Цивільно-правове та господарсько-правове регулювання відносин з енергопостачання

Це питання регулюється ст. 714 ЦК України, статтями 275-277 ГК України, та цілим переліком спеціальних нормативно-правових актів: Законом України «Про електроенергетику», Законом України «Про енергозбереження», Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 1 листопада 1994 р. № 355 тощо.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енерге­тичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (або нент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дот­римуватись встановленого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого об­ладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК). Даний договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Зако­ну України «Про електроенергетику» енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на за­кріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на ній, в укладенні договору на постачання електрич­ної енергії.

Договір потрібно відносити до групи (типу) договорів про передачу речей у власність і розглядати як різновид договору купівлі-продажу: 1) зобов'язання, що породжується цим договором, містить всі ознаки зобов'язання про передачу речей у власність; 2) норми, присвячені договору, містяться у § 5 глави 54 ЦК, що називається «Купівля-продаж»; 3) відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК до даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відмін­ності даного договору від інших різновидів договору купівлі-продажу: 1) для укладення даного договору необхідна наявність у абонента відповідних технічних засобів, що є технічними передумо­ви укладення договору: а) власна мережа (газопроводи, нафтопрово­ди, теплопроводи, електропроводи тощо), приєднана до мережі по­стачальника; б) прилади обліку споживаних ресурсів, регулююча апаратура, перетворюючі пристрої (трансформаторні підстанції то­що); в) споживаючі установки й агрегати. Постачальник також: зобов 'язаний мати технічне устаткування і засоби (приєднану мережу), необхідні для транспор­тування і подачі енергетичних й інших ресурсів абоненту. 2) договір не породжує обов'язку абонента прийняти ре­сурси, тобто обумовлену кількість товару. А постачальник, у свою чергу, зобов 'язується постійно подавати товар (ресурси) у мережу таким чином, щоб у абонента була можливість одержувати їх у будь-який час. 3) договір породжує обов'язки абонента, не характерні для інших видів зобов'язань купівлі-продажу, а саме: дотримуватись пе­редбаченого договором режиму використання ресурсів, а також забез­печити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За предметом договір поділяється на види: договір постачання електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти, нафтопродуктів, води та ін.

Залежно від суб'єктного складу договору може бути особливо виділений різновид договору, в якому на стороні споживача (абонента) беруть участь фізичні особи, що уклали договір для задоволення своїх побутових потреб. Така класифі­каційна ознака дозволяє виділити такі різновиди договору постачан­ня електричної енергії, як:

а) договір на перетік електроенергії, за яким один постачальник (енергосистема) подає електроенергію не споживачу, а іншому постачальнику (енергосистемі), що зобов'язаний оплатити отримані ресурси. Особливістю даного договору є допущення реверсивної передачі електроенергії (тобто перетік електроенергії в обох напрямках): як у бік приймаючої (основний напрямок), так і у сторону передавальної енергосистеми (в окремі періоди, передбачені договором);

б) договір на живлення енергосистем від блок-станцій (електростанцій, що належать споживачеві, працюють в об'єднаній енергетичній системі України і підпорядковуються її диспетчерському управлінню), відповідно до якого організація, що має блок-станцію, зобов'язана відпускати енергосистемі електроенергію у межах максимальної потужності й у кількостях, обумовлених договором, а енергосистема зобов'язується вибрати передбачену договором кількість енергії й оплатити її;

в) договір про взаємне резервування електропостачання, за яким два абоненти (промислових споживача) зобов'язуються забезпечити безперебійне живлення один одного електроенергією у випадку, як­що хто-небудь з них не зможе одержувати її через приєднану мережу від постачальника.

Сторони договору постачальник та абонент (споживач).

Постачальник - суб'єкт підприємницької діяльності (як правило — юридична особа), що здійснює постачання (продаж) енергетичних й інших ресурсів споживачам, який відповідно до пп. 18, 19, 21 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та ст. 13 Закону Украї­ни «Про електроенергетику» повинен мати ліцензію на здійснення даного виду діяльності.

Абонентом (споживачем) за договором можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що володіють відповідними технічними засо­бами для одержання, споживання, обліку і (чи) передачі енергетич­них й інших ресурсів.

Предметом договору є: а) енергетичні ресурси (енергія) (енергія є специфічною споживаною річчю, ви­значеною родовими ознаками. Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - це «електрична чи теплова енергія, що вироб­ляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу». Теплова енергія поставляється у вигляді гарячої води чи пару, електроенергія - електричного струму.) і б) інші ресурси (будь-які ресурси, що мають форму товару, передача і споживання яких абонентом можливі за допомогою спеціальної приєднаної мере­жі (газ, нафта, вода тощо).

Ціна договору залежить від того, що значна частина ринку постачань енергетичних й інших ре­сурсів перебуває в стані природної монополії. Відповідно до ч. 1 ст. 5, абз. 2 ст. 8 Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. діяльність суб'єктів природних монополій у сфері постачання електричної та теплової енергії, газу, нафти, води підлягає державно­му регулюванню, до предмета якого належать, зокрема, ціни (тари­фи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природ­них монополій. У такий спосіб ціна договору постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу формується з урахуванням тарифів, затверджених і регульованих уповноважени­ми органами державної влади чи місцевого самоврядування, розмір яких залежить від виду абонента (споживача).

Поиск по сайту: