспорту: 1) транспорт загального користування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річковий (внутрішній - водний), 2) місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; 3) промисловий залізничний транспорт; 4) відомчий транспорт; 5) трубопровідний та шляхи сполучення загального користування.

Всі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспортну систему країни (ст. 21 Закону України «Про транспорт»). Разом з цим технічна характеристика перевізних засобів і організація перевезень даними видами транспорту багато у чому відрізняються одне від одного.

У главі 64 ЦК міститься перелік низки договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: а) перевезення вантажу (ст. 909 ЦК); б) перевезення пасажирів і багажу (ст. 910 ЦК); в) чартеру (фрахтування) - ст. 912 ЦК тощо.

Проте сам перевізний процес не вичерпується відносинами, що виникають з договору перевезення (ст. 908 ЦК).

Відомі чинному цивільному та господарському законодавству договори, що опосередковують перевізний процес, становлять єдину систему договорів, предметом яких є надання послуг з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Всю систему цих договорів можна поділити на два види: основні й допоміжні.

Основнітранспорті договори регулюють відносини, які виникають між транспортними підприємствами та клієнтами з приводу предмету перевезення, тобто надання послуг безпосередньо щодо перевезень. До основи транспортних договорів відносяться договори перевезення вантажів, пасажирів, пошти, багажу, вантажобагажу.

Допоміжнідоговори сприяють належному виконанню основного, тобто договору перевезення. До допоміжних відносяться договори поштового та вантажного експедирування, на експлуатацію під’їздних шляхів, на подачу та прибирання вагонів тощо. Звичайно, що при відсутн6ості основного транспортного договору відпадає необхідність у допоміжному.- нормальну організацію перевізного процесу.

Слід також зупинитися саме на видах перевезень:

1) Перевезення у прямому змішаному сполученні.Перевезення пасажирів, вантажу, багажу й пошти може здійснюватися декількома видами транспорту за єдиним транспортним документом. Взаємовідносини перевізників у процесі такого перевезення за єдиним документом різними видами транспорту визначаються законодавством і відповідними договорами між перевізниками.

При прямих змішаних перевезеннях перевізник пункту відправлення укладає договір перевезення від свого імені й одночасно від імені інших перевізників, котрі беруть участь у перевезенні, як їх законний представник. У силу цього виникає зобов'язання з множинністю осіб на стороні перевізника. При цьому кожен перевізник виконує його на ділянці свого шляху з урахуванням меж своєї діяльності, а саме зобов'язання є частковим.

При прямих змішаних перевезеннях термін перевезення визначається за сукупністю термінів доставки різними видами транспорту з урахуванням також часу, відведеного на перевантаження. Він розраховується на підставі Правил, що діють на певних видах транспорту.

Довгостроковий договір.При здійсненні систематичних перевезень власник (володілець) вантажу і перевізник можуть укласти довгостроковий договір, що у теорії і практиці прийнято називати договором про організацію перевезень вантажів. За ним перевізник вантажу зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У договорі про організацію перевезення вантажів визначаються терміни й умови надання транспортних засобів і пред'явлення вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови організації систематичного перевезення (ст. 914 ЦК).

Також відповідно до ст. 39 Закону України “Про транспорт” правовою основою такої діяльності є вузлова угода, яка укладається, як правило, строком на три роки. За правовою природою такі договори є двосторонніми, оплатними і консенсуальними. Вони застосовуються на всіх видах транспорту. Особливе значення для безперебійної роботи транспорту має місячне планування перевезення вантажів.

Так, планування перевезення вантажів залізницею здійснюється на підставі заявок, розроблених виробниками продукції, а також її власниками (Тимчасове положення про порядок місячного планування перевезень вантажів залізничним транспортом України від 2 березня 1995 p.).

Договір перевезення вантажу.У системі цивільно-правових договорів, що опосередковують перевізний процес, особливе місце посідає договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК).

За договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таке легальне визначення поняття договору надано в ЦК, проте з урахуванням специфіки перевезень кожним з видів транспорту в нормативних актах, що закріплюють їх діяльність, дається своє визначення договору перевезення (ст. 22 СЗ, ст. 133 КТМ, ст. 61 ПК, ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші).

Договір є двостороннім, оплатним, реальним, строковим.

Істотними умовами є строк, (ст.919 ЦК) тобто перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків – у розумний строк.

Вантаж не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Сторонамицього договорувиступають відправник і перевізник.

Перевізникомможе виступати тільки суб'єкт підприємницької діяльності, основним напрямом діяльності якого є перевезення вантажів (залізниця, морське пароплавство, автогосподарство, річкове пароплавство, а також фізичні особи, котрі мають право на експлуатацію перевізних засобів, тощо), а відправником— будь-яка особа (фізична або юридична).

Також присутня в цьому у договорі така фігура як одержувач. Одержувачемможе бути або сам відправник, або інша особа, зазначена відправником у перевізних документах. З огляду на те, що одержувач за договором перевезення набуває певного обсягу прав та обов'язків, у разі, якщо відправник не є одночасно й одержувачем вантажу, такий договір розглядається як договір на користь третьої особи.

Форма договору: договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. ЦК це визначає таким чином: укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Тотожнє положення закріплено і в Законі України «Про автомобільний транспорт», ст. 23 СЗ, ст. 134 КТМ.

Зміст договору складають права та обов’язки відправника та перевізника:

Обов’язки перевізника:

- своєчасно надати відправнику транспортний засіб, у технічно справному та комерційному стані, тобто, які є придатними для перевезення конкретного вантажу;

- своєчасно виконати завантажувальні роботи та опломбувати транспортний засіб (якщо це за договором входить до обов’язків перевізника);

- перевозити вантаж за найкоротшим маршрутом

- забезпечити схоронність вантажу за шляхом слідування;

- своєчасно повідомляти відправнику про прибуття вантажу;

- вчасно видати вантаж;

- своєчасно повідомляти відправника про перешкоди, що виникли під час перевезення вантажу, та розпоряджатися вантажем відповідно до вказівок відправника або відповідно із діючим законодавством (наприклад, при неможливості завчасно доставити швидкопсувний вантаж та за відсутності вказівок відправника залізниця має право самостійно вирішити долю вантажу).

Обов’язки відправника:

- надати вантаж в тарі та упаковці, що забезпечують його схоронність під час перевезення;

- правильно заповнювати вантажоперевізні документи;

- завантажити вантаж належним чином (якщо це передбачено договором) та опломбувати транспортний засіб;

- оплатити перевезення за встановленим тарифом;

- надати необхідні супроводжувальні документи (посвідчення про якість вантажу, ветеринаре посвідчення тощо)

Обов’язки одержувача:

- своєчасно прийняти вантаж;

- здійснити остаточні розрахунки з перевізником

- очистити транспортний засіб із внутрішньої та зовнішньої сторони.

Договір чартеру (фрахтування).Відносини, що виникають з договору морського перевезення вантажу регулюються правилами глави другої КТМ України та ЦК.

За даним договором одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості одного чи декількох транспортних засобів на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти чи з іншою метою, якщо це не суперечить закону або іншим нормативно-правовим актам (ст. 912 ЦК). Порядок укладення чартерного договору (фрахтування), а також його форма встановлюються транспортними кодексами (статутами). Цей вид договору застосовується на морському й повітряному транспорті (статті 133, 134 КТМ, ст. 61 ПК). Вони мають низку специфічних особливостей, обумовлених насамперед характером і видом перевезень.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім, оплатним і консенсуальним. При перевезенні вантажу на умовах надання відправникові всього корабля, його частини або окремих певних суднових приміщень укладається особливий договір щодо фрахтування судна - рейсовий чартер. Може бути укладений договір перевезення вантажу і без надання відправникові відповідної частини корабля, якщо такий вантаж перевозиться невеликими партіями або поштучно.

Основним перевізним документом при морському перевезенні є коносамент, у якому позначаються всі суттєві умови договору. Після прийняття вантажу для перевезення його перевізник або капітан судна зобов'язаний видати відправникові коносамент, що є доказом прийняття ним вантажу, позначеного у цьому документі.

Коносамент є товаророзпорядчим документом, який дає можливість переносити з однієї особи на іншу право розпорядження вантажем без передачі вантажу.

До основних умов договору чартеру (фрахтування) відносять: а) найменування судна, якщо вантаж прийнято для перевезення; б) найменування перевізника; в) назву місця прийняття або навантаження вантажу; г) найменування відправника; д) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або без найменування (ордерний коносамент чи коносамент на пред'явника); є) найменування вантажу, його маркірування, кількість місць або кількість відповідної міри (маси, об'єму), а у деяких випадках з описом його зовнішнього вигляду й особливостей; ж) фрахт або інші належні перевізникові платежі; з) вказівку на час й місце видачі коносамента тощо. Особливості предмета цивільно-правового зобов'язання за таким договором визначають й специфіку прав та обов'язків сторін - його учасників.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.