Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулювання надання фінансових послуг як одного з видів фінансової діяльності



 

Правове регулювання надання фінансових послуг як одного з видів фінансової діяльності здійснюється ЦК України, ГК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», та ін. нормативно-правовими актами. Надання фінансових послуг базується на договірних відносинах. Вони опосередковані договорами позики, кредитним договором, договором банківського рахунку, договором банківського вскладу, факторингу та ін.

Договір позики є загальною моделлю, за якою будується регулювання всіх кредитних відносин в цивільному обороті. Позика представляє собою одну з цивільно-правових форм кредитування. За договором позикиодна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Характеристики договору позики:односторонній; реальний; оплатний (позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором) чи безоплатний (якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін, а також у разі передання позичальникові речі, визначеної родовими ознаками).

Сторониза договором позики — позикодавець і позичальник, якими можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права.

Предметомдоговору позики є гроші (іноземна валюта) і речі, визначені родовими ознаками.

Формадоговору позики — письмова,якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа — незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розпискапозичальника або інший документ, який засвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Строкдоговору позики може бути визначений календарною датою або моментом пред’явлення вимоги. У цьому випадку позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Обов’язки позичальника:

— повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, речі, визначені родовими ознаками) у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором;

— якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики — сплатити грошову суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо Інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

— якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеної родовими ознаками — сплатитинеустойку у розмірі, встановленому законом або договором.

Кредитний договір є самостійним різновидом договору позики. Ця обставина дає можливість, і так прямо зазначено в законі (ч. 2 ст. 1054 ЦК), до кредитного договору застосовувати правила про договір позики, якщо інше не передбачено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Характеристики кредитного договору:консенсуальний; двосторонній; оплатний. Сторонамикредитного договору є: кредитодавець— банк або інша фінансова установа; позичальник— будь-яка особа.

Істотними умовами кредитного договору є умови про: предмет кредиту, строк повернення кредиту, проценти за кредит, вартість інших банківських послуг, майнову відповідальність сторін за порушення договору, порядок його розірвання та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит).

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть отримати такі види кредитів: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний; а фізичні особи – споживчий кредит.

Крім того, залежно від тривалості і мети, кредити прийнято поділяти на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад один рік).

Кредитний договір укладається обов’язково у письмовій формі, як шляхом складання одного документа, підписаного кредитодавцем та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами тощо, підписаними стороною, що їх надіслала. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти від неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Характеристики договору банківського вкладу: односторонній; реальний; сплатний; публічний (якщо вкладник — фізична особа).

Сторонами договору банківського вкладу є:

банк — який має ліцензію Національного банку України на проведення відповідних операцій;

вкладник — фізичні та юридичні особи, які можуть вносити вклади на своє ім’я і на ім’я іншої особи, а також отримувати на свій рахунок вклади від інших осіб. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню.

Предметом договору є вклад (гривневий, валютний). Банк набуває на цей вклад право власності.Вкладник за договором банківського вкладу втрачає право власності, але набуває право вимогидо банку.

Формадоговору банківського вкладу — письмова. Письмова форма договору вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законодавством та звичаями ділового обігу. У разі недодержання письмової форми договір банківського вкладу є нікчемним.

Проценти на банківський вклад.Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За договором банківського рахункабанк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК).

За своєю юридичною природою договір банківського рахунка має змішаний характер. В ньому поєднуються елементи договору банківського вкладу та інших договорів про надання послуг, наприклад доручення.

Банк має право використовувати грошові кошти клієнта, однак за клієнтом зберігається право безперешкодно ними розпоряджатися.

Характеристики договору банківського рахунка:консенсуальний; двосторонній; оплатний — банком виплачуються проценти за користування грошовими коштами клієнта, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором — зі спливом кожного кварталу.

Предметом договорубанківського рахунка є грошові кошти. Види банківських рахунків:1) розрахункові; 2) депозитні; 3) поточні; 4) валютні; 5) кореспондентські субрахунки банків (рахунки банків в інших банках).

Права та обов’язки клієнта за договором банківського рахунка:

— клієнт вправі розірвати договір у будь-який час;

— клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю;

— клієнт має право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку без обмежень;

— клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банківських операцій за рахунком клієнта, якщо інше не встановлено, договором;

— клієнт зобов’язаний дотримуватися банківських правил.

Права і обов’язки банку за договором банківського рахунка:

— банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

— банк має право відмовитися від договору та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;

— банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах;

— банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків певного виду;

— банк зобов’язаний зарахувати, видати або перерахувати з рахунка клієнта грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором;

— банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК визначає договір факторингу таким чином: одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимога до третьої особи (боржника).

Зрозуміло, що в переважній частині випадків, особа, яка укладає договір факторингу, у якості оплати за цим договором отримує суму, що буде менше розміру заборгованості перед нею боржника. Проте ринковий сенс в укладенні цих договорів існує з тієї причини, що повернені за допомогою цього договору гроші будуть залучені до обороту та нададуть змогу отримати прибуток, що компенсує певні втрати від їх повернення у меншому розмірі.

Договір факторингу є двостороннім, відплатним та реальним або консенсуальним..

Види:

Залежно від порядку перерахування коштів від фактора до клієнта: оплатні та оплатні з фінансуванням. При оплатному фактор бере на себе обов'язки з отримання коштів від третьої особи, несе ризик невиконання грошового зобов'язання, тощо, однак перераховує кошти клієнту переважно лише після їх надходження від зазначеної третьої особи (боржника), що звісно у більшості випадків невигідно для клієнта. Відповідно до оплатного з фінансуванням фактор одразу після укладення договору перераховує клієнту більшу частину або всю суму належних йому коштів.

Залежно від наявності у сторін можливості щодо повідомлення боржника клієнта стосовно укладення договору факторингу, розрізняють розкритий та нерозкритий факторинг. При розкритому боржника повідомляють стосовно укладення договору факторингу. При нерозкритому не розголошується факт укладення договору з причин конфіденційності цієї інформації.

У міжнародній торгівлі - прямий та непрямий. Критерієм поділу є наявність факторингової компанії у однієї чи у обох сторін договору купівлі-продажу. При прямому є лише один фактор з експорту, з яким продавець-експортер уклав договір факторингу щодо обслуговування грошової вимоги за межами країни знаходження фактора та його клієнта. При непрямому факторингу існує також фактор з імпорту, тобто факторингова компанія країни покупця, з якою останній уклав факторингову угоду, щодо обслуговування своїх зобов'язань.

Сторонамидоговору факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк, фінансова установа (юридична особа) або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до законодавства має право здійснювати факторингову діяльність, тобто набувати права грошових вимог та надавати факторингові послуги (ч. 3 ст. 1079 ЦК). Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК). Третя особа (боржник), право грошової вимоги до якої клієнт відступає факторові, не є стороною договору факторингу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.